БИТВА З ЧАСОМ: сиве волосся — ознака катастрофи чи природний захист?
Photo by Taylor Smith on Unsplash
Чому ми сивіємо? Відповідь на це запитання начебто очевидна. Все живе проходить різні стадії біологічного існування, і ці стадії мають зовнішні маркери. Приміром, із плином часу листя дерев змінює свій колір, а шерсть тварин — забарвлення. У цьому сенсі з людьми відбувається приблизно те саме. Але все ж із нашою сивиною справа вочевидь складніша, що знаходить відображення в науці та культурі.
У РІЗНИХ КУЛЬТУРАХ СИВІЮТЬ ПО-РІЗНОМУ
Одне з найтолерантніших визначень сивини можна знайти у Біблії: «Вінець слави — сивина, яку знаходять на шляхах правди» (Притчі 16:31). Вважають, що із сивиною та віком приходить мудрість. При цьому ігнорується той факт, що до багатьох, на жаль, вік і сивина приходять самі. Мабуть, тому у різних культурах можна зустріти різне ставлення до сивини. Скажімо, в північноамериканських індіанців сивина — ознака того, що людина здатна встановити зв’язок зі світом духів. Тому зовсім сивий шаман є набагато більше шанованим, ніж не посивілий колега.
У Стародавній Греції ставлення до сивини було подвійним. З одного боку, сивочолий філософ однозначно сприймався як мудрець. З іншого — греки з їх культом здорового й спортивного тіла асоціювали сивину з тілесною слабкістю. У Стародавньому Єгипті у сивині не бачили геть нічого хорошого. Тому всіляко імітували «вічну молодість», використовуючи фарби й перуки. Можна сказати, що, готуючись до вічності, єгиптяни частково муміфікували себе ще за життя.
«БЕЗЖАЛІСНИЙ ДИКТАТОР»
Приблизно так само ставилися до сивини й у Вікторіанській Англії. Під час Другої світової війни один із косметичних брендів у США проводив свою рекламну кампанію, називаючи сивину «безжалісним диктатором», явно натякаючи на Гітлера. Сприйняття боротьби з сивиною як епічної «битви з часом» зберігається до наших днів. Відома письменниця Сьюзен Зонтаґ звернула увагу на те, що для сучасної жінки «кожен сивий волосок — поразка».
Звичайно, останнім часом різного роду знаменитості намагаються подолати стереотипи про старіння і з’являються на людях із сивим нефарбованим волоссям. Так, Меріл Стріп, Сара Джессіка Паркер і королева Іспанії Летиція можуть собі це дозволити — їхня поведінка ніби натякає, що на вершині соціальних сходів закони природи працюють якось інакше. Тобто цей символічний жест, що затверджує стандарти «нової жіночності», — лише зворотний бік тієї ж культурної норми.
ФАРБИ, ЩО ПРОТИСТОЯТЬ ЧАСУ
Звести нанівець багатотисячолітній тренд фарбування волосся хештегом #grannyhair («волосся бабусі») і #greyhairdontcare («сиве волосся не хвилює») навряд чи вдасться. Наша підсвідомість без особливих зусиль з нашого боку незмінно сприйматиме новий сивий волосок як небезпеку. І якщо культуру розуміти в широкому сенсі як наш спосіб боротьби з часом і смертю, то для цього всі культурні засоби згодяться. Тим паче, що різні люди сивіють по-різному.
Цей процес стартує приблизно в 35 років, у жінок його перебіг повільніший, ніж у чоловіків, а в європейців починається раніше, ніж у народів Африки та Азії. Але між 45 і 65 роками він неминуче наздоганяє 75% людей, зачіпаючи близько 1/3 голови. І тут уже без барвників — хни, куркуми, буйволячої крові, кип’яченої в олії, або, як мінімум, звичайного чорнила, стрептоциду й перекису водню — людям здавна було ніяк не обійтися. Без фарбування процес зупинити неможливо — пігмент формується дуже глибоко у фолікулі.
РЕАБІЛІТАЦІЯ СИВИНИ
Щоправда, медики стверджують, що процес посивіння таки можна уповільнити, якщо вести здоровий спосіб життя, добре висипатися, отримувати достатньо вітамінів групи В, міді та цинку. А головне — уникати стресу! Є дослідження, які свідчать, що після припинення впливу стресу на організм кількість сивого волосся іноді зменшується. Втім, нещодавно з’явився один аргумент, який дозволяє реабілітувати кляту сивину в наших очах. Адже, по суті, що таке процес посивіння?
Термін служби меланоцитових стовбурових клітин, які містяться у волоссі, має свій кінець. Поступово їх меншає, так само, як і вироблених ними меланоцитів, від чого волосся втрачає колір. При цьому можуть накопичуватися найрізноманітніші дефекти в ДНК, у тому числі й пов’язані з ризиком утворення злоякісних пухлин. Звучить начебто лякаюче, проте такі дефекти виконують виключно корисну функцію — це свого роду сигнали, які запускають систему безпеки, що пригнічує поділ злоякісних клітин.
СИВИНА — ЗАХИСТ ВІД РАКУ?
Принаймні, саме такий ефект виявили японські вчені з Токійського університету у лабораторних мишей, коли окремі клітини їхнього волосся піддали впливу іонізуючої радіації. Якщо волосся сивіло, ймовірність утворення пухлини знижувалася. Коли процес посивіння штучно гальмували, вона, навпаки, зростала. Безумовно, психологічно багатьом із нас важко примиритися з процесом старіння. Але, як бачимо, мудра природа подбала про те, щоб поява сивого волосся була не просто викликом красі та молодості, а й ознакою того, що у стовбурових клітинах наших цибулин працює протираковий захист. Тож сивіти у прямому сенсі слова корисно для здоров’я. Хоча, звісно, хни, куркуми, буйволячої шкіри та інших культурних засобів «боротьби з часом» ніхто не скасовував.
Оригінальне дослідження:
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
