Логарифмічна ілюстрація спостережуваного Всесвіту Пабло Карлоса Будассі / sciencealert.com
Нещодавно на сайті Корнельського університету, одного з найбільших і найвідоміших вишів США, було опубліковано статтю відомого космолога Нікодема Поплавського з Університету Нью-Гейвена. У ній він наводить нові докази існування паралельних всесвітів. Побічним ефектом відкриттів Поплавського є відмова від теорії Великого вибуху, що створив наш Всесвіт, і сингулярності, передбаченої Альбертом Ейнштейном.
ДВЕРІ ДО ІНШИХ СВІТІВ
Гіпотеза польського фізика Нікодема Поплавського давно бентежить спільноту вчених. 2010 року National Geographic і Science занесли її в десятку найвидатніших наукових ідей. У короткому науково-популярному викладі вона полягає в тому, що чорні діри є «дверима» до інших всесвітів.
Відповідно, і наш Всесвіт теж перебуває всередині чорної діри, яка існує в іншому, більш масивному Всесвіті. Виходить щось схоже на космічну мотрійку неймовірних розмірів, у якій мультивсесвіти пов’язані «червоточинами» — тунелями чорних дір.
ДО ЧОРНИХ ДІР ДОДАЛИСЯ БІЛІ
Поплавський запропонував науковій спільноті математичну модель, яка суттєво доповнює ідею Альберта Ейнштейна про існування всередині чорних дір сингулярності. Його загальна теорія відносності говорить, що надконцентрація матерії в невеликому просторовому об’ємі спричиняє колапс і сингулярність.
Поплавський же описує цей процес інакше: загибель зірки призводить не до сингулярності, а до появи всередині чорної діри так званої білої діри — «дверей» в інший Всесвіт. Іншими словами, чорна діра не відпускає матерію «на волю», а одразу ж починає будувати з неї новий світ, запускаючи процеси утворення нових зірок і галактик. Оскільки вона сама обертається, то передає своє обертання і новому Всесвіту.
ТЕОРІЯ ВЕЛИКОГО ВИБУХУ ЗАСТАРІЛА?
Ідея Поплавського дає змогу відмовитися від теорії Великого вибуху як від джерела простору-часу і розглядати народження Всесвіту як результат активності білої діри. Науковець вважає, що за допомогою його гіпотези можна пояснити різні космічні аномалії. Наприклад, надшвидке формування деяких масивних галактик і загадкові гамма-сплески, які можна інтерпретувати як реакцію нашого простору-часу на потрапляння в нього через «червоточину» матерії з інших всесвітів.
ТРИ МЕТРИКИ
У своїй новій статті Никодим Поплавський продовжує наводити доказові аргументи на користь існування сусідніх всесвітів усередині чорних дір. У його моделі горизонт подій чорних дір, хоча і являє собою область простору-часу, але не розширюється так само, як розширюється Всесвіт.
Він проаналізував та зіставив три метрики — МакВітті, Шварцшильда і FLRW, які описують властивості чорної діри, зануреної у Всесвіт, що розширюється, і властивості простору-часу поблизу і далеко від неї. Виявивши протиріччя в картині, яку може бачити гіпотетичний спостерігач, що перетинає горизонт подій, Поплавський запропонував свій варіант розв’язання цих протиріч.
ВСЕСВІТ РОЗШИРЮЄТЬСЯ З РІЗНОЮ ШВИДКІСТЮ
Уявімо, що чорна діра оточена так званою вакуоллю Ейнштейна — Штрауса — сферичною вакуумною порожниною. Оскільки, згідно з теорією Габбла, наш Всесвіт розширюється, отже, має розширюватися й межа цієї порожнини. Усе, що відбувається на зовнішній межі порожнини, описує метрика FLRW, на внутрішній — метрика Шварцшильда.
Але тоді виходить, що в межах горизонту подій простір-час ігнорує розширення Всесвіту. З урахуванням метрики МакВітті варто визнати, що в різних своїх частинах Всесвіт розширюється з різною швидкістю. І це може бути також непрямим свідченням того, що по той бік горизонту подій розташований інший Всесвіт.
ВСЕСВІТИ НАРОДЖУЮТЬ ОДНЕ ОДНОГО?
Поплавський вважає, що на іншій стороні горизонту подій Всесвіт спершу коливається, проходячи через цілу низку циклічних стиснень і розтиснень. На наступному етапі він досягає таких розмірів, за яких починає домінувати космологічна постійна. Після цього настає третій етап — необмеженого розширення.
На думку Поплавського, ми цілком можемо говорити про те, що наш Всесвіт — частина космічної «мотрійки». Виник він у результаті космічних «пологів» — з тієї чорної діри, яка існує в іншому, сусідньому з нами «материнському» Всесвіті. І тоді цілком логічно, якщо космологічна постійна нашого Всесвіту виявиться пов’язаною з кутовим моментом обертання цієї чорної діри.
Оригінальне дослідження: Black holes in the expanding Universe
