У ПОШУКАХ ПРАМОВИ: слід «українських індоєвропейців» на Кавказі

Photo by Gaël Gaborel — OrbisTerrae on Unsplash

Індоєвропейська мовна сім’я — найпоширеніша на планеті. До неї входять десятки мов: від албанської, що не має «родичів», до англійської, яку не розуміють хіба що в непролазних джунглях і пустелях. Усі вони походять від колись єдиної прамови.

І сьогодні 2,5 мільярда носіїв індоєвропейських мов мешкають на всіх континентах Землі. А розмовляє ними не менше половини населення планети. Але яким чином ця мовна сім’я зуміла захопити світ? Відповідь на це запитання дали науковці, які простежили поширення однієї давньої ДНК.

У ПОШУКАХ ПРАМОВИ

к тільки цю мовну сім’ю не називали. І «яфетичною» — за ім’ям Яфета, одного з трьох синів праведного Ноя, біблійного будівника славнозвісного Ковчега. І «арійською», і «індоіранською», і «індогерманською». У 1813 році англійський учений запропонував назвати її «індоєвропейською».

Відтоді термін надійно прописався в науці. Оскільки виявився найбільш відповідним дійсності. Адже крім індійського санскриту та німецької з іранською до цієї сім’ї входять майже всі сучасні мови Європи: романські, германські, слов’янські, кавказькі, балтійські…

За винятком баскської, угорської та деяких інших. Лінгвісти здавна запідозрили, що всі 400 відомих на сьогодні індоєвропейських мов, як сучасних, так і мертвих, розвинулися з однієї прамови.

КАСТИНГ НА «АРІЙСЬКУ» ПРАБАТЬКІВЩИНУ

Протягом останніх щонайменше 200 років індоєвропейська історія становила загадку для науковців. Проблема виникла у XVIII столітті, коли вони помітили схожість між класичною грецькою мовою, латиною і санскритом, стародавньою мовою Південної Азії.

Саме тоді й припустили їхнє спільне походження. Ідеєю відшукати її прабатьківщину переймалися вчені не одне десятиліття. На її роль претендували найрізноманітніші регіони: азіатські та причорноморські степи, Мала Азія, Кавказ, Іранське нагір’я і навіть Індія.

На жаль, жодну з цих гіпотез науково підтвердити не виходило. До того часу, поки це не стало можливим завдяки найсучаснішим методам генетичного аналізу. З їхньою допомогою дослідники стародавньої геноміки нарешті змогли визначити батьківщину кочового племені, яке змінило культуру та генетику всього світу.

«СТЕПОВА» ГІПОТЕЗА ВСУПЕРЕЧ «АНАТОЛІЙСЬКІЙ»

Серед усіх теорій повсюдного поширення індоєвропейських мов була одна провідна. Її поділяла більшість учених, котрі, як з’ясувалося тепер, помилялися. Згідно з цією теорією стародавні хлібороби, що жили в одному з регіонів сучасної Туреччини, сьогодні відомому як Анатолія, експортували мови індоєвропейської сім’ї по всьому світу.

Цьому сприяло поширення сільськогосподарської революції, що почалася близько 9000 років тому. «Анатолійська гіпотеза» панувала в науці досить довго. Однак уже 2015 року вона зазнала суворої критики.

Тоді вийшло кілька резонансних робіт із стародавньої геноміки, які виявили міграцію скотарів ямної культури по всій Євразії, що почалася 5500 років тому. Так народилася «степова гіпотеза», що пояснювала появу «степових» предків у більшості місць, де говорять індоєвропейськими мовами.

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

Приєднатися до клубу друзів

«ЯМНИКИ» — ПЕРШІ ІНДОЄВРОПЕЙЦІ?

«Ямники» були скотарями бронзової доби, які кочували в степах сучасної України та Росії. Своєю назвою ямна культура зобов’язана одній своїй характерній рисі — похованню померлих у курганних ямах лежачи на спині із зігнутими колінами.

Саме ця культура була відповідальною за широке поширення індоєвропейських мов, що й стало головним аргументом на користь «степової гіпотези». Ямну культуру дослідники уявляли чимось на кшталт краплі барвника на поверхні води — з цієї точки індоєвропейські мови протягом багатьох століть широкою мовною плямою розпливалися по всьому світу.

Щоб визначити «джерело» індоєвропейської мовної сім’ї, якою сьогодні розмовляє більша частина планети, вчені проаналізували сотні геномів, що були витягнуті з виявлених археологами стародавніх решток.

Дані, опубліковані в науковому журналі Nature, однозначно свідчать про те, що ямна культура, з якою пов’язують перших індоєвропейців, виникла й розвивалася в районі північних берегів Чорного моря.

КУЛЬТУРНИЙ ВИБУХ БЕЗ ЕПІЦЕНТРУ

На жаль, навіть із генетичними доказами «степова гіпотеза» мала одну доволі серйозну проблему — вона не пояснювала наявність у стародавній, нині вимерлій анатолійській гілці індоєвропейських мов. Наприклад, хеттської мови, якою розмовляла розвинена цивілізація, що на рівних конкурувала зі Стародавнім Єгиптом.

Хеттська імперія процвітала на території сучасної Туреччини в II тисячолітті до н. е. І генетики не змогли виявити у її представників ямний родовід. У пошуках розгадки науковці знову звернулися по допомогу до генетики.

Зрозуміло, що джерелом походження індоєвропейських мов є ямна культура, але звідки взялися самі «ямники»? Визначити генетичне походження ямної культури виявилося не таким вже й легким завданням. Річ у тім, що експансія майже ідентичної генетичної сигнатури «ямників» протікала надзвичайно швидко.

Це був свого роду вибух, епіцентр якого абсолютно неочевидний. Вчені запропонували для цього процесу ще й іншу метафору: пухлина, метастази якої добре помітні, але їхнє джерело виявити неможливо.

ВСЕ ПОЧАЛОСЯ НА ПІВНІЧНОМУ КАВКАЗІ

Щоб розв’язати цю проблему, міжнародна група вчених, серед яких були й українські, зібрала дані про геноми 428 стародавніх людей. Вони проаналізували та зіставили характеристики як «ямників», так і тих людей, що жили до них у причорноморському степу і далі на південний схід уздовж Кавказьких гір.

У підсумку було виявлено генетичний «підпис» людей, що жили в регіоні між Кавказькими горами й Нижньою Волгою. Він і виявився сполучною ланкою, спільною для найбільш ранніх «ямників» і стародавніх «анатолійців». Подальші розрахунки показали, що близько 6000 років тому одна група людей з кавказько-нижневолзького регіону рушила на Захід.

У Причорномор’ї вона зіткнулася з групою місцевих мисливців-збирачів, з якою змішалася. Так виникли «ямники». Майже в цей самий час друга група мешканців із кавказько-нижньоволзького регіону вирушила на територію сучасної Анатолії, де також вступила в контакт із місцевим населенням. Так у Малій Азії з’явилися стародавні, нині вже вимерлі, індоєвропейські мови та народи.

ПРИКЛАД НАУКОВОЇ ДИПЛОМАТІЇ

Сьогодні ми стаємо очевидцями того, як нові технології, в даному випадку в галузі генетики, прискорюють науковий прогрес. На наших очах відходять у минуле «анатолійська» і «степова» гіпотези. Тепер у вчених є всі підстави вважати, що не «ямники», а люди, які жили раніше на Кавказі і Нижній Волзі, говорили найбільш ранньою версією індоєвропейських мов.

«Ямники» ж принесли цю мову в причорноморські степи, звідки вона з неймовірною швидкістю поширилася по всьому світу. Крім наукової сенсації, це дослідження стало ще й прикладом специфічної наукової дипломатії. Оскільки почалося воно ще до війни 2022 року, до нього рівною мірою були залучені як українські, так і російські вчені. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну діалог між ними виявився неможливим.

У результаті виникли два паралельні колективи, де співавторами наукових статей української та російської сторони виступали одні й ті самі західні науковці. Це дало змогу продовжити і завершити проєкт, не заморожуючи його до закінчення конфлікту.

Оригінальне дослідження: