НЕВІДОМА АФРИКА. МІФ 7: Африка потерпає від криз у сфері охорони здоров’я

Письменник, журналіст, доктор наук, викладач у Кембриджському університеті, автор бестселера How Asia works

НЕВІДОМА АФРИКА. МІФ 7: Африка потерпає від криз у сфері охорони здоров’я

Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop

Поняття «стереотип» далекого 1922 року ввів американський соціолог Волтер Ліппман. Відтоді людство неодноразово переконувалося, як складно буває вийти за рамки «картинки у своїй голові». Джо Стадвелл — один із небагатьох, кому вдалося подолати інерцію мислення й перекинути міст єднання між культурами.

Понад 20 років він був редактором China Economic Quarterly. Результатом багаторічних спостережень став його бестселер «Чому Азії вдалося» («Як працює Азія»). Сьогодні Стадвелл розв’язує не менш амбітне завдання: він допомагає нам зрозуміти, як працює Африка.

В ексклюзивному інтерв’ю для Huxley він розвінчує 9 міфів про Африку, які побутують у західній культурній свідомості. Давайте разом із ним вирушимо в захопливу і вільну від стереотипів подорож африканським континентом.

оловною причиною, через яку Африка була найбільш малонаселеним регіоном світу, є винятково висока захворюваність на континенті. Малярія, сонна хвороба, спричинена паразитом трипаносомою, що переноситься мухою цеце, більгарціоз та анкілостомоз — лише деякі із захворювань, які завдали демографічної шкоди.

Наслідки малярії в Африці особливо тяжкі. За межами континенту малярійні комарі харчуються здебільшого кров’ю тварин, а африканський Anopheles еволюціонував з переважаючим тяжінням до людської крові. Африканці виробляють частковий імунітет до малярії через постійне інфікування, але тільки за умови, що переживають дитячий вік.

Історично рівень смертності був надзвичайно високим. У 1922 році Еміль Брампт, президент Французького зоологічного товариства, писав: «У Східній Африці 50% місцевих дітей помирають до чотирьох років, здебільшого від малярії». Сьогодні, незважаючи на кампанії зі знищення комарів, поліпшення ліків та поширення москітних сіток, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оцінює, що на Африку припадає більше ніж дев’ять із десяти випадків смертей від малярії у світі — понад 400 000 щорічно, жертвами якої переважно є діти, молодші за п’ять років.

Сонна хвороба (трипаносомоз), котра переноситься мухою цеце, яка є унікальною для Африки на південь від Сахари, ймовірно, ще істотніше вплинула на зростання населення, ніж малярія. Переважний температурний діапазон мухи цеце становить третину території континенту, включно з багатьма з найродючіших земель, де зосереджено населення. Програми з викорінення цієї комахи виявилися малоефективними.

Однак після закінчення епідемії в 1970-х роках, до кінця 1990-х, летальні випадки внаслідок сонної хвороби значно скоротилися завдяки скринінгу та лікуванню. Ліки, ефективні проти цього захворювання, існують з 1920-х років, але почали широко застосовуватися лише останніми десятиліттями.

Значно менше прогресу досягнуто в боротьбі з тваринним трипаносомозом. Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО) оцінює, що захворювання щороку вбиває три мільйони голів худоби в Африці.

Серед інших паразитарних захворювань, що вплинули на зростання населення та продуктивність праці в Африці, — більгарціоз (шистосомоз). Він передається через заражену воду — під час вживання в їжу або при контакті зі шкірою. Паразитичні черв’яки, або «сосуни», проникають в організм, не завжди призводячи до летальних наслідків, але спричиняючи сильну фізичну слабкість, обмежуючи здатність до фізичної праці.

Незважаючи на безпрецедентні виклики у сфері охорони здоров’я, африканські країни досягли величезного прогресу за останні десятиліття. Очікувана тривалість життя в Африці на південь від Сахари збільшувалася на чотири місяці щорічно, починаючи з 1960-х, і наблизилася до показника у 61 рік до 2022-го. Це було найшвидше зростання серед усіх регіонів, охоплених Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), і розрив між країнами з найкращими і найгіршими показниками помітно скоротився.

Африка постраждала від епідемії ВІЛ/СНІДу більше, ніж будь-який інший континент, — хоча наслідки відрізняються від країни до країни, — і він залишається однією з трьох основних причин раптової смерті поряд з інфекціями нижніх дихальних шляхів і кишковими захворюваннями. Однак рівень ранньої смертності в Африці скоротився вдвічі між 2000 і 2015 роками. За даними ВООЗ, втрати через ВІЛ/СНІД зменшилися на 58%. Водночас, згідно з останніми відомостями, 26 мільйонів людей в Африці інфіковані ВІЛ.

Крім того, Африку пов’язують з вірусом Ебола, вперше виявленим 1976 року. Особливо на неї вплинув великий спалах в західній частині в 2014–2016 роках, що зачепив близько 29 000 осіб, з яких 11 000 загинули. Наступні спалахи були швидко локалізовані африканськими органами охорони здоров’я, які набули високого рівня компетентності в боротьбі з епідеміями. Було розроблено кілька ефективних вакцин проти Еболи, але, на жаль, не для всіх штамів вірусу.

Варто зазначити, що зростаючою загрозою для здоров’я і добробуту африканців є також зміна клімату. Міжурядова група експертів зі зміни клімату (IPCC) описує ризик для континенту як найменш вивчений серед усіх регіонів світу через брак історичних даних. Без даних неможливо чітко визначити нормальні рівні температури й опадів у різних регіонах континенту. Проте є розуміння, що деякі області схильні до ризику.

У кліматично нестабільному Сахелі підвищення температури й раптові повені останніми роками сприяли втраті засобів до існування, зростанню міграції та створенню сприятливих умов для конфліктів. Кочові скотарі, втративши пасовища, вдиралися зі своїми тваринами на традиційно осілі сільськогосподарські землі, що призводило до насильницьких зіткнень. Уряди не мали очевидних рішень цієї проблеми, що провокувало анархію. Проблема зміни клімату особливо актуальна для великої смуги територій, що простягаються на південь від Сахари із заходу на схід Африки.

По всьому континенту науковці з найбільшою впевненістю прогнозують, що за високого рівня глобального потепління (три-чотири градуси — верхня межа поточних прогнозів) Африка постраждає надто відчутно. Це призведе до скорочення площ, придатних для вирощування зернових культур, посилить поширення хвороб, що передаються комахами, як-от малярія і сонна хвороба, а також інших інфекцій, коли раптові повені затоплять села, міста й мегаполіси з низьким рівнем санітарії та відсутністю каналізаційних систем.

Зміна клімату створює величезні виклики для континенту, який нині є домівкою для 17% населення світу, але при цьому відповідає лише за 4% історичних викидів парникових газів.