БОРИС БУРДА: як обдурити ворога безграмотністю
Ілюстрація спіритичного сеансу з перевертанням столу, з книги «Практичних інструкцій із переміщення столу з фізичними демонстраціями», 1853 рік / thewestendmuseum.org
УВАГА — ЗАПИТАННЯ!
Дружина великого циркача Гаррі Гудіні Бесс після його смерті почала влаштовувати спіритичні сеанси, обіцяючи величезну грошову премію тому, хто передасть їй повідомлення від чоловіка. Багато хто намагався заробити ці гроші, але їх відразу викривали. Чого вони всі не знали?
УВАГА — ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ!
Шифру — подружжя домовилося, що той, хто помре першим, передасть іншому повідомлення, зашифроване узгодженим ними способом, якщо, як обіцяли спірити, така можливість буде.
ПЕРШІ ШИФРИ — ДІТИ ВІЙНИ
Ще за часів Античності грецьким полководцям було потрібно зберігати секрети. Що, як ваше повідомлення потрапить до рук ворога? Вихід один — знайти спосіб письма, незрозумілий для будь-кого, хто не володіє ключем до листування. Цей ключ і є шифром. Він мусить бути максимально простим у використанні і максимально складним для розгадки.
Спартанці винайшли для цього скиталу — палицю певної товщини, на яку спіраллю намотують смужку пергаменту, доки всю навколо скитали не обгорнуть. Далі напишуть повідомлення по прямій вздовж палиці, літера за літерою, рядок за рядком, знімуть стрічку, а потім накрутять на таку ж скиталу й прочитають.
На будь-який газ є свій протигаз, знайшлося те, що й скиталу здолало, — антискитала. Кажуть, її сам Арістотель вигадав. Така ж палиця, щоб намотати стрічку, але конічна. Знайдуть місце, де текст начебто має якийсь сенс, виріжуть скиталу такої товщини, як антискитала в цьому місці, і прочитають всі таємниці за милу душу.
Тоді ж Еней Тактик запропонував новий шифр: беруть диск з 24 отворами (у грецькому алфавіті 24 літери), кожному отвору відповідає своя літера — от і починай своє послання довгою ниткою, літера за літерою. Обережно розмотуючи нитку, той, хто знає секрет, без зусиль прочитає повідомлення (щоправда, у зворотному порядку, ну то й що?).
У римлян були свої ідеї. Юлій Цезар таємно листувався шифром імені себе — замість літери пишеться інша літера, на 3 позиції попереду неї в алфавіті. Скажімо, українською ім’я «ЦЕЗАР» довелося б писати «ЬИЙҐФ»: для того, хто не знає секрет, — чорт ногу зламає, а для того, хто знає, — жодних проблем. Що ще від шифру потрібно?
ОДНОАЛФАВІТНИЙ ШИФР ЗАМІНИ
За Середньовіччя спершу в арабів, а потім і в європейців з’явилися зашифровані алфавіти — кожній букві відповідала якась інша буква, цифра або знак. Такий шифр пізніше стали називати одноалфавітним шифром заміни. Шифрів Цезаря було всього 25, на одиницю менше, ніж літер, а одноалфавітних — скільки завгодно.
Але розшифровка таких шифрів була можлива, особливо для вправного математика. Славнозвісний математик Франсуа Вієт, приміром, був таким вправним криптографом, що король Філіп II серйозно звернувся до папи, вимагаючи спалити Вієта за те, що той запродав душу дияволу, бо без цього він не зміг би зламати іспанські шифри.
Основою розшифровки всіх подібних кодів був частотний аналіз. У кожній мові є літери, що зустрічаються частіше за інші, і взагалі, для кожної літери легко підрахувати її частоту в тексті. Зробивши правильні припущення про найчастіші літери, розшифрувальник підставить їх у слова, потім дізнається ще кілька літер і так далі.
Ідеально точно цей процес представлений в літературі — в «Танцюючих чоловічках» Артура Конан Дойла та «Золотому жуку» Едгара По. Просто перечитайте ці оповідання — по-перше, отримаєте задоволення, адже це шедеври, а по-друге, відразу все зрозумієте про частотний аналіз. Краще, ніж Легран та Шерлок Голмс, я все одно не поясню.
Слабкість шифрів одноалфавітної заміни багатьом дорого коштувала — приміром, Марії Стюарт. Геніальний Томас Феліппес, розшифрувальник королеви Єлизавети, з легкістю прочитав її зашифрований лист, в якому вона погоджувалася на вбивство Єлизавети. Один лише цей доказ дозволив засудити Марію Стюарт до смертної кари.
А ось ще шифр з Конан Дойла: «З дичиною справу, ми вважаємо, закінчено. Очільник підприємства Хадсон, за відомостями, розповів про мухобійки все. Фазанячих курочок стережіться». Незрозуміло? А ви прочитайте кожне третє слово… До речі, подібним шифром користувалися й народовольці. Все гаразд, от тільки листи виходять довгі…
ШИФРУВАЛЬНИКИ ПРОТИ ДЕШИФРУВАЛЬНИКІВ
В середині XVI століття французький дипломат Блез де Віженер винайшов свій шифр, який був невразливий для частотного аналізу. Розкрити його зміг лише винахідник першого комп’ютера Чарльз Беббідж, та оскільки це сталося в самий розпал Кримської війни, він не відразу опублікував свої результати, щоб не нашкодити Англії.
Була війна шифрів і під час Першої світової. Послання міністра закордонних справ Німеччини Циммермана президенту Мексики на початку 1917 року американці розшифрували, і його текст (пропозиція Мексиці напасти на США та повідомлення про необмежену підводну війну) так їх обурив, що США вирішили розпочати військові дії.
Не щастило німцям із шифрами й на морі. Російські водолази, обстежуючи потоплений німецький крейсер «Магдебург», знайшли тіло офіцера, який притискав до грудей блокнот з шифрами. Його негайно передали англійцям, і тривалий час всі радіоперемовини німецького флоту були для союзників абсолютно прозорими.
Дешифрувальники навіть реально наблизили кінець війни. Француз Жорж Пейнвін сидів над перехопленими радіограмами ночами, схуд на 15 кг, але прочитав німецький шифр ADFGVX, що вважалося неможливим, і вказав, де німці готують наступ. Він, звісно, зазнав поразки, й німці втратили свій останній шанс.
Намагаючись виправити ситуацію, вони почали випуск шифрувальних машин «Енігма», запропонованих Артуром Шербіусом за ідеєю італійця Альберті, розробленою ще в XV столітті. До початку Другої світової «Енігми» стали основою німецького шифрування, і досить довго зашифровані «Енігмою» повідомлення були зовсім невразливими.
Але впоралися і з «Енігмою». Спершу польський дешифрувальник Маріан Реєвський зламав шифр «Енігми» напередодні Другої світової. Німці ускладнили «Енігму», та це не допомогло — підводний човен U-559 затонув на мілководді, а «Енігму» бовдур капітан, тікаючи з човна, не знищив, і таємниця шифру накрилася мідним тазом…
НАДТО ГРАМОТНІ…
Як могли обдурити досвідчених німецьких дешифрувальників радисти білоруських партизанів? Майже всі вони користувалися найпростішими шифрами одноалфавітної заміни — щось складніше їм не до снаги було освоїти. А німецькі дешифрувальники за допомогою частотного аналізу розгадували ці шифри, мов горішки.
Тут, згідно зі спогадами генерала Артем’єва, і знайшлося блискуче рішення, що ускладнило роботу німецьких дешифрувальників до краю. Грамотного персоналу для нього не було потрібно, причому в будь-якому сенсі — радистам наказали робити у своїх радіограмах максимально можливу кількість граматичних помилок!
Дійсно, повідомлення про те, що «чируз дирявню пройцли девитт тунків, тфа бранефринсфарторра і ватальен пухетти» прочитати можна без будь-яких шифрувальних книг, а ось із розшифровкою відразу халепа — частоти появи букв зовсім не ті, що в акуратних німців у якісних словниках записані, і нічого не виходить.
Коли на основі цієї розкішної ідеї я зробив запитання для «Що? Де? Коли?», на диво часто замість правильної відповіді команди писали «використовували нецензурну лайку». Я ці відповіді не зараховував, а даремно — є повідомлення сучасників і про такий додатковий спосіб ускладнити дешифрування.
До речі, цей метод застосовувався і після війни. Відомий злочинець Унабомбер (Теодор Качинський), який розсилав бомби поштою (він гадав, що так можна боротися за свободу), шифруючи свої щоденники, навмисно робив купу помилок, та ще й вставляв геть безглузді уривки тексту, часом переходячи на німецьку та іспанську мови.
Втім, зараз навіть неписьменність не допоможе. З появою сучасних комп’ютерів (до чого доклав руку й один з розшифрувальників «Енігми» Алан Тюрінг) вже не постає запитання, чи вдасться розшифрувати секретне повідомлення — вдасться. Питання лише в тому, за який час, — можливо, розшифровка вже втратить сенс…
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
