СУБОТІВ — БОГДАНОВА МОГИЛА
Іллінська церква — православний храм у селі Суботів. Збудована у 1653 (за іншими даними — у 1656) році за наказом гетьмана Богдана Хмельницького як родова церква-усипальниця / wikipedia.org
Чи знаєте ви, що зображено на зворотному боці п’ятигривневої банкноти? Білий будиночок з фігурним фронтоном — це усипальниця одного з найвидатніших українських гетьманів Богдана Хмельницького. А розташована вона у селі Суботів на Чигиринщині Черкаської області.
Наголос у слові «Суботів» — на першому складі: воно походить зовсім не від назви дня тижня — суботи, а, ймовірніше, від назви місцевої річки Суби. Отож село Суботів розташоване за 7 км від міста Чигирина на річці Суба (Суботь), у тому місці, де вона впадає у Тясмин, притоку Дніпра.
Знайдене неподалік від Суботова городище свідчить про прадавнє походження тутешніх поселень. Та найяскравіші сторінки історії цієї місцини ближчі до наших часів.
НОВА ВЛАСНІСТЬ ХМЕЛЬНИЦЬКИХ НА СУБІ
Усе почалося з Хмельницьких. Наділ на Субі, можливо, придбав, а схоже, й отримав як подарунок за службу на зламі ХVІ–ХVІІ сторіч Михайло Хмельницький, батько майбутнього гетьмана Богдана. Хмельницький був дрібним шляхтичем і служив на Львівщині у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, а пізніше — у його зятя Яна Даниловича.
Останній, ставши чигиринським старостою, переїхав на Черкащину. І Хмельницький-старший разом з ним. На злитті річок Тясмин і Суба Михайло Хмельницький облаштував хутір із пасікою. Згодом, уже на посаді старости Чигирина, на пагорбі він збудував дерев’яний замок.
Перша згадка про Суботів Хмельницького датована 1616 роком. Невеличка фортеця з дерев’яними і земельними укріпленнями не була грізною, проте в комплексі з глибокими ровами, перекопами, гострими палями, оборонними та дозорною вежами могла захистити від небажаних гостей.
ЧУДОВЕ МІСЦЕ ДЛЯ НАРОДЖЕННЯ ГЕТЬМАНА
Тут, у Суботові, й народився син Хмельницького Богданчик, тут пройшло його дитинство. Після смерті батька Богдан успадкував маєток і оселився у ньому з молодою дружиною Ганною Сомко. У родинному маєтку народились Богданові нащадки, зокрема Тиміш, Катерина, Олена і Юрій, якому також судилося стати володарем гетьманської булави.
Та головним для Богдана Хмельницького було не облаштування родинного гнізда, а військові справи. Після того як Чигирин став фактичною столицею Війська Запорозького, суботівський двір (замок) перетворився на заміську резиденцію гетьмана, де той відпочивав, приймав дипломатів, проводив наради зі старшиною, а сам Суботів став центром Чигиринської полкової сотні. Власне, звідси гетьман керував збройними силами України…
МАЄТОК ЯК ЯБЛУКО РОЗБРАТУ
Саме Суботівський маєток потім став яблуком розбрату. Землі Хмельницького були об’єктом рейдерської атаки з боку чигиринського підстарости Данила Чаплинського. Той за відсутності господаря свавільно пограбував господарство. Бажаючи помсти, Богдан звернувся по допомогу до козаків. Почалося повстання, що перетворилося згодом на багаторічну війну всіх проти всіх.
Хмельницький повернув собі Суботів та збудував тут новий, укріплений маєток (до наших днів дотягнули лише залишки фундаменту однієї з башт, вкриті нині скляним дахом). Зведений був також гетьманський будинок, а поряд — домівки козацької старшини.
Навпроти гетьманського палацу — Іллінська церква (яку було побудовано у 1653-му власним коштом гетьмана та за його проєктом), вона збереглася повністю. Цей храм — у стилі раннього бароко — мав до того ж оборонне значення. Його прикрашали двометрові стіни і вікна-бійниці, пристосовані й для гармат.
Проте щодо року побудови церкви й досі існують суперечки між дослідниками. Мандрівник і письменник Павло Алепський, який подорожував через Суботів 1656 року, свідчив, що саме в цей час у приміщенні проводились облицювальні роботи. Є також відомості й про рік 1652-й як про рік спорудження храму.
Богдан Хмельницький тоді розібрав мусульманську мечеть в Суботові, щоб використати її каміння для будівництва свого храму.
СУБОТІВ ЯК СЕРЙОЗНЕ УКРІПЛЕННЯ
Увесь Суботів та його околиці саме у XVII столітті були значно укріплені. По-перше, це оборонні споруди замку та Іллінська церква, далі, з південної сторони, — спостережний пункт, так званий Вовчий шпиль. Були також укріплення для захисту з боку заплави Тясмину — а це хутори на пагорбах, вони додатково контролювали Суботівський шлях.
Шляхами сполучення між укріпленнями слугували підземні ходи. У центрі стояв замок площею 2 га, розташований на височині з крутими схилами, його оточували рів, два яруси валів, три дерев’яні та одна кам’яна вежа.
РОДОВА УСИПАЛЬНИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКИХ
А ще Іллінська церква виконувала функції родової усипальниці — першим тут поховали загиблого під час облоги при Сучаві Тимоша Хмельницького, сина Богдана, у тому ж 1653-му. А потім — самого гетьмана, який помер 1657 року в Чигирині. Вже з ХІХ століття почали ходити чутки про те, що козаки Богдана Хмельницького таємно перепоховали його тіло, аби уникнути наруги.
Є, однак, інша версія, у якій йдеться про те, що 1664-го загони польського шляхтича Стефана Чарнецького захопили Суботів. Гетьманське поселення спустошили, а тіла Богдана Хмельницького та його сина Тимоша викинули зі склепу (згідно з козацьким літописом Григорія Граб’янки). Існує й таке припущення — могилу набагато пізніше розграбували московити.
Відповідно до Андрусівського сепаратного перемир’я 1667 року (а це була угода між Московським царством і Річчю Посполитою на 13,5 років) Суботів у складі Правобережної України відійшов до шляхетської Польщі.
1793-го Правобережна Україна увійшла до складу Російської імперії. Відтоді Суботів став селом Київської губернії.
НАТХНЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА І ПІЗНІ ЧАСИ СУБОТОВА
Гетьманські руїни у Суботові 1843-го та 1845-го відвідав Тарас Шевченко. Він згадував село у своїх творах (містерія «Великий льох», поезії «Стоїть в селі Суботові на горі високій», «Заступила чорна хмара та білую хмару» та ін.). Тут він робив і свої малюнки: «Богданові руїни у Суботові», «Богданова церква в Суботові», «Кам’яні хрести в Суботові», «Будинок Хмельницьких в Суботові».
30 вересня 1869 року відновлена Богданова церква була освячена. А 1874-го замість дерев’яної дзвіниці побудували кам’яну. Її з’єднали з церквою кам’яним коридором. До ХІХ століття відносяться також кам’яні хрести, що й зараз стоять позаду церкви на території погосту, за вівтарною стіною храму.
У XIX столітті Суботів зростає. Станом на 1900 рік тут проживало близько чотирьох тисяч осіб, були фельдшер і аптека. За радянських часів у Богдановій церкві облаштували клуб, згодом — склад і зерносховище. 1954-го, до 300-річчя Переяславської ради, храм нарешті обладнали під музей та встановили символічний гранітний надгробок Богдана Хмельницького, виконаний за проєктом І. Шмульсона.
ПОШУКИ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПРОДОВЖУЮТЬСЯ
Церкву відреставрували наприкінці 1970-х. Тоді ж розібрали галерею, збудовану при спорудженні дзвіниці у 1869 році. Проводилися археологічні дослідження. Науковці визнали: плита південної колони, що підтримує хори, зсунута на 20 сантиметрів на північ і на 9 сантиметрів на схід.
Також вони підтвердили: ані труни, ані тіла похованого тут Богдана немає, сам ґрунт перекопувався неодноразово. Виходить, спроб знайти могилу Хмельницького або приховані коштовності було багато…
1990 року храм повернули релігійній громаді. Саме його ми бачимо на звороті п’ятигривневої купюри.
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
