РОМАН ПУЧКО: як круговий дизайн змінить українські міста
Роман Пучко / Світлина з особистого архіву
КОРОТКИЙ ПРОФІЛЬ
Ім’я: Роман Пучко
Дата народження: 30 серпня 1988 року
Місце народження: с. Рожнів, Україна
Професія: експерт з управління ланцюгами постачання та міжнародної торгівлі
Засновник ReThink Роман Пучко розповідає про свій інтелектуальний шлях — від університетів Нідерландів до створення експертної організації в Україні. Він упевнений, що кругова економіка може докорінно змінити практику українського містобудування та державотворення. Треба лише врахувати досвід європейських міст, наш власний потенціал, концепцію New European Bauhaus та принципи кругового дизайну. В інтерв’ю він пояснює, чому саме вони стануть ключем до ефективної післявоєнної відбудови України.
КРУГОВА ЕКОНОМІКА ЯК ФІЛОСОФІЯ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ
Кругова економіка, якою я займаюся, — це радше не про індустрію, а про філософію. Це про специфічний системний підхід до будь-якого сектору економіки будь-якої країни. Це про дизайн, про бачення та створення цінності. Ти дивишся на будь-яку діяльність як на циклічний процес з точки зору використання тих чи інших ресурсів. Тому помиляються ті, хто обмежує кругову економіку виключно проблематикою «зеленого переходу» чи кліматичної нейтральності. Дослідження свідчать, що 55% цих проблем дійсно лежать у сфері енергетики, однак решта 45% — це проблеми економічної моделі. Це питання того, які використовуються матеріали, як функціонують виробничі та транспортні ланцюжки тощо. Моя команда фокусується саме на цих 45%.
Тобто ми насправді не займаємося енергетикою, не встановлюємо сонячні панелі, не лобіюємо чиїсь корпоративні інтереси. Ми хочемо змінити світогляд людей, їхнє бачення управлінських та економічних процесів. Наразі в Україні є дуже багато викликів, що стосуються вторинних матеріалів та їхньої економічної привабливості. Щоб системно рухати цю історію, нам треба імплементувати щонайменше три речі. Перше — це істотно підвищити вартість захоронення відходів на звалищах. Друге — суттєво підвищити цінність (не плутати із вартістю!) викопних ресурсів. І третє — повноцінно імплементувати ринок СО₂. Якщо ми все це зробимо і доведемо кругову модель до пуття, багато індустрій стануть прибутковими і конкурентоспроможними.
ДОСВІД НІДЕРЛАНДІВ І НЕМИНУЧІСТЬ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО КРУГОВОЇ МОДЕЛІ
Кругова економіка може дати суттєвий інноваційний ефект. Це не якась фантастика, адже ми на цьому шляху не перші. Подивімося на наших партнерів з Нідерландів — у них переробляти бетон на 10–15% вигідніше, ніж використовувати новий. Тому їм не треба когось лобіювати чи комусь щось доводити. Коли як пріоритет муніципальних та державних тендерів прописано використання вторинних ресурсів, то кругова економіка працює як годинник. Україна неминуче буде рухатися до цієї парадигми, особливо після війни, яка спричинила багато руйнувань. Це лише питання часу.
На шляху до ЄС треба буде імплементувати його регуляції саме так, як вони написані. Наприклад, запровадити цифровий аудит і цифровий облік будівель, який перетворює їх на своєрідний «банк матеріалів». У нас нещодавно була цікава розмова з представниками Platform — це інтегратор маркетплейсів вторинних будівельних матеріалів в Нідерландах. Вони розповіли, що планують наперед те, що зможуть колись отримати від кожної будівлі. Існує план знесення будівель, розрахований на десятиріччя, і все, з чого вони складаються, оцифроване для майбутнього повторного використання.
ВІДБУДОВА УКРАЇНИ І ВЕЛИЧЕЗНИЙ РИНОК ВТОРИННИХ РЕСУРСІВ
Зараз ми спілкуємося з урядом та західними партнерами, щоб запустити спільний пілот разом з будівельними компаніями та виробниками будматеріалів. Адже одна справа — ухвалити закон, а інша — його імплементувати. Уряд висловлює зацікавленість у круговій економіці, але він ресурсно обмежений, бо майже ніхто в Україні не уявляє, як це робити. До того ж, будьмо чесними: зараз для України питання номер один — зберегти себе як державу, забезпечити всім необхідним ЗСУ та фронт.
Але після закінчення війни ідеї кругової економіки щодо відбудови держави неминуче вийдуть на перший план. Будівлі, які вистояли і які можна буде ревіталізувати, — стануть уособленням не тільки вбудованого вуглецю (embodied carbon), а й вбудованої пам’яті. Відходи руйнувань перетворяться на ресурс урбан-дизайну. Інноватори з усього світу захочуть запропонувати свої рішення в екологічному модульному адаптивному будівництві та природних матеріалах. Потенційно це колосальний ринок, тому що ми велика країна, у нас багато муніципалітетів і різних потреб, але й багато відходів та великий обсяг руйнувань. Відповідно до RDNA5 потреби відбудови у найближчі 10 років сягають 588 мільярдів доларів. Тільки сектор житла потребує приблизно 67 мільярдів. Настільки багато роботи, що чіткі маркери нашого руху до мети можуть з’явитися через 5 або 8 років.
Маркерів того, що ми рухаємось у правильному напрямку, три: поява державної стратегії переходу до кругової економіки, створення ринку екологічно стійкого використання ресурсів та екологічно стійкого будівництва, заміна полігонів зі сміттям заводами з його переробки. Мабуть, тоді на мене перестануть дивитися як на прибульця з інших світів, який чомусь намагається «врятувати Землю».
ЯК СТАЮТЬ ПРОВАЙДЕРОМ КРУГОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Я дійсно вважаю себе романтиком, але таким, який сповідує прагматичний підхід. Зерна еволюції мого сучасного мислення були закладені ще років 15 тому, коли я здобував ступінь магістра в Університеті Вагенінгена. Мене цікавив круговий дизайн, що таке екосистема, як співвідносяться фізичний та економічний світи, як на них впливає скінченність ресурсів. Потім було навчання на програмі «Кругові міста» в Університеті Амстердама. Я навіть хотів йти до аспірантури, щоб усе це досліджувати. Але мене відговорили (і добре!).
Коли я повернувся до України, то пішов працювати в агробізнес — сферу, наближену до моєї зацікавленості екосистемами. А потім так сталося, що, допомагаючи одній бізнес-школі складати програму, я запропонував як експеримент івент на тему кругової економіки. Я навіть не сподівався, що це зацікавить стількох слухачів. Бо тоді уявлення багатьох про кругову економіку було на рівні «давайте сортувати сміття». У ментальному плані це справді нагадувало поєднання двох світів. Іноді в Україні мене називають неофіційним нідерландським послом. У Нідерландах, навпаки, я пропагую все українське.
Я бачу велику цінність у поєднанні двох способів мислення, двох підходів до життя. У всьому, що стосується ефективності використання ресурсів, важко знайти когось кращого за нідерландців. І хоча у нідерландському сетингу будь-які зміни сприймаються насторожено, треба визнати, що не все можна спланувати, а деякі спонтанності навіть прикрашають наше життя. Українці привносять у нього свій особливий стиль — розважливий, адаптивний, гнучкий.
ЯК RETHINK ПОПУЛЯРИЗУЄ КРУГОВУ ЕКОНОМІКУ
Починаючи з 2017 року експертна організація ReThink, яку я очолюю, займається тим, що ретранслює українцям найкращий світовий досвід побудови кругової економіки. ReThink — безприбуткова громадська організація, яка прагне змінити споживчу поведінку українців, звернути їхню увагу на нові технології та матеріали. Ми популяризували ідеї кругового дизайну та намагалися розвивати зелені інновації, проводячи хакатони для українських хіміків і фізиків, для університетів та бізнес-стартапів. Під час пандемії COVID створили серію онлайн-вебінарів із «зірками» кругового дизайну. Серед них — віце-мер Амстердама Марійке ван Дорнінк, економіст-антрополог Джейсон Гікель, автор методики Sustainable Development Index, почесний президент Римського клубу Андерс Війкман та інші.
Також ми займаємося адвокацією кругової економіки, до результатів якої можна віднести законодавче обмеження використання одноразового пластику. З 2019 року ми сконцентрували фокус на розробці кругових концепцій для українських міст — там величезний простір для покращень. Зараз єдине місто, яке наближається до цієї концепції, — це Львів, де є приклади партисипації, нової якості архітектури та використання експериментальних матеріалів. Це й проєкт унікального хірургічного корпусу, який безкоштовно створив японський «архітектор катастроф» Сігеру Бан, і протезна майстерня з CLT, й екологічно стійкі проєкти соціального житла за підтримки ЄІБ, і абсолютно якісно новий підхід до урбаністичного планування нових районів на прикладі Північного Львова.
NEW EUROPEAN BAUHAUS І НОВА ФІЛОСОФІЯ МІСЬКОГО РОЗВИТКУ
Для ReThink першим пілотним проєктом міської кругової концепції став інноваційний парк «Юніт-Сіті» у Києві. Вперше в Україні ми на замовлення засновника парку провели роботи з оцінки всіх матеріальних потоків у межах єдиного ареалу. Крім того, ми стали першими офіційними партнерами ініціативи Урсули фон дер Ляєн New European Bauhaus (NEB), мета якої — поєднати архітектуру, дизайн, екологічність, партисипацію та технології, щоб створювати стійке та красиве міське середовище.
Як взагалі виникла ця ініціатива? Багатьом із тих, хто живе за межами «ідеального» ЄС, це може здаватися дивним, але до 2020 року у Єврокомісії виникло усвідомлення, що міста розвиваються неоптимально, в них виникають різні соціально-економічні та екологічні дисбаланси. Окрім проблем із мігрантами, стічними водами, будівельним та продовольчим сміттям, вони побачили ще одну річ: якщо патерн забудови стає надмірно комерційним, він залишає органічне естетичне русло, руйнує ландшафт та псує історичну спадщину.
NEB запропонувала підхід, який поєднує інклюзивність і партисипацію, екологічність і круговий дизайн. У філософському підґрунті цієї стратегії — ідея «краси життя». Красиве не може бути поганим. Поліпшуючи естетику міст, ця стратегія позитивно впливає на якість девелоперських проєктів та зменшення рівня соціальної напруги. Вона привчає людей до відповідальності за свої міста.
Єврокомісія максимально розширює коло стейкхолдерів, залучаючи до ініціативи архітекторів та урбаністів, громадськість і бізнес. Для мене NEB — приклад того, як, об’єднавшись, системно подолати проблеми, що накопичувалися роками. На фестивалі New European Bauhaus у червні ми представимо інновації з кругової відбудови, які імплементуються в Україні. Наша країна дедалі більше інтегрується у цей новий ментальний простір.
ЗЕЛЕНА ЕНЕРГЕТИКА, КИТАЙ І ЛОГІКА OPPORTUNITY COST
З початку повномасштабного вторгнення ми працюємо разом з урядом та громадами над дизайном екологічної та стійкої відбудови України. Над розробкою законодавчих та економічних стимулів повторного використання матеріалів. Українським компаніям треба надати економічну модель, яку їм було б вигідно впроваджувати. Щодо зеленої енергетики, то, з одного боку, для знесиленої країни це непросте завдання. Але з іншого, якщо створювати генерацію з нуля, то зелена енергетика — найдешевше рішення. Чисті технології не протирічать конкурентоспроможності.
У нас є приклад Китаю, який балансує між внутрішнім «традиційним» ринком та європейським попитом на продукцію «зеленого переходу». Критики закидають, що Китай, видобуваючи рідкоземельні метали, все одно забруднює навколишнє середовище. Але тут я б нагадав про opportunity cost. Філософія цієї концепції фінансового управлінського обліку така: «Може, зараз усе склалося неідеально, але скільки б ти втратив, якби склалося інакше?»
Ми бачимо, що Китай робить досить конкурентну продукцію — батареї, промислові накопичувачі, електромобілі. Як могло бути інакше? Наприклад, якби це робили німці, ланцюжок виробництва був би більш етичним та екологічним, але й набагато дорожчим. І темпи розвитку були б повільнішими. Натомість китайці все одно робили б те саме, бо світова економічна система, де успіх вимірюється ВВП, не стимулює їх діяти інакше. Вона змушує людей нехтувати дійсно важливими речами заради прибутку.
АГРОБІЗНЕС, ЕКОСИСТЕМИ ТА СПРАВЖНЯ ЦІННІСТЬ ЗЕМЛІ
Запит на пошук подібного балансу виникає і в українського агробізнесу, який насправді не набагато менш екологічний, ніж європейський чи, особливо, американський. Наші біржові товари — кукурудза, соя, пшениця, ріпак — нічим не гірші. Але ми розуміємо, що можемо отримувати набагато більше з одного гектара. Наша торгівля з ЄС поступово зміщувалася в бік постачання готової продукції. Хоча, відверто кажучи, європейські країни не голодують, тому ми постачаємо більше зерна до країн Близького Сходу, Північної Африки та навіть Китаю.
Ніякої трагедії тут немає: переробка й продаж сировини — це абсолютно різні бізнеси, різні продуктові ніші. Нещодавно у нас була дискусія з DG AGRI — департаментом Єврокомісії, який формує сільськогосподарську політику та контролює іноді до 30–40% бюджету ЄС. Нам важко домовлятися з європейцями не тому, що продукція наших агрокомпаній якась не така, а тому, що вони дуже сильні та конкурентні. А європейські фермери, протести яких нещодавно зірвали угоди між ЄС і Меркосур, гостро реагують на будь-які загрози.
Так, українським компаніям на цьому ринку ніколи не буде просто. Але для екосистеми, для питань кругової економіки це не має вирішального значення, тому що відповідно до філософії opportunity cost в іншому випадку ти втратив би більше. Як тільки наші аграрні компанії відчують справжню власність на землю, турбота про ґрунти, про біорізноманіття, про якість води та зрошення стане для нас типовою практикою. У ReThink ми надихаємося тим, що йдемо в авангарді тренду на ефективність використання ресурсів та системне мислення, займаючись дуже прикладними та важливими для майбутнього речами.
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
