Ефраїм Моше Лілієн. Автопортрет / Jude med barn, кінець XIX — початок XX століття. Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop
Почати розповідь про видатного художника з Дрогобича Ефраїма Моше Лілієна потрібно з невеликого екскурсу в історію цього містечка на Галичині. Євреї оселилися в Дрогобичі під час польського панування у 1569 році. Пізніше почалися заборони на поселення єврейської громади в цьому місті, і протягом трьох століть євреїв то виганяли звідти, то знову дозволяли селитися.
Нова ера в історії Дрогобича почалася з моменту відкриття в сусідньому Бориславі нафтових родовищ. Євреї-мільйонери, заробивши капітали на нафтовому бізнесі, будували для себе палаци, відкривали лікарні й школи. Однак більшість їх одновірців жили в бідності, добуваючи собі їжу важкою працею.
В одній із таких сімей 1874 року народився Ефраїм Моше Лілієн. Його батько був ремісником — різьбярем по дереву. Отримавши традиційну єврейську освіту, Лілієн у 16-річному віці вступає в Краківське художнє училище. Згодом, завдяки підтримці родичів, він переїжджає в Мюнхен, де вдосконалює свою художню освіту.
У роки навчання Лілієн підробляє фотографом і 1896-го отримує нагороду дуже популярного тоді журналу «Югенд». На початку 1900-х років, коли художник вже жив у Берліні, відбувається його знайомство з письменниками Стефаном Цвейгом і Бьоррісом фон Мюнхгаузеном, до поеми якого «Юда» він створює блискучі ілюстрації. Слідом за цим виданням з’являється серія ілюстрацій до книги Моріса Розенфельда «Пісні Гетто» (в ті ж роки перекладеної українською Іваном Франком).
Початок ХХ століття різко змінює сприйняття євреями свого місця у світовій політиці та економіці і розвиває ідею про створення єврейської держави на Землі Ізраїлю. Засновником цієї політичної течії був австрієць Теодор Герцль, а Ефраїм Лілієн брав участь у перших трьох сіоністських з’їздах. У ті роки писали: «Лілієн, художник сіонізму, створив символи, в яких для сіоніста втілені його ідеї, його надії й прагнення…»
У передмові до монографії про художника великий австрійський письменник Стефан Цвейг писав: «Якщо виключити твори майстра з рамок чисто художнього розгляду, «в осаді» залишиться дуже висока його культурна значимість, що виділяє митця з числа більшості інших художників». І далі: «Лілієн працює для свого народу і в наступні роки буде також служити національним устремлінням».
Перше відвідування Лілієном Землі Ізраїля відбулося у 1901 році, а пізніше, в 1906-му, він разом з іншими художниками засновує в Ерец-Ісраель школу «Бецалель», яка існує до наших часів.
1903 року на запрошення Максима Горького Лілієн відвідав Москву. Планувалося видання єврейської літературної збірки з його ілюстраціями. Однак збірка під назвою «Per Aspera. Єврейський Альманах» вийшла у 1908 році не в Москві, а Києві у видавництві І. Самоненка за ініціативи Володимира Вайсблата. До тому увійшли твори класиків єврейської літератури: Шолом-Алейхема, М. Мойхер-Сфорима, І. Переца, Х. Бяліка, О. Гера (В. Вайсблата) та інших.
У 1908–1912 роках Лілієн здійснив тривалу подорож на Землю Ізраїля і до Туреччини, відвідав Дамаск, Бейрут, роблячи замальовки й фотографуючи життя місцевого населення. А в 1914 році відбулася його тріумфальна виставка в Лемберзі (Львів). «Загальне враження неймовірне: всі роботи перебувають на найвищій вершині графічного мистецтва… Лілієн постає справжнім майстром», — так писали про цю подію.
Мистецтвознавці відзначали вплив на творчість Ліліена великого англійця Обрі Бердслея. У свою чергу, роботи Ліліена мали значний вплив на німецьку, австрійську, французьку та російську графіку першої чверті ХХ століття. Популярність Ліліена в ті роки можна порівняти хіба що з популярністю геніального Марка Шагала.
Вершиною творчості художника по праву можна вважати ілюстрації до Біблії, виконані у 1908–1912 роках тушшю і пером. Книги ці, випущені в трьох томах в Берліні, давно стали бібліографічною рідкістю.
З початком Першої світової війни Лілієн був призваний до австро-угорської армії, де він служив в прес-службі, а 1918 року вийшов у відставку.
У травні 1925-го майстра вшановували в Берліні, а в серпні того ж року, у 51-річному віці, Ефраїм Моше Лілієн помер від серцевого нападу в своєму будинку у німецькому Баденвайлері.
Творча біографія Лілієна склалася вдало: його супроводжував грандіозний успіх, було проведено безліч виставок, він мав можливість подорожувати й зустрічатися з цікавими людьми свого часу. Однак після смерті художника настало забуття. Його ім’я згадують лише в деяких наукових виданнях, а єдина посмертна виставка була організована в Мюнхені аж на початку 2000-х років…
Тепер час повернути ім’я митця на його батьківщину.
Фото надані автором
