НОБЕЛІВСЬКІ ПРЕМІЇ 2024 РОКУ: економіка, медицина та премія миру
Автор фото Олександр Махмуд, 2018. Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop
Мабуть, немає жодного року, коли присудження Нобелівських премій не обійшлося без якоїсь хоча б невеличкої інтриги. Як так вийшло, що «нобеля» отримали люди, чиє відкриття наукова спільнота ігнорувала майже 30 років?! З якої причини Володимир Зеленський поступився першістю японським хібакуся? Чому одні країни — багаті, інші — бідні, а технології далеко не завжди покращують якість життя? Історії «нобелів» 2024 року не лише цікаві та парадоксальні, а й вельми повчальні.
НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ З МЕДИЦИНИ
Лауреатами Нобелівської премії з фізіології та медицини цього року стали американські вчені: 70-річний Віктор Амброз і 72-річний Гері Равкан. Нагороду вони здобули за відкриття мікроРНК, яка регулює активність генів. Однак їхній шлях до світового визнання ніяк не назвеш легким.
Батько Віктора Амброза був в’язнем нацистських таборів, а після Другої світової війни перебрався до США. Майбутній нобелівський лауреат зростав на глухій молочній фермі, в небагатій багатодітній сім’ї, в якій, однак, панував культ книг. З дитинства Віктор мріяв стати бейсболістом, але захоплення науковою літературою виявилося сильнішим.
Після школи він вступив до Массачусетського технологічного інституту (MIT). Потім зайнявся біологічними дослідженнями в інститутській лабораторії, викладав у Гарварді та Дартмутському коледжі. З Гері Равканом він познайомився й потоваришував ще в MIT.
Батьки Гері, так само, як і батьки Віктора, з дитинства всіляко заохочували інтерес дитини до науки. Але, закінчивши Каліфорнійський університет у Берклі, де він вивчав електротехніку й фізику, Гері не поспішав з головою зануритися в науку. Два роки він їздив світом на старенькому фургоні, заробляв на життя посадкою дерев у штаті Орегон, подорожував Південною Америкою.
Якось в одному з болівійських клубів йому на очі потрапила стопка наукових журналів. Читання наукової літератури настільки захопило уяву і душу Гері, що він вирішив негайно повернутися до занять наукою…
УСЕ ПОЧАЛОСЯ З ЧЕРВ’ЯКА…
А далі, як ви вже зрозуміли, був MIT, знайомство з Амброзом і спільна робота над майбутнім нобелівським відкриттям. Утім, незважаючи на заслуги й поважний вік, Гері залишається натурою, що захоплюється. Він вважає, що на Марсі може існувати життя, і розробляє роботизовані системи, які допоможуть його там відшукати.
Однак не поспішайте оголошувати цю затію нездійсненними фантазіями. Насправді, свого часу науковий світ уже припустився помилки щодо Амброза і Равкана. Це зараз аналіз мікроРНК перетворився на велику сферу досліджень, де нові відкриття роблять мало не щодня.
Річ у тім, що людських генів, які кодують короткі РНК, настільки багато, що точну кількість встановити поки неможливо. Але науковці не здаються і знаходять все нові й нові мікроРНК. На жаль, так було не завжди. Коли 1993 року Амброз і Равкан взяли хробака C. Elegans і секвенували його геном, наукова спільнота цілком проігнорувала цей факт.
Подумаєш, якийсь там жалюгідний черв’як! Проте C. Elegans був першою живою істотою на планеті Земля, чий геном вчені прочитали повністю. Можливо, якщо людство виявиться вдячним і не забуде, з чого все почалося, воно поставить цьому черв’яку пам’ятник.
«ВИМИКАЧ» ПРОТИ ХВОРОБ
Кожна клітина людського тіла містить одну й ту саму генетичну інформацію, записану в ДНК. Але чому ж тоді вони так сильно відрізняються одна від одної за формою і функціями? Справа в тому, що мікроРНК працюють свого роду регуляторами, «вимикачами» тих чи інших функцій білків у клітинах.
У результаті, коли клітина ділиться, з одного й того ж матеріалу виходить око, шкіра, мозок, серце тощо. Так, на різних етапах розвитку організму відсікаючи все «зайве», мікроРНК створюють усі живі істоти на нашій планеті: хробака, людину, слона, бабку…
Однак порушення цього регуляторного механізму в людини може призвести до серйозних проблем, як-от рак, діабет чи аутоімунні захворювання. Вчені сподіваються, що зможуть розробити ліки від цих хвороб, які працюють за принципом «вимикачів», що їх відкрили Амброз і Равкан.
НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ МИРУ
СВІТ НА ПОРОЗІ ЯДЕРНОЇ ВІЙНИ
Наступного року людство відзначатиме трагічний ювілей — 1945 року США скинули дві атомні бомби «Малюк» і «Товстун» на японські міста Хіросіму і Нагасакі. Але рішення Нобелівського комітету вручити премію миру 2024 року неурядовій японській організації Nihon Hidankyo, що об’єднує тих, хто вижив після американських атомних бомбардувань, продиктоване, ймовірно, не тільки цим.
На тлі триваючої російсько-української війни та конфлікту на Близькому Сході генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив, що світ знову зіткнувся із загрозою реального застосування ядерної зброї. Нагородження Nihon Hidankyo премією миру, безумовно, змусить людство згадати про катастрофу 1945 року та її жахливі наслідки. Як уникнути ядерного конфлікту?
Це, мабуть, найактуальніше питання сучасності. Тому Нобелівський комітет відкинув усіх інших кандидатів і зупинився на Nihon Hidankyo.
ХІБАКУСЯ: ЇМ ПОЩАСТИЛО ВИЖИТИ
Списку конкурентів цієї японської організації ми не знаємо — його, щоб нікому не було прикро, публікують тільки через 50 років після нагородження. Однак відомо, що цього року за премію миру боролися 286 претендентів. Серед них — Президент України Володимир Зеленський, Міжнародний Суд ООН, ЮНЕСКО, Рада Європи, Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини. Всіх їх обійшли японські лауреати.
Оголошуючи переможців, голова комітету Йорген Ватне Фрюднес зазначив, що Nihon Hidankyo «надихають та інформують людей по всьому світу. І створюють ґрунт для майбутнього існування людства в умовах безпеки».
Повна назва організації — Японська конфедерація організацій жертв атомних і водневих бомб. Заснована вона була ще 1956 року, і, крім японців, її членами також є жертви ядерних випробувань у Тихому океані. У Японії таких людей називають хібакуся — ті, кому дивом вдалося вижити після вибуху. Вони вважають, що народилися в сорочці, тому що в Хіросімі загальна кількість загиблих становила близько 160 тисяч осіб, а в Нагасакі — близько 80 тисяч.
УЯВИТИ НЕМИСЛИМЕ
Nihon Hidankyo багато зробила для того, щоб японський уряд звернув увагу на проблеми хібакуся, ухваливши низку законів, що гарантують їм медичну та соціальну підтримку. Але це не вирішує всіх проблем хібакуся. У японському суспільстві вони залишаються вигнанцями. Радіація багатьох зробила важкими інвалідами. Їх цураються, не приймають на роботу, з ними не укладають шлюбів через ризик генетичних відхилень у потомства.
«Хібакуся допомагають нам описати невимовне, уявити немислиме і якось осягнути незбагненний біль та страждання, спричинені ядерною зброєю», — йдеться в заяві комітету. Премію миру вручено Nihon Hidankyo за турботу про десятки тисяч жертв атомних бомбардувань і за інформаційні кампанії, які організація проводить по всьому світу, попереджаючи народи й уряди про наслідки ядерної ескалації.
НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ З ЕКОНОМІКИ
НЕ ЗОВСІМ «НОБЕЛІ»
Як відомо, Альфред Нобель ніякої премії з економіки не засновував. Однак у нашому «економікоцентричному» світі було б несправедливим і нелогічним обійти увагою тих, хто робить вагомий внесок в економічну науку. Для цього центробанк Швеції започаткував 1968 року премію імені Нобеля.
Та оскільки формально ця премія нобелівською все ж таки не є, вручають премію з економіки наприкінці, після всіх «класичних» номінацій.
Відповідно, й золота медаль за внесок в економіку теж має інший, не «нобелівський» дизайн. Щоправда, премія з економіки збігається з іншими преміями у головному: її вручає Нобелівський комітет, церемоніал і сума винагороди абсолютно такі самі.
ДЕГРАДАЦІЯ ІНСТИТУТІВ — ГЛОБАЛЬНА ЗАГРОЗА
Цього року мотивація вибору лауреата з економіки була чимось схожа з тією, за якою вручали премію миру. Шведська академія наук вважає кризу суспільних інститутів не менш глобальною проблемою, ніж загроза застосування ядерної зброї. Сьогодні навіть на Заході, де історично сильна демократична традиція, зростає тиск на суспільні інститути з боку політиків.
Ми бачимо, як Дональд Трамп не визнає легітимними результати останніх президентських виборів у США. У ЄС багато претензій до Польщі та Угорщини з приводу свободи преси та незалежності судової системи. Навіть у Великій Британії, яка вважається батьківщиною сучасного парламентаризму, уряд намагається ігнорувати Верховний суд і парламент.
Присудивши Нобелівську премію з економіки Дарону Аджемоглу, Джеймсу Робінсону і Саймону Джонсону, академіки пояснили своє рішення так: «Вони показали, наскільки важливими є суспільні інститути для процвітання країни. Суспільства, де не розвинений правопорядок, а влада експлуатує населення, не розвиваються і не змінюються на краще. Дослідження лауреатів допомагають нам зрозуміти, чому».
ПРОГРЕС БЕЗ ПРОЦВІТАННЯ
Професор Массачусетського технологічного інституту Дарон Аджемоглу входить до десятки найбільш цитованих економістів світу. У співавторстві з Джеймсом Робінсоном він написав книгу «Чому одні країни багаті, а інші бідні», що стала світовим бестселером.
У цій книжці якраз і була відповідь на запитання, що міститься в назві: все залежить від характеру і якості суспільних інститутів. Не менш значущу працю Аджемоглу явив світові у співавторстві з Саймоном Джонсоном. У книзі «Влада і прогрес» вони показують, що технологічний прогрес зовсім не обов’язково призводить до свободи, процвітання й демократії.
Наприклад, не варто покладати на штучний інтелект занадто великих сподівань, пов’язаних із поліпшенням якості життя. У технологій завжди є інший, «темний» бік.
Так, появу соціальних мереж можна вважати прогресивним явищем, але ми бачимо, що водночас із плюсами в цього явища є й мінуси: сучасні інформаційні технології надають безпрецедентні можливості для маніпуляції свідомістю. І не кажіть потім, що «нобелі» вас заздалегідь не попереджали!
- НОБЕЛІВСЬКІ ПРЕМІЇ 2023 РОКУ: економіка, медицина та премія миру
- Відомі нобелівські лауреати — про релігію та Бога (Частина I)
- Відомі нобелівські лауреати — про релігію та Бога (Частина II)
