ФІЛОСОФ ІННА ГОЛУБОВИЧ: про «міф життя» Якова Голосовкера

Інна Голубович / Світлина з особистого архіву

КОРОТКИЙ ПРОФІЛЬ

Ім’я: Інна Голубович

Дата народження: 10 вересня 1966 року

Місце народження: м. Шимкент, Казахстан

Професія: доктор філософських наук, професор, завідувачка кафедри філософії

Чи можна прожити життя як міф? З відповіді на це запитання почалася наша розмова про Якова Голосовкера — уродженця Києва, яскравого й самобутнього мислителя, який поставив уяву вище за логіку та спробував повернути мисленню його образну, міфологічну глибину. Для філософа Інни Голубович постать Голосовкера стає приводом для роздумів про саму природу біографії — як тексту, долі та культурної форми.

МИСЛЕННЯ ГРАНИЧНИХ СТАНІВ

Автобіографічний міф — одна з найважливіших для мене тем. Тут, звісно, насамперед я маю згадати «Міф мого життя» Якова Голосовкера. Це видатний філолог, філософ і перекладач, талант якого розквітнув на українському ґрунті. Його рання інтелектуальна біографія починається на території сучасної України, саме київське середовище стало його першим культурним та освітнім контекстом. У ширшому культурно-історичному контексті Голосовкера можна розглядати як частину того загального інтелектуального середовища Східної Європи початку XX століття, де Київ відігравав важливу роль як осередок освіти й культури. Цей регіон сформував цілу когорту мислителів, чия ідентичність не вкладається у рамки однієї національної традиції. Голосовкер народився 1890 року в Києві. Тут він закінчив історико-філологічний факультет, захистивши дипломні роботи одночасно на філологічному та філософському факультетах.

Першу було присвячено поезії Сапфо, другу — філософії Ріккерта. Переклади з давньогрецької захоплювали його ще під час навчання. До київського періоду належать і його перші власні поетичні спроби. Зокрема, видана 1916 року збірка віршів «Сад душі». Пізніше навколо Голосовкера сформується дивовижне коло перекладачів античної лірики, до якого входили Борис Пастернак, Арсеній Тарковський, Ілля Сельвінський та інші. Це була біографія, в якій відбилася епоха. За плечима Голосовкера — три роки сталінських таборів у Воркуті, чотири роки заслання, багаторічна ізоляція від повноцінного академічного життя. Але всі ці випробування не змогли перервати ту титанічну культурну роботу, яку він вважав своєю місією. Його життя й мислення завжди проходили на межі граничних станів — інтелектуальних, екзистенційних та історичних.

ПОВЕРНЕННЯ ДО МІФУ

Сама постать Якова Голосовкера здається майже міфологічною — і не лише через його ідеї, а й через долю. Він належить до тих рідкісних мислителів, чиє життя та філософія немов віддзеркалюють одне одного. У центрі його роздумів — не логіка, а уява. Голосовкер вибудовує філософію, засновану на тому, що він називає імагінативним абсолютом — це певна глибинна творча сила, яка породжує смисли, образи та саму культуру. Своєрідний вимір, з якого людині надсилається її міф. Це поняття поєднує філософію та поезію, раціональне й інтуїтивне, роблячи його мислення важким для класифікації, але саме тому — вражаюче сучасним. На противагу раціоналістичним традиціям XX століття він стверджує як справжнє джерело мислення уяву, внутрішнє переживання, а не сувору логіку. На жаль, ця позиція зробила його майже самотнім в інтелектуальному ландшафті свого часу. Його тексти неможливо беззаперечно віднести ані до філософії, ані до літератури — це особливий гібрид, де філософська рефлексія поєднується з поетикою та міфологією.

БІОГРАФІЯ ЯК МІФ

Одна з його ключових праць — «Сказання про Титанів». Це не просто переказ античних сюжетів, а їхня філософська реконструкція. Титани у Голосовкера — не персонажі давніх легенд, а символи людської свободи, бунту й трагічного існування. При цьому саме його життя нібито підтверджувало його ідеї. Рукописи Голосовкера неодноразово зникали — згорали, губилися, їх знищували. Витіснений з офіційного культурного життя, він довгі роки писав «у стіл». І все ж продовжував працювати, іноді буквально відтворюючи тексти з пам’яті. Це справжнє втілення його думки про те, що міф може «втручатися» в людську долю, руйнуючи й одночасно формуючи її. Голосовкер спробував повернути мисленню давній вимір, пов’язаний із міфом. І, можливо, саме тому його власна біографія сприймається як міф про мислителя, що повстає проти свого часу.

Міжнародний конкурс оповідань «ОДЕСССІАДА»

СВЯЩЕННЕ РЕМЕСЛО

Для мене дуже цінним є знайомство з особистим досвідом цієї людини, оскільки у нас є спільний знайомий — отець Володимир Зелінський, син відомого радянського письменника та один із найкращих богословів сучасності. За радянських часів він був співробітником Інституту філософії, а зараз є настоятелем храму ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість» в італійському місті Брешії. Отець Володимир — дорога та близька мені по духу людина. Він був особисто знайомий з Голосовкером, вони дружили і певний час навіть були сусідами по будинку. Зелінський присвятив Голосовкеру чудову працю — «Священне ремесло. Між титаном і вепром». На мій погляд, це один із найкращих біографічних творів у світовій культурі. Голосовкера завжди цікавила природа вільного творчого мислення, яке він вважав голосом вищого інстинкту в людині. Його життя й творчість були прикладом втілення такого мислення, напруженим вдивлянням у таємні глибини буття. Зелінський каже, що головним твором Голосовкера були навіть не його книги, а саме його життя. Якщо він писав про Сократа, то писав одночасно і про себе самого. Голосовкер мислив про себе радше як про героїчного персонажа, що дає виставу на високих підмостках розіграного міфу.

МІЖ ТИТАНОМ І ВЕПРОМ

Назва книги, а точніше, формула «між титаном і вепром», яку Володимир Зелінський застосовує до Якова Голосовкера, має метафоричний та глибоко філософський характер. Йдеться не просто про яскравий образ, а про спробу передати внутрішню драму особистості та її існування в граничному напруженні. Образ титана в цьому контексті відсилає до піднесеного, творчого, майже надлюдського начала. Голосовкер постає як мислитель титанічного масштабу: його інтерес до міфу, античної культури та філософії, прагнення мислити в категоріях духу й космосу виводять його далеко за межі повсякденного досвіду. Це постать, орієнтована на вищі смисли, на створення власного інтелектуального всесвіту. Навпаки, вепр символізує протилежний полюс — стихію брутальної реальності, тілесності та хаосу. Тут присутні й тиск історичних обставин, і травматичний досвід епохи, і вразливість самої людини. Це сила не піднесена, а сліпа та руйнівна, пов’язана з тим, що втручається в людське життя ззовні й підточує його зсередини.

МІЖ НАТХНЕННЯМ І ЗЛАМОМ

Ключовим виявляється слово «між». Зелінський підкреслює, що Голосовкер не може бути зведений до жодного з цих полюсів. Він існує у просторі напруги між ними — між духом і матерією, міфом та історією, творчістю та руйнуванням. Це положення «між» визначає трагічну динаміку його життя та мислення, перетворюючи її на постійне балансування на межі натхнення та зриву, свободи та примусу. Таким чином, формула «між титаном і вепром» стає способом описати екзистенційну двоїстість людини культури XX століття. В інтерпретації Зелінського Голосовкер виступає постаттю, в якій одночасно співіснують «титан» духу і «вепр» історії, а його доля розгортається як безперервне протистояння цих начал. У текстах самого Голосовкера — особливо в працях про міф і трагедію — присутній цей мотив граничності, максимального внутрішнього напруження між розумом і тим, що виходить за його межі.

«ПРИХОВАНИЙ КЛАСИК»

Мабуть, можна сказати, що наукова біографія Голосовкера, історія його книг та ідей виходить далеко за межі його життя. Це філософ високої інтелектуальної оригінальності, який заслуговує на те, щоб бути включеним до канону «глобальних» філософів XX століття — як-от Мартін Гайдеггер чи Жан-Поль Сартр. І якщо він менш відомий, ніж вони, то радше через історичні та інституційні обставини, а не масштаб ідей. Його центральна ідея випереджала свій час: «Логіка міфу» — це спроба показати, що міф має власну форму раціональності, яку не можна зводити до наукової чи формальної логіки. У цьому сенсі Голосовкер виявляється близьким до тих напрямів XX століття, які переглядали статус міфу: приміром, до праць Клода Леві-Стросса або Карла Юнга, хоча він дійшов цих ідей незалежно та в іншій філософській традиції.

Однак в цілому Голосовкер як мислитель, що поєднує філософію, філологію та художню уяву, стоїть осібно й не вписується повністю у жодну школу. Його тексти — не лише філософські, а й літературні — сприймаються як приклад рідкісного синтезу мислення та уяви. Саме це робить його важливим не так для «систематичної філософії», як для ширшого поля гуманітарного знання. Він, як і раніше, залишається свого роду «прихованим класиком» — постаттю, чия значущість визнається при глибшому зануренні, але не є закріпленою масовим академічним каноном. І це робить його спадщину, зокрема й біографічну, прихованою перлиною української та європейської культури, яку ще належить гідно оцінити.

При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media