АХ, КОХАННЯ: як посадити на престол трьох імператорів (або чотирьох)
Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop
ДО РЕЧІ, ПРО КОХАННЯ
Що таке кохання? Велика загадка, прекрасне диво? Що ви — все набагато простіше. ВООЗ вже зарахувала кохання до свого реєстру психічних захворювань, у розділ «Розлад звичок та спонукань, неуточнений» разом із подібними недугами, як-от ігроманія, клептоманія, токсикоманія та алкоголізм. Є чіткі симптоми: різкі перепади настрою, нав’язливі думки про іншого, завищена самооцінка, жалість до себе, безсоння і таке інше.
Мерщій до лікарів — вони спробують щось зробити, є навіть міжнародний код цієї хвороби: F63.9. Помирають від неї зрідка, найчастіше за чотири роки все проходить самостійно — мексиканські лікарі це довели. Але чим же є тоді шлюб через захворювання F63.9, яке все одно через чотири роки пройде? Чи не варто хоча б підкріпити любов розрахунком? Звучить трохи лякаюче, та що вдієш!
На жаль, психологічний розрахунок, який враховує терпимість, поступливість, порядність, витримку й подібні речі, не такий простий. Зазвичай перемагає економічний розрахунок, особливо коли вигода очевидна і шлюб зі спадкоємицею династії може поставити на чолі імперії (зараз тільки імперії бізнесу, а за Середньовіччя — й справжнісінької). А була в історії жінка, яка так подарувала чи то три корони, чи то чотири, переважно заради своєї хвороби F63.9 — ось яке це, виявляється, серйозне захворювання, зате яка приголомшлива щедрість! Про неї я й хочу розповісти.
ТРОХИ ІСТОРІЇ
Вона мала гарне ім’я Зоя, що означає «життя». Її батько Костянтин VIII був справжнім візантійським імператором 65 років зі свого 68-річного життя, проте насправді царював лише три роки. Як же так? Для Візантії — рідкісний випадок, але траплялося: коли йому та його братові-близнюку Василію було по три рочки, генерал Никифор Фока скинув і вбив їхнього батька, імператора Романа II, щоб відібрати у нього красуню-дружину Феофано, дочку трактирника. Але дітей Никифор залишив живими і навіть формально зробив співправителями.
Пізніше інший вояка, Іоанн Цимісхій, прирізав Никифора Фоку заради тієї ж Феофано (вродлива, мабуть, була жінка!), але всі заперечували проти їхнього шлюбу, і він зачинив Феофано у монастирі, а сам залишився на престолі й близнюків залишив співправителями — не шкода! Він був енергійним монархом, розбив ущент київського князя Святослава, який вторгся у Візантію, але його отруїв власний перший міністр, і близнюки заволоділи Візантією.
Василій майже 50 років правив залізною рукою: видав сестру за Володимира Київського, і Русь прийняла християнство, розбив Болгарію, засліпивши 15 000 полонених і отримавши прізвисько Болгаробойця, переміг лангобардів… загалом, на одруження і народження спадкоємця цей трудоголік часу не знайшов. А братик Костянтин жив собі безтурботно на всьому готовому, плекаючи трьох доньок: Євдокію, Феодору і цю саму Зою.
ЧОЛОВІК ЗА НАКАЗОМ
Але Василій помер, Костянтин автоматично став імператором, а хто потім? За тодішніми нормами дочки не підходили, а ось чоловік дочки — цілком. Чи може щось вийти з дитиною у царівни, яка досягла 47 років, якщо це і при нашій медицині є проблемою? Проте імператор шукає їй чоловіка, і префект Константинополя Роман Аргір його влаштовує. Те, що він одружений, взагалі мало кого цікавить — ну так розлучиться, якщо жити хоче. Вони встигли побратися буквально за кілька днів до смерті Костянтина, і на трон сів новий законний імператор Роман III — Зоя дала йому імператорську корону.
Тепер треба народити спадкоємця, і Зоя, у всякому разі, цим обов’язком не нехтувала. У палац ринула безліч чудодійних мощей, і добробут їх виробників зріс, але, звісно, зовсім марно. Тоді вже знали всілякі трави, до того ж Роман III чесно намагається, робить все, що може, але жодного результату отримати не вдається. А з часом і ці спроби припиняються через неможливість — адже він старший за дружину на 10 років…
Зоя зрозуміла: щоб не втратити владу, чоловікові терміново потрібно знайти заміну. Відомий у столиці красень Михаїл Пафлагон, брат впливового євнуха Іоанна Орфанотропа, якому тодішні поети присвячували захоплені вірші, виявився чудовою кандидатурою. Він, до речі, сподобався і імператору, який надав йому відповідальну посаду. Зоя відразу ж зірвалася з цвяха — привселюдно хапала його руками, а він радів, що всі бачать, хто тут головний. Вона навіть садила його на престол і приміряла йому імператорські регалії, за що належала жахлива страта. Дійшло до того, що імператор відкрито запитав Михаїла про його стосунки із Зоєю, і той довго клявся, що боронь боже, а сестра імператора Пульхерія, впевнена у тому, що Михаїл бреше, раптово померла…
КОХАНИЙ ЧОЛОВІК
Незабаром почало стрімко погіршуватися здоров’я самого імператора. Він виглядав так, ніби його вже клали у труну, але продовжував працювати, старанно лікувався і вочевидь не збирався на той світ. Схоже, що Зої просто набридло чекати — є мемуарне свідчення того, що в лазні два євнухи опустили його голову у воду й досить довго тримали. Написано, що він вийшов звідти живим і помер трохи пізніше, не вимовивши жодного слова, але щось сумніви беруть… Престол вільний, і він знову в руках Зої.
Всі почали радити Зої не поспішати, але вона проявила неймовірну енергію, переконала патріарха, який сумнівався, чи варто благословляти її новий шлюб, за допомогою 50 фунтів золота. Для економії часу прощання з колишнім імператором відбулося того ж дня, що й знайомство з майбутнім, — ніхто й не писнув. Ось Зоя і вручила другу імператорську корону — також через шлюб. У неї новий чоловік, на 32 роки молодший, отакої! Щоправда, не зовсім здоровий — епілептичних нападів не приховати. Але на епілепсію страждали і Олександр Македонський, і Гай Юлій Цезар, проте були при цьому великими правителями. Тож Зої не варто розслаблятися — у неї непростий партнер.
Спочатку все було чудово, проте в міру зміцнення Михаїла на престолі тихо, але невблаганно урізаються її свободи, зменшується фінансування, виганяються її вірні служниці, і ось вона вже не може навіть лазню відвідати без імператорської санкції. Обуритися Зоя не наважувалася — а що, як її за це трошки заріжуть? Чому ні? Мабуть, у Михаїла Пафлагона звідкись завелася така непотрібна імператорам річ, як совість, — він каявся та молився, сповідався святим відлюдникам — і вони заборонили йому інтимні стосунки з дружиною (він сам так сказав!). Це геть не допомагало — ставало щодалі гірше, він ще повернувся з переможного походу проти болгарів, але вже був вочевидь не жилець.
Іоанн Орфанотроп запанікував — престол йшов із родини, і він вирішив його врятувати, змусивши Михаїла та Зою швиденько усиновити когось із рідні. Вибір припав на сина його сестри, другого Михаїла в родині, який мав прізвисько Калафат (Конопатчик), оскільки його батько Стефан конопатив і смолив візантійські кораблі. Навряд чи Зоя раділа — він був відлюдькуватий і злопам’ятний молодик. Але вона беззаперечно погодилася, і буквально відразу почалася агонія Михаїла Пафлагона. Він пішки вирушив до монастиря, де незабаром і помер. Зоя кинулася за ним (теж пішки), аби хоча б попрощатися, але він не захотів її бачити. З його смертю всі права на престол опинилися у Михаїла Калафата, але виключно через Зою — так вона передала права і на третю корону.
СИН ЧЕРЕЗ НЕОБХІДНІСТЬ
Судячи з усього, Калафат відразу вирішив прибрати осоружну прийомну матір куди подалі, хоча спочатку розсипався перед нею в компліментах, і миттю заходився керувати державою, причому жахливо безглуздо. Дядька Іоанна, найрозумнішого з усього роду, заслав до монастиря (тоді монастирі часто грали роль VIP-в’язниць), іншого дядька, Костянтина, рідкісного невігласа, призначив на важливу посаду нобілісимуса. І тут же почав тиснути на Зою — нічого особливого, просто поглиблював те, що вже зробив Михаїл Пафлагон. З гінекея, жіночої половини палацу, наказав не випускати, довірених прислужниць — у шию, витрати на неї — аби з голоду не здохла, але зробити щось більше побоювався (як побачимо, не дарма)…
Однак за 5 місяців імператорства він осмілів. У ніч на 18 квітня 1042 року Зою схопили і звинуватили в спробі отруїти свого прийомного синочка. До речі, всі знали, що Зоя дійсно була знавцем хімії, в усякому разі у сфері косметології. Вона вигадувала й робила креми, парфуми, помади, причому вдалі, — в тодішніх творах залишився рецепт «мазі Зої-цариці». Могла б розбагатіти — її власне обличчя, яке майже не змінювалося з віком, було б найвдалішою рекламою… Але Зою заслали до монастиря, обстригли під час постригу її розкішне волосся і відправили його імператору — нехай переконається в тому, що переміг…
Де там! Народ Константинополя став на диби — Михаїл Калафат всім набрид. Сестра Зої Феодора, яка тихо ховалася в черговому монастирі, згадала про старі зв’язки і стала організатором процесу. Натовпи хлинули на іподром (у Візантії він був тим самим, що для України — Майдан) з криками: «Не дамо ображати матінку нашу Зою!» Переляканий до краю, Михаїл наказав привезти Зою на іподром, сподіваючись переконати народ, що з нею все добре. Але всі побачили, що вона в рясі, а не в імператорському вбранні (ці дурні її навіть не переодягли!), і в імператора полетіли всі важкі предмети, які знайшлися під рукою. Він дивом втік, але його швидко було схоплено, і милосердна Феодора винесла йому найм’якший вирок — осліпити (я не жартую щодо м’якості — візантійські страти були жахливі). Після жорстокого осліплення Михаїл прожив зовсім недовго, і третя корона знову повернулася до Зої.
ЧОЛОВІК ЗА РОЗРАХУНКОМ
Хто ж тепер може стати законним імператором? Та тільки чоловік Зої — її сестри категорично відмовляються від заміжжя. Всі сходяться на постаті Костянтина, родича Романа III — здоровий, недурний, а вродливий настільки, що Михаїл Пафлагон навіть заслав його про всяк випадок. Він і став третім чоловіком Зої, отримавши від неї корону вчетверте. Третій шлюб для тодішньої церкви був на межі фолу, та куди вона, церква, подінеться — хіба що патріарх не особисто вінчав, іншому доручив, але потім обійняв і привітав. Згадаєте щось подібне?
Сил на конфлікти у Зої вже не було. Вона навіть підписала з чоловіком «дружній контракт» про те, що імператор її любить і глибоко поважає, але севаста Склірена поселяється в палаці ліворуч від покоїв імператора, а імператриця — праворуч, і всі вони живуть мирно та дуже люблять один одного. Ця угода сумлінно виконується. Коли імператор зустрів обурений натовп, який кричав: «Не хочемо Склірену! Не хочемо, щоб через неї помирали наші матінки Зоя та Феодора!», ті вийшли на палацовий балкон і заспокоїли натовп. А коли Склірена померла, Костянтин знайшов нову симпатію, царівну Аланську, а тоді ще й ще.
Зоя тихо згасала у своїй лабораторії, варила там косметику, яка дозволяла їй не виглядати старою до самого кінця, і робила ікони, одну з яких почали шанувати як чудотворну. Відповідно до німецького прислів’я «Молода розпусниця — стара богомолка» вона ставала дедалі побожнішою. Її смерть була сприйнята спокійно — стільки рідко живуть навіть імператриці. Набагато цікавішим є той факт, що коли через п’ять років помер Костянтин IX, її сестра Феодора, номінальна співправителька, зажадала собі влади та отримала її. Вона правила більше 4 років, причому цілком розумно. Виявляється, і так було можна?
САМ ЖАХАЮСЯ, АЛЕ ТАК ВИХОДИТЬ…
Що ж врешті зі шлюбами Зої? Який з них був найгіршим? Саме другий — через сильне кохання. А найспокійнішим і найдружнішим виявився останній, виключно з розрахунку. Можливо, це просто єдиний розрахунок, який був правильним, незалежно від наявності страшної хвороби F63.9? Але що ж буде, коли ця зараза мине? Вихід є: Валентин Катаєв сказав: «Колись ми з дружиною дали слово кохати одне одного до гробу і навіть за гробом. Це виявилося набагато простіше, ніж ми тоді припускали. Тільки кохання прийняло іншу форму». Схоже, що через відсутність цієї нової форми і постраждала імператриця Зоя, яка за довге життя роздала чотири корони й отримала, самі бачите що…
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
