Відомі нобелівські лауреати — про релігію та Бога (Частина II)
Ілюстрація: Всеволод Швайба «Вигнанець II», туш, перо, папір, 40х86 см
«ЧОМУ Я НЕ ХРИСТИЯНИН»
«Трохи менше 11% лауреатів Нобелівської премії з 1901 по 2000 рік — атеїсти та агностики», — стверджує у своєму дослідженні професор Джон Леннокс. Вони не вірили в Бога й відкрито про це висловлювалися.
У своїй атеїстичній праці «Чому я не християнин» британський філософ, громадський діяч і математик, а крім того нобелівський лауреат з літератури, Бертран Рассел пише таке:
«Коли починаєш замислюватися над аргументом доцільності, то страшенно дивуєшся, як люди можуть повірити, наче наш світ, з усіма речами, які в ньому є, з усіма його вадами, є найкращим, що тільки змогли створити всемогутність і всезнання протягом мільйонів років.
Я справді не можу повірити у це. Невже ви думаєте, що якби вас наділили всемогутністю та всезнанням, та ще й дали б на додачу мільйони років, щоб удосконалювати створений вами світ, то ви не змогли б створити нічого кращого, ніж ку-клукс-клан, фашисти або м-р Вінстон Черчілль?»
Рассел не вірив у Бога і безсмертя, не поділяв віру Христа, проте визнавав за Ісусом Христом вельми високий ступінь моральної чесноти. Інша справа — церква. Він вважав її стопером морального прогресу:
«Погляньте на світ навколо себе — і ви виявите, що кожна крихта прогресу в людських почуттях, кожне поліпшення в кримінальному законодавстві, кожний крок, спрямований на те, щоб у світі було менше війн, кожний крок, зроблений з метою поліпшення ставлення до кольорових рас, або будь-яке пом’якшення рабства, будь-який моральний прогрес, що мав місце у світі, — все це незмінно наштовхувалося на протидію організованих церков світу.
І з повною відповідальністю за свої слова я заявляю, що християнська релігія у своїй церковній організації була і досі продовжує залишатися головним ворогом морального прогресу у світі».
Душа людини — своєрідний сплав Бога й звіра, арена боротьби двох початків: один — частковий, обмежений, егоїстичний, а інший — загальний, нескінченний і неупереджений
Бертран Рассел
ЛАГІДНІСТЬ ІНТЕЛЕКТУ
Питання про віру в Бога — провідне в дискусіях науковців початку ХХ століття. Зокрема, 1998 року в США опитування серед професорів і випускників вишів показало, що 64% інтерв’юйованих вірили у Бога. З підвищенням рівня освіти кількість віруючих зменшувалася. Таку саму зворотну залежність між релігійністю та освіченістю встановили в 39 британських дослідженнях, проведених з 1927 по 2002 роки.
Про чітку зворотну залежність — що вищий інтелект, то нижча релігійність, — писав за результатами статистичного мета-аналізу професор Майкл Аргайл. Він проаналізував дослідницькі роботи щодо залежності між ставленням до релігії та коефіцієнтом інтелекту. Про зв’язок між релігійністю та низьким інтелектом згадував також дослідник Сатосі Канадзава.
«Західна цивілізація, як мені видається, стоїть на двох великих спадках, — говорив Річард Фейнман, один із найвідоміших фізиків другої половини минулого століття, автор діаграм, інтегралів по траєкторіях і курсу лекцій з фізики, нобелівський лауреат. — Один є науковий дух відваги (adventure) — відваги до невідомого, яка має бути усвідомлена невідомим (unknown), щоб стати досліджуваною; цей дух вимагає, щоб непізнавані (unanswerable) таємниці Всесвіту залишалися без відповіді; вимагає прийняття панування невизначеності; підсумовуючи — потрібна лагідність інтелекту.
Інший великий спадок є християнська етика, що задає діяльність на основі любові, загального братерства, значення окремої людини, — лагідність духу. Де нам знайти натхнення заради зміцнення цих двох опор Західної цивілізації, щоби вони стояли разом, міцно і без взаємного страху? Чи не є це центральною проблемою нашого часу?»
Бог був винайдений для пояснення чудес. Його завжди винаходять для пояснення тих речей, яких ми не розуміємо
Річард Фейнман
ПОГАНА ОСВІТА?
Лауреат Нобелівської премії Джеймс Вотсон, який разом із Френсісом Кріком відкрив подвійну спіраль ДНК і якого називають одним із найвидатніших науковців XX століття, теж пов’язував віру та низький рівень освіти.
Він стверджував таке: «На мій погляд, віра в божественне походження людини пов’язана з низьким рівнем освіти. Так, наука США лідирує, але це зовсім не означає, що всі люди отримують гарну освіту. Вона в нашій країні дуже різниться.
Що стосується релігії, то, якщо хтось хоче вірити в Бога, це його право. Однак релігія не повинна перешкоджати науці, зокрема й викладанню теорії еволюції. Істина все ж народжується зі спостережень та експериментів, а не з релігійних одкровень».
Академік Віталій Гінзбург, лауреат Нобелівської премії з фізики, бувши переконаним атеїстом, просив усе ж таки не ототожнювати атеїстів із войовничими безбожниками.
«Що людина освіченіша, то менша ймовірність, що вона вірить у Бога, є теїстом», — писав він у своїй статті «Розум і віра». Гінзбург вважав несумісними наукове мислення й віру в Бога, якщо той «притягується як «пояснення» якихось процесів або явищ».
За його словами, походження життя, еволюція Всесвіту, та й будь-які інші природничо-наукові проблеми, є предметом наукового вивчення.
Залучати тут Бога, сказавши, наприклад, що Бог створив живі істоти, означає, по суті, капітулювати, відмовитися від наукового підходу до питання про походження та еволюцію живих організмів
Віталій Гінзбург
РЕЛІГІЯ VS НАУКА
Проте уже згадуваний нами Альберт Ейнштейн усе ж таки не був атеїстом. Хоча, можливо, бачив Бога не таким, яким його позначили адепти релігій. Інакше він ніколи б не написав ось такі рядки:
«Навіть хоча сфери релігії та науки самі по собі ясно розмежовані, між ними існує сильний взаємозв’язок і взаємозалежність. Хоча релігія може служити тим, що визначає цілі, вона, втім, навчилася у науки, в широкому сенсі, які засоби приведуть до досягнення цілей, які вона намітила.
Однак наука може бути створена лише тими, хто наскрізь просякнутий прагненням до істини й розуміння. Але джерело цього почуття бере початок із царини релігії. Звідти ж — віра в можливість того, що правила цього світу раціональні, тобто осяжні для розуму.
Я не можу уявити справжнього вченого без міцної віри в це. Образно ситуацію можна описати так: наука без релігії — кульгава, а релігія без науки — сліпа».
Бог — це газоподібна хребетна істота
Альберт Ейнштейн
Вірити в Бога чи ні — питання, на яке кожна людина має знайти відповідь сама, незалежно від її регалій та призначення. Ця думка простежується у багатьох роботах нобелівських лауреатів різних років.
