Якими методами Microsoft та інші корпорації стають монополистами. Кейс Activision Blizzard

Згенеровано за допомогою ШІ / bing.com
Microsoft завершує поглинання великого розробника відеоігор Activision Blizzard, незважаючи на спроби антимонопольних регуляторів різних країн перешкодити цьому. Антимонопольне законодавство видається слабкою зброєю. Це не перший випадок, коли Microsoft займає монопольне становище на ринку. Розповідаємо, якими методами їй та іншим корпораціям вдається добиватися свого.
ГРАТИ НЕ МОЖНА ВІДДАТИ
Добігає кінця чергова битва в глобальній війні монополістів та антимонополістів. Корпорація Microsoft за рекордні $69 млрд купує великого видавця відеоігор Activision Blizzard, відомого насамперед шутером Call of Duty. На думку багатьох, це поглинання зробить Microsoft мало не монополістом на ринку відеоігор і в сфері хмарного геймінгу.
Епопея тривала з січня 2022 року, коли Microsoft оголосила про угоду, й досягла свого апогею в липні цього року. Поглинанню намагалася перешкодити Федеральна торгова комісія (FTC), яка стежить у США за дотриманням антимонопольного законодавства, проте програла у суді.
Спершу 11 липня Каліфорнійський федеральний суд відмовив регулятору у блокуванні угоди, не побачивши порушень та значних загроз для відеоігрової індустрії, а 17 липня стало відомо, що й апеляцію FTC було відхилено.
Також Microsoft домовилася із конкурентами. Днями було підписано договір з Sony, що гарантує випуск ігор серії Call of Duty на консолях PlayStation у найближчому майбутньому, а до цього укладено угоди про випуск гри на консолі Nintendo та з хмарними сервісами потокової передачі ігор від Nvidia, Boosteroid та Ubitus.
Раніше злиття схвалили регулятори ЄС та Китаю, а єдиною серйозною перешкодою залишалася заборона з боку британського Управління з питань конкуренції та ринків (CMA). Однак після перемоги Microsoft у суді влада Великобританії пішла на діалог із компанією. Сторони погодилися призупинити судовий розгляд і спробувати знайти компроміс, який дозволив би британському антимонопольному регулятору схвалити угоду.
Ось і все, монополія вкотре перемагає.
ВИТИСНЯЙ І ВОЛОДАРЮЙ
Це не перший випадок, коли Microsoft так чи інакше підминає під себе певний сегмент ринку, стаючи, по суті, монополістом. Купити конкурента, а якщо не виходить, діяти за принципом «витісняй і володарюй» — ось класична стратегія корпорації.
Чи багато хто з вас користується іншими текстовими редакторами та програмами для роботи з електронними таблицями, крім Word і Excel? А ще можна згадати кейс із компанією Borland, що спеціалізується на розробці засобів програмування.
Свого часу Borland мав гідний компілятор для мов програмування C/C++. У відповідь Microsoft випустила на ринок власний компілятор за ціною $89 проти $99 у Borland, а після завоювання переважної частки ринку збільшила ціну на продукт спочатку до $399, а потім і до $799.
Заради справедливості варто відзначити, що агресивні дії Microsoft були не єдиним фактором витіснення конкурента. Свою роль відіграли помилкові управлінські рішення Borland та нездатність швидко адаптуватися до умов, що змінюються.
Microsoft здавна практикує підхід із прийняттям широко використовуваних стандартів або продуктів, розширенням їх функціоналу запатентованими можливостями, а потім використанням цих відмінностей, щоби поставити конкурентів у невигідне становище.
Така практика Microsoft була предметом розбіжностей протягом багатьох років і одного разу ледь не довела компанію до примусового поділу, коли в 1998 році Міністерство юстиції США та генпрокурори 21 штату подали проти неї позов зі звинуваченням, що вона займає 90% ринку операційних систем для ПК.
ДІЙ НА УПЕРЕДЖЕННЯ
Окрім чесних і, перефразовуючи Бендера, порівняно чесних бізнес-способів конкурентної боротьби, важливим аспектом успішної реалізації угод M&A є робота в галузі GR (Government Relations). Ось п’ять основних прийомів, які Microsoft та інші корпорації використовують для подолання блокувань антимонопольних регуляторів.
#1 Робота із регуляторами напряму. Більшість великих публічних компаній безпосередньо чи через торгові асоціації мають юридичне представництво в антимонопольному відомстві США. А оскільки Вашингтон не є єдиним важливим регулюючим органом у галузі злиття та поглинання, такі безпосередні контакти важливі в ЄС, Японії та окремо у Великій Британії, яка після Brexit стала сильним гравцем.
#2 Завчасний контакт із регулятором. Коли йдеться про велике злиття або поглинання, корпорації не чекають на укладення угоди, щоб постати перед регулятором. Найгірший час для представлення себе антимонопольним органам — після того, як інформація про поглинання з’явилася у публічному просторі.
Microsoft та інші технологічні компанії встановили відносини як із постійним персоналом, так і з призначеними посадовими особами регулюючих органів у всьому світі. Можливо, це не запобігає негативній реакції регуляторів, але, принаймні, дозволяє заздалегідь виробити план дій і контактувати з чиновниками, які безпосередньо впливають на ухвалення рішень.
#3 Представити угоду у вигідному світлі. Антимонопольні регулятори оцінюють злиття та поглинання головним чином через призму попередніх кейсів. При плануванні таких угод корпорації прагнуть представити їх у вигідному світлі.
Та ж Microsoft приміряє на себе роль невдахи в ігровій індустрії, намагаючись переконати регулюючі органи в тому, що угода з Activision Blizzard допоможе їй ефективніше конкурувати з Sony і Nintendo.
З іншого боку, скарги конкурентів — це майже схвалення, оскільки антимонопольні регулятори розглядають їх як страх перед посиленням конкуренції. А саме цього — зростання конкуренції — і прагнуть чиновники.
#4 Увага до постачальників та дистриб’юторів. Найважливіші голоси, котрі мають вагу в антимонопольних органах, — це постачальники та дистриб’ютори. Якщо у них з’являться побоювання, що злиття призведе до утворення «вузького місця» на ринку, вони можуть стати впливовими противниками угоди.
#5 Готовність до компромісу. Швидкому укладенню угоди та досягненню стратегічних цілей сприяють поступки з боку ініціатора поглинання. Визнаючи пріоритети різних антимонопольних органів, корпорації висувають попереджувальні пропозиції, які беруть до уваги регулятори та впливають на громадську думку.
Добровільні поступки можуть зменшити силу юридичних аргументів влади, спрямованих проти угоди. Суди враховують потенційний вплив таких оговорених умов під час визначення ймовірного впливу угоди на споживачів.
БУТИ, АЛЕ НЕ ЗДАВАТИСЯ
На прикладі Microsoft ми бачимо, як великим корпораціям вдається ставати, по суті, монополістами, але не здаватися ними насамперед для антимонопольних регуляторів. Справжні потреби споживачів зазвичай йдуть другою чергою, головне — лобіювання власних інтересів задля збільшення прибутку.
У цьому парадокс великого бізнесу: всіма силами, у тому числі впроваджуючи інновації та запускаючи дійсно прогресивні й корисні продукти, підніматися на вершину, а потім без сильних конкурентів скочуватися у стагнацію, свідомо відмовляючись від прогресу.
Монополізація негативно впливає на екосистему, в якій реалізовується. Це стосується всього: доступ до софту та ігор, будь-які інші продукти і навіть світогляд. Різниться лише глибина наслідків. Причому, як показує кейс із Activision Blizzard, навіть у країнах із сильним антимонопольним регулюванням важко протистояти апетитам корпорацій.
Антимонопольне законодавство, принаймні на перший погляд, видається слабкою зброєю. Регулятори в усьому світі мають поганий послужний список справ, які доходять до суду, ба більше — завершуються успішно.
ПРОГРАТИ, ЩОБИ ВИГРАВАТИ
Гарна новина в тому, що програні позови можуть бути успішною стратегією у боротьбі з монополізмом. Гучні справи проти великих корпорацій посилають назовні сигнал, покликаний у майбутньому перешкодити укладенню угод, сумнівних з погляду антимонопольного законодавства. Це є особливо вірним для найуспішніших технологічних компаній, які найчастіше будують свою стратегію на поглинанні перспективних стартапів.
Для будь-якої галузі матиме величезне значення, якщо основні її гравці знають, що перебувають під пильним наглядом регулятора. І в цьому, мабуть, головна функція та сила антимонопольного регулятора: не блокувати, а стримувати, домагаючись від ініціаторів угод M&A різноманітних поступок, спрямованих на збереження конкуренції.
Разом з тим, з боку бізнесу та споживачів існує запит на посилення антимонопольного законодавства. Посилене регулювання й нагляд можуть сприяти розвитку конкуренції та запобігати появі монополій чи олігополій, які можуть задушити інновації та обмежити вибір споживачів.
Однак це складна проблема, яка не має простих рішень, оскільки регулювання має бути збалансоване зі створенням умов, що сприяють інноваціям та зростанню.