Марія Лємєшова. Плітки, 2021
Американські вчені провели експеримент, під час якого запропонували 269 жінкам і 198 чоловікам від 18 до 58 років протягом кількох днів записувати все, про що вони говорять. Психологи Меган Роббінс і Олександр Каран з Каліфорнійського університету забезпечили їх для цього спеціальними диктофонами, які кріпилися на тілі. Коли фахівці обробили результати, виявилося, що 14% усього часу спілкування, а це в середньому приблизно 52 хвилини на день, люди витрачали на плітки.
Це дослідження американських науковців значно розширює наше розуміння звичок і мотивів, що стоять за плітками. Результати експерименту не лише спростовують низку поширених міфів, а й виявляють глибинні психологічні та соціальні чинники, що впливають на цю поведінкову тенденцію.
МІФ 1: ЛЮДИ ПЛІТКУЮТЬ ПРО ЗІРОК
Проаналізувавши понад 4000 пліток, психологи встановили, що основний масив являв собою оціночно нейтральні повідомлення, в яких фігурували спільні знайомі. Про «розкручених» медійних персонажів пліткували набагато менше.
Плітка — це не просто переказ чужого життя, це дзеркало, що відображає наші власні страхи, упередження й бажання. Дослідники розділили плітки на позитивні, негативні та нейтральні. Негативних було майже вдвічі більше, ніж позитивних, — 604 випадки проти 376.
МІФ 2: ЛЮБОВ ДО ПЛІТОК ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ З ВІКОМ
Плітки мали яскраво виражене вікове «забарвлення». Виявляється, що молодший учасник експерименту, то охочіше він обговорював у розмові третіх осіб. Крім того, молодь говорила більше неприємних речей про інших, ніж більш дорослі люди.
Всупереч поширеній думці, що старшими були випробовувані, то менше вони були схильні до пліток, і в їхніх обговореннях містилося менше негативу.
МІФ 3: ПЛІТКУВАТИ ПОЛЮБЛЯЮТЬ ВСІ
Цей міф виходить із припущення, що плітки є універсальним способом спілкування й розваги, притаманним кожній людині однаковою мірою. Однак насправді ставлення до пліток суттєво різниться у різних людей. Наприклад, було помічено, що схильність до поширення чуток залежить від типу особистості. Зокрема, орієнтовані на зовнішній світ екстраверти пліткували набагато частіше, ніж занурені всередину себе інтроверти. Позитивні, негативні та нейтральні оцінки виявилися розподілені між ними рівномірно.
МИФ 4: ЗАМОЖНІ ЛЮДИ ПЛІТКУЮТЬ БІЛЬШЕ
Це стереотипне уявлення про заможних людей, де обговорення чужих справ, успіхів і провалів вбачається як поширене заняття. У кіно, літературі та ЗМІ це іноді зображується як характерна риса багатих, особливо в контексті нудьгуючої аристократії або світської еліти.
Науковці дійшли висновку, що матеріальне становище справді суттєво впливає на схильність до пліток, проте навпаки: менш забезпечені пліткували про інших набагато охочіше.
Заможні люди часто мають доступ до гарної освіти та соціального виховання. Ці фактори можуть сприяти зниженню схильності до пліток серед забезпечених людей. Освіта, зазвичай, розширює погляди і вчить критичного мислення, що може зменшувати інтерес до неперевіреної або поверхневої інформації. Більш освічені були набагато стриманішими в обговоренні інших та поширенні чуток.
МИФ 5: ЖІНКИ — НЕВГАМОВНІ ПЛІТКАРКИ
Наступне відкриття спростувало гендерні стереотипи про жінок як невгамовних пліткарок і базік. Каліфорнійські психологи встановили, що чоловіки і жінки пліткують у середньому однакову кількість часу. Ба більше, у своїх оцінках жінки виявилися більш нейтральними, а чоловіки більш суворими.
________
Відкриття про вікові, гендерні та соціально-економічні аспекти пліток дають змогу більш повно оцінити складність та різноманіття людського спілкування. Однак важливо зазначити, що плітки не є просто нешкідливою розвагою або вадою характеру; вони — частина ширшого соціального і культурного контексту, який впливає на поведінку та взаємини людей.