10 ЗАКОНІВ ТИРАНІЇ: Антоніу ді Салазар із Португалії

Ієронім Босх. Видіння Тундала (фрагмент), 1520–30 / Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop

Це був диктатор досить дивний. І тиран досить незвичайний. Бувши автократом, не будував для себе палаців, не вів жодних воєн. До влади він прийшов просто з університету, де викладав, і протримався на її вершині 36 років, виявившись диктатором, який правив найдовше в Європі. Це португалець, автор і творець режиму під назвою Estado Novo («Нова держава») Антоніу ді Салазар.

10 ПРАВИЛ ПРАВЛІННЯ САЛАЗАРА

Я не вірю в рівність, я вірю в ієрархію

Антоніу ді Салазар

ПРАВИЛО 1. НАПОЛЕГЛИВО ПОПРОСИ НЕОБМЕЖЕНУ ВЛАДУ

алазар (1889–1970) народився в сім’ї дрібних землевласників та побожних католиків. Він здобув освіту в семінарії у Візеу і вивчав право в одному з найстаріших університетів Європи (заснованому 1290 року в португальському місті Коїмбра). Далі став викладачем, очолив кафедру політекономії та фінансів і захистив докторський ступінь.

У 1910-му на зміну монархії прийшла Перша Португальська республіка (1910–1926 рр.). За наступні 16 років у країні відбулося 17 спроб перевороту і змінилося 44 уряди. Після військового перевороту в травні 1926-го професору економіки університету Коїмбри Салазару запропонували посаду міністра фінансів, але він зажадав для себе можливості контролювати державу, пообіцявши в іншому разі піти у відставку. Такого контролю йому не надали, і через два тижні він свою обіцянку виконав, повернувшись в університет.

Військовий переворот 1926 року привів до влади Гоміша да Кошту і поклав початок національній диктатурі. Пізніше до влади прийшов Салазар / wikipedia.org

А 1928 року генерал Антоніу Кармона, який був тоді президентом, пропозицію Салазару очолити міністерство фінансів повторив. Тільки тепер уже з повноваженнями повного контролю над доходами й витратами уряду. І Салазар погодився. Ставши міністром фінансів, він вирішив змінити традицію дефіциту бюджету країни, що склалася століттями.

ПРАВИЛО 2. ВСТАНОВИ ФІНАНСОВУ ДИКТАТУРУ

Протягом одного року Салазару вдалося стабілізувати португальську економіку, він зміцнив курс національної валюти, а ще створив профіцит бюджету. Це було шокуючою подією для Португалії тих років.

Увесь зовнішній борг було погашено, інфляцію переможено, а через кілька років країна вже експортувала свою пшеницю, хоча до цього закуповувала її за кордоном. Салазар домігся такого ефекту простим способом — взяв і скоротив окремі статті витрат бюджету. Така політика виявилася вельми ефективною, і це одразу підняло рейтинг професора в очах не тільки еліти, а й народу.

І вже 1932 року, з легкої руки все того ж президента Кармони, Салазар став прем’єр-міністром Португалії, отримавши можливість прямого управління країною. У президенти він не мітив, а ось Кармона постійно переобирався, залишаючись президентом Португалії практично до своєї смерті в 1951-му. Реально ж уся влада в країні була в руках у Салазара.

ПРАВИЛО 3. ПІДЛАШТУЙ ОСНОВНИЙ ЗАКОН ПІД СЕБЕ

У 1933 році він розробив нову конституцію, яка повністю реструктурувала політичну систему Португалії за авторитарним принципом. В основі її лежав корпоративізм, явище, що виникло ще в Середньовіччі й відродилося в 1922-му разом з італійським фашизмом.

Салазар представив корпоративізм як засіб для гармонійного поєднання інтересів усіх соціальних груп і без будь-якої капіталістичної експлуатації. Люди працювали на загальне благо, об’єднавшись у корпорації, класові конфлікти виключалися, а виробництво зобов’язане було показувати високе зростання.

А ще Салазар представив своєму народу три головні цінності: сім’я, батьківщина, Бог. І католицька церква, яка втратила вплив після революції 1910 року, за Салазара цей свій вплив відновила. Бо сам диктатор був дуже побожним.

Антоніу Салазар у 1939 році, у віці 50 років / wikipedia.org

ПРАВИЛО 4. ТРИМАЙ ПАРТІЇ У ВУЗДІ

Португальський парламент Салазар зробив декоративним придатком своєї влади. Там засідала лише одна партія — Національний союз. Членами цієї партії були виключно прихильники уряду, а на додачу до цього Салазар сам вибирав міністрів, і, звісно, контролював їхню роботу.

В одній зі статей конституції йшлося про те, що уряд має право обмежувати свободу слова і зібрань, а також преси просто так, «для загальної користі». Салазар завжди вважав, що керувати країною має еліта, а не народ. Таким чином, політичні свободи в Португалії обмежувалися, військова поліція придушувала дисидентів, а увагу було зосереджено на відновленні економіки.

ПРАВИЛО 5. ВИГАДАЙ СВІЙ ESTADO NOVO

Салазар назвав свій новий порядок у Португалії Estado Novo («Нова держава»). Чільну роль в управлінні відігравала державна воєнізована організація Португальський легіон. Європейська політика 30-х років XX століття запам’яталася тенденцією до встановлення й розвитку авторитарних режимів. Режим Салазара був одним із них. Однак у ньому не було ані націоналізму, ані расової дискримінації, на відміну від італійського чи німецького фашизму.

Салазар влаштовував багатьох досить тривалий час, і в цьому пункті він обійшов інших тиранів. Серед обласканих його владою були підприємці, великі ділки агросектору, фінансові акули, церква, вище командування армії, а також чиновники. Запити простих людей теж задовольнялися. Незважаючи на відносну бідність, за режиму Estado Novo мінімальні соціальні гарантії народ все ж отримував.

Якщо говорити про найближче оточення Салазара, то тут все зрозуміло: на ключових постах у парламенті та уряді — його хороші знайомі, здебільшого випускники Коїмбрського університету. Університетський товариш Салазара навіть став патріархом Лісабона.

ПРАВИЛО 6. НАРОД НЕ ПОВИНЕН БУТИ ГРАМОТНИМ

Дивувала неписьменність майже 40% португальців кінця 1950-х. Для повоєнної Європи це було щонайменше дивно. Ось вам реалії політики Салазара. Будучи вихідцем із небагатої сім’ї, простий народ він явно недолюблював. І вважав, що в народу яка функція — тільки підкорятися, а ось керувати державою — цим займатиметься він сам, ну й підконтрольна йому еліта. Тому, на думку диктатора, навчати народ і давати йому освіту — це просто зайве.

Антоніу Салазар під час виступу, 1943 рік / babel.ua

ПРАВИЛО 7. СТВОРИ ОСОБИСТУ ТАЄМНУ ПОЛІЦІЮ

Диктатура Салазара трималася на тотальній цензурі і на репресіях. Хоча в штаті Міжнародної поліції захисту держави (ПІДЕ) — таємної поліції — співробітників було близько 300 осіб, цей репресивний орган влади був вельми ефективним завдяки безлічі інформаторів. Вони були присутні як в армії, так і в корпораціях, а ще в тих же муніципалітетах. Директорами ПІДЕ були найближчі сподвижники Салазара, ключові фігури його режиму.

Формально в країні не було смертної кари, але агенти ПІДЕ все одно розправлялися з неугодними без суду і слідства. В’язниця Таррафал на островах Кабо-Верде перетворилася на концтабір, ув’язнені там помирали від хвороб і тортур.

Якщо вірити цифрам, близько 30 тисяч осіб стали жертвами репресивного апарату. На це пішло близько сорока років диктатури прем’єр-міністра Салазара. Людських втрат було набагато менше, ніж за правих режимів у тих самих Іспанії, Німеччині та Італії, ось чому про режим Салазара часом говорять як про м’яку диктатуру.

А ще прем’єр-міністр діяв на випередження, він передбачав приховані загрози і знаходив способи нейтралізації своїх потенційних опонентів. І це одна з причин, через яку його режим протримався так довго. Щоправда, збій у системі владарювання одного разу стався. Це були вибори 1958 року. На посаду президента свою кандидатуру несподівано висунув генерал Умберту Делгаду, який представляв Португалію в НАТО.

За реальної перемоги генерала на виборах Салазар організував підтасовування голосів на свою користь. І відразу після цього випадку португальський диктатор підвищив градус репресій, особливо проти комуністів та інших лівих. А щоб народ не нарікав, став проводити реформи в економіці.

Якщо до початку 1960-х Португалія була відсталою аграрною країною, то тепер уряд різко змістив акцент у бік будівництва доріг у спробах стимулювати розвиток промисловості.

ПРАВИЛО 8. ЗБЕРІГАЙ НЕЙТРАЛІТЕТ У ВІЙНІ

Салазар зберіг нейтралітет Португалії під час Другої світової війни. У ці роки несподівано покращилося фінансове становище країни. У Португалії завжди був у надлишку вольфрам — метал стратегічний, використовуваний у військовій промисловості. Попит на нього різко зріс, і Салазар не забув цим скористатися.

Він продавав вольфрам не тільки англійцям, а й німцям, з урахуванням нейтралітету. У підсумку золотовалютний запас Португалії зріс у сім разів. Уперше за довгі роки Лісабон перестав бути вічним боржником Лондона і став його кредитором.

Під час війни в Португалії разом зі своїми капіталами ховалося багато королівських сімей Європи. Гарантій чітко дотримувалися. Інвестиції зростали, економіка теж — країна розвивалася. Португалія приєдналася до західного блоку в холодній війні проти комунізму вже після закінчення Другої світової — її прийняли до НАТО 1949 року.

Антоніу Салазар спостерігає за військами, які збираються вирушити в африканські колонії Португальської Республіки, близько 1950 року / observador.pt

ПРАВИЛО 9. ІМПЕРІЯ ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ

Тоді як великі європейські держави йшли шляхом деколонізації, втрачаючи свої імперії, Салазар за всяку ціну підтримував колоніальну присутність Португалії в Азії та Африці. Це змусило країну витрачати великі гроші на колоніальні війни.

Повстання в колоніях почали спалахувати на початку 1960-х, на їх придушення відправили близько 200 тисяч португальських солдатів. Щоб утримувати армію, тепер доводилося витрачати до 40% держбюджету. Так у Салазара під кінець життя з’явилася нова фішка — зберегти колоніальну імперію. Він, ніби мала дитина, яку образили, страждав від втрати португальських колоній у тій же Індії.

ПРАВИЛО 10. БУДЬ НЕПРИМІТНИМ

У Салазара була репутація людини рішучої, небагатослівної, а ще він страждав на скромність. Особисті його якості суперечили рисам, властивим португальській нації: він був аскетом, ніколи не зв’язував себе шлюбними узами і терпіти не міг публічності. Словом, був людиною справи, і сьогодні його б сміливо назвали ефективним менеджером.

Літній Салазар із групою студентів за три місяці після виписки з лікарні 1969 року / wikipedia.org

КІНЕЦЬ ДИКТАТОРА

1968 року 79-річний Салазар несподівано впав із крісла-гойдалки і вдарився головою, що призвело до інсульту. Відновитися йому вдалося не повністю, він став частково недієздатним і керувати країною вже не міг. Дивно, але йому вирішили продовжити задоволення бути тираном та повідомляти про відставку не стали. До тепер уже колишнього диктатора приходили міністри з «доповідями», приносили на підпис «документи».

У єдиному екземплярі для нього друкували газети з «правильними» новинами. Від старого Салазара вдалося приховати навіть новину про висадку американців на Місяць. Салазар помер 27 липня 1970 року. Його режим протримався трохи довше — до 1974-го. У 2007 році Салазар посів перше місце в національному опитуванні «Великі португальці». Земляки назвали його найвидатнішим португальцем усіх часів.

10 ЗАКОНІВ ТИРАНІЇ: Пол Пот із Камбоджі