«ДРУГИЙ ВІФЛЕЄМ»: як печерне місто стало гордістю Італії

Матера (Базиліката, Італія) — вид на Сассі з оглядового майданчика Мургія Тімоне (на іншому березі річки Гравіна): деталі старого міста, побудованого на декількох рівнях / wikipedia.org

1993 року це місто було внесене до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як «найвидатніший збережений зразок печерного поселення у Середземноморському регіоні, ідеально адаптованого до його рельєфу та екосистеми». Про це повідомляло видання Italy Heaven. Зветься місто Матера. То одне з найцікавіших, найстаріших і досі населених міст не лише Італії, а й усього світу, де засвідчено людські поселення ще з часів палеолиту — в природних печерах, вирубаних у скелі. Розташована Матера у південному регіоні Базиліката (історична назва — Луканія), а печерні квартали звуться Сассі (від слова «каміння»). Яри, скелі, печери… А в них побудовані церкви, монастирі, скити, будинки.

Іноді здається, ніби бачиш перед собою сцену зі Старого Заповіту. Тож зовсім не дивно, що саме тут відбувалися зйомки таких фільмів, як «Пристрасті Христові» Мела Гібсона (2004), де можна впізнати Сассі та ущелину внизу, а також «Євангеліє від Матвія» П’єра Паоло Пазоліні (1964). Місто Матера відоме як «Другий Вифлеєм» — і це одна з найавтентичніших місцин Італії, цікавих для відвідування. Її доволі часто оминають туристи, незважаючи на те, що Матера — місто таке ж гарне, як Рим чи Флоренція. Тільки без натовпу. Проте були часи, коли Матеру називали «національною ганьбою» Італії… 

ПЕРШІ ЗГАДКИ ПРО МАТЕРУ

сторія Матери починається ще в доісторичні часи. Свідки тому — численні гончарні вироби періоду раннього неоліту, знайдені в печерах. Датується перша кераміка в Матері приблизно 7500-ми роками до нашої ери. Місто, що виникло на місці доісторичного поселення, ймовірно, має грецьке походження. За часів Давньої Греції Матера була тісно пов’язана з колоніями на південному узбережжі, за римських часів стала великим торговим і транзитним маршрутом. Після падіння Західної Римської імперії (а це сталося 476-го, коли останній її імператор Флавій Ромул Август зрікся престолу) та відвоювання візантійськими імператорами місто Матера довго перебувало під контролем лангобардів та сарацинів, аж до вторгнення норманів до Італії у 1042 році. За часів панування норманів місто увійшло в мирний період, та згодом зазнало голоду й землетрусів.

Матера тривалий час була королівським містом, аж поки не потрапила під владу арагонців і не була передана графу Джовану Карло Трамонтано, якого пізніше вбили місцеві жителі, обтяжені податками. У VIII столітті тут, у Матері, оселилися візантійські ченці. Вони облаштували в гротах церкви, дуже схожі на ті, що можна побачити в турецькій Каппадокії чи в Сирії. Місцеві жителі будували свої житла в Сассі, також використовуючи природні гроти. Вулиці печерного міста вузькі, з безліччю сходинок. Скельні церкви, що розкидані по місту, прикрашені фресками та скульптурними елементами. Паралельно з історичним центром Сассі вже з XIII століття розвивалося нове місто Матера з районами, побудованими під наглядом відомих італійських архітекторів.

МАТЕРА — СТОЛИЦЯ РЕГІОНУ БАЗИЛІКАТА

1623–1806 роки… Протягом цього майже 200-річного періоду Матера була столицею Базилікати, аж доки Наполеон Бонапарт не переніс столицю до Потенци. Місцеві жителі мали труднощі з водою, тож витрачали енергію не на зведення будинків, а на риття каналів і траншей для збору води у вапняку та створення систем різноманітних цистерн. Поступово мешканці перетворили Матеру на зелене місто з підвісними садами. У Матері буває важко зорієнтуватися. Центр міста, найстаріша його частина, побудований на краю плато. Скеляста гора височіє над місцем, де долина спускається до глибокого річкового яру. Саме тут розташований міський собор.

З часом скелясті схили долини під містом були використані для створення печер, необхідних для житла, зберігання та утримання худоби. У цих печерних районах мешкали найбідніші місцеві селяни. Поселення заповнювали вузьку долину та простягалися вздовж самої ущелини. Найбільш вишуканий із печерних районів зветься Сассо-Барізано, а інший — Сассо-Кавеозо. На перший погляд схили здаються рядами невеликих пошарпаних кам’яних будівель. Однак за фасадами, що іноді виступають назовні, як звичайні будинки, житлові приміщення простягаються вглиб скелі та здебільшого включають одну велику кімнату з передпокоєм для тварин у задній частині.

НАЙБІДНІШЕ МІСТО МАТЕРА ТА НОВИЙ ЗАКОН 

На початку ХХ століття цей південноіталійський район став синонімом абсолютної бідності. Матеру тоді називали «національною ганьбою» Італії. Багато сімей, як і за сивої давнини, тулилися у печерних будинках — в антисанітарних умовах, без водогону, без електрики, поруч зі своїми тваринами. 1952 року італійський уряд ухвалив закон, згідно з яким відбулося відселення близько 17 тисяч жителів печерного міста до інших районів. «Держава візьме на себе витрати на реконструкцію районів Сассо-Кавеозо та Сассо-Барізано в Матері та на будівництво державного житла, спеціально призначеного для фермерів, робітників та ремісників, для заміни того, що зараз існує в цих районах та буде оголошено непридатним для проживання й знесено».

Тож Сассі загрожував занепад. До 1980-х років покинуті печери Матери стали захопливим нагадуванням про минуле. Кілька заможних мешканців повернулися назад і відремонтували старі печерні будинки. Аж ось 1986-го ухвалили рішення про збереження й реставрацію печерного комплексу, і 1993-го його було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Нині це місто — вже гордість країни. 19 січня 2019 року Матера отримала статус «культурної столиці Європи — 2019» й досі притягує тисячі відвідувачів, хоча й розташована поза звичними туристичними маршрутами.

ПЕЧЕРНІ ФРЕСКИ

У Матері, як і в усій цій частині південної Італії, є багато церков, вирубаних у скелях на схилах пагорбів та в ярах. Ці скельні церкви — chiese rupestri — були здебільшого створені ченцями-василіанами, про яких ми вже починали говорити і які тікали від переслідувань у Візантійській імперії протягом VIII–IX століть. У печерах часто можна побачити вицвілі фрески у візантійському стилі. Проте один із найгарніших храмів у Матері не є скельною церквою. Сан-П’єтро-Кавеозо побудований у мальовничому місці над яром. Це така собі чарівна невелика будівля з гостинною атмосферою та народними художніми прикрасами. У скелях вище розташовані дві церкви, Мадонна дель Ідріс та Сан-Джованні-ін-Монтерроне, що з’єднані тунелем. Тут відчувається справжня печерна атмосфера, яку доповнюють кілька чудових настінних розписів у візантійському стилі.

Міжнародний конкурс оповідань «ОДЕСССІАДА»

«РЕКОНСТРУКЦІЇ» ПЕЧЕР — ЗАМАНУХА ДЛЯ ТУРИСТІВ

Оскільки туризм у Матері став бізнесом, заповзятливі місцеві жителі створили для туристів так звані «реконструкції» печер — печерні будинки, наповнені старовинними предметами. До них належить Casa Grotta di Vico Solitario, що в районі Сассо-Кавеозо. Вас проводжають до печери та залишають… А ви собі на самоті усе розглядаєте, одночасно слухаючи аудіозапис про історію помешкання обраною вами мовою. В районі Сассо-Барізано є схожа печера — Casa Grotta del Barisano. Маєте можливість побачити типове планування населеної печери, якою вона була до того, як її спустошили у 1950-х роках. Меблі та дизайн стандартні, навіть надто, і вражає те, як сім’ї адаптувалися до таких близьких до спартанських умов життя. Шокує, як вони взагалі зовсім нещодавно так жили: курей тримали під ліжком, коня — в кутку, а діти спали там, де знайшли вільне місце.

МАТЕРА ФЕСТИВАЛЬНА

Найбільшим фестивалем у Матері є Festa della Bruna, який проводиться щороку 2 липня. Місто стає прекрасним, блискучим, розкішним під час історичної реконструкції свята Мадонни делла Бруна. Середньовічна легенда оповідає про селянина, який під час повернення до Матери підвіз на своєму возі невідому йому молоду дівчину. Прибувши до сучасного району Піччіанелло, дівчина попросила передати її послання єпископу. Незабаром вона зникла з поля зору селянина. Невдовзі було розкрито особу жінки. То була Мадонна. У повідомленні містилося її прохання до єпископа залишитися в Матері.

«Отже, на прикрашеному возі я хочу щороку входити до свого міста». Єпископ і духовенство негайно вирушили до місця, де жінка зійшла з воза, і там знайшли образ Діви Марії, який був урочисто доставлений до собору і розміщений на багато прикрашеному возі. А от дехто вважає, що звичай возити Мадонну на возі нагадує про розграбування міста сарацинами, які його облягали. Саме тоді ікону Божої Матері вивезли на возі, щоби врятувати. Початок святкувань на честь Мадонни делла Бруна датується 1389 роком, коли папа Урбан VI пов’язав цю подію зі святом Відвідин Пресвятою Дівою Марією Єлизавети, встановивши його дату — 2 липня — в літургійному календарі.

РОДЗИНКИ КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ

Кафедральний собор Матери — одна з тих споруд, що ідеально вписуються у навколишнє середовище. Він має вікно-троянду, чотири великі колони із зображеннями євангелістів та дванадцять колон, що вшановують апостолів. Фасад собору зберігся таким самим, яким його замовив папа Інокентій III ще на початку XIII століття. 16-променеве вікно-троянда — то є справжня перлина Матерського собору. Воно увінчане зображенням архангела Михаїла, який проганяє дракона. Обидва елементи важливі для символіки церкви та християнської духовності. Вітраж-троянда — символ божественного світла, що проникає у церкву та освітлює вірян всередині неї. З моменту будівництва інтер’єр зазнав численних змін та реконструкцій, ставши сьогодні тріумфом бароко та розкошів. Поряд із ліпниною та золотом пізніших століть вражає стародавня фреска «Мадонна з немовлям, що благословляє». Фреска датується часом будівництва цієї релігійної споруди.

ЧИ БУТИ МАСОВОМУ ТУРИЗМУ

Паоло Веррі, очільник фонду «Матера-2019», який відповідав за програму культурної столиці Європи — 2019, казав, що масового туризму в маленькому місті намагатимуться уникнути за будь-яку ціну. А для немасового — шляхи відкриті. «Ми не Венеція і не сподіваємося нею стати. Але будемо відвертими: якби туризм не створив робочих місць, ситуація б сьогодні виглядала інакше. Туризм дає нові можливості. І приносить живі гроші», — додав Веррі. 

І наостанок трохи статистики. На відміну від Риму з приблизно 22,2 мільйонами туристів на рік і Пізи з 3 мільйонами, Матера приймає менше ніж мільйон відвідувачів.

При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media