«Змінити можна тільки себе», — митець з Євпаторії Андрій Дудченко
Андрій Дудченко / фото з особистого архіву
Андрій Дудченко народився у місті Євпаторія 1983 року. Завдяки батькові, художнику М. Я. Дудченку, потрапив до художнього училища, повірив у свої сили та почав шлях митця, який триває досі…
Змінював безліч стилів, присвітив багато років роботі з натури. Тривалий час займався церковним розписом (про що мріяв з юнацтва), вивченням візантійської іконографії, що у підсумку сильно вплинуло на формування деяких рис особистого стилю у живописі та інших практиках сучасного мистецтва.
Роботи художника створені під впливом метафізичного живопису, його картини демонструють тонке відчуття самотності й відчуження у сучасному світі. Митець розширює галерею безликих образів, додаючи питання гендерної і часопросторової ідентифікації, без якої набуття власного «обличчя» неможливе.
Тож, врешті-решт, експерименти з формальним і літературним цитуванням у художника переслідують лиш одну мету — спонукати уявну «молоду людину» до «переоцінки своїх пріоритетів та цінностей, надбаних у процесі соціалізації, до свідомого перевідкриття фундаменту власної особистості».
Основним напрямком у творчості, актуальним зараз, імовірно, є метамодернізм.
Який перший творчий момент у своєму житті ви пам’ятаєте?
Що стоїть на заваді здійснення ваших творчих амбіцій?
Лінощі, постійні сумніви та банальні питання: «чи потрібно те, що я роблю, взагалі комусь?», «чи саме цім я маю займатися?», «яка в мене місія?».
З чого ви починаєте свій день?
По-різному, інколи з рішучої дії, все й одразу… інколи з довгого зависання, прокрастинації та повного паралічу — кава цигарки, кава… і так по колу.
Чи є у вашому житті хтось, хто вас постійно надихає?
Так, це деякі з моїх близьких друзів, яки, попри все, працюють і не втрачають віру у гуманізм мистецтва.
Дайте визначення музи. І хто є вашою музою?
Так, моя дружина. Вона постійно пропонує зайнятись чимось іншим… Тим, що реальні гроші приносить.
Як ви реагуєте, коли зіштовхуєтеся з переважаючим розумом чи талантом?
Намагаюсь мовчати та інколи робити вигляд, що трошечки розумію, про що йдеться.
Як ви дієте, коли стикаєтеся з перешкодами на шляху до успіху чи загрозою поразки?
По-філософському, в мене поки ще вистачає самоіронії посміхатись над собою за різних обставин.
Як ви розумієте майстерність?
Відданість справі та постійна досконалість, навіть у непомітних деталях.
У чому полягає ваша найбільша мрія?
Є в Євангелії притча про таланти… Відчути наприкінці життя його немарність. Сказати: «Я все зробив, за що взявся, помножив те, що дав мені Бог».
В Україні протягом останнього десятиліття змінилося…
І ще зміниться…
Хочу змінити у рідному місті…
Я взагалі противник будь-яких змін (у місті).
Щодо мого рідного міста Евпаторія — я бачив там стільки змін, що перестав себе ідентифікувати з ним. Але, дійсно, є речі вічні… — море, повітря, особисті спомини. Тому цього місця мені завжди не вистачає.
Якщо не ваше місто, то яке місто в Україні?
Змінити можна тільки себе, і то відносно — все інше, ніби повітря, інколи буває забрудненим. Все ж таки, щодо міста, — краще просто не чіпати те, що ще лишилося.
Метафора, літературний герой, асоціація для сучасної України…
Важка історія… Може, гоголівський Тарас Бульба, може, Святий Себастьян.
Чи можливо пробачити ворога?
Це тяжка особиста справа. Дуже залежна від потрясінь.
Найкраща порада, яку ви отримали у житті?
Від Сальвадора Далі:
Художник, малюй!
Чи є фраза, з якою ви йдете дорогою життя?
Ісусова молитва.
