МАГІЯ НОВОРІЧНОГО ПОДАРУНКА: чому ми робимо це рік у рік

Photo by Tijana Drndarski on Unsplash

Різдвяні та новорічні свята неможливо уявити без подарунків. Ця традиція здається нам настільки органічною і природною, що ми навіть не замислюємося, навіщо й чому дотримуємося її. То що ж ми знаємо про це буденне та водночас унікальне явище?

МАРСЕЛЬ МОСС: ЛЮДИНА, ЯКА ВСЕ ЗНАЛА ПРО ДАР

Звісно, головним у подарунку є зовсім не матеріальний аспект, а емоція та відносини, які стоять за подарованою річчю. Вперше на це звернув увагу французький соціолог Марсель Мосс. 1925 року він випустив книгу «Нарис про дар», у якій досліджував комплекс уявлень, що стосуються дарування, в американських індіанців і племен тихоокеанських островів. Наступні дослідники цього явища, як-от Клод Леві-Стросс, Жак Дерріда і Мері Дуглас, спиралися саме на цю його роботу.

Власне, Мосс провів чітку межу між комерцією в її західному варіанті й актом дарування, пов’язаним, зокрема, з потлачем — індіанським святом дарування, яке слугувало каталізатором зміцнення соціальної стабільності. На акті дарування тримається соціальна система, яку він назвав «системою тотального обслуговування». Щоб описати, як це працює, Мосс вдався до метафори гончарного круга: система такого споживання являє собою своєрідний кругообіг постійного дарування, який підтримує баланс і мир у відносинах між людьми та групами.

ПОДАРУНОК — НЕ АЛЬТРУЇЗМ, А ПРОКАЧКА «ХАУ»

Дарувальник і той, хто дарує в потлачі, постійно намагаються перевершити один одного в цінності подарунка. Однак в потлачі немає нічого від альтруїзму. Насправді він являє собою напружену боротьбу за статус і місце в ієрархії, але без кровопролиття та вбивства. Щось подібне відбувається, наприклад, під час гри в шахи. Якщо індіанець, який приймає подарунок, не в змозі перевершити дарувальника, він отримує «мат». Перемога в потлачі стає символом домінування й контролю переможця не лише над конкретним переможеним, але й над узагальненим Іншим у містико-філософському розумінні. Ним може бути певний дух, людина або група.

У подарунка є особлива духовна енергія — «хау». Що значніший подарунок, то сильніше «хау» й більше контролю над Іншим у дарувальника. Якщо ти нагодував і напував одноплемінників із небаченою щедрістю, у такого подарунка буде дуже потужна «хау». І ні в кого не виникне сумнівів, що ти — бос! Можливо, у людей, що належать до західної цивілізації, це так не працює. Але коли ви будете накривати цього року різдвяний стіл, приймати гостей і наносити візит у відповідь, пам’ятайте про «хау».

НАЙКРАЩИЙ — НАЙЩЕДРІШИЙ!

Інтуїція, що окопалася в глибинах нашої підсвідомості з давніх часів, підказує, що найбільш значуща й цінна людина для суспільства — найщедріша. І зовсім не у найрозумнішого, найбагатшого і найвідомішого найбільша влада, а у найщедрішого. Звичайно, сьогодні у західних суспільствах все інакше. Влада в них заснована зовсім на іншому принципі — на володінні річчю, а не на даруванні. Можливо, це і є головна межа, що відокремлює умовних «дикунів» від умовної «цивілізації». Коли Колумб висадився на одному з карибських островів, індіанці піднесли йому те, що вважали найціннішим, — намиста, фрукти й листя тютюну. Проте Колумб, імовірно, навіть не зрозумів, що це подарунок, і просто викинув цей дріб’язок за борт. Його цікавило володіння реальним багатством, а не символічний дар.

ЧОМУ КОЛУМБ НЕ ЗРОЗУМІВ ІНДІАНЦІВ

Варто підкреслити, що індіанці не були ані дикунами, ані божевільними. Вони чудово розуміли реальну цінність речі як такої, і володіння нею мало для них символічний характер. Але погляд європейця на світ був інакшим. Вся історія західного світу — це історія воєн за власність: землю, ресурси, міста, торгові шляхи. У індіанців однозначний привід для війни — відмова приймати в дар чужу власність, що має сильне «хау». А ось до власності як такої, тобто того, що не має символічного значення й, відповідно, позбавлене «хау», індіанці ставилися байдуже.

Тому такі «зайві» речі часто спалювали, і вже в такій якості вони символізували багатство та владу. Принц Флорізель із роману Роберта Льюїса Стівенсона індіанцем не був. Але, позбувшись діаманта, вчинив суто по-індіанському. Втім, Мосс вказує на те, що як явище потлач зовсім не унікальний. Різні форми «утилізації» багатства заради соціального миру й стабільності можна знайти у стародавніх римлян, германців та індусів.

СУЧАСНА КУЛЬТУРА ЗАЛЕЖНОСТІ — ІНША!

До появи західних систем комерції та торгівлі аналоги потлачу можна знайти в історії людства в чималій кількості. Але сучасна людина, «гомо економікус» в термінології Мосса, зовсім інша. Ви знаєте багато не вигаданих, а реальних західних мультимільйонерів, аристократів, олігархів і капіталістів, які можуть вчинити як принц Флорізель? Звісно, вони ніколи не вчинять так дико, бо вони не архаїчні дикуни, а сучасні й цивілізовані люди.

Винятки, звичайно, бувають, але в цілому навіть сучасна благодійність не надто схожа на потлач, оскільки часто є формою ухилення від сплати податків, а отже — формою не обміну і дару, а примноження власності та багатства. Капіталізм — це особлива версія культури залежності та взаємних зв’язків. Ми знаємо, що вона історично обумовлена, і колись її не було. А це означає, що колись на зміну капіталістичним відносинам прийде культура залежності, організована на базі зовсім іншої світоглядної основи.

МАГІЯ ПОДАРУНКА НІКУДИ НЕ ЗНИКЛА!

І все ж таки навіть у сучасному культурному просторі існує зона, вільна від капіталістичних відносин, — це простір свята: дня народження, Різдва, Нового року. Не кожну річ можна подарувати, адже подарунки, які ми робимо один одному, — це не просто речі, а щось, що має соціально конструйовану символічну цінність. Дарування — це завжди магічний акт, що належить до культурних універсалій. Тому, крім матеріальної та естетичної цінності, ми підсвідомо розуміємо його магічну цінність.

Магічного в даному випадку не варто боятися. Подарунок — це «біла магія», оскільки його підносять із благими намірами і з побажанням добра. У будь-якому випадку це завжди розрив повсякденності, отже, й вихід у сакральне. Подарована річ завжди несе на собі відбиток властивостей характеру, частину душі та енергії колишнього власника. Зазвичай сакральними предметами і взагалі тим, що «святе», не торгують. Чи помічали ви, що продати подаровану річ вважається непристойним і навіть сама думка торгувати подарунками викликає певний внутрішній дискомфорт?

ДАРУВАТИ ПРИЄМНІШЕ, НІЖ ОТРИМУВАТИ!

Як і в давні часи, магія сучасного подарунка полягає в здатності пов’язувати людей. Подарунок — знак симпатії та якихось взаємних «душевних» зобов’язань. Тому він завжди бажаний. Причому, як показують сучасні дослідження, дарувати людям подобається набагато більше, ніж отримувати. Зазвичай при повторенні щасливої події відчуття щастя у нас знижується. Психологи називають це гедоністичною адаптацією. Ед О’Брайен (Школа бізнесу імені Бута при Чиказькому університеті) і Саманта Кассірер (Школа менеджменту імені Келлога при Північно-Західному університеті) виявили, що єдиним винятком з неї є подарунок. При цьому рівень щастя не знижується або знижується в дуже незначній мірі саме у дарувальників.

Напередодні новорічних та різдвяних свят у вас є чудова нагода перевірити на собі, як працює магія подарунка. За статистикою, в середньому, щоб купити подарунок близьким, людина проходить близько 8 км. Альманах Huxley бажає вам щасливої дороги та гарного новорічного настрою!

Оригінальне дослідження: