ЕКОЛОГІЯ ЖАХУ: суперхижак викликає суперстрах у всього живого на планеті
Автор фото: Anette Mossbacher, 29 September, 2023 / anettemossbacher.com
З давніх-давен левів заведено вважати найстрашнішими наземними хижаками. Але в «екології жаху» пальма першості вже давно належить не їм. Не потрібно мати науковий ступінь, щоб усвідомити просту істину: людина є суперхижаком, який одноосібно посідає вершину харчового планетарного ланцюжка. Ба більше, настільки страшного хижака ніколи не було в історії Землі. Вивчивши поведінку тварин, учені з’ясували, що жах перед людиною набагато перевищує їхній страх перед царем звірів.
НЕБЕЗПЕЧНІШИЙ ЗА БУДЬ-ЯКОГО ЗВІРА
Одного разу група вчених з канадського Університету Вікторії порівняла поведінку людей і хижаків та вирахувала, що людина у 14 разів смертоносніша за будь-яку тварину. Наприклад, риб вона винищує ефективніше. Ведмідь або інший хижак-рибалка вбиває здебільшого молодняк і ніколи не знищить більше 2% популяції.
На відміну від звіра, людина в промислових масштабах вбиває дорослих риб, які вже ніколи не зможуть дати потомство. Науковці зазначають, що в природі чисельність хижаків та їхньої потенційної здобичі завжди перебуває в рівновазі. З людьми все по-іншому.
Їхня поведінка, що ставить під загрозу вимирання величезну кількість видів і руйнує саме середовище їхнього проживання, для тварин нетипова. Саме час поставити запитання: що станеться з популяцією суперхижака, якщо колись чисельність популяції його жертв впаде до критичного мінімуму?
СПЕРШУ ВОНИ НАС, ТЕПЕР МИ ЇХ
Протягом мільйонів років гомініди були не хижаками, а жертвами. Що зовсім не дивно, з огляду на погано розвинені м’язи, а також відсутність потужних іклів і кігтів. Нас міг зжерти хто завгодно: великий представник родини котячих, печерний ведмідь або величезна ящірка. Навіть сьогодні дика природа не дає цивілізованій людині забути про своє існування.
Згідно з недавнім дослідженням, яке профінансував Білл Гейтс, щороку змії вбивають 50 тисяч, домашні собаки — 20 тисяч, крокодили — 1 тисячу, леви — 100, акули — 10. Але всі ці людиновбивці — аутсайдери порівняно з самими людьми, які вбивають за рік щонайменше півмільйона собі подібних.
Геноцид однаковою мірою забирає життя у людей і тварин — суперхижаки не бачать між ними великої різниці.
У 70-х роках минулого століття в Австралії знищили 200 тисяч гребенястих крокодилів, їх майже не залишилося. Приблизно стільки ж китайців було вбито японцями 1937 року під час Нанкінської різанини. Щоправда, на відміну від людей, ми більше не зустрінемо на планеті ані птаха додо, ані сумчастого вовка, ані восьмиметрового варана мегаланії…
МАЄ ЗАЛИШИТИСЯ ЛИШЕ ОДИН?
Суперхижаком людина стала не відразу. Наскельні малюнки, що залишилися нам від далеких предків, оповідають про численні поєдинки з печерними ведмедями, на житло яких претендували нові господарі. У печерних стоянках знаходять цілі поклади ведмежих кісток. Але це був лише початок…
Приблизно 14 тисяч років тому сталася екологічна катастрофа — на нашій планеті вимерли мамонти та інші великі рослиноїдні. Звичайно, у цього явища могла бути не одна, а цілий комплекс причин, зокрема кліматичних. Однак наш вид, безсумнівно, зробив у це вимирання чималий внесок. А далі пішло-поїхало!
Полювання давно перестало бути способом прогодувати себе й перетворилося на заняття, пов’язане з високим соціальним статусом. Спочатку леви водилися не тільки на величезних просторах Африки та Азії. 5000 років тому їх можна було зустріти на території сучасної України, а 2000 років тому — у Греції, де, як ми пам’ятаємо, їм із задоволенням розривав пащі могутній Геракл.
Сьогодні невеликий Гірський ліс в Індії став єдиним прихистком для нечисленної популяції азійського лева. Її існування можна вважати великою удачею, враховуючи, що полювання на левів було однією з обов’язкових розваг, яку гостинний індійський раджа пропонував англійським офіцерам.
ЦАРІ ЛЮДЕЙ ПРОТИ ЦАРЯ ЗВІРІВ
Убити цього великого хижака завжди вважалося справою престижу. Фараон Аменхотеп пишався тим, що винищив сотню левів. А ось Тутанхамону, який жив через півстоліття після нього, пощастило менше — він убив усього десяток тварин. Очевидно, його попередники добре постаралися, і знайти живого царя звірів для фарона ставало дедалі важче.
Згодом геноцид великих хижаків тільки набирав обертів. Царі всіх часів і народів — від Ксеркса до царя Давида — вважали своїм царським обов’язком бодай раз у житті вбити хоч одного царя звірів. На аренах Риму проти левів, тигрів, слонів, бегемотів та інших тварин працював справжній конвеєр смерті.
У пам’яті вдячних сучасників залишилися грандіозні ігри, які організував для римлян Помпей. На них одним махом було знищено 600 особин найбільшого підвиду лева — берберійського. Чи треба говорити, що сьогодні цього підвиду більше не існує?
Так само, як і закавказьких тигрів, яких полюбляли стравлювати з берберійськими левами на римських аренах.
ГОЛОС ЛЮДИНИ — ГОЛОС СМЕРТІ
Людина так довго «кошмарить» усе живе на планеті, що воно намагається якось адаптуватися до людської жорстокості. До прикладу, було помічено, що еволюція африканських слонів пішла шляхом зменшення бивнів — так вони стають для браконьєрів менш цінною здобиччю.
Жах тварин перед царем природи давно перевершив жах перед царем звірів. Причина в тому, що люди неймовірно смертоносні — вони вбивають здобич набагато частіше, ніж інші хижаки. І тварини чудово обізнані про це.
Журнал Current Biolog опублікував дані дослідження, яке проводилося в південноафриканському Національному парку Крюгера, де мешкає одна з найбільших у світі популяцій левів. Вчені вирішили з’ясувати, як 19 видів ссавців реагують на різні звукозаписи, серед яких були вокалізація левів, гавкіт собак, постріли, людські голоси тощо.
Останні являли собою записи звичайнісіньких теле- й радіопередач англійською та регіональними мовами і транслювалися через спеціальні системи, розставлені біля водопою. Реакція тварин, які приходили туди, фіксувалася цілодобово протягом багатьох місяців, поки не набралося близько 15 тисяч епізодів.
ЖАХ НА БЛАГО
Коли ці дані проаналізували, виявилося, що тварини удвічі частіше рятувалися втечею від звичайних звуків людського голосу, ніж від гарчання левів або характерних для полювання пострілів і гавкоту собак. Так реагували 95% усіх звірів — жирафи, леопарди, гієни, зебри, куду, бородавочники, імпали, слони та носороги швидше залишали водопої, реагуючи на голоси людей.
За словами науковців, це спростовує думку про те, що тварини можуть звикнути до людей, якщо ті перестануть на них полювати. Жах перед людьми як такими, а не перед полюванням, глибоко вкоренився у тварин і став всепроникним.
Те, що більшість звірів до смерті боїться людини, не найкращим чином характеризує наш вид. Але, з іншого боку, відкриває нові можливості для захисту природи. Виходить, для того щоб відлякати тварину від тієї чи іншої території, часом достатньо всього лише людського голосу.
Команда вчених планує використовувати спеціальні звукові системи, щоб навмисно відлякувати зникаючі види від тих місць, де вони з великою ймовірністю можуть стати жертвами браконьєрів.
Оригінальні дослідження:
- Fear of the human «super predator» pervades the South African savanna
- The unique ecology of human predators
