У сучасному світі освіта давно перестала бути «просто послугою». Її розглядають як інвестицію в майбутнє. Освіта набуває тісного зв’язку з обороноздатністю нації та стає невід’ємним елементом державних стратегічних інтересів. Про те, чому інвестиції в освіту можуть стати для української держави та підприємницької спільноти відповіддю на виклики війни, розповідає Дмитро Кащук, голова Комітету з надрокористування при Європейській Бізнес Асоціації

Це сталося у п’ятдесяту річницю визволення концтабору. Єва піднялася на трибуну, зробила кілька глибоких вдихів і привселюдно виголосила: «Я пробачаю Йозефа Менгеле й усіх лікарів, які ставили жахливі експерименти наді мною та моєю сестрою Міріам. Я пробачаю їм те, що вони вбили моїх батьків, відібрали у мене мою родину та дитинство й перетворили на пекло моє життя…»

Українці відчайдушно хочуть перемогти, відстоявши свою землю, свою свободу і право на життя. Але наскільки однаково та реалістично вони розуміють цю перемогу?

Письменники «втраченого покоління» допоможуть нам повернутися на століття назад і спробувати почути відлуння подій Першої світової війни та не лише зрозуміти особливості того, що відбувається, а й підготуватися до нових викликів повоєнного життя

Публікуємо спогади ветерана праці з Одеси Михайла Івановича Данилова, чиє нелегке дитинство припало на роки страшної Другої світової війни. Пам’ять про його життя зберігається в рукописах, копії яких родина героя оповіді надала редакції Huxley

Коли Валетова називають письменником-фантастом, це не зовсім відповідає дійсності. Оскільки його роман-попередження виявився не набагато фантастичнішим, ніж науковий прогноз. Реальність війни Росії та України нібито зійшла з написаних ним сторінок

Україна — це не території, це люди. Тому кожен, хто повернувся в країну, відроджує нашу віру в неї. Та їхній шлях додому не був ані швидким, ані легким. Huxley публікує історії героїв, які виїхали й повернулися, а також тих, хто не планує повертатися в Україну

Шість мільйонів українців рятуються від війни за межами України. З них трохи більше ніж чотири — у країнах Євросоюзу. І кожний рік перебування за кордоном не на користь повернення додому

У кожного щастя своє й відрізняється за розміром, звучанням та кольоровою гамою. Об’ємом і структурою. Та все ж таки не слід чекати на цілісну картину довготривалого почуття. Краще «плести» її з коротеньких фрагментів, уривків, арабесок. Зі спогадів, мрій, сьогодення. От і отримаємо неповторне, але дуже тепле життєве панно

Держави, які практикують ядерний шантаж у XXI столітті, мають бути піддані міжнародній ізоляції, широкому громадському осуду та жорстким економічним санкціям

«Я народилася в Криму і перебралася в Київ ще до анексії, але назавжди лишилась для держави «переселенкою». Ані участь в Майдані, ані той факт, що я втратила всіх, з ким зростала, мала численні конфлікти з батьками, яких за 10 років побачила лише один раз, не відвідала похорон бабусі й дідуся, не зробили мене повною мірою українкою», — власниця IT-компанії Тетяна Павленко

Як знайти внутрішні резерви та вберегти себе від депресії? Чому деякі стреси корисні, а інші шкідливі? Чому душу потрібно лікувати через тіло? Про ці та  інші важливі речі розповідає Ксенія Возніцина, директорка Центра психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна»