НАДІНТЕЛЕКТ ЗАМІСТЬ СВЯТОГО ДУХА: у філософії історії з’явився новий герой

Джерело фото: wealthandfinance-news.com

Альберт Ейнштейн стверджував: «Усі релігії, мистецтва й науки є гілками одного дерева». Після занепаду інтересу до ідеї троїчності з часів Просвітництва у XX та XXI століттях культуру дедалі частіше усвідомлюють як триєдиний синтез науки, мистецтва й релігії.

Пропонуємо вам поглянути на філософію ШІ як на втілення фундаментального для пізнання та культури тріадного архетипу. «Науково-релігійна» ідея епох слабкого ШІ, сильного ШІ та надінтелекту, що послідовно змінюють одна одну, — наскільки випадковою вона є в сучасній культурі?

ЯКЩО ІНТЕЛЕКТ, ТО ТІЛЬКИ ЛЮДСЬКИЙ

ермін «штучний інтелект» (artificial intelligence) 1956 року на конференції в Дармутському університеті запропонував Джон МакКарті, основоположник функціонального програмування. Але вперше про «інтелект» обчислювальних машин заговорив ще англійський математик Алан Тюрінг — знаменитий зламувач німецьких шифрів під час Другої світової війни, якого заслужено вважають одним із батьків IT і Al.

Саме він заклав основи теоретичної інформатики, які визначили рух наукової думки в бік штучного розуму. Створюючи тест Тюрінга, він намагався відповісти на запитання, чи може машина мислити як людина?

Тюрінг запропонував вважати інтелектуальними лише ті системи, які здатні демонструвати спілкування, максимально наближене до людського. Відтоді інформатика і почала розвиватися саме в цьому напрямі, прагнучи спершу імітувати, а потім і перевершити інтелектуальні можливості людини.

ЗОЛОТЕ ДВАДЦЯТИРІЧЧЯ ШІ

У проміжку між 50-ми і 70-ми роками впали перші бастіони, що розділяли людський і штучний інтелект. Першу програму штучного інтелекту вигадав 1951 року британський науковець Крістофер Стрейчі, визнаний піонер у розробці мов програмування. Майже відразу ШІ склав конкуренцію людям у шашках і шахах, навчившись передбачати їхні ходи.

1965 року з’явилася попередниця Siri — програма «Еліза», яку в Массачусетському технологічному університеті створив Джозеф Вейценбаум. У 1973-му ідею безпілотного транспортного засобу було реалізовано у вигляді «Стенфордського візка» — першого в історії керованого комп’ютером автомобіля.

Як бачимо, прототипи багатьох чудес ШІ, які сьогодні прописалися в нашому повсякденні, було створено протягом цього «золотого двадцятиріччя». По суті, всі основні ідеї світу, в якому людина співіснує зі ШІ, було продумано ще тоді. Сьогодні наукова думка лише «уточнює» та модернізує ці відкриття.

ГОРІЛКА ГАРНА, АЛЕ М’ЯСО ЗІПСУВАЛОСЯ

На жаль, науковий прогрес не являє собою пряму лінію, що веде до бажаної мети. На його шляху трапляються глухі кути, відкати назад, періоди затишшя, які змінюються різкими стрибками вперед. 70-ті принесли науковому світу та інвесторам розчарування у ШІ — реальність не відповідала фантастично завищеним очікуванням. Багато з них викликали роботи Ноама Хомського, який вивчав можливості алгоритмів перекладу з однієї мови на іншу.

Але за 10 років програма так і не навчилася перекладати тестову фразу з Євангелія. Замість «дух бадьорий, плоть же немічна» (the spirit is willing, but the flesh is weak) у неї виходило «горілка гарна, але м’ясо зіпсувалося». Однак у середині 90-х стався черговий бум у царині цифрової інформації та штучного інтелекту, який не закінчився й досі. І сьогодні перекладацький талант ШІ помітно зріс.

У ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ — НОВИЙ ГЕРОЙ

Прогрес відбувається стрибкоподібно, проте невблаганно: деякі інтелектуальні здібності штучних систем, якими раніше володіли тільки люди, більше нікого не дивують. Ці успіхи, найімовірніше, і цілком закономірно знову викличуть до життя завищені очікування, які ШІ в якийсь момент не зможе виправдати.

Але давайте наберемося терпіння: застій не означатиме того, що ера сильного ШІ, у всьому рівного людському інтелекту, принципово неможлива. Просто для цього знадобиться певний проміжок часу. Але вже зараз зі ШІ відбувається щось не менш приголомшливе — на новому технологічному етапі розвитку людства він стає головним героєм архетипних уявлень про історію.

З погляду культури ШІ — зовсім не аномалія, а всього лише частина того образу майбутнього, який здавна та добре відомий філософії історії.

ТРИ ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ Й ТРИ ТИПИ ШІ

У наш час прогрес у галузі ШІ базується на трьох основних технологічних принципах: алгоритмах машинного самонавчання, використанні нейромереж, створених за аналогією з людськими нервовими клітинами, і так званого глибокого навчання — самостійного принципу ШІ, призначеного для пошуку закономірностей у величезних масивах даних.

Системи штучного інтелекту застосовуються сьогодні в найрізноманітніших галузях: інтернеті, банкінгу, логістиці, транспорті, медицині, системах безпеки, промисловості, сільському господарстві тощо. Насамперед це системи, які заведено називати слабким штучним інтелектом (NarrowAI), і мають вони переважно прикладний характер.

Другий тип ШІ — сильний штучний інтелект (GeneralAI). Можна сказати, що людство зараз впритул підійшло до його створення. «Сила» цього штучного інтелекту в тому, що він ні в чому не поступається когнітивним здібностям людини. Тобто не просто оперує інформацією, як у випадку зі слабким ШІ, а розуміє її зміст.

Третій тип — штучний надінтелект (Superintelligence).

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

Приєднатися до клубу друзів

СПРОБУЙМО ЗАЗИРНУТИ ЗА ГОРИЗОНТ?

Сильний ШІ має усвідомлювати власне «я», самонавчатися, ставити сам собі цілі й завдання і в ідеалі — думати, відчувати та спілкуватися абсолютно по-людськи. Звісно, Siri, сучасним віртуальним асистентам і чат-ботам до цього поки що далеко. Можливо, що знаскоку розв’язати задачу людиноподібності ШІ науковцям не вдасться, але, судячи з усього, рух наукової думки й людської цивілізації в цьому напрямку вже не зупинити.

Чи можемо ми зазирнути за горизонт цього розвитку? Філософія штучного інтелекту, яка в даному випадку стає ще однією версією філософії історії, каже, що можемо. Але не далі, ніж до моменту створення Superintelligence, що набагато перевершує людські можливості.

Що чекає після цього на людство — невідомо, оскільки далі ми вступаємо в царину горезвісної сингулярності, утопій та антиутопій, усілякої наукової і не дуже фантастики.

ТРІАДНИЙ АРХЕТИП

Історіософський і культурологічний потенціал «образу майбутнього», головним героєм якого є штучний інтелект, практично невичерпний. Він органічно сполучається з вченнями про кінцевий стан світу і людства, які існували задовго до появи ШІ. Абат-цистерціанець Йоахим Флорський — постать для європейської культури знакова.

Про «віщого Йоахима» невипадково згадує Данте у своїй «Божественній комедії». Він справді був віщим, оскільки передбачав кінець світу 1260 року. І хоча кінець світу не настав, це не завадило британському історику Норману Кону говорити про Йоахіма як про найвпливовішого європейського пророка до Карла Маркса.

Цю славу він здобув за «прогресистську» тричленну історіософську схему, згідно з якою особи Пресвятої Трійці послідовно втілюються в просторі історії. Звісно, це була лише одна з концепцій у багатовіковій історії людського пізнання, заснованого на тріадичних актах.

Ідея тріадичності знайшла втілення у філософії Стародавнього Сходу, у світових релігіях, у творах Платона, Прокла, Коменського, Віко, Фіхте, Гегеля, Шеллінга, Шпенглера… Сьогодні культуру дедалі більше усвідомлюють як триєдиний синтез науки, мистецтва та релігії. Системне втілення тріадного архітепу ми виявляємо скрізь — у математиці, біології, фізиці, мистецтві. І, звісно, у галузі ШІ.

НАДІНТЕЛЕКТ ЗАМІСТЬ СВЯТОГО ДУХА?

Йоахим Флорський говорив про світові стани, що послідовно змінюють один одного, — еру Батька, еру Сина й еру Святого духа. На IV Латеранському соборі 1215 р. вчення Флорського було засуджено. Церква угледіла в ньому «антихристовий обман» і «фальсифікацію майбутнього царства», оскільки, на її думку, месіанське сподівання не може здійснитися в історії — тільки за її межами.

Уявлення про штучний слабкий, сильний і надінтелект типологічно сягає подібних поглядів. По суті, незважаючи на свою «науковість», ця концепція не покидає межі релігійної парадигми.

І які оцінки їй давати, залежить виключно від вашого погляду на світ, від того, у що ви вірите. Тому, у повній відповідності до ідей тріадичності, серед теоретиків ШІ існують і три групи «вірян».

ТРИ ГРУПИ «ВІРЯН»

Перша доводить, що в найближчі 50 років у науковців вийде створити високорозвинений ШІ, наділений свідомістю, аналогічною людській. Сьогодні найбільша кількість оптимістів-практиків зосереджена в компаніях Google, OpenCog і Microsoft. Вони роблять, мабуть, найбільший внесок у розвиток і застосування штучного інтелекту.

Наприклад, з Google Тревор Сендс, учений з американської військово-промислової корпорації Lockheed Martin, пов’язує серйозний прорив у галузі ШІ, який очікується в найближчі 5–15 років. Утім, Сендс, якого можна зарахувати до другої групи «вірян», вважає, що ШІ не вдасться перевершити людину в усвідомленості, пластичності та багатофункціональності.

Принаймні доти, доки за кількістю штучних нейронів нейромережа не зрівняється з людським мозком, що містить понад 86 млрд нейронів. Мільйон штучних нейронів — межа, до якої можуть дотягнутися сучасні технології. Третя група вчених вважає, що, досягнувши певних успіхів, ШІ вийде на технологічне «плато», де може залишатися десятиліттями.

Як приклад вони вказують на електроніку та авіаційну промисловість, де технологічні прориви змінювалися десятиліттями затишшя, коли незначні інновації вимагають неймовірних зусиль, несуттєво покращуючи попередні розробки.

ХХХ

Майбутнє покаже, хто з них правий. А поки лише залишається дивуватися прозрінням ченця Йоахима про царство Третього Заповіту, що завершує історію, коли люди володітимуть духовними тілами, які не потребуватимуть їжі. Тоді переможе свобода, а всіляка влада відімре через непотрібність.

Правда ж, є в цьому щось, що нагадує про футурологію сингулярності та еру надінтелекту? Але навіть якщо людська свідомість навчитися існувати у віртуальній реальності окремо від тіла, є великі сумніви, що в рамках історичного часу людство здатне повернути собі «втрачений рай».

Адже той самий Стівен Гокінг, наприклад, вказував, що цілі комп’ютерів не обов’язково мають збігатися з цілями людей.