«На нас лежить відповідальність перед нашими нащадками за різноманітність та багатство кольорів української культури», — художник із Сум Ілля Яровий
Ілля Яровий — український художник. Народився 14 червня 1983 року у місті Суми, в родині художників Миколи Ярового та Ганни Сергеєвої. Нині мешкає у місті Буча Київської області.
Навчався в Сумській художній школі імені Лисенка у педагогів Т. Суркової та В. Соклакова. Після закінчення вступив до Київської художньої школи імені Т. Г. Шевченка, де навчався у В. Троценка, а потім — в О. Титова.
У 2008 році закінчив Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури імені Т. Г. Шевченка (Київ, майстерня В. Гуріна та О. Зорко). Член НСХУ з 2010 року. Учасник багатьох персональних та групових виставок в Україні та за кордоном.
Картини Іллі знаходяться в колекції Національної галереї Китаю та приватних колекціях. Працює у стилі концептуального абстрактного реалізму. Вважає: якщо реальність абстрактна — виходить, вона жива.
Який перший творчий момент у своєму житті ви пам’ятаєте?
Мені пощастило народитись у художній майстерні в сім’ї художників, у три роки батько вішав на стіну величезні метрові аркуші паперу, і я малював на них спочатку олівцями, потім вугіллям, далі вирізав та клеїв із картону геометричні форми, після чого розписував їх фарбою.
Одну таку мою картину тато віддав на ювілейну міжнародну виставку, присвячену Казимиру Малевичу, у Парижі, і я став наймолодшим учасником на ній. Мені було три роки, і я пам’ятаю ті емоції, які мене наповнювали.
Мої батьки — графіки, перший офорт батько дозволив мені зробити в шість років, і я тиждень шліфував крихітну пластину, всі пальці стер до мозолів, до крові, а потім, затамувавши подих, голками малював зображення, дивлячись у дзеркало. Батько мав свій власний офортний верстат, на якому друкували офорти та монотипії.
Я пам’ятаю, як було фантастично крутити велике колесо керма офортного верстата, наче ти капітан корабля, але щовечора після робочого дня я йшов, ніби плив на автопілоті нічним містом, після того, як за цілий день надихаєшся фарбами в майстерні батька й мами.
Але я був щасливою людиною, тому що мистецтво, мов казка, захоплює тебе і забирає у світ реалізованої мрії та створеної тобою реальності.
У чому полягає ваша творча амбіція?
Моя творчість — наче безмежний океан невідомих хвиль, де кожна хвиля оригінальна та її неможливо передбачити. Я — ніби мандрівник, що йде невідомою місцевістю, щоразу відкриває щось нове.
Що стоїть на заваді здійснення ваших творчих амбіцій?
Найбільша перешкода — це побутові проблеми та фінансові рамки. Думки про земне, про гроші іноді вантажем повисають на крилах творчості. Зрештою, як і у всіх художників.
З чого ви починаєте свій день?
З пробудження.
Дайте визначення музи. І хто ваша муза?
Муза — це та, хто тебе любить, кого любиш ти, хто приймає тебе, поважає, розвиває та надихає. У мене є муза, але поки що це секрет.
Як ви реагуєте, коли стикаєтеся з переважаючим розумом чи талантом?
Навчаюся. Значить, із цією людиною ми можемо дружити. Я намагаюся, щоби мої друзі були сильнішими за мене. Дуже добре, коли є в кого вчитися, це розвиває тебе та дає змогу рости. Я люблю мистецтво, для мене це насолода.
Насправді, якщо мистецтво розглядати не як спорт, а як нескінченну колекцію оригінальних перлин, де кожна перлина подібна до особистості, то заздрості не повинно бути. Треба насолоджуватися мистецтвом, бо всіх нас поєднує любов до нього.
Проте частіше художники люблять і поважають тих, хто пішов, забуваючи про сьогодення. Однак насправді історія мистецтва нашого часу створюється тут і зараз, і на нас лежить відповідальність за різноманітність та багатство кольорів української культури перед нашими нащадками. Спорт у мистецтві найчастіше вбиває художника. На моєму життєвому шляху мені траплялося багато таких прикладів.
Як ви дієте, коли зустрічаєтеся з перешкодами на шляху до успіху чи загрозою поразки?
Думаю, як їх подолати, і працюю над цим знову і знову, якщо щось мені потрібне й дороге. Це можливість вчитися, це життя — усі ми люди, а не боги. Взагалі, нічого недосяжного не існує, буває неправильний ракурс погляду, невпевненість у собі, брак сили волі і завзятості, тимчасова короткозорість особистого егоїстичного бажання мати все тут і зараз. Я за своєю натурою хижак, будь-якого хижака чоловічої статі годують жінка, що любить, і боротьба, правий бій, полювання. Перешкода — це можливість боротися, а якщо ти хижак, ти отримуєш задоволення від боротьби.
Як ви розумієте майстерність?
Для мене майстерність — це лише інструмент, що дозволяє вільно говорити.
У чому полягає ваша найбільша мрія??
Створити щось прекрасне, що чіплятиме уми та серця майбутніх поколінь.
В Україні за останнє десятиліття змінилося…
Багато. Ми постійно розвиваємось та йдемо вперед, і між тим, що було раніше, і зараз лежить величезна прірва.
Хочу змінити у рідному місті…
Я все своє життя змінюю місце проживання і люблю всі міста однаково, кожне з них для мене рідне, кожне з них — це своя історія та свої почуття. Але я зрозумів, що кожен повинен займатися своїм, треба вміти приймати та насолоджуватися. Якщо ти відкритий світу і толерантний, ти поважаєш і насолоджуєшся ним — таким, яким він є.
Мені не вистачає у рідному місті…
Я намагаюся відчувати Суми, його енергетику, поки вона мене годує, я тримаюся цього місця, коли вона слабшає, я шукаю нове місце, яке могло б вдихати в мене життя.
Якщо не ваше місто, то яке місто в Україні…
В Україні багато гарних міст, кожне має свій характер, і всі вони чудові, бо різні. Я хотів би пожити у всіх. Дуже класно, коли ти можеш жити одразу у кількох містах, це дозволяє не засинати, і твоє життя наповнюється великою кількістю емоцій та енергії.
Чи можливо пробачити ворога?
Все залежить від рівня болю, який він завдав тобі. Якщо твій ворог не перетинав червоних кордонів твоєї конституції, моралі та переконань, твоїх власних цінностей, тоді можна, але довіряти такому ворогові треба з обережністю. Якщо він завдав тобі багато болю та зайшов у брудних чоботях на святу територію твоїх цінностей, тоді ні.
Найкраща порада, яку ви отримали в житті?
Йди до мети, ніби сліпий, якщо тобі особисто це по-справжньому дорого.
Ніколи не грай у чужі ігри. Усвідом себе та усвідом світ навколо тебе.
Чи є фраза, з якою ви йдете дорогою життя?
Я ніколи не хотів бути добрим, я хочу бути живим
