Олександр Роднянський про світову економіку, перспективи газотранспортної системи та інвестиції в Україну
Олександр Роднянський-молодший / Instagram.com Photo by @olivergmarsden for The Sunday Times
Довідка Huxley:
Олександр Роднянський-молодший. Економіст, радник Кабінету міністрів України. Брав участь у створенні економічної програми президента України Володимира Зеленського. Доктор економічних наук, професор факультету економіки Кембриджського університету.
Навчався і працював у Прінстонському університеті та Лондонській школі економіки. Має досвід роботи у лондонському офісі Morgan Stanley. Є сином відомого кінопродюсера та засновника каналу 1+1 Олександра Роднянського.
ДАВОС — ЦЕ НАДКОНЦЕНТРАЦІЯ ВЛАДИ І ГРОШЕЙ В ОДНОМУ МІСЦІ
Такої концентрації влади та грошей, як у Давосі, я не зустрічав ніде. Виходячи з такого високого рівня представництва, українська делегація, яку очолювала міністр економіки України Юлія Свириденко, формувала програму візиту. Ми виступали на дискусійних панелях та давали інтерв’ю ЗМІ.
Неймовірно важливим було спілкування віч-на-віч — світовий приватний капітал має розуміти українські реалії. Адже щоби згодом отримати інвестиції, необхідно знизити рівень інформаційної асиметрії між Україною та потенційними інвесторами. Для мене надихаючим був обмін думками з Джеймсом Даймоном, СЕО JPMorgan, колишнім прем’єром Фінляндії Олександром Стуббом та керівництвом McKinsey.
Загальний настрій та підтримка України з боку наших співрозмовників вселяли оптимізм. І те, що у кулуарах тема України щиро хвилювала більшість моїх співрозмовників, — добрий знак.
Загалом цього року в Давосі було менше представників тих країн, які прийнято відносити до «глобального Сходу» та «глобального Півдня». Китайський лідер Сі Цзіньпін цього разу до Давосу не приїхав. Це можна вважати маркером відносин Китаю з колективним Заходом.
На ці відносини вплинула не так війна в Україні, як напруга між Китаєм і США. Очевидною причиною є Тайвань, і ширше — питання військової присутності, яку Америка нарощує в південноазіатському регіоні. Щоправда, таке протистояння практично не позначається на обсягах торгівлі між цими країнами.
Якщо дивитися на це прагматично з позиції України, ми розуміємо, що навряд чи зможемо розраховувати на китайську підтримку найближчим часом. Китай максимально довго зберігатиме деякий нейтралітет. І тільки якась надмірна, надзвичайна подія, наприклад застосування Росією ядерної зброї, може змінити китайську позицію.
ПРО ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
У давоського дискурсу є магістральні теми, які залишаються такими рік у рік. Останнім часом намітився досить чіткий тренд на відновлювану енергетику. Цей тренд породив гігантський інноваційний процес, до якого в майбутньому може приєднатися і Україна.
Є ймовірність того, що українську газотранспортну інфраструктуру переформатують під майбутній експорт «зеленого водню». У цьому серйозно можуть бути зацікавлені Європа загалом та Німеччина зокрема.
Окрім «зеленої енергетики», інноваційний бум очікується також у сферах, пов’язаних із робототехнікою, штучним інтелектом, космічними проєктами. У соціально-економічному дискурсі головною залишається тема нерівності — не лише доходів, а й можливостей — кар’єрних, фінансових, гендерних.
Характер дискусій навколо цієї проблематики надалі впливатиме на загальну структуру економіки.
ПРО САНКЦІЙНУ ПОЛІТИКУ
Як підвищити ефективність санкцій
На форумі обговорювалося питання: наскільки санкційна політика щодо Росії себе виправдовує, і що зробити, аби підвищити її ефективність?
Санкції, безперечно, послаблюють Росію. При цьому можна констатувати: щоби припинити війну, їх потрібно перевести на інший якісний рівень. Особливість Росії — її економіка дуже «закрита». І ця країна має успішний досвід існування в умовах багаторічної ізоляції.
Усього 14% російського ВВП припадає на зовнішню торгівлю, у тому числі лише 7% — це імпорт різних комплектуючих. Для порівняння: частка експорту в українському ВВП — 50%. Тому санкції можуть вплинути на можливість росіян виробляти військові снаряди та деякі види озброєння, проте у довгостроковій перспективі існуючих санкцій замало.
Загальний висновок є таким: вплив санкцій може бути значно посилено, якщо до них приєднається більшість провідних економік світу. Йдеться насамперед про Індію та Китай.
Ми знаємо приклад такої одностайності країн-лідерів у новітній історії. На початку 2000-х, коли щодо Ірану санкційний режим був максимально суворим із боку головних економік світу. І це спрацювало — Ірану довелося зупинити свою ядерну програму.
Насправді ми не знаємо, що робив би Іран, якби санкції були слабшими або їх взагалі не було б. Але нам відомо, що безкомпромісна позиція керівництва провідних країн світу щодо подальшої ескалації ядерних озброєнь виявилася дуже ефективною.
Однак зараз із Росією ситуація принципово інша, тому санкційні завдання набагато складніші. Взяти хоча б той факт, що Росія — велика держава, не порівняти з Іраном.
Розглянемо лише один момент. Свого часу навіть Іран, незважаючи на жорстку ізоляцію, за умов санкцій зумів налагодити виробництво сумнозвісних безпілотників. Це сталося тому, що іранці змогли в обхід санкцій отримати доступ до німецьких та канадських технологій.
Очевидно, що в ситуації з Росією все набагато складніше навіть у разі максимально «непроникного» санкційного режиму! Тим більше, що сьогодні ні про яку «непроникність» говорити не доводиться. Ми бачимо, що допомога росіянам надходить із боку Китаю і того ж Ірану. Це означає, що ми маємо єдиний вихід — якимось чином намагатись чинити тиск на ці країни, аби стимулювати їхню антиросійську позицію. Ці питання більшою мірою належать до політичних викликів, ніж до економічних.
Тезу про те, що антиросійські санкції справляють зворотний ефект, бо сприяють згуртуванню російського суспільства, я вважаю неспроможною. Оскільки цей феномен існує незалежно від санкцій і зовсім з інших причин.
Вторинні санкції: грубо, але дієво
Йдеться про покарання компаній, наприклад індійських чи китайських, які торгують із Заходом та з Росією. Якщо їм важливі західні ринки, їм доведеться зробити вибір. У разі неприєднання до режиму санкцій вони ризикують втратити ці ринки.
Звісно, це досить грубий спосіб, який викликає у країн і компаній, які підпадають під вторинні санкції, вкрай негативну реакцію. Однак такий спосіб є досить дієвим.
Тому що сукупний експорт китайських товарів до США та ЄС приблизно у 16 разів більший, ніж до Росії. Відповідно, і можливі економічні збитки від втрати цих ринків будуть у десятки разів більшими. Індії та Китаю доведеться з двох лих обрати менше.
Європа прощається з російськими енергоносіями
Важливе місце у Росії займає експорт енергоносіїв. Тому Європа у своїй санкційній політиці надала пріоритет саме енергетичним санкціям. У цьому напрямі вже багато зроблено. Насамперед тут слід згадати про запровадження «стелі цін», тобто цінового рівня, вище за який російські газ і нафта країнами ЄС закуповуватися не можуть.
Звичайно, якби до цієї політики приєдналися і країни за межами Євросоюзу, які продовжують купувати російські енергоносії, ціни могли б бути ще нижчими. На жаль, росіяни все ще досить багато заробляють на постачанні нафти та газу. Але загальний правильний тренд у цьому напрямі заданий.
Персональні санкції
Це окрема та болісна тема. Левова частка російських еліт продовжує почуватися комфортно, навіть в умовах війни та санкцій. Вторгнення в Україну практично ніяк не позначилося на якості їхнього життя.
Ми маємо різні списки, що складаються з тисяч прізвищ російської еліти, до яких можуть бути застосовані персональні санкції. Зокрема, ті ж самі списки Навального — більшість людей, які там фігурують, усе ще є недоторканими.
Звісно, персональні санкції — це те, що можна й треба посилювати. Однак наскільки це буде ефективним з урахуванням «закритості» російської економіки, поки що важко оцінити.
ПОСТКОВІДНІ РЕАЛІЇ ТА СВІТОВА ЕКОНОМІКА
Підняття ставок — довгостроковий тренд
Темпи зростання інфляції, яка прискорилася під час пандемії COVID-19, сьогодні неприпустимі. Інфляція пов’язана насамперед із надмірними фіскальними та грошово-кредитними стимулами, до яких вдавалися для порятунку економіки.
Тоді були запущені інфляційні процеси, які зрештою викликали стурбованість у Центробанків, ФРС та інших фінансових установ. Тому вони почали різко згортати свої неортодоксальні форми фінансового стимулювання, такі як кількісне пом’якшення тощо.
Нині низькі і навіть негативні відсоткові ставки, які мали місце раніше, пішли в минуле. Спостерігається стійкий та довгостроковий тренд до підняття ставок.
Ортодоксальна монетарна політика: назад у майбутнє
Наразі повертається стандартна, ортодоксальна грошова політика, яка спостерігалася до 2008 року. Як ви пам’ятаєте, економічна криза, яка стартувала 2008-го, призвела до так званої «пастки ліквідності». Щоби вискочити з цієї пастки, треба було вигадати нові форми підтримки економіки.
Реакцією на загрозу глобальної рецесії стала політика кількісного пом’якшення, негативні відсоткові ставки, безпрецедентне фіскальне стимулювання… На довгі роки світ розпрощався зі звичною, традиційною монетарною політикою, яка практикувалася в попередні десятиліття. Зараз маятник хитнувся у зворотний бік — ставки зростають.
Чому ставки підвищуються, але ми не спостерігаємо різкого зниження інфляції? Справа в тому, що інфляція реагує на зміни грошово-кредитної політики із деякою затримкою. Така інертність має глибинні причини макроекономічного характеру. Цінові політики формуються задовго до цих змін і тому завжди начебто «наздоганяють» тренд.
З цієї ж причини у ціни, крім реальних витрат, закладаються ще й інфляційні очікування. Для прикладу давайте подивимося на новини з Євросоюзу та США — інфляція зараз навіть дещо нижча за рівень, який прогнозувався ще кілька місяців тому. Отже, реакція на зміну грошово-кредитної політики вже розпочалася. Причому досить швидко.
Оскільки економісти давно підрахували, що від споконвічного імпульсу до реакції економіки на нього проходить приблизно 1,5 роки. Але це у стабільні часи. Зараз всі процеси протікають набагато швидше. Тому остаточно тренд на «дорогі гроші», швидше за все, почне домінувати приблизно у другій половині 2024 року. Однак інфляційні очікування можуть вносити свої корективи та впливати на формування цін уже зараз.
З кожним подальшим підвищенням ставок падають ціни на активи. Прогнозованість та стабільність їхньої прибутковості падає, тому що ринки реагують на підвищення ставок негативно — падінням цін. На тлі цього багато хто заговорив про новий виток глобальної рецесії.
Проте жодної надприродної рецесії не спостерігається. Просто раніше світова економіка дуже активно зростала, особливо у західних країнах. Наразі вона повертається до умовної «норми».
Для України політичні виклики важливіші за економічні
Я не інтерпретую ситуацію у світовій економіці як глобальну рецесію. Я говорив би про політику фінансових інститутів, яка проводиться, щоб уникнути макроекономічного перегріву. А ось саме такий перегрів і міг би запустити гіперінфляцію у світовій економіці. При цьому, звісно, підвищення ставок стримуватиме якісь економічні процеси. Що це означає для України?
В українському контексті всі ці тренди видаються мені другорядними чинниками. Можливо, якби західні країни справді опинилися перед лицем макроекономічної кризи, вони б якось відкоригували свою політику щодо України. Але на сьогодні я не бачу жодних економічних причин для того, щоби колективний Захід зменшив свою військову допомогу та політичну підтримку.
Набагато більше, ніж стан американської економіки, нас мають хвилювати політичні виклики. Зокрема, прихід до влади в Америці радикальних республіканців, правих трампістів, які можуть намагатися зробити Україну предметом геополітичного торгу з Росією.
Ми маємо власні макроекономічні ризики. Україна — країна, що воює, тому економіка і війна для неї — речі взаємопов’язані і взаємозалежні. Наприклад, надання Україні ефективних сучасних систем озброєнь є суттєвим чинником, який впливає на макроекономічну динаміку. Тому під час війни головний інструмент макроекономічної підтримки — це зброя.
Зокрема, протиповітряна оборона, танки, БМП та інші сучасні системи озброєнь. Зрозуміти це нескладно, особливо сидячи в Україні: якби наш повітряний простір спочатку був повністю захищений від масованих ракетних ударів, то не постраждала б енергосистема, а отже, і спад ВВП не був би таким катастрофічним.
Хороші новини з фронту важливіші за гроші
Військові процеси впливають на економіку ще й через механізм очікувань: будь-яка сприятлива динаміка на лінії фронту переконує інвесторів, підприємців, а також тих, хто втік від війни до країн ЄС, у тому, що майбутнє за Україною, тим самим підштовхуючи ці групи до інвестицій, створення робочих місць, розвитку виробництва.
Будь-яка негативна подія на лінії фронту діє зворотним чином і прискорює падіння ВВП. Подібні чинники зараз впливають на стан української економіки набагато більше, ніж пряма фінансова підтримка.
Тому що навіть вона залежить від успіхів на фронті: якщо новини невтішні, за ними підуть зростання фінансових витрат і різке скорочення золотовалютних резервів країни.
ПРО ІНВЕСТИЦІЇ В УКРАЇНУ
На форумі говорили про ризики для приватних інвесторів, пов’язані із війною. Підприємства бояться не інвестицій як таких, а відсутності гарантій захисту інвестицій. Для вирішення проблеми існує механізм страхування ризиків. Вже є прецедент страхування Світовим банком воєнних ризиків на 25 млн доларів. Звичайно, це далеко не ті обсяги страхування, які нам потрібні. Можна сміливо сказати, що це тестовий режим.
У Давосі ми лише ініціювали процес обговорення подальших великих та конкретних кроків у цьому напрямі.
Упевнений, якщо ми хочемо, аби післявоєнний період став часом бурхливого зростання, недостатньо пропонувати (і так не особливо переконливі для міжнародних компаній) мікросхеми зі страхування військових ризиків.
Потрібно трансформувати Україну в повноцінно ринкову та економічно вільну економіку, без спотворюючого регулятивного втручання держави в різних секторах, без бажання запропонувати черговий і всеосяжний генплан і без будь-якої толерантності до корупційних проявів, про які нам, як і раніше, з побоюванням в очах, говорять іноземні друзі та партнери.
Дуже вже не хотілося б їх розчарувати після всієї військової, фінансової та гуманітарної підтримки, яку нам надають.
Щодо допомоги на рівні урядів різних країн світу, то тут є відчутні результати, що вимірюються. Наприклад, уже відомо, що цього року Україна має отримати €18 млрд. Однак це не приватні інвестиції, тому ця тема за межами форуму.
POST SCRIPTUM
Редакція альманаху Huxley наприкінці інтерв’ю запропонувала Олександру Роднянському відповісти на запитання анкети Марселя Пруста. Анкета є особистісним опитувальником, що став популярним з легкої руки знаменитого французького письменника. Блискучі зразки відповідей залишили людству Оскар Уайльд і Артур Конан Дойл, Стефан Малларме і Поль Сезанн, Карл Маркс і Умберто Еко… Популярність опитувальника пояснюється тим, що він є своєрідною усною або письмовою версією тесту Роршарха.
Мудрий погляд на минуле допомагає нам зберегти своє майбутнє
Марсель Пруст
Головна риса вашого характеру…
Прямолінійність.
Якість, яку ви найбільше цінуєте в чоловікові…
Чесність.
У жінці…
Чесність.
Що є головним вашим недоліком?
Запальність.
Яке ваше улюблене заняття?
Самовдосконалення.
Що для вас є щастям?
Улюблена робота, хобі, коли поруч є люди, які тобі приємні.
Що для вас було б найбільшим нещастям?
Втрата близьких.
Якби ви могли повернутись у минуле, що ви змінили б?
В першу чергу вберіг би себе від деяких людей.
Який найяскравіший спогад із дитинства?
Київ мого дитинства — вулиця, де я мешкав, сім’я, батьки, життя в Україні до переїзду до Німеччини.
Яка подія найбільше змінила ваше життя?
Народження доньки.
Яке місто дає вам відчуття свободи та щастя?
Київ.
Ваш улюблений письменник…
Ліон Фейхтвангер.
Герой чи героїня…
Йозефус із «Трилогії про Йосипа Флавію в одному томі: Іудейська війна. Сини. Настане день» Ліона Фейхтвангера.
Хто із сучасників вас надихає?
Барак Обама, Бернард Хопкінс, Уоррен Баффетт.
Що ви ненавидите?
Брехню.
Здатність, яку хотілося б мати…
Вміння грати на піаніно.
Як би ви хотіли померти?
Швидко та без мук.
До яких вад відчуваєте найбільшу поблажливість?
До жадібності.
Улюблений вислів або девіз…
Tough times don’t last, tough people do
