БОГУСЛАВ: місто-дар Ярослава Мудрого
Свято-Миколаївський монастир, м. Богуслав. Початок ХХ ст. / info-ua.net
Богуслав — це містечко над Россю, де історію Правобережної України буквально втілено в об’єктах та артефактах. Це пантеон видатних українців. Тут згадки про Богдана Хмельницького та Івана Мазепу, про Северина Наливайка, про Тараса Шевченка й Івана Сошенка, про Марка Вовчка. Якихось 125 км від Києва — і ми вже у Богуславі. На в’їзді у місто стоїть Кам’яниця, на вибіленому боці якої закріплено пам’ятну дошку, котра повідомляє, що це місто заснував 1032 року Великий київський князь Ярослав Мудрий, який зміцнював тоді оборонну лінію свого князівства. Та вперше згадується Богуслав у давньоруському літописі 1195-го як фортеця, що призначалась для оборони проти половців. Буйславль, Боєслав, Богуславль, Буслав, Богуслав — ось такі назви, за переказами, мало місто у різні часи. Краєзнавці висувають різні гіпотези їх походження…
ЦІКАВИНКИ МІСТЕЧКА
Кам’яниця — найстаріша й найкремезніша споруда міста, збудована 1726 року. Має стіни завтовшки 1,2 м. Спочатку виконувала фортифікаційні функції, у другій половині XIX століття в ній розмістилася єврейська релігійна школа, після Жовтневого перевороту — клуб глухонімих, у роки німецької окупації — гестапо, у повоєнні роки — Музей комсомольської слави. Нині тут Музей декоративно-ужиткового мистецтва.
Обов’язкова до огляду Свято-Троїцька церква. Завершено її було 1862-го, хоча фундамент заклали ще 1833-го за наказом графині Олександри Браницької, та з різних причин будівництво затяглося майже на 30 років.
Ще одна місцева цікавинка — то дім власника суконної фабрики купця Покраса (1887). Сьогодні це приміщення міської ради. Збудований цей вишуканий будинок у стилі неоренесансу за проєктом відомого київського архітектора Андрія-Фердінанда Краусса (згадати хоча б його Замок Річарда Левове Серце на Андріївському узвозі) і чимось нагадує невеликий палац.
Нарешті культова пам’ятка — Свято-Миколаївський монастир, заснований у XVI сторіччі, що був головним осередком православ’я у краї.
А багатьох більше привабить пам’ятка геологічна — Богуславський гранітний кар’єр, де розкидані по схилах Росі гранітні брили, що вросли у землю. Їх вік складає щонайменше 2 млрд років. Там, де Рось омиває гранітний острів, утворюються пороги. Особливо вражає висока гранітна скеля над річкою та кам’яна «Яма» — улюблене місце відпочинку мешканців Богуслава. Кажуть, саме тут розташоване «місце сили» з потужною енергетикою.
ЯК НАКАЗАВ ЯРОСЛАВ
Повернімося до переказів та легенд. Боєславом місто звалося тому, що в цих краях часто відбувалися бої з печенігами, половцями. Хтось розглядає Боєслав як складне слово, де частина «бой» або «буй» виступає у значенні «дужий», «сильний». Є припущення, що стародавня назва міста — Богуславль, і походить вона, ймовірно, від назви річки Богуславки — притоки Росі. Та, за іншою легендою, було усе так. Коли Ярослав Мудрий розігнав загони кочівників, що лізли на південні кордони Київської Русі, народ гуртом кричав: «Слава Ярославу!» А князь, утерши піт із чола, втомлено вигукнув: «Богу слава!» Та й наказав збудувати на лівому березі Росі місто-фортецю, назвавши його Богуславлем. 1240 року Богуславль був зруйнований монголо-татарськими ордами.
МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
З 1362 року місто належало до земель Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569-го його захопила шляхетська Польща. З метою колонізації українських земель і зміцнення південних кордонів Речі Посполитої польський уряд вжив заходів для перетворення Богуслава на добре укріплену фортецю. 1591 року король Сигізмунд III Ваза віддав місто у володіння волинському воєводі Янушу Острозькому і дозволив його заселяти. Місто отримало привілеї: населення звільнялося на 29 років від усяких податків і поборів, також було дозволено раз на тиждень проводити торжища і двічі на рік — ярмарки. 1620-го Богуслав одержав магдебурзьке право і герб. На той час у містечку було 115 дворів, 15 шинків, 4 водяні млини, замок та дві поташні буди — заводики з виробництва поташу — речовини, необхідної для вибілювання і фарбування тканин, миловаріння, виробництва скла.
На цьому можемо ненадовго зупинитися. Підприємства поташного промислу в Україні XVI–XVIII століть — то були виробництва мануфактурного типу. Розташовувались за місцем заготівлі сировини — у лісових масивах. Це був комплекс приміщень виробничого призначення — буд (буда — невелике господарське приміщення, будка) з відповідним устаткуванням (випалювальні печі, чани для вилуговування золи, виварювальні котли тощо), а також приміщень для проживання робітників. Виготовлення поташу проводилося шляхом вилуговування деревної золи водою. Отриманий попіл (він містив калійну сіль), випаровували в металевих сковородах і котлах. Далі сирий поташ прокалювали у спеціальних печах…
ЧАСИ ПОВСТАНЬ ТА СМУТИ
Що стосується політичної ситуації… Український народ чинив неабиякий опір колонізаторській політиці польського уряду. Тож пам’ятає древній Богуслав і смути, і повстання — під проводом Северина Наливайка 1594-го, Павлюка та Скидана 1637-го, Гуні й Остряніна 1638-го. А з 1648 року Богуслав стає сотенним містечком Білоцерківського полку. Богдан Хмельницький кілька разів обирав Богуслав місцем свого перебування з військами. Стояв він тут у 1651-му, 1654–1656 роках. Протягом XVI–XVII століть Богуслав зазнав численних нападів з боку кримських татар і турків. Юрій Хмельницький 1678-го Богуслав зруйнував, населення міста віддав у ясир (тур. esir — невільник) своїм союзникам-туркам.
А 1685-го місто взяв полковник Самійло Самусь і за наказом гетьмана Мазепи створив тут Богуславський козацький полк, що існував до 1712 року. За весь час його існування Самусь був єдиним полковником і водночас наказним гетьманом Правобережної України. 1712-го місто знов опинилося під поляками. Населення Богуславщини брало участь у гайдамацькому русі 1740–1750 років.А далі була Коліївщина. 1768 року гайдамаки жорстоко розправилися з гарнізоном польського війська. Та повстання, як відомо, було придушене, і скоро Богуслав став вотчиною польського короля. Він подарував місто своєму племіннику, Станіславу Понятовському, а той 1785-го продав його графу Ксаверію Браницькому за 4 млн злотих.
1793 року місто з усією Правобережною Україною увійшло до складу Російської імперії. До 1837-го Богуслав був центром Богуславського повіту Київської губернії. 1846-го сталася велика пожежа, і, як наслідок, він втратив статус міста та увійшов до Канівського повіту Київської губернії як волость. Станом на 1885 рік у центрі Богуславської волості мешкала 8451 особа, було 1018 дворових господарств, існували 2 православні церкви, костел, синагога, духовне училище, школа, 3 постоялих двори, 18 постоялих будинків, 181 крамниця, дві суконні фабрики, пивоварний, винокурний і чавунний заводи. 1913 року (його показники для багатьох істориків радянської доби вважалися еталонними) суконних фабрики в місті було вже три, до заводів додалися машинобудівний, пивоварно-медовий і цегельний, запрацювали цукеркова фабрика й три млини… Радянська доба не багато додала до древнього славного образу. От хіба що бордюри заасфальтованих у середині XX століття вулиць — із гранітних плит зі старого єврейського кладовища.
УКРАЇНСЬКИЙ ПАНТЕОН
Народився і виріс у Богуславі відомий художник та педагог Іван Сошенко, який сприяв викупу з кріпацтва Тараса Шевченка. Приїздив сюди й сам Шевченко. Жила у Богуславі українська письменниця та перекладачка Марко Вовчок. Про їх життєві шляхи можна докладно довідатися у місцевих музеях — Меморіальному музеї Івана Сошенка, Музеї історії Богуславщини, Музеї Марко Вовчок. З нагоди 985-ї річниці заснування міста (у 2017-му) був зареєстрований рекорд України — найдовший тканий рушник. Над його створенням працювали 1,5 тисячі осіб упродовж 9 місяців. На ньому зображені усі знакові події міста, що сталися там за 985 років. Зіткано рушник у техніці ручного двостороннього ткацтва на 70-річному верстаті, який є експонатом Музею декоративно-ужиткового мистецтва. Витвір мистецтва навіть має власну назву: Богуславський рушник.
Таке чудове містечко на Київщині — Богуслав. Тож приїздіть сюди й ви!
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
