НОБЕЛІВСЬКІ ПРЕМІЇ 2023 РОКУ: економіка, медицина та премія миру
Автор фото Олександр Махмуд, 2018. Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop
Нобелівська премія найчастіше присуджується чоловікам. Головну нагороду в галузі науки вручають уже 112 років поспіль, і серед її лауреатів лише 6% жінок. 2023 рік не став винятком — чоловіків серед учених, як і раніше, більшість. Але не поспішатимемо…
Сильні жінки — безумовний тренд цього нобелівського сезону. Важко не помітити, що цього разу жінки вразили своєю харизмою, силою волі та надзвичайними життєвими історіями, які обов’язково стануть матеріалом для майбутніх фільмів та книг.
#1 ЕКОНОМІКА: РІВНОПРАВНІСТЬ ЖІНОК ЯК ДРАЙВЕР РОЗВИТКУ
Нобелівська премія з економіки унікальна сама собою. Бо на відміну від решти номінацій Альфред Нобель 1901 року її не засновував. 1969-го це зробив Банк Швеції. Та оскільки премія все одно вважається «Нобелівською», як і всі інші премії, її вручає Шведська королівська академія наук.
Цього року її присудили американському економісту Клодії Голдін за дослідження ролі жінок на ринку праці. І це нагородження стало двічі унікальною подією. По-перше, тому що за 54 роки існування премії комітет, який її присуджує, жінок чомусь особливо не шанував.
Голдін стала лише третьою за рахунком жінкою-лауреатом, після Елінор Остром у 2009 році та Естер Дюфло у 2019-му. Але навіть дві вищезгадані жінки отримали їх не одноосібно, а в компанії чоловіків. А це чисто «жіночою перемогою» можна вважати з дуже великою натяжкою.
Звичайно, тій же Дюфло вдалося встановити два власні рекорди. У 46 років вона стала наймолодшим лауреатом «нобелівки». Крім того, це був перший випадок в історії, коли Нобелівську премію з економіки здобула подружня пара: француженка Естер Дюфло розділила її не лише з американцем Майклом Кремером, а й зі своїм чоловіком Абхіджітом Банержі. Як то кажуть, все в сім’ю!
Звісно, такий сімейний нобелівський підряд набагато приємніший, ніж історія з Альбертом Ейнштейном, якому довелося, згідно зі шлюбним контрактом, передати грошову частину Нобелівської премії своїй колишній дружині Мілеві Марич. Як бачите, жінки можуть бути причетні до нобелівського світу у різний спосіб.
Хай там як, гендерний «перекіс» у цьому питанні вдалося остаточно виправити лише 2023 року — 77-річна Клодія Голдін на сьогоднішній день стала першою та єдиною жінкою, яка отримала Нобелівську премію з економіки одноосібно! Що теж велика рідкість, оскільки з 2000 року одноосібна премія вручалася лише 5 разів!
Відсутність у компанії Голдін чоловіків-лауреатів є вельми символічним актом, якщо згадати, що премію присуджено Клодії за дослідження становища жінок на світовому ринку праці, де й досі існує гендерна нерівність.
Голдін заявила про себе як найбільший фахівець із цієї проблеми ще 1990 року у книзі «Розуміння гендерного розриву: історія жінок в американській економіці». І того ж року стала першою жінкою, яка отримала професорську посаду на економічному факультеті Гарварда. Тож бути першою для Клодії Голдін не вперше.
Цікаво, що в її кар’єрі виявився хоч і непрямий, але «український слід». Справа в тому, що сама себе вона називає нобелівським лауреатом «у третьому поколінні». На тій підставі, що її вчителем був володар «нобелівки» Боб Фогель, наставником якого, у свою чергу, був нобелівський лауреат Саймон Кузнець. Так, саме той знаменитий «батько ВВП», який закінчив Харківський комерційний інститут, перш ніж стати економічним мислителем світового масштабу (докладніше про нього читайте тут).
Чому ж робота Клодії Голдін, яка сама себе називає «економічним детективом», є такою важливою? Напередодні присудження Нобелівської премії вона видала нову книгу «Чому жінки перемогли» про історію боротьби жінок за свої права з 1905 до 2023 року. Але Голдін показує, що проблема полягає далеко не лише в несправедливості та аномальності нерівних можливостей для чоловіків та жінок.
Якщо велика кількість людей не зайняті роботою, що відповідає їх кваліфікації та таланту, це призводить до великих витрат для суспільства. Насамперед економічних. Наприклад, ще у 2015 році агентство McKinsey зробило розрахунки, згідно з якими досягнення протягом 10 років повного ґендерного паритету у світі призвело б до додаткового збільшення глобального ВВП приблизно на 25%.
Тому, коли ви розмірковуєте про те, звідки взяти ресурс для розвитку в період глобальної кризи, ось він, прямо перед вами — подумайте про ґендерну рівність як драйвер зростання!
#2 МЕДИЦИНА: ГРОШІ У ПЛЮШОВОМУ ВЕДМЕДИКУ ТА ЗАПІЗНІЛЕ ВИЗНАННЯ
Нобелівську премію з фізіології та медицини отримали два дослідники з американського Університету Пенсільванії за розробку технології, яка лягла в основу виробництва вакцини проти COVID-19. Свою роботу американський біохімік угорського походження Каталін Каріко та американський імунолог Дрю Вайссман розпочали ще у далеких 90-х роках минулого століття.
Вони поставили собі амбіційне завдання — створити вакцину нового покоління з урахуванням синтезованих матричних РНК (мРНК). Для тих, хто призабув шкільний курс біології, нагадаємо, що мРНК — це така рибонуклеїнова кислота, котра командує вашому організму, як виробляти білки, у тому числі й антитіла до патогенів.
Ідея була така, щоб створити штучну мРНК із заданими характеристиками для боротьби з патогеном. Але проблема в тому, що вроджений імунітет наполегливо не хотів з такими мРНК миритися і влаштовував «страйк», видаючи небажані побічні реакції. Каріко та Вайссман знайшли спосіб, як «обдурити» імунітет і вирішити цю проблему.
Коли вибухнула пандемія коронавірусу, їх технологія в рекордно короткі терміни допомогла компаніям Pfizer і Moderna створити вакцину, яка була введена близько 13 млн разів і допомогла врятувати мільйони життів. Але майбутнє цієї технології пов’язане не лише з профілактикою коронавірусу.
Сьогодні технологія синтезу мРНК застосовується навіть у терапії онкологічних захворювань. Цікаво, що нині нобелівські лауреати приймають численні привітання. Однак Вайсман із гіркотою згадує, що коли вони знайшли спосіб безпечного застосування мРНК у вакцинах, їх телефони мовчали — вони розуміли, що зробили прорив, але відкриття нікого не зацікавило. Можна сказати, що його ігнорували, доки не грянув ковид.
Про свій нелегкий шлях до слави розповідає й Каріко. Вона народилася у маленькому угорському містечку Кішуйсаллаші у родині м’ясника. З дитинства захоплювалась біологією. Щоби Каталін мала можливості для повноцінної роботи, її сім’я продала машину і, сховавши гроші у плюшевого ведмедика, вирушила до Америки — в нікуди…
Попереду на неї чекали сльози, безсонні ночі, злидні, розлука і — приголомшливі наукові відкриття. Свою наукову кар’єру Каріко порівнює з веслуванням, повернувшись спиною до зустрічного руху: ти не розумієш, яким буде результат, де і коли буде фініш, але продовжуєш уперто пливти.
#3 ПРЕМІЯ МИРУ: ЛАУРЕАТ, ЯКОГО Б’ЮТЬ БАТОГАМИ
Сильні жінки — безумовний тренд цього нобелівського сезону. Іранська правозахисниця Наргес Мохаммаді нічим не поступається Клодії Голдін і Каталін Каріко в завзятості та силі волі.
Минулого року ВВС внесла Мохаммаді до списку «100 надихаючих та впливових жінок світу». А вже цього року їй дісталася Нобелівська премія миру за «боротьбу проти пригнічення жінок в Ірані», причому вона отримала її сидячи у в’язниці. У принципі, таке трапляється не вперше. За всю історію Нобелівської премії миру її чотири рази вручали лауреатам, які перебували за ґратами під час нагородження.
Спочатку це був німецький журналіст та в’язень нацистського концтабору Карл фон Осецький. Свого часу владу Третього рейху це настільки обурило, що вона взагалі заборонила своїм громадянам отримувати подібну нагороду у будь-яких сферах. Згодом політичний діяч тоталітарної Бірми Аун Сан Су Чі. Далі китайський правозахисник Лю Сяу-Бо та білоруський борець із режимом Алесь Біляцький. Зауважили, що з ними не так? Правильно — вони всі чоловіки!
Наргес Мохаммаді стала першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію миру у в’язниці. Вручення їй «нобелівки» іранська влада назвала «відхиленням, що розчаровує». За що посадили Наргес? Ще студенткою фізфаку вона активно включилася у захист прав жінок в Ірані.
Загалом її затримували 13 разів. Вперше — у 2011 році за діяльність із захисту прав політв’язнів та їхніх сімей. У 2015 році виступи проти смертної кари призвели до повторного арешту. На сьогоднішній день Наргес набрала в сукупності 31 рік ув’язнення та 154 удари батогами. Але тиск міжнародної спільноти змушував владу Ірану періодично зменшувати терміни.
У травні 2021 року за «антидержавну пропаганду» вона знову отримала 2,5 роки в’язниці, де перебуває досі. А ось чоловікові Наргес, відомому журналісту Таги Рахмані, пощастило більше. Після 14 років ув’язнення йому з двома дітьми вдалося вирватися з Ірану та оселитися у Франції. Цікаво, що Мохаммаді обрали із 351 претендента на премію миру, серед яких був і український президент Володимир Зеленський.
