«ЗРОБЛЕНЕ КРАЩЕ ЗА ІДЕАЛЬНЕ» — художниця з Одеси Олена Лебедєва
Олена Лебедєва / Світлина з особистого архіву
КОРОТКИЙ ПРОФІЛЬ
Ім’я: Олена Лебедєва
Дата народження: 1986 рік
Місце народження: м. Одеса, Україна
Професія: художниця
Народилась у 1986 році в Одесі, закінчила хіміко-технологічний факультет Одеської політехніки, у 2016-му захистила кандидатську дисертацію та отримала науковий ступінь кандидата технічних наук. У 2019 році почала вчитися у відомого одеського художника та викладача кафедри образотворчого мистецтва ОГАСА Володимира Костянтиновича Крані. Влітку 2022 року відбулася перша персональна виставка в Кишиневі, а в грудні того ж року — в Одесі. Загалом на рахунку Олени 8 персональних виставок.
Який перший творчий момент у своєму житті ви пам’ятаєте?
малечку я любила малювати, для мене це було абсолютною магією, навіть зараз я пам’ятаю запах акварелі зі свого дитинства. Найбільше мені подобалося малювати персонажів мультфільмів. Потім, у свідомому віці, я періодично верталася до малювання в складні життєві моменти, це було схоже на арт-терапію. Серйозно я почала займатися творчістю після 30 років, коли зрозуміла, що мені життєво необхідно втілювати свої творчі ідеї, створювати свою реальність.
У чому полягає ваша творча амбіція?
Творчість для мене — це варіант альтернативної реальності. Але ця реальність не існує ізольовано, вона може змінювати оточуючий реальний світ. Я люблю дарувати свої роботи, незважаючи на досить поширену думку, що це знецінює їх. Для мене це не так. Творчість існує для того, щоби робити світ кращим, а людей — більш щасливими. І якщо мені хоча б трохи це вдається за допомогою моїх картин, то в тому й полягає моя головна творча амбіція. Ми не завжди можемо змінити світ глобально, але можна міняти світ навколо себе, і якщо кожен буде робити людей навколо хоча б трохи щасливішими, то й сумарна кількість щастя у світі збільшиться. Коли моя подруга лікар-педіатр говорить, що діти припиняють плакати, дивлячись на мої роботи в її кабінеті, мені здається, що моє життя та творчість досягають головної мети — покращувати світ.
Що стоїть на заваді здійснення ваших творчих амбіцій?
Я завжди маю багато ідей: і творчих, і інженерних, але не завжди вистачає часу на їх реалізацію. Тому я всі свої ідеї записую, буває таке, що до якоїсь із них я повертаюсь через декілька років. Є ідеї, що досі чекають свого часу. Іноді, коли я читаю, в мене виникають дуже яскраві візуальні образи. Коли не вистачає часу, я їх занотовую, щоб не загубити. Так народжуються деякі ілюстрації.
З чого ви починаєте свій день?
Маю двох синів, і мій день починається, як і в кожної мами, зі зборів їх до школи. Для стовідсоткової сови, що часто працює над своїми творчими ідеями саме вночі, це завдання підвищеної складності (усміхається).
Якими творчими особистостями ви найбільше захоплюєтеся?
Безумовно, я завжди захоплювалась художниками минулого (Веласкес, Гойя, Караваджо, Тиціан, серед імпресіоністів: Моне, Ренуар, Фешин, Сєров), але якщо говорити про теперішній час, то мене вражають роботи Володимира Георгійовича Полнобродського, який може майстерно передати настрій, емоції своїх персонажів; його твори завжди вирізнялися глибоким змістом.
Чи є у вашому житті хтось, хто постійно надихає?
Так, мене завжди підтримував мій учитель Володимир Костянтинович Краня, який вірив, що в мене на творчому шляху все буде добре. Його підтримка супроводжувала мене в моменти, коли я починала сумніватися в собі та своїх силах.
Дайте визначення музи. І хто вона — ваша муза?
Муза, на мою думку, — це не завжди людина. Це щось набагато ширше й глибше — тонкий стан душі, за якого звичайні речі починають говорити мовою мистецтва. Надихати можуть самі явища, котрі нас оточують, і самі моменти буття, що часом минають непомітно, як-от музика, світло, яке цікаво проходить крізь осіннє листя, відблиски води в променях сонця, дощ за вікном. Це те, що змушує нас зупинятися та прислуховуватися до самого життя.
Як ви реагуєте, коли стикаєтесь із переважаючим розумом чи талантом?
Мені завжди цікаво з глибокими й талановитими людьми. В цьому сенсі мені щастило, бо якось так складалось, що поруч повсякчас були творчі й талановиті люди: художники, письменники, поети, музиканти. Крім того, в мистецтві я часто помічаю «принцип доміно» — це коли творчість однієї людини надихає інших. У мене нещодавно був цікавий випадок: коли на мій рисунок поет Олександр Дроздов написав вірш, а потім на його вірш відома музикантка й виконавиця Лариса Сокольська написала музику, і так народилась чудова пісня. Моя дисертація була з технічної спеціальності, але в основі лежав закон Парето — фундаментальна ідея багатокритеріальної оптимізації, застосування якої перебуває далеко за межами чисто технічної галузі. У спрощеному вигляді його можна описати таким чином: це коли комусь стало краще, а іншим при цьому не гірше. Свою взаємодію з іншими людьми я намагаюсь також будувати, спираючись на цей закон.
Як ви дієте, коли зіштовхуєтеся з перешкодами на шляху до успіху чи загрозою поразки?
У мене є життєвий принцип: «зроблене краще за ідеальне», тому я зазвичай сприймаю перешкоди як досвід. Завдяки своєму життєвому досвіду я зрозуміла, що завжди можна краще, проте іноді важливим стає не лише результат, а й шлях до нього. Життя минає, і фінал у всіх один, важливо бути щасливим та отримувати задоволення від того, чим ти наповнюєш своє життя.
Як ви розумієте майстерність?
Майстерність для мене — це не просто високий рівень володіння своєю справою чи технічна досконалість. Це справжнє мистецтво, за яким стоять роки наполегливої праці, самодисципліни та нескінченних пошуків. Це баланс між внутрішнім наповненням і формою, ідеєю та реалізацією. Майстерність передбачає постійне прагнення до досконалості.
У чому полягає ваша найбільша мрія?
Найзаповітніша мрія є досить наївною — мир у всьому світі. Часто ми мріємо про щось особисте: про успіх, професійні здобутки, затишок у домі чи здійснення власних планів. Проте всі ці мрії втрачають сенс, коли навколо лунають вибухи, страждають люди і руйнуються цілі життя.
В Україні протягом останнього десятиліття змінилося…
Останнім часом у всьому світі дуже багато змін, а в Україні їх більше, ніж будь-де.
Хочу змінити у рідному місті…
Моя рідна Одеса — це унікальне місто зі своїм колоритом, культурою та мистецтвом. Там навіть зараз вирує життя, проходять виставки, концерти, незважаючи на постійну небезпеку. Тому дуже хотілося б, щоб життя там було більше, а небезпеки — менше.
Чи є у вас якась фраза, з якою ви йдете дорогою життя?
Зроблене краще за ідеальне
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
