БОРИС БУРДА: як без проблем залишити стадіон
«Сан-Сіро» — футбольний стадіон у Мілані. Вміщує 75 817 глядачів, що робить його найбільшим стадіоном в Італії та одним із найбільших стадіонів Європи. Сконструйований з урахуванням можливості швидкого виходу людей / etsy.com
УВАГА — ЗАПИТАННЯ!
Афінський пагорб Пнікс був місцем народних зібрань. Кворум для розв’язання важливих питань становив приблизно 6000 осіб. Перекладіть із давньогрецької слово «пнікс».
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Тиснява — на пагорбі під час зборів тиснява була жахлива…
ЯК ЗРОСТАЛИ МІСТА
Спочатку натовпи стародавніх людей мандрували територіями, що їх годували, ніби стада парнокопитних. Коли люди винайшли землеробство й побачили, що воно може прогодувати не гірше за полювання, вони почали переходити до осілого способу життя. Виникали перші поселення, які зростали, доки не доросли до міст. Поки що найстарішим містом на планеті вважають згадуваний у Біблії Єрихон. Його виникнення датують приблизно 9000 роком до нашої ери — це на 5000 років раніше, ніж, на думку католиків і протестантів, взагалі був створений світ. Не сперечатимемося з ними, просто відзначимо, що Єрихон виник дуже-дуже давно.
Трохи пізніше фіксується поява міст у Месопотамії — Ерід заснований десь близько 5400 року до нашої ери, Урук, який деякі називають першим мегаполісом, виник трохи пізніше, у IV столітті до нашої ери. А до 700 року до нашої ери стародавнє місто-супергігант Вавилон досягло рекордної чисельності населення у 100 000 осіб. Першим містом-мільйонником на початку нової ери став Рим, що набирав силу. Як видно з усього, його швидко наздогнала Олександрія. Скупченість у них доходила до того, що Юлію Цезарю довелося ухвалити указ про заборону возам і колісницям їздити містом вдень, а приїжджим це заборонялося й вночі — тільки пішки або у ношах.
ТЕАТРИ ТА АМФІТЕАТРИ
Керувати такою масою людей було нелегко. Один із найкращих способів робити це описав давньоримський сатирик Ювенал своєю чудовою фразою: «Хліба та видовищ!» Оскільки видовища були так само важливі, як і хліб насущний, треба було вирішити питання про те, де населення міста буде їх споживати. Так виникли перші театри. Поблизу Акрополя, наприклад, розташовувалися відразу два стародавні театри — Театр Діоніса, що з’явився у V столітті до нашої ери, в якому дивилися трагедії та комедії більше 15 000 осіб, і Одеон Герода Аттика, побудований в 161 році, який і зараз працює, приймаючи 5000 глядачів.
Втім, Театр Діоніса теж хочуть відновити. А в давні часи цей театр якоюсь мірою слугував і спортивною ареною — за день у ньому дивилися роботи трьох авторів, кожен з яких представляв три трагедії та одну «сатирову драму», і найкращий отримував нагороду. Але були й справжні стадіони, на яких проходили кінні перегони й скачки, а ще бої гладіаторів — також спорт! Іноді бажаючих подивитися було так багато, що місткість античних стадіонів не поступалася сучасним.
Римський амфітеатр Флавіїв, який зараз зазвичай називають Колізеєм, міг прийняти понад 80 000 глядачів, а Циркус Максимус, за деякими відомостями, вміщував 380 000 глядачів — таких сучасних стадіонів годі відшукати! Нинішні стадіони таких розмірів не досягають. Легендарна «Маракана» в Ріо-де-Жанейро ще не так давно приймала до 200 000 осіб, та після реконструкції втратила свій знаменитий «жерап» — стоячі місця за воротами — і приймає всього 78 838 глядачів. Головна причина таких заходів — тиснява, в якій загинули люди.
ВХІД — КОПІЙКА, ВИХІД — РУБЕЛЬ?
Скупчення десятків тисяч важкокерованих уболівальників завжди загрожує заворушеннями, іноді жахливими, на зразок інциденту на стадіоні «Естадіо Насьонал» у Лімі, коли суддя не зарахував гол господарів поля. Почалися заворушення, поліція застосувала сльозогінний газ, і виникла тиснява. 328 убитих, понад 4000 поранених. Це, звісно, рекордна кількість жертв, якщо не брати до уваги «футбольну війну» між Сальвадором і Гондурасом — близько 6000 загиблих, 15 000 поранених. Щоправда, незрозуміло, куди зарахувати події на стадіоні в Буенос-Айресі 1968 року. Вболівальники там улаштували перестрілку просто на стадіоні, почалася паніка, і в тисняві загинуло 74 людини. Не лише у Латинській Америці футбол полюбляють ось так, до божевілля. В Африці вистачає своїх фанатів — 2 липня 2008 року на стадіон у столиці Ліберії Монровії продали 33 000 квитків на всі місця та ще приблизно 45 000 фальшивих квитків. Через такий аншлаг обвалилася трибуна, у тисняві загинуло 11 осіб, а поранених було не злічити. Африці взагалі несолодко — там занадто багато приводів для занепокоєння.
Ось на стадіоні в Конго 2008 року воротар однієї з команд на очах у всіх наклав на гравців супротивника чари місцевих духів! Ті заходилися битися, вболівальники прийшли своїм командам на допомогу — загалом, 11 задавлених і купа постраждалих… Іноді вболівальники страждали й гинули від надто відданої любові до своєї команди. 4 квітня 1954 року не всім вболівальникам тбіліського «Динамо» дісталися квитки на матч зі «Спартаком», і вони знесли, мов пушинку, залізні ворота стадіону. У тисняві при цьому загинуло 20 осіб — але ж це за офіційними даними, адже мова про 1954 рік… Навіть без будь-яких ексцесів для відвідувачів стадіонів завжди було два небезпечних моменти — вхід та вихід. Вихід був гірший — приходять на стадіон у різний час. А до виходу кидаються всі як один після останнього свистка судді. Доводиться штовхатися у вузьких проходах — якщо навіть не затиснуть, то вже матюків наслухаєшся…
РЯТІВНИЙ ЗАСІБ
Я також штовхався в цих вузьких проходах, бо замолоду був настільки палким шанувальником футболу, що навіть квитки на матч не купував — брав на початку сезону абонемент, який цілковито закріплював за мною місце на улюбленій 16-й трибуні (проти сонця, зате є в продажу), і після кожного матчу прочавлював себе через натовп щонайменше 20 хвилин. Прибріхувати не буду, жертв начебто не було, але тиснути з усіх боків могли відчутно, причому навіть без особливо злих намірів — просто нема де подітися. Для кишенькових злодіїв ця ситуація була буквально Божим даром — притиснутий з усіх боків уболівальник навряд чи відчував у кишені чужу руку, адже штовхають звідусіль!
Аж ось на одному матчі (вже навіть не пам’ятаю, хто грав із «Чорноморцем»), перед його початком і в перерві, оголосили, що після закінчення футболу на всіх чекає сюрприз. І дійсно, щойно закінчився матч, глядачам, які затрималися на трибунах (їх була переважна більшість), оголосили, що зараз відбудеться розіграш лотереї! Спершу всі подумали: «А нам що з їх розіграшу?» Всім радянським людям тоді у зарплату силоміць впарювали квитки державних лотерей — відмовитися можна було тільки зі скандалом, і більшість вважала за краще не зв’язуватися. Розіграш цих лотерей геть нікого не приваблював, і дивитися його нікому не хотілося. Але репродуктор продовжував віщати й повідомив, що в цій лотереї бере участь будь-який квиток на цей матч із зазначенням ряду і місця. Одразу ж на бігову доріжку викотилася машина з призами — це в основному була побутова техніка, причому не надто дешева: виграти такий приз волів би кожен!
ЛОТЕРЕЇ ТА СПОРТ
Я, грішним ділом, навіть не подумав, що це якось допоможе, — ну так всі залишаться на лотерею, а після її закінчення встануть і посунуть до виходу, як завжди. Проте організатори це передбачили — спочатку розіграли призи для декількох трибун, потім почали розігрувати для інших, а частина глядачів вже пішла додому. Біля виходу в цей день зовсім не було звичної тисняви. Всі були задоволені й вихваляли нову ідею — кому не сподобається навіть гіпотетична можливість отримати цінну річ задарма? На стадіон почали ходити охочіше, і, ймовірно, збільшення виручки за квитки цілком покрило витрати на лотерею, а можливо, навіть принесло прибуток.
Азартні люди зазвичай і пристрасно вболівають, і полюбляють лотереї. Незабаром в СРСР з’явилася ціла низка спортивних лотерей — «Спортлото», «Спринт»… всіх не перелічити! Щоб зрозуміти, наскільки вони були успішні, достатньо одного факту: чверть всього бюджету Олімпійських ігор у Москві було забезпечено доходами від спортивних лотерей! Залишили лотереї слід і в мистецтві, причому завдяки найкращим радянським режисерам — Рязанов зняв «Зигзаг удачі», а Гайдай — «Спортлото-82». На виручку від лотерей побудували Британський музей і кілька американських університетів — Гарвард, Єль, Прінстон… А заразом допомогли позбутися тисняви на виході з наших стадіонів…
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
