НЕЦЕНЗУРНА ЛАЙКА: небезпечний бік лихослів’я

Photo by Jon Tyson on Unsplash

Близько половини людства не вживає нецензурної лексики. Інша половина вважає, що без лайки наше життя нудне й немислиме. Хто має рацію? Сучасні дослідження свідчать, що лайка у деяких випадках може посилювати ваші фізичні можливості та виконувати роль психологічного компенсатора. Та лихослів’я має й інший — темний, руйнівний і дуже небезпечний бік. На якому боці опинитеся ви?

Іноді єдиний спосіб

залишатися в контакті з реальністю —

бути брутальним і поверхневим

Філософ Пол Феєрабенд

У РІЗНИХ КРАЇНАХ ЛАЮТЬСЯ ПО-РІЗНОМУ

У яких країнах вдаються до лихослів’я найбільше? Дослідники присуджують цю сумнівну першість різним регіонам. До числа лідерів здебільшого потрапляють країни Глобальної Півночі: Фінляндія, Ірландія, Шотландія, Росія, Велика Британія, США. Але кількісні показники не відображають якості — всю «широту» і, якщо можна так висловитися, «красу» національної лайки. Крім того, відомості суттєво відрізняються ще й через те, що у різних мовах межа між нецензурною лексикою (лайкою) і «просто лайкою» проходить по-різному. Тож якщо й говорити про країни, де найбільше лаються, то в межах однієї мови. Приміром, серед носіїв англійської найчастіше вдаються до лайки американські громадяни. За частотою вживання лідером є слово на букву F. Мабуть, позначається культурний (або безкультурний) вплив Голлівуду. У будь-якому разі британці й австралійці матюкаються значно менше. Зате останні виявляють максимальну винахідливість.

Акцент на якості, а не на кількості, ймовірно, і приніс мешканцям Зеленого континенту славу найбільших англомовних лайливців. У вищезгаданого негарного слова в Австралії є 2160 варіантів вживання. Для порівняння: у США — 1969, у Великій Британії — 1474 варіанти. Це означає, що в цих країнах хоч усі й розмовляють англійською, але лаються нею по-різному. Виходить, що «культура лихослів’я» входить до числа ознак, за якими можна відрізнити одну націю від іншої. Відомо, що філософ Еміль Чоран, переїхавши до Парижа, зневажав свою румунську спадщину і заперечував свою первинну ідентичність. Проте лаятися завжди волів рідною мовою. До речі, в Америці щодо жителів Нью-Йорка існує такий самий стереотип, як і щодо австралійців у всьому світі. Ньюйоркців несправедливо вважають найбільшими лихословами США, хоча насправді вони посідають аж 17 місце. А ось лідерську позицію здавна займають жителі штату Меріленд.

«НАЙНЕЦЕНЗУРНІШІ» ПОКОЛІННЯ Й ПРОФЕСІЇ

Дослідження свідчать, що ставлення до лайки змінюється з покоління в покоління. Зокрема, науковці з Університету Маккуорі з’ясували, що покоління Z вважає цілком прийнятними й необразливими ті лайливі слова, які викликали жах і обурення у попередніх поколінь. Бенджамін Берген, автор книги «Що лайка говорить про нашу мову, наш мозок і про нас самих», вважає, що соцмережі перевели комунікацію в режим неформального спілкування. Немає нічого дивного в тому, що неформальне суспільство використовує неформальну лексику. Але якщо розмовляти лайкою, то вона перестає бути табуйованою аномалією і стає новою нормою. Водночас, на відміну від традиційної лайки, покоління Z сприймає як неприйнятні образи, пов’язані з расою та сексуальною орієнтацією.

При цьому, згідно з дослідженнями, вживання нецензурних виразів пов’язане зі встановленням соціальних меж. Люди частіше використовують лайливі слова в листуванні у соціальних мережах, ніж в особистих блогах, частіше під час спілкування зі знайомими, ніж із близькими друзями. Професійне середовище також дуже чутливе до лайки. Найбільше, як свідчать опитування, лаються будівельники, що в цілому навряд чи когось надто здивує. У них 64 відсотки. Друге місце у працівників промисловості — 60. На третьому з 58 відсотками перебувають ІТ-фахівці. Далі йдуть працівники торгівлі, реклами та маркетингу… Але є професійні сфери, в яких вдаватися до нецензурної лексики вкрай не рекомендується. Дослідники виявили, що лікарі, чию лайку чують пацієнти, вселяють мінімум довіри та сприймаються як менш досвідчені.

ПОВЕДІНКА ТВАРИНИ Й СЕРЕДНЬОВІЧНА МІСТИКА

Існує чимало версій походження матюків. Мабуть, найпереконливіша з них повертає нас до часів, коли поведінка людини мало чим відрізнялася від звичок тварин. Лайка завжди супроводжується підвищеним потовиділенням і прискореним серцебиттям. Ці вегетативні реакції вказують на те, що лихослів’я може бути проявом архаїчної реакції «бий або біжи». Дехто з антропологів вважає, що лайка спочатку слугувала попереджувальним сигналом або показником рангу в групі. Ту саму «лайливу» функцію, наприклад, виконує гарчання тварини: «Не підходь ближче, інакше тобі це дорого коштуватиме!» Згодом функція лайки неодноразово трансформувалася. У сучасному світі лайка лунає майже звідусіль. Ми геть забули, що колись вона була ознакою неволодіння собою, одержимості, прокляття, закликання темних сил. У європейському фольклорі відома легенда про двох дівчат. Одна говорила привітно та сердечно — і з її вуст сипалися троянди. Друга брутально лаялася, вивергаючи з себе жаб і змій.

Сьогодні нецензурна лексика вже не асоціюється з руйнівною енергією, як це було в традиційних культурах минулих епох. І, зважаючи на все, табуїзації матюків можна знайти наукове обґрунтування. Справа в тому, що людина майже на 80 відсотків складається з води, а вода здатна змінювати структуру, піддаючись інформаційно-енергетичному впливу. Позитивні слова й думки покращують генетичний код і подовжують життя людини, негативні, відповідно, його погіршують. Цікаво, що населення країн, у національних мовах яких відсутні лайки, пов’язані зі статевими органами, майже не страждає на синдром Дауна та ДЦП. Є підозра, що нецензурна лексика взагалі передається іншими нервовими ланцюжками, ніж звичайна мова. Інакше як пояснити, що люди з певними видами паралічу повністю втрачають дар мови, але при цьому без запинки виголошують тиради, що складаються виключно з лайки.

ЗАСПОКОЮЄ, ЗНЕБОЛЮЄ, ПІДСИЛЮЄ

Хай там як, багато чого у лихослів’ї для науковців залишається великою загадкою. Тому цей феномен ще доведеться довго й ретельно вивчати. Приміром, здатність нецензурної лайки надавати людині певних «надздібностей». Іноді, лаючись, ми підвищуємо свою самооцінку та мотивацію. Марк Твен радив: «Коли гніваєшся, порахуй до чотирьох; коли дуже гніваєшся, лайся!» Інтуїцію Твена підтверджує низка наукових експериментів. Повторення нецензурного слова дійсно має заспокійливий ефект. Стівен Річардс із Кільського університету виявив, що люди, які лаються, стають набагато витривалішими. Студенти, які матюкалися, виявилися здатними протримати руки у крижаній воді вдвічі довше, ніж ті, хто не лаявся.

Інші дослідження Річардса довели, що лайка змінює сприйняття болю: ті слова, які робітник вимовляє, вдаривши себе молотком по пальцю, зовсім не випадкові! Матюк знімає психологічні бар’єри та руйнує наші внутрішні обмеження. Лайка здатна зробити нас фізично сильнішими у прямому сенсі слова. Студенти, які брали участь в експериментах Річардса, набагато довше утримували рівновагу під час віджимань від стільця, повторюючи свої нецензурні мантри. Цим ефектом, можливо, пояснюється і пристрасть до нецензурної лексики багатьох спортсменів. Сказане вище — зовсім не реабілітація матюків. Із нецензурною лайкою ситуація майже така, як із алкоголем. Тут головне — не переборщити.

Сьогодні, згідно зі світовою статистикою, лихослови вживають 9,43 нецензурних слів на 1 тисячу осіб, при цьому на 1 тисячу слів, що ми вимовляємо, припадає в середньому 5 лайок. Матюки — нематеріальні, проте можуть завдати шкоди, і з ними треба поводитися обережно. Дотримуйтесь міри, і ви убезпечите себе від негативних наслідків. А якщо не можете втриматися, беріть приклад з алкоголіків у зав’язці — краще не лайтеся взагалі. Справа в тому, що, за спостереженнями Річардса, додаткової сили й витривалості людині надають геть не всі лайки. Ба більше, викид адреналіну, що відповідає знеболюючому ефекту, вчений виявив лише у тих людей, хто лається не частіше ніж кілька разів на день. А ось у тих, хто матюкається без упину, позитивних ефектів, на жаль, не спостерігалося.

ЛАЙТЕСЯ ЕКОНОМНО, БЕЗ ОБРАЗ

Соціальні функції лайливих слів у сучасному світі стають дедалі різноманітнішими. За їх допомогою можна висловити розчарування та радість, зняти стрес і охарактеризувати невтішний результат. Дослідження показали, що лайка підвищує ефективність аргументу, демонструє близькість і довіру, дозволяє втримувати увагу інших або домінувати над ними. Вона може бути засобом ненасильницької помсти, гумору і, звичайно ж, самовираження. Ніл Бертон, автор книги «Рай і пекло: психологія емоцій», стверджує, що лайка коригує наш регістр, робить нас більш значущими та цікавими. Зрозуміло, що настільки ефективний засіб самовираження культура ніяк не могла проігнорувати. Шекспір часто використовував нецензурну лексику, хоча й набагато винахідливіше, ніж більшість людей: «Геть, голодний, ти, ельфійська шкуро, ти, висушений язик, бичачий пенісе, ти, в’ялена рибо!»

Очевидно, що багато сучасних письменників наслідують його. Хоча безсумнівно й те, що в мистецтві лайки до Шекспіра більшості з них далеко. Всупереч поширеній думці, у сучасному світі, коли матюки линуть з екранів телевізорів і сторінок соцмереж, лаються геть не всі. Приблизно ½ людства не використовує нецензурної лексики. Дослідження показало, що близько половини студентів взагалі не вдаються до лихослів’я. Хоча використання найпопулярніших лайок у Фейсбуці з 2019 до 2021 року зросло на 41%, а у Твіттері — на 27%. Після пандемії стали лаятися більше, ніж до неї. Зріс відсоток дітей-лихословів, а дорослі стали частіше матюкатися на роботі. Можливо, це свідчить не лише про загальну культурну деградацію, а й про психологічну адаптацію до важких часів, до зниження рівня життя — суспільство приймає свого роду «знеболювальне». І якщо ви точно не можете обійтися без лайки, намагайтеся, щоби не нашкодити собі та оточуючим, дотримуватися двох правил: лаятися економно та без образ на чиюсь адресу.

Оригінальні дослідження: