Хорхе Луїс Борхес — аргентинський прозаїк, поет і публіцист / timesofisrael.com
У літературі XX століття творчість аргентинського письменника Хорхе Луїса Борхеса — явище унікальне. Майстер короткої прози, точний мислитель і блискучий стиліст, Борхес включив до своєї книги «Золото тигрів» двосторінкове есе «Чотири цикли», в якому описав чотири основні сюжети світової літератури.
Цілком імовірно, що ключових історій набагато більше і Борхес помилявся, вважаючи, що література піддається якимось класифікаціям і узагальненням, але сама спроба позначити чотири сторони основи сюжетної піраміди всіх існуючих літературних творів заслуговує на увагу.
А з огляду на особистість Хорхе Луїса Борхеса, овіяну міфами та легендами, і поготів.
Сьогодні ми можемо сміливо назвати Борхеса найбільшим письменником XX століття, оскільки він створив новий літературний континент між Північною та Південною Америкою, Європою та Новим Світом, класикою та сучасністю.
Борхес написав оригінальні тексти свого часу і навчив нас, що нічого нового немає, що творчість — це відтворення, всі ми — один розум, який сперечається в часі та просторі, що люди не тільки вигадують історії, але й самі є вигадкою, що всі наші думки — вигадка, і всі знання — також
Сюзанна Джилл Левін
ХТО ВІН ТАКИЙ — ХОРХЕ ЛУЇС БОРХЕС?
Письменник, який 25 років претендував на здобуття Нобелівської премії з літератури, але так і не удостоївся цієї честі, Борхес жартував з цього приводу так: «Не присуджувати мені Нобелівську премію стало скандинавською традицією; відколи я народився, мені її не давали».
Народившись у Буенос-Айресі, у сім’ї латиноамериканських інтелектуалів, майбутній поет, новеліст та есеїст з перших кроків у літературі намагався вибратися за межі свого аргентинського походження. Універсальність ідей та містичність історій, унікальний стиль та особливий погляд на світ, які увійшли до плоті та крові його текстів, впевнено перетнули національні кордони, зробивши його творчість літературним феноменом XX століття.
Час і простір, лабіринти та дзеркала, злочинець і жертва, подорожі та пригоди, сни і бачення, жарти й фантазії, рослини і тварини, парадокси та банальності — все виявилося переплавленим у культурному казані творчих пошуків Хорхе Луїса Борхеса.
Засновники Центру Борхеса в Данії Іван Алмейда та Крістіна Пароді дуже точно позначили багатогранність та унікальність його світу:
«Глибокий філософ поезії та поет філософії, Борхес представляє кожен свій твір як онтологічну загадку. І навпаки, борхесовське оповідання чи поема часто набуває форм трактату. Хоча Борхеса з цілковитою підставою можна вважати найерудованішим письменником цього століття, його твори часто дарують читачеві моменти сильних емоцій чи простої розваги.
Фантастичні онтології, утопічні граматики, вигадані географії, множинні універсальні історії, логічні бестіарії, орнітологічні силогізми, оповідальна етика, математика, теологічні трилери, ностальгічні геометрії та вигадані враження — ось частина величезного ландшафту, який твори Борхеса пропонують як академічному вченому, так і випадковому читачеві. І над цим — філософія, задумана як подив, думка як здогад, а поезія як глибока форма раціональності».
Багато міркуючи про літературу в тотальному масштабі, Борхес спробував в есе «Чотири цикли» розкласти на чотири полиці всі основні сюжети світової літератури. Розглянемо їх окремо.
#1 ОСАДА МІСТА
Історій лише чотири. Одна, найстаріша — про укріплене місто, яке штурмують та обороняють герої
Хорхе Луїс Борхес
Історія літератури починається з Гомера, а перший сюжет — з його «Іліади». Ахілл, один із найкращих воїнів Троянської облоги, знає, що загине, проте продовжує боротися з ворогами протягом десяти років.
Нескінченні військові битви, сварки і образи, помста і зрада — створюють незвичайну атмосферу в першій трагедії, що дійшла до нас. Після неї безліч текстів світової літератури, як минулого, так і сьогодення, можна поставити в один ряд із цим простим, але відкритим для інтерпретацій сюжетом.
Середньовічний епос «Пісня про Нібелунгів», в якому головний герой Зігфрід — видатний воїн, скандинавська сага «Пасмо про синів Рагнара», роман Франца Кафки «Замок», в якому землемір К. ніяк не може перемогти замкові укріплення чиновників, роман «Татарська пустеля» Діно Буццаті, де головний герой все життя проводить на службі, захищаючи фортецю, і так і вмирає, не дочекавшись її облоги, і навіть телесеріал «Гра престолів», знятий за романами Джорджа Мартіна, — все це явища одного порядку — борхесівського сюжету облоги міста: впертості захисників та сміливості атакуючих у міфології героїзму.
#2 ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ
Друга історія, пов’язана з першою, — про повернення
Хорхе Луїс Борхес
Першим персонажем цього сюжету став Одіссей — герой другої поеми Гомера. Його подорожі та пригоди дорогою додому з любов’ю в серці роблять його еталоном цього всесвітнього сюжету.
До творів, які включають до цієї сюжетної групи, можна віднести: давньоанглійську поему «Беовульф» кінця VII століття, екранізовану в 2007 році Робертом Земекісом, великий лицарський роман «Дон Кіхот» іспанця Сервантеса, історію алкоголіка-інтелектуала Єрофєєва у поемі в прозі «Москва — Петушки», роман італійського письменника Умберто Еко «Таємниче полум’я цариці Лоани», головний герой якого втрачає пам’ять і здійснює подорож додому, до міста дитинства, намагаючись відновити історію свого життя.
#3 ПОШУК
Третя історія — про пошук
Хорхе Луїс Борхес
Борхес позначає ім’я головного героя третього сюжетного напряму. Цей персонаж — Ясон, котрий присвятив своє життя пошуку золотого руна.
Також у цей ряд аргентинський письменник поміщає і героя роману Германа Мелвілла «Мобі Дік» капітана Ахава, одержимого ідеєю помсти та пошуком кита, який раніше позбавив його ноги. Тривала морська пригода закінчується трагічно: капітан і судно, що вступило в бій із Білим китом, — гинуть.
У сферу цього сюжету потрапляє також повість Гоголя «Ніч перед Різдвом», де коваль Вакула вирушає на пошуки взуття для коханої дівчини і для цього має знайти царицю, бо тільки царські черевички відкриють йому шлях до серця коханої.
Нескінченному пошуку Кільця Всевладдя присвячена повість Толкіна «Хоббіт, або Туди і назад», успішно екранізована у 2012–2014 роках, що зробило цей літературний пошук воістину всесвітньо відомим.
Проте позначення сюжету як «пошук» передбачає не лише пошук чогось зовні, а й рух душі персонажа у пошуку себе. Хіба Гамлет не шукає себе, коли жадає відплати, чи герой роману Германа Гессе «Степовий вовк», який болісно намагається відшукати сенс життя і подолати екзистенційну кризу середини життя; або голодна людина Кафки з оповідання «Майстер пост-арту» — усі вони перебувають у пошуку шляху, складного вибору, і, хоча часто їх мета і є недосяжною, ми отримуємо найцінніший моральний урок від їхніх душевних пошуків.
#4 САМОГУБСТВО БОГА
Остання історія — про самогубство Бога
Хорхе Луїс Борхес
Історія розп’яття Ісуса римськими легіонерами, неодноразово розказана всілякими авторами, є найпопулярнішим сюжетом про самогубство Бога. Під цим мається на увазі його добровільна жертва, неопір тому, що відбувається.
До текстів, які ілюструють цей сюжет у світовій літературі, можна зарахувати історію про Прометея, героя відомого давньогрецького міфу, численні твори про Жанну д’Арк, яка в ім’я ідеї прийняла мученицьку смерть на багатті, і навіть цикл повістей-фентезі «Хроніки Нарнії», створених Клайвом Льюїсом, де лев Аслан уособлює собою образ Ісуса, має добре серце і помисли, але його зраджують і він помирає.
ХХХ
Своє есе Хорхе Луїс Борхес закінчує такими словами:
«Історій лише чотири. І скільки б часу нам не залишилося, ми переказуватимемо їх — у тому чи іншому вигляді».
Ми маємо право не погоджуватися з Борхесом, стверджуючи, що сюжетних ліній і лабіринтів розвитку подій усередині літературного твору може бути безліч, проте для цього нам доведеться скласти свою класифікацію сюжетів, а це вже зовсім інша історія.
Нинішня ж історія, розказана нам Хорхе Луїсом Борхесом, — завершена.
