КОД ДА ВІНЧІ: прихована геометрія «Вітрувіанської людини»
Арт-оформлення: huxley.media via Nano Banana 2
«Мона Ліза» — перше, що спадає на думку, коли мова заходить про Леонардо да Вінчі. Мабуть, це найвідоміша картина у світі. Тому більшість наших сучасників вважає Леонардо насамперед геніальним художником. Хоча сам він усвідомлював себе великим інженером. Але чи все ми знаємо про нього та його творіння? Останні відкриття свідчать про те, що да Вінчі впритул наблизився до розгадки таємниці, яку сучасній науці ще тільки належить усвідомити.
НЕ ВСЕ ПРАЦЮЄ, ТА ВСЕ — ГЕНІАЛЬНО!
Як винахідник Леонардо був надзвичайно плідним. Принаймні, саме так він «продавав» себе королям і герцогам кінця XV — початку XVI століття. Йому належать перші технологічні концепції планерів, вертольотів, парашутів, водолазних костюмів, кранів, редукторів, касетних бомб, аеродинамічно стабілізованих артилерійських снарядів та інших видів зброї. Він був першим гідрологом. Його «Лестерський кодекс» містить 730 висновків, зроблених у результаті спостережень за водою, включаючи точний опис гідрологічного циклу та впливу швидкості потоку на тиск. І все це — на межі XV–XVI століть, за 400 років до того, як подібні фантастичні вигадки стали реальністю.
Щоправда, коли сучасні інженери намагаються втілити ідеї Леонардо у життя, до генія одразу виникає чимало запитань. Зокрема, до винайденого ним пристрою для ходіння по воді. Є недоліки й у зображеного на ескізах 1485 року славнозвісного «танка». У реальності він маневрувати не зміг би через величезну вагу і проблеми з передавальним числом. Але найгірше те, що у да Вінчі постійно намагаються відібрати лаври «першопрохідця». Приміром, китайці вважають, що ідею вертольота придумали вони, адже китайська іграшка, здатна підніматися вгору, з’явилася на 1800 років раніше. Як казали Ільф і Петров, образити художника може кожен…
ВЕЛИКИЙ МАЙСТЕР ІЛЮЗІЇ
Однак скинути Леонардо да Вінчі з п’єдесталу не так уже й легко. Його уява та інтуїція випередили свій час. А «шифри», які він залишив після себе, досі намагаються розгадати найдопитливіші уми. Да Вінчі був неперевершеним майстром ілюзії. Займаючись фізіогномікою, він увів поняття moti mentali, яке можна тлумачити як зображення минущих, динамічних станів розуму, думок та емоцій. Звідси й «неоднозначні» вирази облич на його портретах. Для передачі внутрішніх станів через зовнішні зміни обличчя він використовував техніку «сфумато» — плавні, майже невловимі переходи від світла до тіні або від одного кольору до іншого.
Наносячи до 30 шарів лаку, щоб домогтися легкої тіні навколо вуст «Прекрасної принцеси» або «Мони Лізи», він досягав не лише фантастичного рівня деталізації, а й створював неперевершені ілюзії. Те, що бачить око, не відповідає тому, що мозок інтерпретує як реальність, — Леонардо враховував цю розбіжність сприйняття за століття до того, як науковці зрозуміли механізми, що лежать в її основі. З деяких точок огляду вищезгадані пані виглядають задоволеними й веселими, з інших — здаються задумливими або меланхолійними. Ось що означає moti mentali в дії!
МАТЕМАТИКА, ЩО СТАЛА МИСТЕЦТВОМ
Чимало загадок Леонардо да Вінчі пов’язано з математикою. Він досконало володів математичним інструментарієм. Є відомості, що під час роботи над «Моною Лізою» Леонардо з головою занурився в геометрію. «Хай ніхто не читає мене, якщо він не математик», — казав він. Перспектива, симетрія, пропорції та геометрія — все це він використовував для створення різного роду ілюзій. У «Благовіщенні» за допомогою перспективи він робить акцент на куті будинку, огородженому саду та стежці. У «Таємній вечері» архітектура будівлі за спиною Ісуса та 12 апостолів разом із лініями на підлозі створюють «точку сходження», забезпечуючи підсвідоме фокусування картини.
Геометричні експерименти Леонардо були тісно пов’язані з пошуком закономірностей у природі та мистецтві. Цим пояснюється і його інтерес до праць Марка Вітрувія Полліона, давньоримського архітектора та механіка. Вітрувій першим здогадався, що розмах рук і зріст пов’язані. Людина з витягнутими руками й ногами ідеально розташовується всередині квадрата. А якщо взяти за її центр пупок, можна навколо тіла намалювати ідеальне коло. Так з’явився славнозвісний ескіз «Вітрувіанська людина» Леонардо — спроба визначити ідеальні пропорції людського тіла.
ДИВНІ ПРОПОРЦІЇ ІДЕАЛУ
Однак ідеальне завжди відрізняється не тільки від реального, а й від ще досконалішого. Саме тому пропорції «Вітрувіанської людини» є анатомічно неточними. Правда в тому, що Леонардо не збирався створювати анатомічний посібник. Вважають, що він обирав пропорції «Вітрувіанської людини», ґрунтуючись на теорії золотого перетину. Першим у 1509 році про нього розповів світові францисканський чернець і математик Лука Пачолі. Золотим перетином він назвав гармонійну пропорцію, в якій одна частина відноситься до іншої, як все ціле до першої частини.
Пачолі вважав, що, використовуючи цей божественний принцип, можна безпомилково створювати естетично привабливі зображення та композиції. Цей принцип да Вінчі взяв на озброєння, щоб досягти тієї пропорційності, яка лежить в основі структури «Мони Лізи». Логічно було б виявити його й на зображенні «Вітрувіанської людини». Але, на жаль, за допомогою золотого перетину її пропорції пояснити не можна — вони не зовсім збігаються. Очевидно, що неймовірно уважний до деталей да Вінчі зробив їх такими навмисно. Однак протягом понад 500 років ніхто не міг збагнути, чому художник обрав такі особливі пропорції для рук та ніг. У наші дні це вдалося. Причому не авторитетному мистецтвознавцю, а звичайному італійському стоматологові.
ТАЄМНИЦЯ, ПРИХОВАНА «МІЖ НОГАМИ»
До стоматолога Рорі МакСвіні мільйони очей століттями дивилися на «Вітрувіанську людину», але цю деталь зумів розгледіти лише він. Причому, як то кажуть, на найпомітнішому місці. У паху «Вітрувіанської людини» стоматолог виявив рівносторонній трикутник. Цікаво, що на нього у своїх нотатках до ескізу вказував сам Леонардо: «Якщо ви розсунете ноги… і піднімете руки так, щоб ваші витягнуті пальці торкнулися лінії маківки… простір між ногами буде являти собою рівносторонній трикутник». Проте буквально слова великого художника сприйняв лише стоматолог МакСвіні у XXI столітті. Він провів розрахунки для цього трикутника і виявив, що відстань між ступнями чоловіка та висота його пупка співвідносяться приблизно як 1,64 до 1,65.
Це дуже наближається до тетраедричного співвідношення 1,633 — унікальної збалансованої геометричної форми. Наприкінці XIX століття два науковці, Якоб Вант-Гофф і Жозеф Ахілл Ле Бель, незалежно один від одного виявили, що атом вуглецю в органічних сполуках має тетраедричну структуру. Це стало ключовою подією в історії розвитку уявлень про просторову будову комплексних сполук. Тетраедричне співвідношення знайшло широке застосування в кристалографії, оптиці, матеріалознавстві. У хімії тетраедрична структура характерна для багатьох молекул. У будівництві вона застосовується для створення просторових несучих конструкцій.
МАТЕМАТИЧНИЙ «ПОЧАТОК СВІТУ»
Найімовірніше, МакСвіні виявив тетраедричне співвідношення у «Вітрувіанській людині» невипадково. Усвідомити значення цього числа йому допомогла професія. Ще з 1864 року в стоматології існує термін «трикутник Бонвілля». Це уявне положення щелепи, яке при співвідношенні 1,633 забезпечує їй оптимальне функціонування. Чи не забагато тут збігів? Чому слідом за мінералами, кристалами, молекулами та біологічними архітектурами пропорції людини виявилися організовані навколо певних геометричних співвідношень?
Проста відповідь полягає в тому, що таким чином природа максимізує механічну ефективність. Однак сам МакСвіні бачить причину цієї закономірності в тому, що «людська анатомія розвивалася відповідно до геометричних принципів, які керують оптимальною просторовою організацією всього Всесвіту». Можливо, згаданий у записах да Вінчі трикутник невипадково розташований у районі статевих органів «Вітрувіанської людини». Не виключено, що таким чином Леонардо натякав на певний «початок світу», джерело, яке породжує математичну природу реальності.
Оригінальне дослідження:
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
