СИНДРОМ САМОЗВАНЦЯ: «Я шахрай, і дайте мені спокій…»
Євген Шаповалов. Античний натюрморт I, 2019
Якщо ви досягли певних успіхів у кар’єрі і у вас з’явилося почуття невпевненості, надто високої оцінки ваших досягнень, вітаємо — ймовірно, у вас синдром самозванця (англ. imposter syndrome, скорочено — IS). Він може знайти свою жертву на будь-якому щаблі кар’єрних сходів: як серед стажистів, так і серед досвідчених керівників. Людині здається, що вона не на своєму місці, що оточуючі обманюються щодо її компетентності.
ПЕРШОВІДКРИВАЧІ СИНДРОМУ
П
одібний стан чудово описала триразова володарка «Оскара» відома американська актриса Меріл Стріп. Якось вона зробила таке визнання: «Думаю: а з якого це дива люди взагалі повинні захотіти побачити мене ще в одному фільмі? Я все одно не вмію грати, ну і навіщо я цим займаюся?»
Слід сказати, що відкриття синдрому самозванця відбулося завдяки жінкам. Перші експерименти, що дозволили виявити та описати IS, проводилися саме з ними. Учасниками дослідження стали 150 жінок, на рахунку яких були численні особисті та академічні здобутки.
Однак, незважаючи на це, самі себе вони вважали самозванками. Їм здавалося, що вони не такі розумні, як усі гадають, і що вони просто ввели в оману всіх інших. Дослідження провели психологи Полін Кленс та Сюзанна Аймс.
1978 року вони опублікували статтю «Феномен самозванця у жінок з високим рівнем досягнень: динаміка та терапевтична інтервенція», де вперше з’явився термін IS.
Це коли успішну людину супроводжує відчуття, що все, чого вона досягла, — випадковий збіг обставин. І вона вже почувається не героєм, а скоріше шахраєм. Їй здається, що не заслужила успіху, якого сама досягла, вона вважає, що просто пощастило, опинилася в потрібний час у потрібному місці.
ВИСОКІ ЦІЛІ — ШЛЯХ ДО САМОЇДСТВА
Несподіваний кар’єрний зліт може викликати страх, що ти посів чиєсь місце і що на цьому місці має бути хтось більш гідний. І думки про те, що оточення цього не знає, що скоро все відкриється, і ти будеш просто як голий король. Уявімо олімпійського чемпіона, який тільки-но піднявся на вищу сходинку п’єдесталу і думає про себе: «Але ж «бронза» точно міг мене обійти, він просто забарився…»
Виходить, чим вищі ставиш цілі, тим більше від себе вимагаєш і тим більше знецінюєш свої здобутки. До синдрому самозванця призводить дуже жорстка самокритика. Деякі дослідники вважають, це пов’язано з тим, що в дитинстві батьки навішують певні ярлики на своїх дітей.
До прикладу, одного сина називають «розумником», а іншого «чутливим». І потім, коли мама дізнається, що ти отримав хорошу оцінку, відразу запитує: «А які оцінки отримали інші?» Адже для неї важливо знати, що решта отримала нижчі бали. І коли виявляється, що є й інші відмінники, дитина починає думати, що досягла результату, не витрачаючи зусиль.
Тим, кому доводиться розмовляти іноземною мовою, також буває властивий синдром самозванця: вони від хвилювання говорять гірше, ніж їм дозволяють знання. Їм здається, що всі зараз виявлять і розкриють їхнє шахрайство, їхній внутрішній голос стає суворим: «Я був упевнений, що вмію говорити добре, а говорити я не вмію». І це може торкнутися навіть запрошених експертів, рівню яких довіряють…
РЕАЛІЇ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ СЬОГОДЕННЯ
Як уже згадувалося, про IS першими заговорили жінки. І довгий час вважали, що лише вони і схильні до синдрому. Та ось вам новина: чоловіки, виявляється, теж з ним стикаються. Страждають IS успішні люди, керівники компаній, засновники стартапів. Низька самооцінка і невпевненість у собі тут ні до чого. А ось перфекціонізм якраз дуже поряд.
Сумніватися та комплексувати може кожен. Ну, посумнівався, і відпустило. А ось із «самозванцями» складніше. Вони думають про викриття весь час і весь час бояться. Дослідження IS проводяться з 70-х років минулого століття, але останнім часом із розвитком IT, digital та інших атрибутів ХХI століття про синдром заговорили знову.
Два великі дослідження за останні 20 років:
1) 2011-й — дослідження International Journal of Behavioral Science показало: із синдромом самозванця стикалися близько 70% людей;
2) 2018-й — дослідження та опитування анонімної кар’єрної соцмережі Blind. Результат: в IT-індустрії людей із синдромом самозванця 58%. В опитуванні брали участь майже 10,5 тисячі співробітників, включаючи працівників таких компаній-гігантів, як Amazon, Facebook, Microsoft і Google.
Ну що ж, житимемо з ефектом самозванця далі. Тільки не слід забувати, що експерименти проводилися в основному за кордоном. А ось скільки цих самих «самозванців» приховано від сторонніх очей у нашій країні — не знаємо й досі.
ПРО ШКОДУ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ
Чим загрожує ІS його власнику, чому він шкідливий?
Будь-яка критика, зведена у квадрат, нам не на користь. Будь-яка невпевненість у собі вистрілює в найневідповідніший момент, коли тобі треба зібратися і керувати кимось… або ж рішуче заперечити на якійсь важливій нараді.
Синдром самозванця робить нас недоладними, незграбними, і, якщо його не подолати, ми отримаємо те, чого найбільше якраз і боїмося, — ми доведемо оточуючим, що справді не заслуговуємо на своє місце.
Другий момент — це коли людина щосили починає щось доводити собі та іншим. Вона починає стресувати, робити в п’ять разів більше за інших, вона просто не може стримати свій перфекціонізм — до ночі пише щось, потім переписує знову… цей перфекціонізм не дає заспокоїтися і сказати собі: «Зупинися, і так цілком нормально!»
І ще один момент: коли людина з IS страшенно боїться, що їй не вдасться довести, — і вона не може приступити до справи…
СТРАХ БУТИ ПЕРШОКЛАСНИМ ЕКСПЕРТОМ
А згодом може виникнути страх підготувати презентацію на форумі, де виступаєш у ролі експерта, — наприклад, це бізнес-форум і ти бізнесмен, який досяг успіху…
Люди хочуть у тебе повчитися, беруть інтерв’ю, а ти свою презентацію виправляєш в останню хвилину, оскільки до цього не міг її навіть відкрити, бо тобі страшно, що вона не відповідає ідеалу. А потім, коли вже починаєш виступ, виглядаєш безглуздо. По-перше, втомленим, по-друге, запинаєшся і тим самим підтверджуєш те, чого найбільше боїшся.
В результаті ми просто підсвідомо підтверджуємо свої страхи.
І чим упертіші «самозванці» у своєму прагненні досягти максимального рівня, тим нещаснішими й тривожнішими вони почуваються.
ТАЄМНІ ДУМКИ СХИЛЬНИХ ДО СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ
А тепер спробуємо уявити, про що думають ті, хто схильний до IS:
• Працюєш, працюєш, а результат твоєї роботи сторонні не бачать… поки все функціонує. Але щойно станеться збій… До кого першого побіжать?.. І ось, поки все в нормі, сидиш і думаєш: «Адже всі довкола вважають мене неробою, гадають, я тільки й зайнятий тим, що дивлюся Netflix».
• Надто виводить із себе невіра з боку тих, чия думка для тебе особливо дорога. Одна співробітниця банку вирішила звільнитися та відкрити свою компанію. Але домашні були категорично проти: «Ти ж не підприємець! Це не твоє — не вигадуй!» І тут їй доведеться витратити ті ще нерви, аби довести собі протилежне. Адже й так давно втратила віру у свою компетентність на посаді начальника у банку!
• А той самий Інстаграм? Перегортання успіхів своїх друзів та лідерів думок (на них підписався для натхнення, а в результаті маєш психотравму) суттєво посилює невдоволення собою. Тобі починає здаватися: все, чого досяг, нікому не потрібне в принципі. Інстаграм у цьому сенсі набагато шкідливіший за інші соціальні мережі. Його часто називають «ярмарком марнославства».
ТИПИ «САМОЗВАНЦІВ» ЗГІДНО З ВАЛЕРІ ЯНГ
І насамкінець подивимося, що говорить Валері Янг — відомий дослідник IS. Вона сформулювала п’ять типів «самозванців», які мають повне право видозмінюватися і перетікати один в одного. Ось вони:
1. Експерт: «У своїй галузі я повинен знати абсолютно все. Інакше я взагалі не експерт. Відчепіться вже від мене!» Експерти можуть піддатися паніці, якщо їх попросять зробити щось для них незнайоме.
2. Супермен/супервумен: постійно навчається, накопичує знання, дипломи та сертифікати. Розв’язує якомога більше завдань, поки не зрозуміє, що вже загнав себе в кут і настав час зупинитися.
3. Перфекціоніст: «А я міг зробити і краще». Такий не вміє радіти успіху. Тому фразу «Я знаю, ти ж можеш зробити краще!» часто використовують начальники задля тиску на підлеглих. У перфекціоніста вимоги завищені просто нереально, своєю роботою незадоволений ніколи.
4. Затятий індивідуаліст: ніколи не попросить допомоги, все «Я сам!» Боїться втратити значущість та компетентність в очах оточуючих. У результаті роботу виконує так, як бачить він сам, а не так, як потрібно колективу проєкту.
5. Природжений геній: звик, що все йому дається легко, і прив’язує свій успіх до своїх унікальних природних завдатків.
Тож якщо побачили, що синдром самозванця якоюсь мірою торкнувся і вас, головне, не бійтеся! Просто це означає, що ви працюєте та продовжуєте рухатися до досконалості!
ЕФЕКТ ДАННІНГА — КРЮГЕРА: «Я знаю, що знаю набагато більше, ніж знаю насправді»
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
