Борис Бурда
Журналіст, письменник, бард. Володар «Діамантової сови» інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?»
Liberal Arts
10 хв. на читання

АХ, КОХАННЯ: великий адмірал, леді та Гамільтони

АХ, КОХАННЯ: великий адмірал, леді та Гамільтони
Поділитись матеріалом
Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop

 

Зворушливий роман Нельсона і леді Гамільтон — аж ніяк не історія кохання двох аристократів. Нельсон тільки за допомогою фантастичних бойових заслуг став бароном і віконтом, а титули ці, до речі, не з найвищих. Але особисто для Нельсона навіть вони були чимось немислимим — він взагалі син пастора, попович.

Утім, значно гіршими виявилися стартові позиції другої половинки цієї пари, уродженої Емми Лайон, — вона з’явилася на світ сімома роками пізніше за Нельсона в родині простого сільського коваля. І варіантів долі у ковальської доньки зовсім небагато: за умови великого везіння заміж за когось простішого, а якщо не вдасться, дорога одна — у служниці. Якщо пощастить…

Незважаючи на походження, служба Нельсона починається з успіхів — уже в 20 років він став наймолодшим капітаном у британському флоті. А про Емму Лайон поки що такого не скажеш. Хіба що згадати скандальний виступ у лохотрон-шоу шарлатана Джеймса Грехема в якості богині здоров’я (звісно, щоб усі бачили незламність здоров’я богині, без будь-якого одягу) — і то, мабуть, минулося без сліду.

А кар’єра Нельсона раптом небезпечно загальмувалася — надто вже він був бравий служака. Розумні, проте незаконні накази свого начальства він не лише саботував, а ще й поскаржився на них у Лондон. Ось його й викинули в запас з половиною платні, а він якраз одружився з вдовою лікаря Фанні Нісбет і став вітчимом її синочка Джошуа. Дуже вдалий момент, щоб залишитися без кар’єри та половини грошей.

Та й Емми Лайон уже немає — навіщо псувати собі репутацію — є Емма Харт, але вона вже не просто служниця, а та, хто в російських поміщиків називається «панська бариня» — офіційний статус ніякий, проте в панському будинку повноправна господиня. Тим паче сам пан або, по-тутешньому, лорд, 33-річний Чарльз Ґревілл, від Емми в захваті, він замовляє її портрети найзнаменитішим художникам. Вона вдячна Ґревіллу, ба більше — ймовірно, вона по-справжньому його кохає.

 

Фрэнсис Нельсон, портрет английской школы, около 1800 года
Френсіс «Фанні» Нельсон, портрет англійської школи, близько 1800 року / wikipedia.org

 

А в лорда складнощі — грошенят кіт наплакав, настав час вигідно одружитися, і наречена з чудовим приданим є. Та як же бути з Еммою? Не можна просто сказати їй «Геть звідси!» — знайомі знизуватимуть плечима та відмовляться приймати. Й у Ґревілла виникає геніальна ідея — збагрити Емму рідному дядечкові, і якраз з очей геть, добре, що дядечко служить послом Корони в Неаполітанському королівстві, від Лондона далеко. Небіж надсилає дядечкові листа — мовляв, тобі в твої шістдесят жінка ще потрібна, а клопоти з її розшуку вже не дуже, є один варіант…

Влаштувалося все досить просто. Ґревілл пропонує: «Ідьмо, Еммочко, в гості до дядечка, Неаполь — приголомшливе місце! Разом не виходить, у мене справи, тож рушай у дорогу, а я трохи пізніше прибуду». Вона вірить цьому, їде до Неаполя, пише звідти Чарльзу зворушливі листи, а його немає.

Про те, що її милий Чарльз не приїде взагалі, він пише їй геть не одразу, але максимально відверто, разом із порадою звернути увагу на сера Вільяма — все ж таки це краще, ніж нічого… Її листи-відповіді до Ґревілла не лише сповнені гніву, гіркоти й розчарування — в одному з них вона пише: «Я ніколи не буду коханкою Гамільтона. Якщо вже ви завдаєте мені такої гіркої образи, я змушу його одружитися зі мною».

У неї все вийшло — незабаром вони стоять біля вівтаря. Емма вміла намертво прив’язувати до себе чоловіків — зокрема, й тим, що не створювала їм непотрібних проблем. Вона практично миттєво перетворюється на ідеальну дружину посла, чудово вписується у світське суспільство, щебече італійською і навіть стає найкращою подругою неаполітанської королеви Марії-Кароліни, рідної сестри тієї самої Марії-Антуанетти. Не скаржиться і сер Вільям Гамільтон: 36 років різниці — ідеальна причина бути не надто суворим до молодої дружини.

А в Нельсона справи налагоджуються — починається багаторічна війна з Францією, і військова удача Нельсона виявляється просто вражаючою. Нехай він і посередній стратег, проте тактик геніальний. Нельсон проявляє чудеса хоробрості й таланту в бою біля мису Сан-Вісенте, спалює вщент французький флот при Абукірі і стає в Англії флотоводцем №1.

Отримавши при Абукірі чергову важку рану, він звалився на палубу зі словами: «Я вбитий, подбайте про дружину». Одразу дві помилки: він залишився жити, а його шлюб знищило якраз рішення вирушити лікувати рану в Неаполь…

1793 року корабель Нельсона «Агамемнон» прибуває до Неаполя — там вони і знайомляться. Посол вельми скептично описав дружині зовнішність надісланого з дорученням капітана — «людина невеликого зросту, яка не може похвалитися привабливою зовнішністю». Власне, й сама леді Гамільтон, жінка аж ніяк не мініатюрна, високого зросту та з широкою кісткою, в принципі, навіть повненька, мала поряд із Нельсоном вигляд квітучої матусі із сином-підлітком.

 

Джошуа Рейнольдс. Сер Вільям Гамільтон, 1777
Джошуа Рейнольдс. Сер Вільям Гамільтон, 1777 / wikipedia.org

 

Героя, що стер на порох злісних галлів, зустріли з почестями, які не здалися б скромними навіть Кім Чен Ину. Емма особисто змінює Нельсону пов’язки, напуває з ложечки гарячим бульйоном та молоком ослиць, як і велить тогочасна медицина, читає йому вголос, здуває пилинки й мух відганяє. Але в підсумку саме такого пораненого вона й змогла полюбити — от і зрозумій їх, жінок!

Сам Нельсон погано уявляв собі устрій вищого суспільства своєї власної країни. Він плекав наївні надії на те, що і скандалу вдасться уникнути, і його власна дружина все зрозуміє й потоваришує з його новим кумиром, і писаки з Фліт-стріт не будуть бруднити газетні шпальти статтями, що копирсаються в особистому житті рятівника імперії, — проте вона якраз усе розуміла!

Лише нещодавно жахливими зусиллями вона домоглася становища в суспільстві, стала дружиною дипломата, та ще й подругою королеви, з якою і правила країною, бо король був дурнем, — а тепер треба було готуватися все це втратити….

 

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

 

Річ не в ревнощах лорда Гамільтона — він поставився до їхнього безсумнівного для всіх роману надзвичайно толерантно. Національного героя він щиро шанував, їхні людські стосунки завжди були прекрасними. Жодних сумнівів, що Емма знайде в когось усе те, що він не міг їй дати з огляду на вік, він не відчував. Наскільки її обранець міг би виявитися гіршим за коректного адмірала, якого шанує вся Англія, сер Вільям теж розумів. Чим же він міг бути незадоволений?

Тут Емма штовхає Нельсона на найстрашнішу помилку в його житті — лицарське служіння її подрузі, королеві Марії-Кароліні, та її чоловікові Фердинанду, звірові й боягузу. Той зазнає від Наполеона ганебної поразки й тікає, в Неаполі виникає профранцузька Партенопейська республіка.

Але республіканський хрін виявляється не солодшим за монархічну редьку — республіканці зазнають поразки, вони блоковані, проте чи легко їх буде взяти? І з ними укладають угоду: вони здають зброю, а потім можуть котитися хоч додому, хоч до французів — загальна амністія, рідним заколотників також, цілковита ідилія!

Нельсон із королівською родиною в Палермо, але старший за званням із присутніх, капітан Фут, присягається, що все так і буде. Противники монархії роззброєні, нехай тепер ідуть — хто чимось незадоволений?

Незадоволені Фердинанд та Марія-Кароліна — не ті це люди, аби тримати слово. Нельсон за помахом пальчика леді Гамільтон відмовляється затвердити рішення Фута: мовляв, король вирішив інакше! Республіканців, що здалися та роззброїлися, хапають і по-звірячому вбивають просто на вулицях, про амністію родичам немає сенсу й нагадувати, кров ллється рікою. Зате радіє мстиве королівське подружжя, і разом з ними Емма. Нельсону цього було достатньо, щоб забути про честь і слово — кохання ж бо.

Дружина Нельсона з галасом і скандалом обриває стосунки з чоловіком та оселяється окремо, домігшись гідного утримання. А для Емми Нельсон зводить нову розкішну садибу, де мешкає не тільки вона, а й сер Вільям — чом би й ні, чоловік має право жити з дружиною, а розлучатися вони й не збиралися. Схоже, що сер Вільям Гамільтон жив щасливо та благополучно, а вагітність власної дружини і народження доньки з багатозначним ім’ям Горація він начебто й не помітив.

Кажуть, коли він помирав, то однією рукою він стискав руку дружини, а іншу тримав Нельсон, його найкращий друг. Що в цьому поганого? Щасливе життя й легка смерть. Чому ж він зміг бути щасливим за цих обставин, а дружина Нельсона не змогла і розлучилася з ним тяжко, з докорами та чварами? Боюся, що все дуже просто. Річ у цій самій любові: дружина Нельсона все-таки його кохала, а чоловік леді Гамільтон до неї такого почуття не мав. Тому в нього й було все гаразд.

Мабуть, Емма теж була закохана, оскільки спокійно викинула на смітник практично все, чого досягла. Невдоволення таким скандальним адюльтером світ не приховував. Деякі офіцери Нельсона намагалися щось пояснити обожнюваному начальнику, та він і не думав їх слухати. Він мало не демонстративно інформував усіх оточуючих: так, я її кохаю, ніхто, включно з її законним чоловіком, не заперечує, то яке вам діло? Що ж, насамперед кохання відключає мізки.

 

Джордж Ромни. Эмма, леди Гамильтон, около 1785 года
Джордж Ромні. Емма, леді Гамільтон, близько 1785 року / wikipedia.org

 

Наскільки сильно він помилявся, всім стало зрозуміло дуже скоро, йому ж — ніколи. Перед вирішальною битвою, коли англійський флот уже був готовий поблизу мису Трафальгар накинутися на франко-іспанську ескадру, в якої і кораблів більше, і вага залпу важча, Нельсона турбувало не це — перед лицем ймовірної загибелі його хвилювала доля Емми.

Якщо він загине, його майно успадкує не вона, а офіційна дружина. До речі, сер Вільям Гамільтон усі свої статки заповідав не законній дружині, а тому самому серу Чарлзу Ґревіллу, який йому Емму й збагрив. Після смерті Нельсона вона залишиться без копійчини, та ще й зневажена всіма.

І перед початком бою Нельсон пише заповіт. Він довіряє леді Гамільтон турботам «мого короля та країни» й висловлює надію, що її забезпечать так, аби вона могла жити відповідно до її рангу. Крім того, він заповідає милосердю Британії свою прийомну доньку Горацію та просить дозволити їй носити в майбутньому його прізвище.

Дописавши цей вражаючий за наївністю документ, він схиляється перед Еммою востаннє — згинає спину, щоб на ній капітани Гарді та Блеквуд поставили підписи під заповітом як свідки. Шукати стіл немає часу — от-от відкриють вогонь.

Чим скінчився Трафальгар — усім відомо: Францію розгромлено, французького флоту, вважайте, більше немає, а Нельсона вбито. Поранення було жахливим: куля пробила адміралу легеню, перебила хребет і застрягла в м’язах спини. Він встиг попросити, щоб його, як було заведено на флоті, не ховали в морі. Можливо, навіть уявляв, як на урочистій церемонії його похорону Еммі віддають шану, належну дружині героя. З такою наївністю недивно…

Ніхто й не подумав виконати його останнє прохання й забезпечити Емму. Йому віддали нечувані почесті, а Емму навіть не покликали на похорон — хто вона йому така? Не вміючи заощаджувати, вона розтринькала крихти, що залишилися в неї, заплуталася в боргах, втекла за кордон, рятуючись від боргової ями, та незабаром померла у страшних злиднях.

Знаменитий фільм про неї починається, та й закінчується, кадрами запроторення Емми до в’язниці, де вона й розповідає подругам по ув’язненню свою історію. У підсумку на запитання приголомшеної слухачки «А що тоді? А що потім?» Вів’єн Лі відповідає: «Не було тоді, не було потім…» Намагаюся придумати щось іще страшніше, що може сказати про себе ще жива людина, — і не можу…

Зате історія їхнього кохання облетіла світ і принесла Нельсону рідкісний рекорд, гідний Гіннеса, — начебто саме він є полководцем із найпопулярнішим у народі особистим життям.

Враження від його повоєнного тріумфу на радянських екранах були в народі такими сильними, що під час турне «Динамо» британськими стадіонами на післяматчевому бенкеті великий воротар Олексій Хомич на прізвисько Тигр потрапив до анекдоту, розпочавши свій тост замість традиційного «Леді й джентльмени» словами «Леді й гамільтони».

То чи пощастило Нельсону в тому, що зазнав такого кохання, чи воно принесло йому нещастя? Схоже, що кохання — це саме по собі й не погано, але й не добре. Це інше, і єдине, що можна сказати з упевненістю: ви ніколи цього не забудете. А як саме запам’ятаєте, ви не знатимете.

 


При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: