10 ЗАКОНІВ ТИРАНІЇ: Франсіско Франко з Іспанії
Ієронім Босх. Спокуса святого Антонія, 1500–1510 / Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop
Він був найрелігійнішим серед усіх європейських правителів. Він повернув Іспанії монархію. Він знищив 450 тис. іспанців тільки під час трирічної громадянської війни, але водночас витримав нейтралітет у Другій світовій, заробляючи на кожній зі сторін, що воювали. Він 36 років тиранив свій народ. Це іспанський генерал і каудильйо Франсіско Франко.
10 ПРАВИЛ ПРАВЛІННЯ ФРАНСІСКО ФРАНКО
ПРАВИЛО 1. З ЮНОСТІ МРІЙ СТАТИ ГЕНЕРАЛОМ
Ф
рансіско Франко (1892–1975) народився у прибережному містечку Ель-Ферроль на північному заході Іспанії в сім’ї спадкового аристократа, який служив у флоті в званні бригадного генерала. Мати була традиційною католичкою і справила на Франсіско у дитинстві дуже сильний вплив.
До 12 років Франко відвідував приватну школу, якою керував католицький священик. Далі було військово-морське училище. У віці 14 років він вступив до Піхотної академії в Толедо і закінчив її через три роки у званні прапорщика. А після Франко опинився в армії. Дотримуючись сімейної традиції, він вирішив піти стопами батька і стати генералом.
ПРАВИЛО 2. БУДЬ ЛЮДИНОЮ ЧЕСТІ ТА БЕЗУМОВНИМ ЛІДЕРОМ
У 1912-му, після дворічної служби в тихому гарнізоні Ель-Ферроля, його відправили до Мелільї, іспанського анклаву в Марокко, де іспанці вели криваву війну з марокканцями. Наступного року Франсіско отримав звання старшого лейтенанта в елітному полку місцевої марокканської кавалерії.
Молодий Франко продемонстрував свою здатність ефективно командувати військами, проявив лідерські якості та завоював репутацію людини з професійною самовіддачею. Був бездоганно чесним… і трохи замкненим.
Однак він показав себе і з іншого боку. Перебуваючи в Африці 11 років, він брав участь у каральних операціях. Легіон, в якому служив Франко, славився особливою жорстокістю, зокрема й щодо цивільного населення. Вони відрубували голови в’язням і виставляли їх як трофеї.
У 33 роки Франсіско став наймолодшим іспанцем, який отримав звання генерала. А до цього званням підполковника його нагородив сам король Альфонсо XIII. Протягом усього життя Франко залишався вірним ідеї монархії. Навіть коли останню було повалено 1931 року, а на зміну їй прийшла Друга Іспанська Республіка (1931–1939).
Республіканці, що перемогли на виборах, вирішили послабити владу збройних сил і католицької церкви. І Франко, як авторитарного правого, відправили на віддалений пост біля Ель-Ферроля. На якийсь час він відійшов від політики.
ПРАВИЛО 3. БУДЬ НЕЩАДНИЙ ДО ТИХ, КОГО ПРИЗНАЧИЛИ ВОРОГАМИ
У 1933-му на виборах перемогли праві. І вже наступного року Франко перекинув війська з Марокко до Астурії (на північ Іспанії) для придушення повстання лівих. І як результат — загинуло близько 4000 осіб, десятки тисяч опинилися у в’язницях.
Два роки потому Франко — начальник Генштабу армії. Коли ліва коаліція виграла наступний тур виборів на початку 1936 року, а насильство й політичні вбивства загострилися, кілька генералів вирішили спланувати переворот, щоби врятувати Іспанію від впливу комуністів і анархістів в уряді. Франко став однією з ключових фігур повстання.
Літо 1936-го — початок громадянської війни між республіканцями та націоналістами. Уже за рік націоналісти під проводом Франко здобували перемогу за перемогою. Ще й завдяки тому, що він налагодив контакти з нацистською Німеччиною та фашистською Італією.
Гітлер і Муссоліні почали постачання зброї, розраховуючи, що зроблять Франко своєю маріонеткою. А заразом випробують своє нове озброєння на полях війни.
Але Франко продовжував робити те, що хотів, — він заручився підтримкою католицької церкви, об’єднав партії фашистів і монархістів, інші — розпустив. Під час бойових дій націоналісти стратили ще десятки тисяч політв’язнів. Іспанських республіканців не врятували ні підтримка Радянського Союзу, ні інтернаціональні бригади. Німецькі та італійські бомбардування допомогли націоналістам завоювати землі басків і Астурію в 1937-му.
Війська Франко наприкінці березня 1939 року зайняли Мадрид. Барселона здалася трохи раніше. І 1 квітня Франко оголосив про перемогу остаточну і безповоротну. Він отримав звання генералісимуса і титул «каудільо» (ісп. caudillo — «вождь»). Ціна цього титулу — 450 тис. загиблих у громадянській війні іспанців (майже 2% довоєнного населення). Декретом від 8 серпня 1939-го Франко став «довічним верховним правителем Іспанії». І після цього керував країною 36 років.
ПРАВИЛО 4. ПРОВЕДИ ЗАКОН ДЛЯ ПОВНОГО ЗНИЩЕННЯ ОПОЗИЦІЇ
Якщо раніше політичні репресії вирізнялися беззаконням, то продовжилися вони відразу після закінчення громадянської війни тепер уже на законних підставах.
Закон про політичну відповідальність від 9 лютого 1939 року, ухвалений Франко, допускав переслідування всіх іспанців, які брали участь у революційному русі на боці республіканців, починаючи з 1934-го. Заходи покарання — від тюремного ув’язнення до публічних страт.
ПРАВИЛО 5. ЗБЕРІГАЙ НЕЙТРАЛІТЕТ У ВІЙНІ, «ВИКОРИСТОВУЮЧИ» ОБИДВІ СТОРОНИ
Рівно через п’ять місяців після перемоги Франко у громадянській війні почалася війна Друга світова. Гітлер зустрівся з Франко. Це було в 1940-му. Вони проговорили 9 годин. Гітлер умовляв Франко взяти участь у війні або дати можливість німецькій армії пройти іспанською територією до Гібралтару. Каудильйо відповідав, що для вступу Іспанії у війну їй знадобиться багато-багато тонн зерна, боєприпасів, артилерії, і що поява німецьких військ під Гібралтаром буде образливою для іспанської честі…
Франко був непохитний. Його Іспанії вдалося зберегти нейтралітет. Але Гітлеру він таки допоміг — зібрав із добровольців дивізію («блакитна дивізія») і у складі Вермахту відправив її на Східний фронт.
Протягом усієї Другої світової війни Франко з успіхом використовував обидві ворогуючі сторони у своїх інтересах. Він вигідно торгував із Німеччиною та Італією, але водночас приймав допомогу від Британії — в обмін на нейтралітет. І ще: у роки Другої світової понад сім тисяч євреїв знайшли в Іспанії притулок.
ПРАВИЛО 6. ПРИДУШУЙ І ВОЛОДАРЮЙ
Після громадянської війни багато республіканців втекло з країни. Для суду над тими, хто залишився, були створені військові трибунали, які відправили на смерть ще тисячі іспанців. Сам Франко зізнавався в середині 1940-х рр., що в нього під замком було 26 тисяч політв’язнів. Він зробив католицизм єдиною дозволеною релігією, заборонив каталонську та баскську мови поза домом, заборонив каталонські та баскські імена для новонароджених. А ще Франко вибудував велику мережу таємної поліції для шпигунства.
У підсумку перші 20 років правління Франко були роками жорстокого придушення всіх, хто протистояв його режиму або ж не хотів його підтримувати. Близько двох мільйонів людей опинилися у в’язницях і концтаборах, сотні тисяч було вбито.
ПРАВИЛО 7. УНІФІКУЙ ЖИТТЯ МАС
Франкістський політичний режим був авторитарним режимом з рисами військової диктатури. Іспанія Франко стала подобою фашистських країн — було використано ідеологію «один вождь, одна держава, один народ» і вітання «римський салют» — підкидання вперед і вгору правої руки з відкритою долонею. Указом Франко від 27 квітня 1937 року воно стало офіційним привітанням для всіх, крім військових. Тобто весь народ зобов’язали «зігувати»… Скасували указ у вересні 1945-го.
У країні була однопартійна система. Єдина законна партія — правляча, під назвою «Іспанська фаланга». Решта під забороною. Під заборону потрапили незалежні профспілки, будь-які страйки і навіть розлучення. Цензура торкнулася всіх медіа, а також мистецтва, літератури.
Після закінчення Другої світової Іспанія зіткнулася з дипломатичною та економічною ізоляцією. Франко залишався єдиним фашистським диктатором у Європі. Однак у міру того як розгоралася холодна війна, ця ізоляція зменшувалася на очах. І 1953 року Іспанія уклала договір з Америкою, дозволивши Сполученим Штатам побудувати на своїй території три авіабази й одну військово-морську базу. В обмін на військову та економічну допомогу. А в грудні 1955-го Іспанію прийняли в ООН.
ПРАВИЛО 8. ПОДБАЙ ПРО МОНАРХІЧНУ ФОРМУ ПРАВЛІННЯ ЗАЗДАЛЕГІДЬ
Франко забезпечив спадкоємність свого уряду після своєї смерті завчасно, за допомогою офіційного референдуму 1947 року, який зробив іспанську державу монархією і ратифікував повноваження самого Франко як довічного регента. Тоді ж диктатор оголосив, що його наступником стане король, а 1969 року він особисто вибрав на цю роль принца Хуана Карлоса де Бурбона, онука останнього короля Альфонсо XIII, якого позбавили трону в 1931-му.
Франко оголосив, що після його смерті принц зійде на престол. Що й сталося 22 листопада 1975 року — через день після смерті диктатора. А трохи раніше, 1973-го, Франко залишив посаду прем’єр-міністра, зберігши за собою функції глави держави і Головнокомандувача збройних сил
ПРАВИЛО 9. СТАНЬ ОЧІЛЬНИКОМ «ЕКОНОМІЧНОГО ДИВА»
«Економічне диво» в Іспанії почалося 1959 року з реформ, які стали проводити молоді міністри-технократи, введені диктатором в уряд. «План економічної стабілізації» послабив адміністративний контроль над економікою. Було відкрито доступ до іноземного капіталу, песета стала вільно конвертованою валютою. Але Франко пильно стежив, щоб лібералізація стосувалася лише сфери економіки…
У 1960-х зростання промислового виробництва склало 140 відсотків. Іспанія несподівано вискочила на друге місце за темпами зростання економіки, поступившись тільки Японії, а до 1974 року вже перебувала на 10-й сходинці у світовому рейтингу найбільших індустріальних країн. Національною гордістю держави, символом її розвитку став автомобіль SEAT. А ще Іспанія стала країною туризму.
Тоді ж уперше виник феномен середнього класу: його представник — це людина зі стабільною роботою й доходом, що дає змогу і сім’ю утримувати, і купити автомобіль, і навіть будинок. Рівень життя багатої Іспанії наблизився до рівня життя розвиненої Європи.
Такий новий середній клас, природно, вважав диктатуру Франко моделлю дуже успішною. А ось південні регіони країни з низьким рівнем індустріалізації практично цього «дива» так і не помітили.
ПРАВИЛО 10. ВЧАСНО ВІДІЙДИ ВІД СПРАВ
Коли уряд Франко став більш ліберальним, було послаблено деякі повноваження поліції, а також після «економічного дива» образ Франко в 60-ті змінився: із суворого генералісимуса він перетворився на більш м’якого літнього державного діяча.
Уже наприкінці 1960-х років здоров’я Франко помітно погіршилося, проте він вважав, що справи Іспанії досить упорядковані і що після його смерті принц Хуан Карлос збереже принаймні основну структуру його режиму.
КІНЕЦЬ ДИКТАТОРА
Скинути його так ніхто й не зміг. Франсіско Франко помер від серцевого нападу 20 листопада 1975 року. Його поховали в крипті мавзолею загиблих у громадянській війні, недалеко від Мадрида. В останній своїй промові на публіку Франко говорив: «Проти нашої країни комуністична масонська змова, не пов’язана з політичним класом, яка будується на червоному терорі. Вони не бачать духовного фундаменту, який для нас честь, а для них як сором».
У тому ж 1975-му, незадовго до смерті, перебуваючи під владою хвороби Паркінсона, після кількох інфарктів та операцій, Франко залишався диктатором: він підписував смертні вироки своїм політичним опонентам.
Він був найрелігійнішим правителем Європи, монархістом за життя. Минуло вже майже півстоліття, але досі Іспанія здригається, дізнаючись про нові жахіття диктатури та страшної спадщини франкізму.
10 ЗАКОНІВ ТИРАНІЇ: Мао Цзедун із Китая
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
