ВСЕ ЯК НА ЗЕМЛІ: докази життя на Марсі є!

Photo by Harsh Kumar on Unsplash

На Червоній планеті існували умови, аналогічні земним! Непрямих доказів життя на Марсі стає дедалі більше. Марсохід Perseverance виявив на дні стародавнього марсіанського озера загадкові «плями». Ймовірно, вони є слідами життєдіяльності мікроорганізмів.

ДВІ ПЛАНЕТИ — ДВА ЖИТТЯ

Наука накопичує дедалі більше доказів того, що на планеті Марс колись все-таки існувало життя. Звичайно, ці докази в основному непрямі, оскільки мова йде про інопланетну реальність, віддалену від нас на мільярди років. Сьогодні Марс — це холодна, зневоднена і позбавлена магнітного шару планета. Але що як колись на ній були і вода, і мікроорганізми, і комфортна для життя атмосфера, і глобальне магнітне поле, здатне відхиляти шкідливі космічні промені?

Гарвардські вчені, наприклад, підрахували, що близько 3,9 мільярда років тому таке поле на планеті ще існувало. Його генерувала конвекція в залізному ядрі планети, подібно до того, як це зараз відбувається на Землі. Вивчення циклів охолодження й намагнічування гігантських марсіанських кратерів свідчить про те, що вони виникли вже після того, як магнітне поле «відключилося». Точніше, утворилися в той час, коли північний і південний полюси помінялися місцями.

МАГНІТНА ІНВЕРСІЯ — ПРИЧИНА КАТАСТРОФИ?

Це явище називається інверсією магнітного поля. На Землі воно теж трапляється, щоправда, не циклічно, а спонтанно. Тому передбачити його неможливо. Востаннє земні магнітні полюси мінялися місцями приблизно 780 тис. років тому, коли Homo sapiens, на щастя, ще не існувало. На щастя — тому що інверсія може тривати сотні років і, послаблюючи магнітосферу, пропускати смертоносні для всього живого космічні промені.

Вірогідно, життя на Марсі не змогло пережити подібної глобальної катастрофи. Але якщо розрахунки гарвардських фахівців вірні, то марсіанські й земні живі організми могли існувати паралельно. Оскільки на Землі життя зародилося десь в інтервалі між 4,1 і 3,8 млрд років тому, а на Марсі для нього якраз в цей самий час всі умови, мабуть, існували.

ВОДА ПІД ПОВЕРХНЕЮ ТОЧНО Є!

Іржаво-червоного кольору Марсу надає пил оксиду заліза, що покриває його поверхню. Цей пил містить феригідрит, який без наявності води утворитися не міг. Можливо, що вода, а отже, й мікробна активність досі на планеті є, тільки вона захована від космічного випромінювання десь глибоко під поверхнею. Виходить, що Марс створює у нас оманливе враження зневодненої пустелі?

Встановлений на штучному супутнику «Марс Одіссей» прилад, вивчаючи інфрачервоне випромінювання Марса, зафіксував, що на деяких ділянках під поверхнею точно знаходиться лід або навіть вічна мерзлота. Чимало цікавого виявив і зонд NASA InSight.

Реєструючи сейсмічні хвилі, він допоміг науковцям побачити структуру марсіанських надр. Ці хвилі з різною швидкістю проходять крізь різні породи, що дозволило припустити існування на глибині 10 і 20 км «кордону», склад та структура якого можуть свідчити про наявність в ньому «кишень», наповнених рідиною.

МАРСІАНСЬКІ ОКЕАНИ ТА РІЧКИ

Наявність води на Марсі не повинна нас особливо дивувати, якщо врахувати, що мільярди років тут були цілі океани, а клімат був теплим, вологим і явно сприяв виникненню життя. Це стало очевидним після того, як китайський марсохід «Чжуронг», скануючи марсіанський ґрунт, виявив на глибині 80 метрів відкладення древніх пляжів, які утворилися в результаті руху океанських хвиль.

Причому моделі накопичення опадів цілковито відповідають земним. Близько 4 млрд років тому в марсіанські океани та озера впадали річки, стародавні русла яких теж були виявлені. Клімат нагадував земний, температура була стабільною, атмосфера в 100 разів щільніша за нинішню, з великим вмістом вуглекислого газу. Виходить, що для життя на Марсі якщо й не зараз, то принаймні колись все було. Залишилося тільки виявити його залишки.

ЧИ МОГЛИ «ЗЕМЛЯНИ» ВИПАДКОВО ВБИТИ «МАРСІАН»?

Ще в 70-х, після 6 років роботи на Марсі місії NASA «Вікінг-1», її творцями був винесений однозначний вердикт: життя на Червоній планеті є! З цим, щоправда, погодилися не всі. Гірше того, астробіолог Берлінського технічного університету Дірк Шульце-Макух заявив, що воно дійсно було. Але місія «Вікінг-1», ймовірно, його… знищила.

Німецький науковець звертав увагу, що експерименти NASA спиралися на знання про мікроорганізми Землі. Тому намагалися зафіксувати їх, додаючи в ґрунт воду та поживні речовини. Але якщо на Марсі й є живі організми, то вони мешкають всередині соляних порід. Так, як це роблять мікроорганізми в південноамериканській пустелі Атакама, які добувають воду з атмосфери та гігроскопічних солей. Оскільки надлишок вологи для них смертельний, американці просто їх усіх вбивали, додаючи воду в ґрунт.

Втім, з екстравагантною версією берлінського астробіолога погодилися геть не всі, вказуючи на те, що сліди органічних сполук на Марсі виявляються і без використання води. Крім того, якщо ми коли-небудь і знайдемо на ньому мікроби, чи не виявиться в кінцевому підсумку, що вони мають земне походження? Наприклад, відомо, що на зовнішньому корпусі МКС давно мешкають і еволюціонують занесені туди земні бактерії, чий геном досить сильно відрізняється від первинного.

«ЛЕОПАРДОВІ ПЛЯМИ» Й «МАКОВЕ НАСІННЯ»

А поки науковці продовжують отримувати нові непрямі докази марсіанського життя. Нещодавно марсохід NASA Perseverance виявив на марсіанських каменях вельми загадкові сліди. А саме — невеликі темні плями, які вчені прозвали «маковим насінням», і більші обідкові «леопардові плями» зі світлою серединою. Деякі астробіологи інтерпретують їх як залишки марсіанської мікробної активності.

Плями багаті залізом, фосфором та сіркою. І, можливо, утворилися, коли вуглецевмісні «органічні» сполуки в породі вступили в реакцію із залізом і сульфатними мінералами. На Землі такі реакції ініціюються мікробами. Але з таким же успіхом плями могли виникнути й без допомоги марсіанських бактерій.

Однозначно встановити істину складно, поки зразки перебувають на Марсі всередині Perseverance. Тому науковці з нетерпінням чекають їх доставки на Землю для проведення подальших досліджень. Оптимісти вказують на те, що плями знайшли не де-небудь, а в кратері Джезеро, де колись було озеро, в яке впадало русло стародавньої річки. Отже, умови для життя могли бути цілком сприятливими.

Оригінальні дослідження: