Меню
З питань спільних проєктів editor@huxley.media
З питань співпраці з авторами chiefeditor@huxley.media
Телефон

«Адреса прописки України — увесь світ. ми створюємо ідеї, які змінюють реальність», — Сергій Гайдайчук, засновник CEO Club

Сергей Гайдайчук
Автор: Сергій Гайдайчук
Засновник CEO Club Ukraine
«Адреса прописки України — увесь світ. ми створюємо ідеї, які змінюють реальність», — Сергій Гайдайчук, засновник CEO Club
Сергій Гайдайчук  / Світлина з особистого архіву

 

«Чого ми хочемо від майбутнього? Яким ми його уявляємо?» — це питання дедалі частіше ставлять у сучасному світі. І на глобальному рівні, і на рівні окремих країн, корпоративних та особистих стратегій… Для України воно особливо актуальне. Але щоб відповісти на це запитання, спочатку необхідно зрозуміти, що відбувається з нами «тут і зараз» і що в нашому сьогоденні та минулому заважає нашому майбутньому стати реальністю.

 

НЕУСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ, ЯК ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА

 

Н

авряд чи дивно, що проблема свідомості стала центральною для сучасного глобального дискурсу. Спроба трансформувати свідомість і змінити сам спосіб нашого мислення про світ була в центрі відвертої дискусії про виклики, що постали перед усім людством, на останньому Давоському форумі. Неусвідомлення того, що відбувається, дедалі частіше обговорюють на міжнародних форумах як одну з найбільших проблем людства. Не так давно Римський клуб включив цю неусвідомленість до переліку головних ризиків для глобальної цивілізації — поряд з екологічними проблемами, деградацією ґрунтів, зміною клімату, поширенням ядерної зброї та загрозою війни, а також ризиками, пов’язаними з розвитком біогенетичних і цифрових технологій.

З усіх цих ризиків неусвідомлення, мабуть, є найнебезпечнішим. По-перше, воно саме є джерелом багатьох проблем. По-друге, породжуючи неадекватні реакції на події, воно посилює хаос, роз’єднаність і невизначеність сучасного світу. Людство загалом, окремі держави та їхні лідери сьогодні діють без чіткого розуміння своїх цілей і без адекватної оцінки наслідків власних дій. Якщо перейти з глобального рівня на рівень національної держави, в якій ми живемо, нам необхідно відповісти на низку запитань:

• Як Україна бачить саму себе?
• Як вона розуміє та позиціонує своє місце у світі?
• Як її сприймають інші?
• Який потенціал України усвідомили або не усвідомили сама Україна та її міжнародні партнери?

Це дещо нагадує метод, відомий у психології особистості як «Вікно Джохарі», який також можна застосовувати до колективного усвідомлення та колективної стратегії.

 
НОВІ ВИКЛИКИ ДЛЯ «ГЛОБАЛЬНОГО СЕЛА»

 

Світ переживає глобальну кризу трансформації. Вона стосується клімату, нашого світогляду та звичних для нас соціально-економічних моделей. Навіть такі традиційні інституції, як Католицька церква, в особі Папи Франциска говорять про необхідність «нової філософії». Сьогодні багато інтелектуалів обговорюють «кінець капіталізму», але вперше президент однієї з провідних європейських країн — президент Франції Еммануель Макрон — заявив, що капіталістична економічна модель застаріває. Глобальний баланс сил змінюється. Світ перестає бути однополярним і намагається знайти нову модель розвитку через локальні військові конфлікти, масові протести, політичні кризи, торговельні та валютні війни. Старі моделі координації та управління також перестають працювати. Вони явно не придатні для світу, в якому споживання ресурсів зростає в геометричній прогресії, а населення перевищило 7 мільярдів людей.

Не забуваймо, що лише кілька століть тому, коли Просвітництво та промислова революція вивели світ на новий етап глобалізації, на планеті жило 700 мільйонів людей. Відтоді Земля не стала більшою, як не збільшилася і її ресурсна база. Історія свідчить, що людство не надто добре вміє долати кризи трансформації. Невизначеність стає постійною характеристикою реальності, в якій національні та корпоративні лідери мають управляти людськими, природними, фінансовими та іншими ресурсами. У минулому вони могли відповідати на нові виклики захопленням ринків і територій, спорудженням залізних завіс, веденням холодних і гарячих воєн, переслідуванням інакодумців. Однак сьогодні наслідки таких відповідей були б катастрофічними для всього людства.

Ізоляціоністські настрої, риторика про «вставання з колін» та всілякі заяви про те, що певні національні чи приватні інтереси — «понад усе», є психологічно зрозумілою популістською реакцією лідерів на колективний страх перед змінами й невизначеністю. Технологічні та кліматичні зміни, як і переходи від однієї економічної системи до іншої, ніколи не відбувалися без соціальних потрясінь. Однак це ніколи не зупиняло ані ходу історії, ані колективних спроб людства знайти шлях до гармонійнішого та збалансованішого світу. Тому, попри ізоляціоністські тенденції, які мають короткострокову перспективу, глобалізація залишатиметься середньо- та довгостроковим трендом. У світі мобільного зв’язку та соціальних мереж уже неможливо замкнутися в окремих національних анклавах і повернути час назад.

Лише за останні 50 років людство інвестувало в інфраструктуру та комунікації більше, ніж за всю попередню історію. Не так давно в небі над нашою планетою було зафіксовано рекорд: 202 157 літаків за одну добу. В один із моментів цього дня в повітрі одночасно перебували 19 000 літаків, тоді як звичайний середній показник становить не більше 11 000. Швидкість пересування та обміну інформацією, знаннями, технологіями й ідеями зросла в багато разів. У 1839 році найдовша у світі лінія оптичного телеграфу, що з’єднувала Санкт-Петербург і Варшаву, простягалася на 1200 кілометрів.

Завдяки 150 ретрансляційним вежам вона передавала «оптичну» телеграму з неймовірною для свого часу швидкістю: 45 символів за 22 хвилини. До цього протягом століть швидкість комунікації залежала від швидкості поштових коней. Але лише через 180 років, 31 січня 2020 року, було оголошено про мобільний зв’язок 6G, який обіцяв швидкість передавання даних до 8000 Гбіт/с, тоді як актуальна на той момент технологія 5G могла забезпечувати лише 35 Гбіт/с. На жаль, із неймовірною швидкістю поширюється не лише інформація, а й епідемії, технології ядерної зброї та терористичні загрози. У світі, де всі залежать від усіх і все впливає на все, «ефект метелика» може проявлятися найнесподіванішим чином. Достатньо подивитися, як новини про коронавірус спричинили падіння індексів китайського фондового ринку… По суті, ми живемо в глобальному інформаційно-технологічному «селі», управління яким потребує швидких відповідей на виклики, що одночасно стосуються всього людства.

 
ДЕРЖАВА І КРИЗА ТРАНСФОРМАЦІЇ

 

Очевидно, що міжнародні інституції в їхньому нинішньому вигляді та стані не здатні адекватно відповідати на глобальні виклики. Ми бачимо, що сьогодні вони є вкрай неефективними. Так само очевидно, що національна політика, побудована на егоїстичному принципі «ти помри сьогодні, а я — завтра», є руйнівною і не має майбутнього. Те саме стосується підходів до оцінювання ефективності економічних моделей. Наприклад, показники ВВП перетворилися для переважної більшості експертів на статистичну «священну корову». Однак вони не враховують ані способів, якими досягається зростання ВВП, ані ціни, яку за цей успіх сплачують екосистема планети та людство як біологічний вид. У результаті, поки формальні показники ведуть нас угору — до економічного успіху та споживацького раю, ті самі показники крок за кроком ведуть нас униз — до антропологічного й соціального пекла.

Сучасне мислення про світ укорінене в агоністичній культурі, що виникла ще в античності. Ми звикли конкурувати з природою, підкорювати її та змушувати служити нашим потребам. Держави звикли конкурувати між собою на полі бою, вимірюючи свою силу кількістю підданих, розмірами територій, економічною та військовою могутністю. У старому світі з його порівняно невеликою чисельністю населення та обмеженою інтеграцією конкуренція між державами була прийнятною. Але у XXI столітті конкурентні стратегії вже не є стратегіями розвитку. Ба більше, вони вже навіть не є стратегіями виживання. Соціальний капітал сьогодні став глобальним.

Ми знаємо, що сильні економічні стратегії національних держав значною мірою визначаються якістю їхнього соціального капіталу: здатністю громадян до співпраці, високим рівнем довіри, низьким рівнем страху й упереджень, відкритістю та демократією. Довіра є показником соціального капіталу на рівні етнічної групи, держави чи приватної компанії. Так само ми можемо говорити про довіру та співпрацю як про ключові чинники розв’язання глобальних проблем. Формування соціального капіталу, необхідного для відповіді на глобальні виклики, починається на рівні цінностей і світогляду. Воно починається з усвідомлення нашої спільної планетарної долі, нашої спільної вразливості та взаємозалежності. Турбулентність, що посилюється на цьому новому етапі еволюції, не повинна нас знеохочувати. Навпаки, інстинкт самозбереження має спрямовувати трансформацію політичних та економічних моделей у бік більшої координації та інтеграції.

 

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

НОВАЯ ПАРАДИГМА ПО-УКРАИНСКИ

 

Україна, як частина світу, що переживає трансформаційну кризу, перебуває в зоні високого ризику та невизначеності. Для України неусвідомлення того, що відбувається, — це ще й проблема «дорослішання». Можна сказати, що наша країна — держава-підліток, яка опинилася перед вибором життєвого шляху. Цей підліток ще не до кінця розуміє межі власного «я», своє покликання, свої сильні та слабкі сторони, на що він здатний, а чого йому краще уникати. Дорослішання — це не добре і не погано, це природна фаза розвитку. Так само майбутнє України не є жорстко детермінованим її історичним минулим, культурними кодами чи поведінковими патернами. З тієї простої причини, що все, що перешкоджає розвитку України та її повноцінному членству в сім’ї цивілізованих народів, може бути усунене або скориговане на ціннісно-світоглядному рівні.

Для початку ми маємо подолати комплекс меншовартості, сутність якого влучно висловив Воланд, персонаж Булгакова: «Чого не кинешся — нічого у вас немає!» Наприклад, часто можна почути, що в Україні немає справжньої еліти і саме в цьому полягає корінь усіх її проблем. Адже еліта — це та частина суспільства, яка мислить стратегічно, формує бачення, представляє його співгромадянам і реалізує в інтересах суспільства загалом. Так, можливо, такої чітко сформованої та добре організованої соціальної групи в Україні ми не знайдемо. Але не забуваймо, що Україна сьогодні далеко не єдина країна, яка стикається з цією проблемою.

Сьогодні ми спостерігаємо гострі конфлікти всередині еліт — як на глобальному рівні, так і на рівні окремих національних держав. Це відбувається насамперед тому, що різні елітні групи не мають спільного бачення. Це протистояння світоглядів і конкуруючих образів майбутнього. Крім того, ми розуміємо, що еліти як цивілізаційний і культурний ресурс не виникають швидко. На їхнє формування може знадобитися сто або двісті років, а не тридцять років української незалежності.

Очевидно, що Україна не має стільки часу. Ми повинні діяти вже зараз. Нам необхідно сформулювати бачення, узгоджене з актуальним глобальним порядком денним, і представити його українцям та міжнародній спільноті. І зробити це потрібно в межах нової світоглядної парадигми, відмовившись від застарілих і неефективних конкурентних стратегій, зокрема від безглуздих спроб сліпо копіювати досвід успішних країн.

 
ДОМАШНЯ АДРЕСА УКРАЇНИ — УВЕСЬ СВІТ!

 

Криза трансформації відкриває перед Україною можливість вписати власну історію успіху в літопис світової історії. Для цього ми повинні почати мислити глобально, у планетарному масштабі. Адже насправді місце України у світі — це не вузька смуга між Сходом і Заходом і не просто держава на периферії Європи, поруч із Росією та Польщею. Насправді домашня адреса України — планета Земля. Пам’ятаймо, що ми — важлива частина всього людства, а не уламок СРСР на пострадянському просторі. Ми можемо не лише слідувати новим тенденціям, а й задавати їх. Нестабільність, непередбачуваність і ризики, притаманні періоду трансформації, дають нам змогу уявити Україну як своєрідний експериментальний майданчик, де можна поєднувати те, що раніше здавалося несумісним, і втілювати в реальність те, що колись здавалося неможливим.

Мислячи та діючи як глобальний гравець, ми можемо опинитися на передньому краї цього тренду. Для цього потрібно вийти за межі звичних рамок. Наприклад, замість того щоб діяти в межах чотири- або п’ятирічних політичних циклів, ми маємо сформувати середньо- та довгострокове бачення. Воно здатне об’єднати людей, які перебувають поза політичними проєктами та кланами. В Україні вже починають формуватися невеликі групи, здатні продемонструвати нову якість лідерства та мислити категоріями глобальних проєктів.

У цій ситуації відсутність в Україні «класичної» еліти може бути компенсована тим, що сьогодні у світі відбувається перерозподіл влади. Центр її тяжіння зміщується від вертикальних ієрархій до горизонтальних структур. Тому, щоб «переграти» Росію, нам зовсім не обов’язково мати співмірні з нею ресурси, армію чи територію. Ми можемо досягти цього завдяки новій парадигмі мислення та сміливим, креативним ідеям. Однією з таких точок концентрації можуть стати екологічні та кліматичні питання, які дадуть основу для переосмислення місця України у світі та трансформації її культурного коду.

 
ПРОЄКТ «100 МІЛЬЙОНІВ»

 

Існує хибне уявлення, що Україна з огляду на свої соціально-економічні проблеми не може дозволити собі перейматися екологічними питаннями, а захист довкілля — це привілей розвинених країн. Однак це далеко не так. Екологічний рух в Україні набирає обертів. За даними Соціологічної групи «Рейтинг», станом на осінь 2019 року 37% українців побоювалися екологічних катастроф. Показово, що на початку попереднього року таких було не більше чверті опитаних. Саме ця тенденція створює соціальну основу для екологічної ініціативи, яку розробляє та координує CEO Club Ukraine у співпраці з проєктом «Книга рекордів України».

На Всесвітньому економічному форумі в Давосі команда CEO Club із 39 осіб організувала інноваційну панельну дискусію під назвою «Україна в Європі: стратегічне економічне партнерство — зараз як ніколи». Головна ідея панелі полягала в тому, щоб сформувати нову концепцію країни та розширити уявлення про її потенціал у сучасному світі. На нашу думку, глобальні екологічні проєкти та боротьба з глобальним потеплінням можуть стати одним із каталізаторів трансформації українського суспільства. Наша команда привезла до Давоса ідею висадити протягом поточного року 100 мільйонів дерев. І ця ідея виявилася співзвучною з іншими міжнародними ініціативами. Зокрема, приємною несподіванкою став заклик, що прозвучав на Економічному форумі, висадити один трильйон дерев до 2030 року. Схоже, творчі ідеї, які об’єднують людей, сьогодні буквально витають у повітрі, вкотре демонструючи глобальну синергію думки та дії.

В Україні перший етап проєкту розпочнеться 20 березня, коли протягом одного дня буде висаджено один мільйон дерев. Масштаб ініціативи пояснюється просто: зміна клімату — глобальне явище, а отже, і рішення, до якого згодом мають долучитися інші країни та корпорації, також повинно бути глобальним. Наше завдання — довести самим собі та всьому світові, що українці здатні швидко й ефективно відповідати на такі виклики та водночас мислити інклюзивно. Проєкт об’єднає підприємців, представників влади та громадянського суспільства — 15 000 людей, яких об’єднає не соціальний статус чи політична приналежність, а смілива й амбітна ідея. На сьогодні п’ять регіонів України вже підтвердили свою участь як партнери проєкту.

 
УНІКАЛЬНИЙ КЕЙС З УКРАЇНИ

 

Ми очікуємо, що проєкт стане безпрецедентною подією та прикладом для всього світу. Він може стати першим у низці ініціатив, які допоможуть Україні вийти за межі образу слабкої держави, залежної від зовнішньої допомоги та нездатної самостійно розв’язувати власні проблеми. Основна аудиторія цього послання — не лише міжнародна спільнота, а передусім самі українці. Ми повинні подолати обмеження нашого культурного коду, які заважають нам повірити у власні сили, відмовитися від байдужої позиції «моя хата скраю», об’єднатися та досягти видатних результатів. Не забуваймо, що у світі налічується приблизно 65 мільйонів українців, із яких 20–25 мільйонів живуть за межами країни. У сучасному взаємопов’язаному світі українці, які живуть у різних країнах, можуть стати нашими однодумцями, партнерами та агентами глобальних змін. Ми створимо унікальний кейс, який продемонструє, як можна реалізовувати глобальні проєкти без величезних фінансових ресурсів і державної влади — завдяки використанню синергії горизонтальних зв’язків. У майбутньому ми, можливо, знайдемо універсальний підхід до розв’язання не лише кліматичних, а й інших глобальних проблем. Ми можемо створювати потужні нові рішення та ідеї, які допоможуть нам трансформувати Україну і весь світ.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Знайшли помилку?
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter