ПОДОРОЖ У НЕВІДОМІСТЬ: драйвери української економіки під час війни
Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop
Російське вторгнення завдало економіці України страшного удару. Проте українська бізнес-спільнота не зневірилася і не опустила руки. Навпаки, нові складні виклики привели багато компаній до пошуку нових напрямів економічного зростання. Про це лідери українського бізнесу говорили на одній із панелей 10-го Київського міжнародного економічного форуму «Сила виклику: що формуватиме майбутнє України та світу?»
ВАСИЛЬ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Ініціатор КМЕФ, засновник холдингу UFuture
СТВОРЮЙТЕ ІНШИХ ЛІДЕРІВ!
На мою думку, головна ціль лідера — створювати інших лідерів. До війни протягом 10 років ми разом із командою їздили по світу, знайомилися з новітніми технологіями, навчалися в різних компаніях та інститутах. Ми бачили, куди рухається світ. І з цього навчання привезли ідею індустріального парку UNIT.Сity.
Можу сказати, що у теперішні скрутні часи, під час війни, ці інвестиції окупаються. Всі, кого я навчав 10 років, сьогодні є успішними керівниками і працюють дуже ефективно. Мене запитують, як запобігти тому, щоб люди, на яких витрачено багато часу та грошей, не пішли від тебе до іншої компанії? Тут все просто…
Серед українців багато лідерів. Але здебільшого вони не дуже полюбляють, коли якісь інші лідери зростають поруч з ними. Тож, аби люди залишалися, треба створювати відповідні умови. У тому числі, давати гідну заробітну плату й долю від бізнесу. Тоді лідери залишаються і працюють краще.
Я маю приклади, коли ті, хто починав як менеджери, зараз зі мною в бізнесі 50 на 50. Вони розвиваються, і ми разом заробляємо гроші.
НЕ БІЙТЕСЯ ПРИЙМАТИ ВАЖКІ РІШЕННЯ!
Ще один сучасний виклик для лідера — не боятися приймати важкі, неприємні рішення. Якщо економіки у бізнесі немає — продавайте бізнес! Навіть зі збитком, але негайно закривайте свої проблеми.
Десь через пів року після початку війни до мене за порадою звернувся один підприємець. Він був власником бізнес-центру, але справи йшли не дуже добре. Йому запропонували продати бізнес на 30% дешевше, ніж той тоді коштував. Він вагався: може, війна скоро закінчиться, може, ціна ще зросте… Тоді я йому порадив погодитися на запропоновані умови та швидко продати бізнес-центр. Але він цього не зробив. Потім через рік прийшов до мене й каже: «Зараз я вже за половину тієї ціни не можу продати!»
Це показова історія. Навіть коли у тебе кепські справи, ти маєш рухатися вперед: продавай бізнес, перегортай сторінку і починай спочатку. До війни в мене був дуже гарний проєкт — інноваційний парк LvivTech.City. Проте через два роки після війни я продав його зі збитком. Але при цьому закрив кредити, виправив ситуацію та спрямував інвестиції до UNIT.Сity у Києві. Зараз ми впевнено і спокійно рухаємося вперед!
СЕРГІЙ ТІГІПКО
Власник компаній Групи «ТАС»
ДРАЙВЕРИ БІЗНЕСУ: ЧЕСНІСТЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Зараз ми маємо нормальний робочий настрій. Вже підписали угоду з польською фінансовою установою Getin Holding щодо продажу Групі ТАС українського «Ідея Банку». У нас є наміри пройти всі процедури Антимонопольного комітету та НБУ і стати його власниками.
Що стосується інших планів, ми завершуємо угоду щодо покупки насіннєвого заводу й елеватору на 40 тис. тонн зберігання. Будуємо у Ковелі вагонобудівний завод під стандарти європейської колії. Також повним ходом з нуля йде будівництво підприємства з переробки яблук у яблучний концентрат.
Розвиваємо разом з PGD Group цікавій проєкт будівництва на Оболоні обсягом 140 тисяч метрів. У подальших планах — побудувати та ввести в експлуатацію в Києві ще тисячі квадратних метрів. Про що ми зараз думаємо? Що нас турбує? Що драйвить нас у ці важкі для країни часи?
Мені здається, український бізнесмен перш за все має чесно поводити себе під час такої ситуації. А що таке чесна поведінка для інвестора? Триматися в будь-якому разі і бути відповідальним перед нашими працівниками, перед нашою країною, перед нашими військовими.
АПЕТИТ ДО РИЗИКУ: ВЕЛИКІ ВИКЛИКИ — ВЕЛИКІ МОЖЛИВОСТІ
Відверто кажучи, сьогодні бізнес в Україні — це не тільки великі виклики, але й непогані можливості. Давайте подивимось: ми втратили внутрішній ринок, але відкрили для себе ринок європейський. Третій рік поспіль ми без квот продаємо до ЄС все, що можемо виробити. Тобто ми отримали дуже перспективний ринок збуту.
Далі: незважаючи на війну, банківська система нормально працює, ви сьогодні можете прийти до банку і знайти там не найвищі ставки. Ви можете отримувати кредити під експортне постачання. І, нарешті, третя позиція, на мій погляд, дуже важлива: ми сьогодні маємо «агентів» своїх інтересів у всьому світі.
Наша компанія, наприклад, створила за кордоном три представництва. Повірте, краще за українців ніякі іноземці там не будуть працювати! Крім того, бізнесмен зараз може купити значно дешевше те, що вчора коштувало набагато більше. А завтра може коштувати ще більше.
Тут все залежить від того, який у тебе апетит до ризику… Що стосується партнерства, воно, як на мене, створює проблеми на певних етапах розвитку. Тому я його не дуже полюбляю. Хіба що людина отримує конкретний відсоток від заробленого: отримав — рухайся далі! На мій погляд, такі командні стимули працюють набагато краще.
ВОЛОДИМИР ПОПЕРЕШНЮК
Співвласник «Нової пошти»
БОЖЕВІЛЬНИЙ КРОК У НЕВІДОМІСТЬ
До залучення нових людей до бізнесу я та мій партнер В’ячеслав Клімов ставимося не дуже прихильно… Мабуть, тому, що поки не можемо уявити поруч із собою якогось іншого партнера. Ми постійно перебували перед вибором: продавати компанію чи ні, виходити на IPO, чи не виходити…
Вважається, що стартапи завжди мріють комусь продатися. Але у мене тоді виникає питання: якщо всі на ринку так хочуть продаватися, хто ж тоді все це купує? І я дійшов висновку, що ті, хто купує, крутіші, ніж ті, хто продає. Я хочу купувати, і тому виходити на IPO компанія принципово не буде. Але для бажаючих існує можливість придбати її цінні папери.
Коли ми відкривали «Нову пошту», все, що ми робили, більше нагадувало божевілля. Це не була сміливість. Насправді це була якась своєрідна «тупість»: ти взагалі не розумієш, куди йдеш, але все одно робиш крок у невідомість! А потім повертаєшся назад і думаєш: «Боже! Якби я від самого початку знав, як буде важко, можливо, ніколи б той крок не зробив!»
Тому в цілому невизначеність допомагає створювати бізнес. Ми відкривали «Нову пошту» без грошей, без досвіду, без знань, абсолютно без розуміння, як все це робити.
ТРЕБА ЗНАЙТИ СВОЮ «ШПАРИНКУ»
Зараз ми робимо ще один крок у невідомість: ми перетнули український кордон і опинилися у «великому світі». Це як у боксі перейти до іншої, вищої ліги і почати битися на рингу з найкращими із найкращих. Я вважаю, цей крок є дуже корисним і для нашого бізнесу в Україні — ми повертаємося з європейських тренувань з певними напрацюваннями. І я бачу, як «Новопоштова Україна» постійно покращується після наших закордонних пригод.
Коли ми дивимося на те, що дійсно потрібно європейським клієнтам, то розуміємо: їм не потрібна українська версія «Нової пошти». Все, що ми створили в межах України, неможливо натягнути на всю Європу або на увесь світ. Потрібно мислити інакше: чим ти можеш бути корисний європейцям? Чим ти можеш бути корисний американцям?
Хто «ображає» наших потенційних клієнтів? Чим саме вони незадоволені? Гроші тут не головне. Треба знайти таку сервісну «шпаринку», в яку можна пролізти й бути корисним людям. Тому що зараз ми їдемо до європейців так само, як 20 років тому до українців — без грошей, але з великою підприємницькою енергією!
ГАЛИНА ГЕРЕГА
Співзасновник групи компаній «Епіцентр»
ДОДАТИ УКРАЇНЦЯМ ВПЕВНЕНОСТІ!
«Епіцентр» на ринку вже 21 рік, і, попри всі труднощі воєнного часу, ми продовжуємо працювати та інвестувати у країну, підтримуємо її економіку й людей. Проєкти, які ми реалізуємо впродовж майже трьох років війни, більше не про бізнес, а про соціальні речі.
Я пам’ятаю 24 лютого 2022 року — всі у шоковому стані! Україна майже зупинилася. Ніхто не знає, куди бігти. «Епіцентр» жодного дня не зачиняв свої двері. В першу чергу вони були відкриті для наших військових, бо потреби були величезні.
Пригадую такий випадок. Через місяць після початку повномасштабного вторгнення ми зателефонували підрядникам-будівельникам і кажемо: «Хлопці, давайте зустрінемось на будівельному майданчику на Березняках». Була довга тиша, а потім: «Ви не жартуєте?» — «Ні, не жартуємо».
І наступного дня ми їх витягнули на будівельний майданчик, хоча вони вже вивезли частину обладнання, законсервували техніку тощо. Але нам дуже хотілося додати впевненості тим людям, які залишилися в Києві. Тому ми мали йти тільки вперед.
Вже за чотири дні підрядники привезли техніку, і ми почали рухатися далі. Партнери і постачальники дивилися на це божевільне будівництво й казали: «Епіцентр» щось знає!» Це навіть не про бізнес — це про віру в Україну та її перемогу. У вересні цього ж року ми відкрили той самий сучасний торговий центр на Березняках. Таким чином ми зберегли майже 99% постачальників, а це більше 6 тисяч підприємств малого й середнього рівня. І вони до сьогоднішнього дня з нами.
НІЧОГО НЕ БІЙТЕСЬ!
До війни у групі наших компаній було 38 тисяч працівників. На жаль, зараз їх на 4 тисячі менше. І ця статистика погіршується, особливо в 2024 році. Якщо відсоток плинності у 22-му був десь на рівні 24%, зараз він сягає більше 30%. Але ядро колективу — це група потужних менеджерів, які з нами з перших днів.
До війни планів у нас було дуже багато: план розвитку був сформований до 2030 року. Це й торгово-розважальні центрі, й сучасні логістичні хаби, й індустріальні парки, проєкти з глибокої переробки сільськогосподарської продукції… На жаль, зараз ці плани доводиться кожного дня корегувати. Проте ми від них не відмовляємось.
Хочу сказати всім головне: не бійтеся! Треба сміливо рухатися вперед. Звертаюся до представників бізнесу: не сподівайтеся на міфічних західних інвесторів, які прилетять до нас на гелікоптері і тут всіх нас врятують. Ні, цього не буде. Врятує країну той, хто зараз живе тут.
Відновлювати, відбудовувати Україну будуть ті люди, які зараз сидять у цій залі. Ті, які попри замінування полів збирають врожай. Ті, які відкривають маленькі кав’ярні. Ті, які розпочинають виробництво. Це майбутнє України. І я вірю, що ми спільними зусиллями подолаємо всі виклики та випробування.
Підготовлено в партнерстві з КМЕФ. Huxley — інформаційний партнер Київського міжнародного економічного форуму
