«Людина має розвиватися у трьох напрямках — бізнес, творчість і благодійність», — інтерв’ю з Андрієм Горбоносом, власником торговельної марки «СправдіМед»
Андрій Горбонос
Цьому чоловікові невідомо, що таке спокій. Бізнесмен, волонтер, митець — він передає на фронт мед, організовує концерти для переселенців, творчі зустрічі, започатковує соціальні проєкти для дітей, пише повісті, створює картини, бере участь у виставах Дніпровського театру магії, який сам заснував.
Андрій Горбонос — власник торговельної марки «СправдіМед», організатор соціальних проєктів, волонтер — сьогодні в гостях у Huxley.
«Я не хочу давати інтерв’ю…» — саме з цієї фрази розпочалося наше спілкування.
Пане Андрію, скажіть, з якої причини ви не хотіли давати це інтерв’ю?
Бо я вважаю це марною тратою часу, а до того ж такі речі є занадто пафосними як на мене.
А чому ж тоді погодилися?
Бо саме зараз це актуально, оскільки наразі я започаткував дуже важливий проєкт — збір-лотерею на потреби Школи аеророзвідки, де навчаються військові оператори БПЛА. А головним лотом цієї лотереї є «Віртуальна кава з народним артистом України Віктором Андрієнком». І я хотів би залучити до цієї справи якомога більшу кількість людей.
Розкажіть докладніше, чому ви взялися за цей проєкт? Якою є особисто ваша мотивація?
Моя мотивація — неймовірний героїзм і жертовність наших бійців! Кожен день вони боронять нашу землю, щохвилини стикаючись зі смертю. Реальною смертю! Тією, котра забирає батька в дитини, сина у матері, чоловіка у дружини. Чи можу я залишатись осторонь?!
Так, зараз це невимовний біль для кожного з нас. А що можемо зробити ми, ті хто знаходяться зараз в тилу?
Перемога сама себе не здобуде! У той час, коли наші хлопці самовіддано боронять країну на фронті, ми також маємо самовіддано працювати в тилу для наближення перемоги. Сьогодні допомоги потребують діти, що залишились сиротами, тимчасово переміщені особи, які в одну мить втратили все. Окрема допомога та адаптація необхідна пораненим бійцям, що наразі проходять лікування у шпиталях.
Це дуже правильні слова. Останнім часом вони лунають звідусіль. Але скажіть, пане Андрію, що конкретно ви робите?
Зараз люди особливо потребують емоційної підтримки. Тому разом з відомим ілюзіоністом Дмитром Мосіним ми заснували Дніпровський театр магії. З нашими виставами ми відвідуємо шпиталі, шелтери, будинки для інвалідів, дитячі будинки. І я тішуся з того, що замість дитячих сліз бачу посмішки, адже під час виступів діти принаймні на півтори години забувають про жахи війни та ракетні обстріли. Крім цього, ми готуємо велике ілюзійне шоу, на яке, зокрема, ми безкоштовно запросимо всіх тих, кому зараз необхідні чудеса та позитивні емоції.
Цікава ініціатива. Нам відомо, що ви є власником торговельної марки «СправдіМед». Звідки таке рішення — займатися саме медом?
Бо в якийсь момент я збагнув, кого мені нагадують українці. Ми — наче бджоли. Так само літаємо мирно, збираємо нектар, робимо мед, ростимо дітей. З квітки на квітку — зібрав — і додому поніс. Мирні і навіть трошки пасивні — ніколи нікого не чіпаємо… аж поки до нашого вулика не сунуться за НАШИМ добром. Ось тут МИ знову перетворюємося із землеробів на ВОЇНІВ. І кожен із нас — по-своєму — бойова одиниця. І що більше нас атакувати, то більше ми згуртовуємось і захищаємось.
Зізнаємося чесно: напередодні нашої бесіди ми зібрали певну інформацію про вас. Зокрема, про проєкт «Українські чистомовки». Розкажіть про нього, будь ласка.
Ще перед війною разом із моїм другом Max Paragraph (Максимом Осавуленком) ми започаткували некомерційний проєкт для дітей із дефектами мовлення — «Українські чистомовки». Це коротенькі мелодійні пісні, текст для яких складає професійний логопед.
Текст містить у собі слова з літерами, звуками, звукосполученнями, проспівуючи які дітки навчаються їх правильно вимовляти. Цей методичний матеріал буде безкоштовно передано у дитячі профільні навчальні заклади.
А які концерти ви організовуєте за кордоном?
Це благодійні концерти, які я організовую тут, в Україні, і транслюю за кордон. Під час трансляції глядачі за кордоном роблять донати, що спрямовуються на потреби ЗСУ.
Чули про ваш проєкт із дивною назвою «Принц На Білому Коні»…
Колись давно я написав повість із пафосною назвою «Принц На Білому Коні» та надрукував її. Коштів на той час вистачило лише на 50 примірників, які я всі одразу ж подарував своїм друзям, бо писав зовсім не з комерційною метою. Просто не міг не написати, не міг тримати це в собі.
Минуло багато років, і я згадав про неї, дістав із шухляди запорошений пилом останній екземпляр і вирішив, що цей шедевр має побачити весь світ (сміється). Але цього разу в мене з’явилось бажання надати йому іншої форми.
Зібрав молодих талановитих акторів, а також композитора, і записав аудіоп’єсу за мотивами цього твору. Наступний етап — зйомки містично-гумористичного телесеріалу або блокбастеру — я ще остаточно не визначився (сміється).
— Ой, а Ви хто? — здивувалася Ганна, побачивши на порозі чоловіка років тридцяти, непоказного виду, у старому плащі, брудній в’язаній шапочці, із щетиною на обличчі.
— Вітаю, пані Ганно! Я — Ваш Принц на Білому Коні! — зі щирим та добрим поглядом сказав чоловік, і від нього повіяло дводенним перегаром.
— А де ж кінь? — посміхнулася вона.
— У ліфті сидить — чатує, щоб той не поїхав, — так само щиро відповів Принц, — Ганно, збирайтеся, ми негайно їдемо до мого палацу!…
Шукайте на платформі Yakaboo
Пане Андрію, у вас сила-силенна різноманітних проєктів. Як ви встигаєте всі їх реалізовувати?
А я й не встигаю. Визнаю чесно. Бо у добі всього 24 години, в той час як мені хотілося б, аби їх було хоча б 28. Але справа в тому, що кожна людина приходить у цей світ з якоюсь метою. Вона не знає, яка насправді ця мета. Щоби дізнатись, у чому саме вона полягає, я вивів формулу: людина має розвиватися у трьох напрямках — бізнес, творчість і благодійність.
Саме через реалізацію власних проєктів я все ще шукаю, яка ж насправді ціль мого існування на цій планеті. І якщо хоча б одна людина стане трохи щасливішою від того, що я роблю, буду вважати, що я на правильному шляху до своєї мети.
Підтримати збір-лотерею на потреби Школи аеророзвідки можна за посиланням
Фото надані Андрієм Горбоносом
