Гарри Джейкобс
СЕО Всесвітньої академії мистецтв і наук (World Academy of Art and Science), президент Всесвітнього консорціуму університетів, повноправний член Римського клубу
Liberal ArtsMeets west
7 хв. на читання

Людство у небезпеці: Маніфест Рассела — Ейнштейна 1955 актуальний! WAAS закликає до поширення

Людство у небезпеці: Маніфест Рассела — Ейнштейна 1955 актуальний! WAAS закликає до поширення
Поділитись матеріалом

 

Безпрецедентна солідарність вчених: проєкт «Маніфесту про порятунок людства» Лорд Рассел розіслав узгодженій із Ейнштейном групі вчених, переважно нобелівським лауреатам, зокрема самому Ейнштейну, який підписав його 16 квітня 1955 року — як виявилося, за два дні до смерті. У зв’язку з цим Маніфест сприймається чимось на кшталт політичного заповіту великого вченого.

 

Ми звертаємося як люди до людей: пам’ятайте, що ви належите до роду людського, і забудьте про все інше

 

Це — зворушливі слова, якими Альберт Ейнштейн, Бертран Рассел і дев’ять інших видатних вчених та інтелектуалів представили знамениту резолюцію, що стала відомою як Маніфест Рассела — Ейнштейна 9 липня 1955 року.

Рівно через 65 років їхнє послання так само актуальне, як і тоді, коли воно було складено. Біч зброї масового знищення та війни все ще загрожує нам, але кризи, з якими стикається людство, помножилися в геометричній прогресії за кількістю, інтенсивністю, складністю та впливом на безпеку людини.

Інфекційні захворювання, голод і бідність, безробіття та нерівність, фінансова нестабільність та економічна невизначеність, відступ від демократії, повернення до конкурентного націоналізму та загальна загроза зміни клімату вимальовуються як ніколи. Вони посилюються вакуумом у світовому лідерстві та втратою довіри до національних та міжнародних інституцій.

Почуття невідкладності, звернення до людської совісті та універсальних цінностей, що відображаються в їхньому Маніфесті, потужно втілюють потреби нашого часу. Проблеми, з якими ми стикаємося, можуть бути серйознішими, ніж наші колективні знання та здатність до ефективного глобального реагування.

Голос науки, сподівання молоді, справедлива вимога дотримання прав людини, розсудливість і людська мудрість, винахідливість у людській творчості, змушують нас із новою рішучістю вжити безпрецедентні кроки щодо заміни неспроможних доктрин та політики, які має світ у його нинішньому стані.

Маніфест Рассела — Ейнштейна призвів до створення Пагуоських конференцій у 1957 році та до створення Всесвітньої академії мистецтв та наук у 1960-му. Він також надихнув на роботу багато установ, діяльність яких націлена на досягнення кращого загального майбутнього.

Напередодні 9 липня ми запрошуємо всі організації та однодумців замислитися про значущість Маніфесту для сучасного світу і скористатися можливістю запобігти глобальним загрозам, що насуваються на людство.

 

Ми закликаємо нації, організації та окремих осіб у всіх галузях створити всеосяжний альянс та рух за глобальний мир та безпеку людини

 

Будь ласка, приєднуйтеся до нас та поширюйте цю інформацію.

 

Всесвітня академія мистецтв та наук.

World Academy of Art and Science (WAAS)

 

МАНІФЕСТ РАССЕЛА — ЕЙНШТЕЙНА

 

9 липня, 1955

Ми вважаємо, що в тому трагічному становищі, перед обличчям якого опинилося людство, вчені мають зібратися на конференцію для того, щоб оцінити ту небезпеку, яка виникла в результаті створення зброї масового знищення, і винести резолюцію в дусі проєкту, що додається.

В даному випадку ми виступаємо не як представники того чи іншого народу, континенту чи віросповідання, а як люди, як представники людського роду, подальше існування якого знаходиться під сумнівом. Світ сповнений конфліктів; і всі другорядні конфлікти відступають перед титанічною боротьбою між комунізмом та антикомунізмом.

Майже кожна людина, яка гостро відчуває політичну обстановку, має симпатію чи антипатію до тієї чи іншої проблеми; але ми хочемо, аби ви, якщо це можливо, відкинули ці почуття і розглядали себе лише як представників одного біологічного виду, котрий має чудову історію розвитку і зникнення якого ніхто з нас не може бажати.

Ми повинні спробувати сказати про це так, щоби жоден із таборів не зміг звинуватити нас в упередженості. Всім без винятку загрожує небезпека, і якщо цю небезпеку буде усвідомлено, є надія запобігти її спільними зусиллями.

Ми маємо навчитися мислити по-новому. Ми повинні навчитися питати себе не про те, які кроки треба зробити для досягнення військової перемоги тим табором, до якого ми належимо, бо таких кроків не існує; ми повинні ставити собі таке запитання: які кроки можна зробити для запобігання збройній боротьбі, результат якої має бути катастрофічним для всіх її учасників?

Громадськість і навіть багато державних діячів не розуміють, що буде поставлено на карту в ядерній війні. Громадськість досі розглядає її як знищення міст. Всі добре знають, що нові бомби більш потужні у порівнянні зі старими, і що в той час, як одна атомна бомба змогла знищити Хіросіму, однієї водневої бомби вистачило б для того, аби стерти з лиця Землі найбільші міста, такі як Лондон, Нью-Йорк та Москва.

Немає сумніву, що у війні із застосуванням водневих бомб великі міста будуть зметені з лиця Землі. Але це ще не найбільша катастрофа, з якою доведеться зіткнутися. Якби загинули жителі Лондона, Нью-Йорка та Москви, людство могло б протягом кількох століть одужати від цього удару. Але тепер ми знаємо, особливо після випробувань на Бікіні, що ядерні бомби можуть поступово приносити смерть і руйнування на більші території, ніж передбачалося.

Ми авторитетно заявляємо, що зараз може бути виготовлена ​​бомба у 2500 разів потужніша, ніж та, яка знищила Хіросіму. Така бомба, якщо її буде підірвано над землею або під водою, посилає у верхні шари атмосфери радіоактивні частинки. Вони поступово опускаються і досягають поверхні землі у вигляді смертоносного радіоактивного пилу чи дощу. Саме такий пил призвів до зараження японських рибалок та їхнього улову.

Ніхто не знає, наскільки далеко можуть поширюватися такі смертоносні радіоактивні частки. Але найбільші фахівці одностайно стверджують, що війна із застосуванням водневих бомб цілком може знищити людський рід. Можна побоюватися, що у разі використання великої кількості водневих бомб настане загальна загибель — раптова лише для меншості, а для більшості — повільна та болісна.

Багато видатних науковців та авторитетів у галузі військової стратегії неодноразово попереджали про небезпеку. Жоден з них не скаже про те, що згубні результати неминучі. Вони вважають, що катастрофа цілком можлива і що ніхто не може бути впевнений, ніби її можна уникнути. Ми переконалися в тому, що думка фахівців на цю проблему не залежить певною мірою від їхніх політичних поглядів. Вона залежить лише, як показали наші дослідження, від рівня знань фахівців. Ми встановили, що люди, які знають дуже багато, висловлюють песимістичні погляди.

Тому, ось питання, яке ми ставимо перед вами, — питання суворе, жахливе і неминуче: чи маємо ми знищити людський рід, чи людство відмовиться від воєн?

Люди не хочуть зіткнутися з такою альтернативою, тому що дуже важко викорінити війну.

Викорінення війни вимагатиме заходів щодо обмеження національного суверенітету, які будуть ненависні почуттю національної гордості. Однак, більше ніж будь-що, оцінці стану заважає поняття «людство», яке здається туманним та абстрактним. Люди навряд чи уявляють собі, що на небезпеку наражаються вони самі, їхні діти та онуки, а не лише поняття «людство», яке сприймається абстрактно. Вони не можуть змусити себе усвідомити те, що їм самим та їхнім близьким загрожує неминуча небезпека — загинути болісною смертю. І тому люди вважають, що війни, ймовірно, можуть продовжуватися за умови, що буде заборонено сучасну зброю.

Це ілюзорна надія. Які б угоди щодо заборони використання водневих бомб не були досягнуті у мирний час, їх вважатимуть необов’язковими у воєнний час. І обидві сторони негайно візьмуться до виготовлення водневих бомб, як тільки вибухне війна, бо якщо одна сторона почне виготовляти водневі бомби, а інша ні, то сторона, яка має водневі бомби, неминуче виявиться переможницею.

Хоча будь-яка угода про заборону ядерної зброї, як частини загального скорочення озброєнь, не дає остаточного рішення, вона тим не менше могла б послужити для досягнення деяких важливих цілей. По-перше, будь-яка угода між Сходом та Заходом корисна доти, доки вона спрямована на зменшення напруженості. По-друге, заборона термоядерної зброї, якщо кожна зі сторін вважатиме, що інша має намір виконувати зобов’язання, призвела б до зменшення страху перед несподіваним нападом у дусі Перл Харбора, який тримає в даний час обидві сторони в стані нервової напруги. Таким чином, ми маємо вітати таку угоду лише як перший крок.

Всі ми упереджені у своїх почуттях. Однак, як люди, ми повинні пам’ятати про те, що розбіжності між Сходом і Заходом повинні вирішуватись тільки таким чином, аби дати можливе задоволення всім: комуністам чи антикомуністам, азіатам, європейцям чи американцям, білим та чорним. Ці розбіжності не повинні вирішуватись силою зброї. Ми дуже хочемо, щоби це зрозуміли як на Сході, так і на Заході.

Перед нами лежить шлях безперервного прогресу, щастя, знання та мудрості. Чи виберемо ми натомість смерть тільки тому, що не можемо забути наших сварок? Ми звертаємося як люди до людей: пам’ятайте, що ви належите до роду людського, і забудьте про все інше. Якщо ви зможете зробити це, то перед вами відкрито шлях до нового раю; якщо ви це не зробите, то перед вами небезпека загальної загибелі.

 

РЕЗОЛЮЦІЯ:

Ми закликаємо цей конгрес, а через нього вчених усього світу та світову громадськість підписатися під наступною резолюцією:

«У зв’язку з тим, що у майбутній світовій війні буде неодмінно використана ядерна зброя, і оскільки ця зброя загрожує існуванню роду людського, ми наполягаємо, щоб уряди всіх країн зрозуміли та публічно заявили, що суперечки між державами не можуть бути вирішені внаслідок розв’язання світової війни. Ми вимагаємо, щоб вони знаходили мирні засоби для вирішення всіх спірних питань».

Професор Макс БОРН, професор теоретичної фізики у Берліні, Франкфурті та Геттінгені, природної філософії в Единбурзі, лауреат Нобелівської премії з фізики

Професор Персі У. БРІДЖМЕН, професор Гарвардського університету, лауреат Нобелівської премії з фізики

Альберт Ейнштейн

Професор Леопольд ІНФЕЛЬД, професор теоретичної фізики Варшавського університету

Професор Фредерік ЖОЛІО-КЮРІ, професор фізики, лауреат Нобелівської премії з хімії

Професор Герман МЕЛЛЕР, професор зоології Університету штату Індіана, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини

Професор Лайнус ПОЛІНГ, професор хімії Каліфорнійського технологічного інституту, лауреат Нобелівської премії з хімії

Професор Сесіл ПАУЕЛ, професор фізики Брістольського університету, лауреат Нобелівської премії з фізики

Професор Джозеф РОТБЛАТ, професор фізики Лондонського університету

Лорд Бертран РАССЕЛ

Професор Хідекі ЮКАВА, професор теоретичної фізики Університету Кіото, лауреат Нобелівської премії з фізики

 

Людство у небезпеці: Маніфест Рассела — Ейнштейна 1955 актуальний! WAAS закликає до поширення

Вступаючи до клубу друзів Huxleў, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво
Поділитись матеріалом

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: