Photo by David Valentine on Unsplash
УВАГА — ПИТАННЯ!
Нідерландська стюардеса Естер Стуррус, яка працює у всесвітньо відомій авіакомпанії KLM, розповіла, що рекомендує колегам, зайнявши готельний номер, одразу ж покласти в його сейф одну з двох своїх формених туфель. Навіщо?
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Збираючись на роботу, все одно доведеться взути формені туфлі — без них не пустять на робоче місце. А під туфлею Естер Стуррус заздалегідь кладе всі численні документи, які теж неодмінно потрібно взяти з собою, адже навіть якщо забути один маленький папірець, у літак не потрапити.
МОЛОДА ПРОФЕСІЯ
Нещодавно просторами інтернету розлетілися поради нідерландської стюардеси Естер Стуррус, яка працює у всесвітньо відомій авіакомпанії KLM. Одна з них багатьом спочатку здалася дивною. Не всі зрозуміли, для чого вона рекомендує, заїхавши у готельний номер, відразу ж покласти до його сейфа одну з двох своїх формених туфель.
Яка користь може бути від такого ексцентричного вчинку для представниць молодої, але вже досить престижної професії? У ремеслах, історії яких налічують багато століть, бувають досить дивні традиції, що залишилися від минулих часів, але стюардесам звідки набратися такого? Адже з виникнення самої цієї професії ще не минуло й століття…
Її назва народилася трохи раніше — 1907 року, коли мовна комісія Союзу німецьких льотчиків порекомендувала використовувати для авіаційних назв насамперед морські аналоги. Саме так керувати літаками стали капітани, прокладати маршрут — штурмани… ну а з обслуговуванням пасажирів усе зрозуміло.
У дусі цього рішення менеджери компанії, що зараз називається United Airlines, які ухвалили рішення доручити догляд за пасажирами в польоті симпатичним жінкам, і назвали Елен Черч, свою першу співробітницю на цій посаді, саме стюардесою. 15 травня 1930 року вона здійснила свій дебютний рейс за маршрутом Сан-Франциско — Чикаго.
Посадова інструкція наказувала їй займатися цілою купою справ. Вона мала, крім усього іншого, перебити в літаку всіх мух, заводити наявний у літаку годинник, почистити черевики будь-якому пасажиру, який зажадав цієї послуги, і в жодному разі не дозволяти нікому викидати недопалки у вікна літака (невже вони відчинялися зсередини?).
СКЛАДНІ ОБОВ’ЯЗКИ
Спочатку робота стюардес, як бачите, була навіть складнішою, ніж зараз. У наш час, наприклад, стюардесам не обов’язково бути добре обізнаними щодо розкладу поїздів, а колись вони мусили, якщо літак через негоду здійснить вимушену посадку, дати пасажирам пораду, як їм дістатися до пункту призначення по землі.
Ще не так давно у США кожна стюардеса неодмінно носила із собою годинник та географічну карту. А як інакше вона могла знати, чи можна принести пасажиру замовлене ним спиртне? А раптом вони летять якраз над територією штату, де не дозволяють продавати алкоголь? Карту можна й показати пасажиру, якому відмовлять, — він вочевидь буде не радий…
З пасажирами взагалі окрема проблема. Гонконгських стюардес навіть стали навчати він-чунь — різновиду кунг-фу, зручного в закритих приміщеннях: пасажир-шибайголова — явище нерідкісне. Але ж у стюардеси переважно беруть симпатичних дівчат аж ніяк не баскетбольного зросту (хоча й не дюймовочок — треба, щоб вони без проблем діставали до полиць). І не соромно!
А то трапляються й зовсім жахливі випадки, як у літаку, що пізно вилетів і не встигав сісти в Бен-Гуріоні до Шаббата: пасажири-хасиди почали бити стюардес, вимагаючи негайної посадки — куди завгодно, але в п’ятницю! От які сміливі — стюардес не бояться! Тож Верховний суд Ізраїлю вирішив їх в армію призивати — а чого вони так пручалися?
Але стюардеси справляються — вони зазвичай ще й дуже винахідливі. Коли стюардеса попросила Мохаммеда Алі пристебнути ремінь безпеки, той вирішив похизуватися й відповів: «Супермену ремінь безпеки не потрібен!» Стюардеса ввічливо зауважила: «Супермену й літак не потрібен», і чемпіон пристебнувся, бо хтозна, що це означало…
ВЛАСНИМИ ОЧИМА
Це погляд зі сторони. А що думають про стюардес самі стюардеси? У всякому разі, вони з легкістю впізнають одна одну. Та, хто відповідає на дзвінок не «Алло!», а називає своє ім’я, хто, заповнюючи будь-який документ, неодмінно дописує до нього свій табельний номер, хто, летячи в літаку пасажиром, закриває всі полиці, повз які проходить, — вочевидь їхня колега.
У квартирі стюардеси неодмінно стоїть цілий ряд валіз усіх можливих розмірів — найчастіше на балконі, а де вона їх купувала, господиня вже не пам’ятає. В її гаманці завжди купа дрібних монет, проте залишити чайові їй важко, бо це гроші безлічі країн. А якщо її запитати, який сьогодні день тижня, часто виходить, що вона цього не пам’ятає.
Багато кумедного можна знайти і в телефоні стюардеси. Майже всі повідомлення від її оператора присвячені одній темі — прибуттю в нову країну. В її соціальних мережах сила-силенна привітань зі святами — особисто її просто не застати, доводиться вітати дистанційно. Крім того, в її телефоні повно будильників, поставлених на найрізноманітніший час.
Залицятися до стюардеси — справа не з легких. Квіти їй дарувати не варто: вона полетить і повернеться, коли букет уже обсиплеться, а квіти в горщиках вона не зможе полити. Зустрітися з нею можна тільки в її вихідний, який їй дадуть незрозуміло коли, та й то вона, найімовірніше, буде в цей день відсипатися. Та й як призначити їй побачення, якщо вона знає свій графік всього на кілька днів наперед?
Коли гості йдуть із квартири стюардеси, вона каже кожному з них без винятку: «На все добре, до побачення!» А коли сама стюардеса виходить зі своєї квартири або готельного номера на роботу, їй потрібно бути дуже уважною — із собою треба прихопити купу документів, і навіть якщо забудеш один папірець, на рейс не пустять. Як усе запам’ятати?
ДОПОМОГА ДЛЯ ПАМ’ЯТІ
Проблема ця давня, і не лише стюардес стосується. Перський цар Дарій ненавидів афінян, які чинили опір йому, і не хотів про це забувати — тож він завів спеціального раба, який усюди за ним слідував і час від часу вимовляв: «Дарію, пам’ятай про афінян!» Це дійсно допомагало — від такого набридання можна зненавидіти будь-яку його причину…
Подібний спосіб використовував і граф де Сен-Симон — щоранку слуга будив його словами: «Вставайте, графе, на вас чекають великі справи!» Але чого варто царю чи графу знайти зайвого слугу? А простим людям що робити? Дехто з них здогадався, щоб не забути щось важливе, зав’язувати на хустці вузлик на пам’ять. Теж працювало — якщо не забути, що мав на увазі…
Міг допомогти згадати й звичайний будильник — від давньокитайського, вплавленої у свічку на заданій висоті металевої кульки, що падала, коли свічка догоряла до неї, до механічного годинника, зокрема ручного й кишенькового. А пам’ятаєте ключі від готелів зі здоровенними брелоками? Це теж нагадування — щоб випадково не забрали з собою.
Нині з нагадуваннями стало простіше — будь-який мобільний телефон неодмінно містить програму, яка дасть змогу й подати сигнал заздалегідь до настання важливої події, і нагадати, в чому вона полягає. Таких програм багато — є навіть спеціальні сайти, де можна знайти ту, яка найкраще підійде. Але якщо час події невідомий, що робити?
Наприклад, вчинити, як Естер Стуррус. Вона кладе в сейф формену туфельку, без якої її однаково не пустять на роботу, — під нею складені всі необхідні документи. Тепер вона їх точно не забуде! Корисна хитрість на роботі не тільки відповідальній, а й важкій — адже візок, який стюардеса возить між рядами, важить понад центнер.
Придумати таке може лише людина недурна — недарма ж усі так прагнуть позалицятися до стюардес! Першою дружиною Романа Абрамовича стала стюардеса, а її голландська колега нещодавно взяла шлюб з австралійським прем’єром. Утім, найчастіше стюардеси відповідають залицяльникам: «Літайте нашою компанією, і ми скоро побачимося!» — і справді…
