ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ГЛУХИЙ КУТ: людство «надихало» глобальне потепління
Ліна Чантурія. Образ, із серії «Метаморфоза», 2023 / Арт-оформлення: huxley.media
Зміна клімату — глобальна проблема ХХI століття. Тому протидіяти потеплінню нам пропонується найрізноманітнішими способами. Наприклад, їсти менше м’яса і скоротити поголів’я худоби, що виділяє в атмосферу метан. Або відмовитися від двигунів внутрішнього згоряння і пересісти на велосипеди.
Однак якщо ці завдання хоч якось під силу людству, то є одна суттєва проблема, яку взагалі не можна розв’язати. Британські науковці вважають, що серед головних винуватців глобального потепління не тільки корови й автомобілі, а й… людське дихання.
ВУГЛЕЦЕВИЙ СЛІД І НАУКОВИЙ КОНСЕНСУС
Про вуглецевий слід, що є причиною глобального потепління, і вченими, і популярними ЗМІ сказано вже чимало. Цей слід, так чи інакше, залишає кожен із нас, використовуючи світло, електрику, тепло, вмикаючи телевізор, вирушаючи у відпустку літаком або сідаючи за кермо автомобіля.
Таким чином в атмосфері з’являється надлишок CO2 і деяких інших парникових газів. Їхній вплив на все живе, зокрема й на людину, має катастрофічний характер, оскільки раніше клімат ніколи в історії Землі не змінювався так швидко.
Власне, все вищевикладене являє собою так званий «науковий консенсус» з приводу кліматичних змін. Але саме на нього й замахнулося новітнє дослідження британських науковців.
ЗАБУВАЄМО ПРО ШКІЛЬНИЙ КУРС!
Вельми «неприємний» за своїми висновками для людства дослідницький проєкт, про який ідеться, очолив Ніколас Коуен. Він є авторитетним вченим, доктором наук, фізиком-атмосферником із Британського центру екології та гідрології в Единбурзі.
Більшість із нас пам’ятає зі шкільних уроків природознавства, що люди вдихають кисень і видихають вуглекислий газ. Та це, м’яко кажучи, не так.
Коуен розрахував склад газів, які видихає людина, з науковою точністю: азот (N) — 78%; кисень (О2) — 17%: вуглекислий газ (CO2) — 4%; інші гази, включно з метаном (CH4), та закис азоту (N2O) — 1%.
УСІ МИ — ТРОШКИ РОСЛИНИ!
Згідно зі шкільним курсом, коли ми вдихаємо, повітря надходить у легені, де кисень всмоктується в кров, а вуглекислий газ переміщається з крові в легені і видихається. Цей процес нібито відрізняє нас від рослин, з якими все відбувається геть навпаки.
Вони якраз використовують CO2, а кисень виділяють як побічний продукт фотосинтезу. Але, як випливає з наведених Коуеном даних, сформовані в дитинстві науково-популярні міфи не витримують критики.
У плані дихання людина поводиться не лише як тварина, а й як рослина. Вона віддає в атмосферу не тільки вуглекислий газ, але також і кисень, про що, ймовірно, багато хто з вас раніше не здогадувався. Щоправда, віддає вона його все ж набагато менше, ніж забирає.
ТИ ЗАВИНИВ УЖЕ ТИМ, ЩО… ДИХАЄШ!
З урахуванням вищевикладеного, британські вчені висловили думку, що розведення корів і експлуатація автомобілів — не єдине з нещасть, яке може трапитися із земною атмосферою. Досить істотні неприємності їй завдає людина. Причому навіть не своєю господарсько-економічною діяльністю, а безпосереднім фактом свого існування.
Річ у тім, що людина… просто дихає! І її дихання виявляється досить смертоносним для атмосфери. У Великій Британії людське дихання відповідальне за викид 0,1% парникових газів. Що ж тоді говорити про Китай та Індію, де заміри не проводилися? Емпірично зрозуміло, що в цих країнах цифра має бути більшою.
УСЯ СПРАВА В ЗАКИСІ АЗОТУ Й МЕТАНІ!
Ви можете подумати, що 0,1% — це якась малозначна дрібниця, якою можна було б і знехтувати. Проте заковика в складі тієї газової суміші, яку ми з вами видихаємо. Крім CO2, у нашому диханні містяться щонайменше ще два парникових гази — метан і закис азоту. Саме їх науковці й характеризують як більш потужні за впливом на атмосферу і, відповідно, більш шкідливі для клімату, ніж CO2. Але й це ще не все.
Окрім метану та закису азоту, люди виділяють ще багато чого. Судячи з усього, до 0,1% не входить, наприклад, відрижка. Чимало викидів атмосфера отримує і з нашої шкіри — не лише під час інтенсивних фізичних навантажень, а й у будь-якому стані, постійно й непомітно для нас.
ВУГЛЕКИСЛИЙ ГАЗ ТУТ НІ ДО ЧОГО!
Вердикт Ніколаса Коуена однозначний: «Повітря, що видихає людина, може містити невеликі підвищені концентрації метану (CH4) і закису азоту (N2O), які сприяють глобальному потеплінню…» Коуен закликав бути пильними. Оскільки викиди, що людина виділяє в атмосферу, зазвичай вважаються незначними. І даремно!
Усередині людського тіла метан виробляється метаногенами — колоніями мікроорганізмів, які мешкають у нашому травному тракті. Далі метан потрапляє в кров, а звідти переноситься в легені, які його виштовхують назовні. Схожа історія відбувається і з нітратами, що містяться в їжі та воді й перетворюються на закис азоту.
Науковці вважають, що CH4 и N2O є потужними парниковими газами, та оскільки їх видихають у набагато менших кількостях, їхній вагомий внесок у глобальне потепління, можливо, не враховують. А ось внесок у зміну клімату CO2, який міститься в диханні людини, на думку Коуена, якраз практично дорівнює нулю.
НЕ ДИХАТИ — НЕ ВИЙДЕ!
У дослідженні взяли участь 104 дорослих добровольці з Великої Британії. Їм було запропоновано зробити глибокий вдих і затримати його на 5 секунд, а потім видихнути в пластиковий пакет. Після цього пакет щільно закривали, а його вміст піддавали хімічному аналізу, одночасно фіксуючи вік, стать і дієтичні переваги випробовуваних. Таким чином було зібрано 328 зразків дихання.
Фахівці виявили, що закис азоту виділявся кожним учасником, а ось метан через дихання — тільки 31%, решта виділяли його не дуже прийнятним для пристойного суспільства способом… Метан у диханні найчастіше виявляли у жінок, яким більше 30 років, проте науковці так і не зрозуміли, чому.
Крім того, вченим не вдалося знайти жодного зв’язку між газами в диханні та дієтою. Тобто м’ясоїдам можна розслабитися — у глобальному потеплінні вони винні не більше за інших. Погана новина полягає зовсім в іншому — їсти менше яловичини людство в змозі, а ось менше дихати у нього навряд чи вийде!
Оригінальне дослідження: Measurements of methane and nitrous oxide in human breath and the development of UK scale emissions
