КАЛІГРАФІЯ ТРЕНУЄ МОЗОК: чому олівець кращий за клавіатуру, а дошка — за монітор

Photo by luca romano on Unsplash

Свого часу у школах по всьому світу були скасовані вимоги до почерку учнів. Тепер, з огляду на нові наукові дані, ця забута традиція повертається.

КУРСИВНЕ ПИСЬМО ВІДРОДЖУЄТЬСЯ

урсивне письмо — це каліграфічний стиль письма, що характеризується плавними, з’єднаними літерами. Свого часу він зник із навчальних програм, особливо у розвинених країнах. І хоча у Франції та Бразилії школи ніколи не припиняли навчати курсивного письма, у США, Фінляндії та Швейцарії навчальні заклади почали дедалі частіше переходити на цифрові інструменти. Однак останніми роками курсивне письмо було несподівано реабілітоване й у цих країнах. Приміром, у США штат Нью-Джерсі став останнім за часом, який повернув каліграфію до класів. Він приєднався до близько двадцяти американських штатів, що за минуле десятиліття запровадили аналогічні правила, зобов’язавши школи навчати дітей курсивного письма в 3–5-х класах, тобто приблизно у віці від 8 до 11 років.

ПОЧЕРК — НАЙСКЛАДНІШИЙ ФЕНОМЕН

В останній день свого перебування на посаді тепер уже колишній губернатор Нью-Джерсі Філ Мерфі підписав відповідний законопроєкт. Своє рішення він обґрунтував тим, що навчання письма курсивом може принести учням когнітивні переваги. Дослідження незмінно показують, що почерк — це складніший феномен, ніж зазвичай вважають. А написання тексту від руки набагато краще стимулює розвиток мозку, ніж набір тексту на клавіатурі. Щоб з’ясувати, чи справді курсивне письмо має переваги перед друкованим, коли літери пишуться окремо, редакція журналу Nature вирішила звернутися до нейробіологів та фахівців у галузі освіти.

ВПЛИВ ПИСЬМА НА МОЗОК

Нейробіолог Карін Харман Джеймс з Індіанського університету в Блумінгтоні наголошує, що в США нерідко трапляються випадки, коли люди взагалі не навчені писати курсивом, оскільки цей вид письма не є обов’язковим у школах, починаючи з 2010 року, навіть незважаючи на те, що, розвиваючи дрібну моторику, каліграфія суттєво впливає на навчання дітей. Під час одного з досліджень Джеймс дітей, які ще не вміли читати, навчали або писати літери від руки, або друкувати їх на клавіатурі. Пізніше, під час проведення функціональної магнітно-резонансної томографії, їм показували зображення літер. Фахівці виявили, що у дітей, які вміють писати, активовані ділянки мозку були схожі на ті, що активуються під час читання у дорослих. Однак ця закономірність не спостерігалася у дітей, які навчилися лише друкувати.

КУРСИВ СТИМУЛЮЄ ЦЕНТРИ НАВЧАННЯ Й ПАМ’ЯТІ

Ці результати, поряд з іншими поведінковими тестами, показали, що письмо від руки покращує здатність дітей розпізнавати літери та цифри. «Схоже, що сам процес письма від руки дійсно допомагає дітям навчитися розпізнавати предмети, — каже Джеймс, — і це не є несподіванкою, оскільки відомо, що дрібна моторика у дітей є дуже важливою для розвитку та успіху у розв’язанні найрізноманітніших завдань». Одрі ван дер Меєр, її колега з Норвезького університету природничих і технічних наук у Тронхеймі, також порівняла активність мозку дітей, які пишуть від руки, з активністю мозку під час друкування на клавіатурі. Вона виявила, що під час письма електрична активність мозку зосереджується поблизу центрів навчання та пам’яті, а під час набору тексту на клавіатурі ці ділянки майже не задіяні.

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

Приєднатися до клубу друзів

УСКЛАДНЕННЯ РУХОВИХ ПАТТЕРНІВ

Одрі ван дер Меєр наголошує на винятковій важливості каліграфії для розвитку дітей. «Під час письма від руки формуються складні рухові паттерни, тоді як під час друкування на клавіатурі — лише дуже прості рухи пальців», — стверджує норвезька дослідниця. Вона додає, що в Норвегії деякі школи повністю перейшли на цифрове навчання, тому в перший день занять шестирічні учні отримують планшет, на якому вчаться читати й писати. Але до чого призводить це технологічне нововведення? «Зараз вчителі початкових класів скаржаться, що до них приходять учні, які ледь вміють тримати олівець», — каже вона. Тому нейробіолог та її колеги рекомендують норвезькому уряду відновити вимоги до навчання письма від руки.

ВІД ДРУКОВАНОГО ШРИФТУ — ДО КУРСИВУ

Вірджинія Бернінгер, дослідниця у сфері освіти та клінічна психологиня, майже три десятиліття вивчала почерк у Вашингтонському університеті в Сіетлі. Її дослідження полягали у визначенні того, які стилі письма — курсивний чи друкований — слід викладати та на яких рівнях навчання. Зрештою її команда дійшла висновку, що навіть навчання письма друкованими літерами в 1-му та 2-му класах (приблизно у віці від 6 до 8 років) має значні переваги. Бернінгер зазначає: психологам добре відомо, що активне виконання чогось закріплює навички. З огляду на те, що майже всі матеріали для дитячого читання — це текст, написаний друкованими літерами, має сенс починати саме з них. Після цього варто переходити до навчання письма курсивом. За словами Бернінгер, починаючи з 4-го класу курсивний почерк отримує перевагу над друкованим як в орфографії, так і в швидкості письма.

ВИКОРИСТОВУЙ АБО ВТРАТИШ!

Водночас група вчених із Канади дійшла висновку: діти, які в 1-му та 2-му класах опановували лише один стиль письма — курсив чи друкований, — писали краще, ніж ті, хто спершу навчався друкованого письма, а потім курсиву. При цьому діти з групи, яка писала лише курсивом, мали додаткову перевагу перед іншими дітьми в плані синтаксису та словотворення. Загалом науковці визнають, що каліграфія може поліпшити дрібну моторику дітей завдяки розвитку спритності та уваги. Хоча досліджень, що вивчають цей зв’язок, на жаль, не так багато. Розходяться думки фахівців і щодо того, який стиль письма є кращим. У будь-якому разі зрозуміло, що мозок працює за принципом «використовуй або втратиш», тому важливо регулярно тренувати його, розвиваючи дрібну моторику. Але є й інші причини, через які важливо зберігати навички письма від руки: почерк — це частина культурної спадщини та людської природи. Чудово, коли нові покоління зберігають вміння писати від руки любовні листи, вірші або хоча б список покупок.

Оригінальне дослідження: