ВИКРИТТЯ В НАУЦІ: респектабельний і шанований масовий вбивця й самогубець
Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop пза мотивами картини Рене Магрітта «Портрет Стефі Лангі», 1961
Історія цивілізації за минулі тисячоліття встигла здивувати нас чималою кількістю лиходіїв, чиї вчинки заподіяли шкоду не сотням і навіть не тисячам, а мільйонам людей. Чингісхан, імовірно, згубив мільйон душ іще під час завоювання Китаю, Тимур досяг як мінімум того ж, Наполеон і трохи пізніше Гітлер з легкістю оновили цей сумнівний рекорд…
А чи є хтось, хто примудрився нашкодити більшій кількості людей, ніж ці істоти? Виявляється, така людина є — це абсолютно точно, і перевершити її буде доволі важко (на жаль, не можу сказати, що неможливо). Він завдав шкоди навіть не мільйонам, а мільярдам людей, багатьох із них убив, а ще більшій кількості зіпсував здоров’я — впевнений, що серед них є чимало тих, хто читає ці рядки.
Що ж йому за це було? Багато чого: і членство в Національній академії наук США, і звання голови Американського хімічного товариства, і дві дуже почесні нагороди цього товариства — премія Вілларда Гібсона і медаль Прістлі, і понад 170 патентів… Це лише основні нагороди Томаса Міджлі (1889–1944), людини, яка, на думку історика Джона Макніла, «справила більший вплив на атмосферу, ніж будь-який інший живий організм в історії Землі». Додам від себе: з величезним знаком мінус.
БОРЕЦЬ ЗІ СТУКОТОМ
Міджлі 1916 року, одразу після престижного Корнельського університету, прийшов на роботу в не менш престижну лабораторію «Дженерал Моторс», де почав намагатися знайти рішення однієї з найважливіших проблем тогочасного автомобілебудування — проблеми стукоту. Це не те, про що багато хто подумав, — йдеться про вибухову детонацію палива в циліндрах ще до запалювання, просто під тиском, що нещадно руйнує мотор. Причина була відома — низьке октанове число бензину. Отже, треба було знайти присадку до бензину, яка підвищить його октанове число і не наробить при цьому жодних капостей.
Спершу Міджлі чомусь вирішив, що бензин припинить детонувати, якщо в нього додати щось червоне. Для перевірки якось суботнім вечором він не знайшов нічого, крім препарату йоду, і з задоволенням виявив, що це допомогло! На цьому Томас не зупинився, продовжив пошуки, випробував 143 різних добавки, і в 1921 році знайшов тетраетилсвинець — безбарвну маслянисту отруйну рідину, яка майже повністю знищує детонацію. Недорога, технологічна, геть усуває шкідливий стукіт у двигунах.
Чи зашкодить її отруйність? «Навряд чи, — вирішив Міджлі, — бензин ніхто не п’є, випадкове потрапляння на людину декількох крапель такого палива вочевидь є цілковито небезпечним». Щоб довести це, він скликав прес-конференцію, на якій протягом хвилини сумлінно вдихав пари етилованого бензину, налив його собі на руку, але не впав мертвим, ба більше — після цього з’явився на роботі живий-здоровий.
ЩО НАМ РИМЛЯНИ!
Дехто згадав, як ще у XIX столітті висунули наукову теорію про те, що Стародавній Рим погубив саме свинець. Пізніше дослідження рештків римлян часто показувало, що вміст свинцю в них часом майже такий самий, як у отруєних свинцевими сполуками.
Головними вбивцями, як вдалося з’ясувати, були свинцеві білила, що використовувалися як косметика, та ацетат свинцю («свинцевий цукор»), яким через низьку вартість підсолоджували вино. Вони забезпечували в Римі останніх двохсот років існування імперії високий рівень таких чудових речей, як анемія, безпліддя, амнезія й депресія. Варварам, які пішли на Рим, це вочевидь не зашкодило…
Але Стародавній Рим був давно, а в бензині, що не викликає стукіту в моторі, є потреба зараз. Почали будувати гігантські заводи для виробництва такого бензину, а компанія, що займалася його випуском, об’єднала монстрів бізнесу — «Дженерал Моторс», «Дюпон» і «Стандарт ойл». Те, що на одній із таких фабрик лише через два місяці після запуску п’ятеро робітників померли від свинцевого отруєння, а десятки важко захворіли, майже не помітили — ну так не дотримувалися техніки безпеки, треба бути обережнішими…
Зрештою в кінці 60-х уже 98% бензину в США було етильованим (зверніть увагу, про свинець ані слова — використовувалася фірмова марка Ethyl). Навіть незважаючи на те, що один із найбільших заводів з його виробництва робітники між собою називали «Будинок метеликів» (один із типових симптомів свинцевого отруєння — зорові галюцинації). Так перший грандіозний винахід Джона Міджлі підкорив світ.
ТІ, ЩО ДАРУЮТЬ ПРОХОЛОДУ
Не забарилося й друге: в 1928 році Міджлі синтезував дихлордифторметан (CCl₂F₂) — першу з речовин, які згодом отримали загальну назву «фреони» або «хладони». Для холодильників і кондиціонерів, що вже з’явилися на той час, вони стали конче необхідними і суттєво підвищили якість їх роботи. Їх почали активно застосовувати також у медицині та парфумерії, для створення аерозолів, та й просто як виштовхуючу основу в будь-яких аерозольних балончиках. Їх виробництво неухильно зростало і в 1987 році склало аж 1 300 000 тонн!
Вуглецеві сполуки горючі, сполуки хлору і фтору часто отруйні — як щодо цього у фреонів? Томас Міджлі та всі фірми, що використовують його винахід і споріднені з ним речовини, гуртом запевняли, буцімто небезпеки жодної — в холодильних установках ці речовини циркулюють по замкненому циклу, а невеликі їх витоки, як і розбризкування аерозолів, зовсім безпечні, та й самі вони, на відміну від чистих фтору і хлору, нікому не шкодять.
На прес-конференціях, присвячених цій тематиці, Міджлі розважав журналістів тим, що вдихав пари фреонів, а потім видихав їх на палаючу свічку — вона не спалахувала, а гасла. До речі, фреони виявилися дуже корисними і в спеціалізованих системах пожежогасіння — горіння вони точно не підтримують. Це навіть не кажучи про використання в кожному побутовому холодильнику і кондиціонері… Так і другий винахід Томаса Міджлі підкорив світ не гірше за перший.
А ТУТ НЕ ПОЩАСТИЛО
У нього був і третій винахід — як виявилося, в принципі невдалий. Джонас Солк подарував світові свою вакцину проти поліомієліту лише в 50-ті, а в 40-ві від цієї важкої хвороби не був у безпеці ніхто — навіть президент Франклін Рузвельт захворів і до кінця своїх днів пересувався в інвалідному візку. З 1940 року страждав на поліомієліт і Міджлі. Власна хвороба надихнула його на ще один унікальний винахід — складний пристрій зі шківів, блоків і мотузок, що підіймав його з ліжка і дозволяв сісти. Чотири роки він працював цілком нормально, але потім вже підвів на повну котушку — 2 листопада 1944 року Міджлі знайшли у нього вдома задушеним пристроєм, що спрацював нештатно. До корисних винаходів його точно не зарахуєш — він убив людину. А перші два?
СВИНЦЕВЕ ОТРУЄННЯ ВСЬОГО СВІТУ
Перше викликало занепокоєння науковців від самого початку — про це вже було сказано. Та приблизно до 70-х років небезпека вважалася суто теоретичною, принципово можливою, але не дуже ймовірною, й етилований бензин домінував практично в усьому світі.
Однак даних про його шкоду ставало дедалі більше, і з 1976 до 1989 року його використання в США зменшилося на 99%, тобто майже зійшло нанівець. Лише в 1996 році у США його офіційно заборонили, і все більше країн робили так само. А 2021 року до заборони приєдналися останні 3 країни, які ще його не ввели, — Ірак, Ємен та Алжир. Більше цьому продукту немає місця на Землі.
До такого непростого рішення призвели кілька жахливих фактів. Ціла низка дослідників у різних країнах (Джессіка Рейс у США, Рік Невін в Європі, Борис Ревич у Росії та інші) встановили, що приблизно через 20 років після початку масового вживання тетраетилсвинцю в країні відбувся різкий стрибок насильницьких злочинів (вбивств, зґвалтувань, грабежів, бійок). Дія свинцю на нервову систему саме така — він підсилює асоціальність та агресивність.
Це ще не все: свинцеві пари викликали помітне зниження IQ людства. Називають навіть конкретні цифри втрати — понад 800 000 000 одиниць IQ. Скільки при цьому припадає на кожного жителя розвиненої країни, включаючи, можливо, й вас, тих, хто читає ці рядки, й мене, котрий їх пише, — уявіть самі. Про інші хвороби, які й зараз продовжують вбивати сучасників ери тетраетилсвинцю (за оцінками, число жертв наближається до мільйона), згадую суто задля годиться — і так все зрозуміло.
ОЗОНОВА ДІРА В БЕЗПЕЦІ ЛЮДЕЙ
З другим видатним винаходом Міджлі вийшло не краще. Тривалий час усі були впевнені в повній безпеці фреонів. Спробуйте-но пригадати знайомого, в домівці якого не було холодильника, — навряд чи вийде, і в кожному фреон! Так би й продовжувалося, якби в 1982 році англієць Фарман не виявив вкрай неприємну річ — в озоновому шарі атмосфери Землі, що прикриває планету від жорсткого випромінювання Сонця, утворилася діра над Антарктидою.
Ця діра росла, встигла проявитися у високих широтах Північної півкулі — а між іншим, поки приблизно мільярд років тому завдяки кисню, що виник від фотосинтезу в рослинах, цей шар не виник, життя на Землі концентрувалося виключно в глибинах океану й було не в змозі облаштуватися на суші. Що станеться, коли озоновий шар зникне, було страшно й подумати.
До речі, ще 1974 року в журналі Science з’явилася стаття про те, що фреон з аерозольних балончиків руйнує озоновий шар! Після того як в середині 80-х вчені забили на сполох, ці факти почали ретельно вивчати, і вони підтвердилися. Заходилися вживати термінових заходів: у 1985 році було підписано Віденську конвенцію, в 1987-му — Монреальський протокол, метою яких було поетапне зменшення виробництва фреонів, аж до повного припинення.
Вжиті заходи дали результати — зменшення озонового шару припинилося, більше того, він почав зростати. Є надія, що в 2050 році він відновиться до первісного стану. А поки озонова діра продовжує шкодити, постраждало дуже багато людей — скажімо, в Новій Зеландії, над якою озоновий шар і зараз тонший, ніж над Європою та США, аномально високий відсоток помираючих від раку шкіри.
КУДИ ВЖЕ ТОМУ ЧИНГІСХАНУ…
Важко навіть сказати, який із двох великих винаходів Томаса Міджлі знищив більше людей на Землі. Втім, і так очевидно, що кожен із них зашкодив більшій кількості людей, ніж найзлісніші та найпідступніші завойовники. А чи винен у цьому Міджлі? У знищенні озонового шару, мабуть, ні — приблизно чотири десятиліття після його смерті всі люди навіть не підозрювали про шкоду фреонів.
А ось із тетраетилсвинцем справа значно гірша — як мінімум, згідно зі старовинними формулюваннями законодавчих кодексів, «знав, але не доніс». Після тієї самої прес-конференції, коли він на очах журналістів дихав парами етильованого бензину, йому довелося досить довго лікуватися від свинцевого отруєння, проте цей малоприємний факт він приховав. Винен і не заслуговує на поблажливість — про жахливі смерті робітників, які виготовляли його диво-бензин на заводах, він теж не міг не знати.
Однак цілком зрозуміло, який з його винаходів, згадуваних у цій публікації, завдав найменшої шкоди. Безсумнівно, третій — той самий пристрій зі шківів, блоків і мотузок, який дозволяв йому після паралічу, викликаного поліомієлітом, підвестися з ліжка й сісти. Він вбив лише одну-єдину людину — самого Томаса Міджлі — і більше, вочевидь, нікого не вб’є.
І жодної надії на те, що хтось із авторів наднебезпечних винаходів (і не кажіть, що їх важко знайти — винахідники отруйних газів, бактеріологічної зброї та подібних чудових речей засекречені, але добре відомі тим, кому слід) скористається цим винаходом Міджлі з тим же результатом, що й його творець. Боюся, що про це можна хіба що мріяти. Давайте хоч помріємо…
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
