ЧАС ЛЮБИТИ: скільки насправді тривають вічне кохання та кохання з першого погляду
Згенеровано за допомогою ШІ / bing.com
Розгадку таємниці кохання найкращі розуми людства намагаються знайти тисячоліттями. Яке воно, справжнє кохання? Чи буває кохання з першого погляду? Чи може воно тривати вічно? Останні наукові дані говорять про те, що в багатьох випадках затяті романтики не такі вже й неправі!
ТАЄМНИЦЯ УСМІШКИ Й ПОГЛЯДУ
Професор психології Бенедикт Джонс стверджує, що ми вважаємо привабливими лише тих людей, які реагують на нас позитивно, «зчитуючи» доброзичливе ставлення з усмішки, погляду чи жесту. Подати іншій людині такий сигнал не так вже й складно. Достатньо лише двох дій: посміхатися і дивитися «очі в очі».
Психологи провели експеримент із 460 чоловіками, яким пропонувалося оцінити навіть не самих жінок, а їхні фотографії. Усмішка та відповідний погляд підвищували привабливість фото у 8 разів! Ну а наживо така стратегія «передачі сигналу» від жінки до чоловіка, зважаючи на все, має працювати ще ефективніше.
У жінок, щоправда, в процесі подальшого тестування з фотографій виявилася ще одна особливість: щойно на нейтральному фото неусміхненого чоловіка, що глядів у бік, з’являлася жінка, яка дивилася на нього з інтересом, привабливість цього чоловіка різко підвищувалася.
Таким чином, питання «що вона в ньому знайшла?» є чудовим стимулом для того, аби жінка почала відчувати зацікавленість «популярним» чоловіком, а от на чоловіків подібна ситуація діє по-іншому: вони не так цікавляться жінкою поруч із чоловіком, як самим чоловіком — сприймаючи його як потенційного конкурента.
У будь-якому разі зацікавлений погляд, спрямований не на нас, а на іншого, дає нам підсвідому установку на конкуренцію.
У ПОШУКАХ ІДЕАЛУ
Проте якщо ми вирішимо, що комусь симпатичні, то підсвідомо відреагуємо і на це — людина, якій ми сподобалися, сподобається нам у свою чергу. Але якими є критерії цього відбору? Чому одні нам подобаються, а інші ні? Справа в тому, що кожен з нас у будь-якому випадку має уявлення про ідеального партнера, навіть якщо сам цього не усвідомлює.
Цей ідеал з’являється не раптом, а синтезує соціальний і культурний досвід, дитячі враження, історію відносин із протилежною статтю… Якщо ми вирішуємо, що симпатичні іншій людині, то наступним кроком у зародженні симпатії у відповідь стає порівняння з «ідеалом», що живе всередині нас.
Цей процес не є миттєвим, на нього йде приблизно 1,5 хвилини, протягом яких ми звіряємо потенційного партнера з підсвідомим ідеальним зразком. Власне, рівно стільки й формується «любов з першого погляду», яка насправді одним поглядом ніколи не обходиться.
І закохуємося ми теж не випадково, а лише в тих, хто успішно пройшов перевірку на підсвідомий ідеал.
ХІМІЯ ТІЛА
Крім міміки, жестів, симетрії обличчя тощо, останнім часом вчені у винуватці першого кохання записали також «хімію тіла». Деякі з них, наприклад Роберто Као Васкес, переконані, що люди мають якийсь вомероназальний орган, який уловлює феромони.
Знаменитий роман Патріка Зюскінда «Парфумер», власне, заснований саме на цьому припущенні. І хоча існування такого органу наукою поки що незаперечно не доведено, все ж таки встановлено абсолютно точно — тестостерон і естроген людський ніс розрізнити здатний. Причому чоловіки можуть «унюхати» лише жіночі гормони.
А жінки, які, безумовно, мають порівняно з ними гостріший нюх, — як тестостерон чоловіків, так і естроген жінок. Що, мабуть, корелює з вищезазначеною установкою визначити, «що вона в ньому знайшла?»
Представниці прекрасної статі, як то кажуть, нюхом чують, коли інша жінка вже провела відповідні маркетингові дослідження та виявила «найкращий зразок» чоловіка.
ПАСТКА ДЛЯ РОЗМНОЖЕННЯ?
З першим коханням ми сяк-так розібралися, тепер давайте поговоримо про кохання вічне. З легкої руки Фредеріка Бегбедера, автора культового роману «Кохання живе три роки», цьому романтичному почуттю науково-популярна міфологія відвела саме такий термін. Вчені-еволюціоністи навіть знайшли обґрунтування такого трирічного циклу.
На їхню думку, він дістався нам у спадок від далеких предків невипадково — рівно стільки було потрібно первісним людям для успішного народження дітей та їхнього захисту на початку життя.
За три роки, коли підтримка один одного заради продовження роду ставала не настільки актуальною, рівень дофаміну та вазопресину, що зміцнював зв’язок між чоловіком і жінкою, падав. І вони сміливо могли вирушати на пошуки нового партнера, щоби завести з ним нове потомство, забезпечивши таким чином своєму виду генетичну різноманітність.
З цього погляду Фрідріх Ніцше мав рацію, коли називав любов «пасткою для розмноження, призначеною лише для продовження виду».
КОХАННЯ — ЦЕ НАРКОТИК!
Крім того, деякі вчені вважають, що мозок просто не в змозі довго витримувати сильну романтичну пристрасть. З одного боку, він швидко звикає до хімічних сполук, які виробляє організм, перебуваючи у стані кохання «на межі можливостей».
Мозок стає у буквальному сенсі слова «наркоманом любові». Коли ці сполуки починають розпадатися, у людини починається свого роду любовна ломка, протистояти якій так само складно, як і наркотичній ломці. Всі, хто переживав травматичний досвід нещасливого, нерозділеного кохання, можуть це підтвердити.
З іншого боку, природа розпорядилася так, що ми маємо можливість увійти до цього стану та вийти з нього. Інакше знос мозку внаслідок «передозування» був би надзвичайно великий.
Тому інстинкт самозбереження штовхає його замінювати романтичну пристрасть на емоційно більш стабільні версії кохання: прихильність та повагу до партнера, спільність інтересів тощо.
ВІЧНЕ КОХАННЯ ІСНУЄ!
Проте менш пристрасні стадії розвитку любовних відносин аж ніяк не можна вважати «несправжнім коханням». Останні наукові дані вселяють впевненість у душах тих романтиків, котрі вірять в існування як любові з першого погляду, так і любові вічної.
Дослідження університету Арізони показало, що вічне кохання існує і може продовжуватися навіть після смерті одного з двох партнерів. Вивчаючи реакції мозку, нейропсихологи встановили, що на вічне кохання люди здатні незалежно від віку, стану здоров’я та кількості років спільного життя.
Вони проаналізували активність «любовних» областей мозку і з’ясували, що у людей, які перебувають у шлюбі 10 і 20 років, вона подібна до показників у пар, що перебувають у відносинах 1 рік.
Крім хімічної сумісності, головною умовою для вічного кохання вчені називають схожість цінностей, життєвих принципів та інтересів. Вони створюють міцну основу для формування щирої прихильності, проявів турботи та захоплення якостями партнера.
Крім того, секрет щасливих пар криється у почутті гумору, що допомагає переводити найнапруженіші, драматичні епізоди спільного життя в легкий, несерйозний формат.
Тому якщо взяти до уваги останній критерій, то знаменита пісня Шарля Азнавура і Мірей Матьє «Вічна любов» має бути сповненою не так романтичною чуттєвістю, як м’якою іронією та самоіронією. Втім, кожен із нас має право на свою власну «формулу кохання».
Добре подумайте, можливо, вона є й у вас?
