ПРИРЕЧЕНІ НА СВОБОДУ: чому ми відмовляємося бути вільними

Сергій Черемісін. Свобода, 2021 / Facebook, «Сіль-соль»

Свободу в екзистенційній філософії розглядають як базову характеристику буття. Як писав Жан-Поль Сартр, ми народжуємося вільними і, по суті, приречені на волю. Сартр був атеїстом, і в цьому сенсі для нього свобода була також про те, що немає жодного зовнішнього закону над нами.

Однак, як не дивно, «хрещений батько» екзистенційної філософії Серен К’єркегор виходив із того, що Бог дав нам свободу і ми вільні обирати навіть зло, навіть те, що суперечить Божому задуму. Отже, й атеїстична, й релігійна гілки екзистенціалізму «прирікають» нас на волю.

СВОБОДА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

обох випадках ця воля обмежена відповідальністю. В атеїстичному контексті ми відповідаємо за всі акти нашої свободи і не можемо відмовитись від відповідальності (хоча дуже цього хочемо). У релігійному — на нас чекає рай чи пекло, або навіть небуття (на думку К’єркегора, душа може бути смертною).

Еріх Фромм у своїй книзі «Втеча від свободи» якраз наголошує на небажанні брати відповідальність за свободу. Іншими словами, ми хочемо бути вільними, та лише доти, доки не настає час платити за рахунками. Тож для кожного існує свобода обрати секс-наркотики-рок-н-рол, проте залежності можуть стати важкою розплатою, як мінімум за перші два компоненти.

Важливо відрізняти свободу від свавілля. Останнє — саме і є ігноруванням будь-якої відповідальності та будь-яких обмежень. Тоді як свобода присутня там, де є рамки, хоч би як парадоксально це звучало.

СВОБОДА Й ВИБІР

Яка може бути свобода, якщо немає вибору та різниці між добром та злом, немає жодних наслідків? У такому разі вона втрачає свій сенс. Звичайно ж, тут з нами «не погодиться» постмодернізм, відповідно до якого немає жодних правильних смислів і все є однаково ілюзорним.

Спроба позбавити людину відповідальності також позбавляє її свободи й сили, бо для прийняття відповідальності треба мати силу.

Наприклад, Раскольников у «Злочині і карі» начебто отримав свободу вбити стару лихварку (та й сестру її на додачу), проте до останнього відмовлявся брати на себе відповідальність у вигляді ув’язнення.

Може здатися, що воля — це можливість вибирати будь-що, але тоді й зворотний бік її — приймати наслідки своїх «будь-що». Напевно, в ідеальному вигляді це показав Ісус Христос, зваливши хрест усіх гріхів (а отже, відповідальності за них) на себе. Яка величезна свобода стоїть за цим! Тут чітко вбачається механізм: що більше ми здатні відповідати, то більша наша свобода.

Якщо ж перейти від духовності до психології, то брати відповідальність ми здатні лише за себе. Усі спроби перекласти її на іншу людину погано закінчуються для обох. Один відбирає силу та прогинається під непосильною ношею, другий стає слабким і залежним.

Батьки в нормі покликані допомагати нам тестувати свободу та обмеження. У міру сил і розуму вони віддають дитині дедалі більше свободи й дедалі більше відповідальності, одночасно виступаючи для неї підтримкою і стримуючи її.

В екзистенційному сенсі ми вільні обирати, власне, свобода — це свобода вибору. Причому свобода стосується як самих нас, так і іншого. Інший також вільний і вільний обирати відповідно до свого контексту та обмежень. До речі, усвідомлення цього факту здатне знизити градус образи на світ, в якому інша людина може вибирати з багатьох варіантів, включаючи зло.

Міжнародний конкурс оповідань «ОДЕСССІАДА»

Одним із ключових психологічних відкриттів Серена К’єркегора є роль екзистенційної тривоги. Її суть не лише у непередбачуваності Світу, а й у безмежній свободі Людини.

«Тривога — це непритомність свободи, — стверджував К’єркегор, — тобто вона — немов якесь запаморочення свідомості, що передбачає безмежність свободи, і звідси складнощі вибору та непередбачуваності його наслідків».

Свобода — це невизначеність і політ без опори, що є тривожним, а тривога, яка доходить до жаху, — це вже захист, що топить у собі свободу. За К’єркегором, цей жах веде нас до відчаю, адже у свободі без сенсу легко загубитися.

І ми губимося: у споживанні, накопиченні, життєвих тривіальностях, гонитві за грошима та статусом, у релігійному фанатизмі, метушні, у зануренні в мирське (якщо використовувати релігійну мову), в обсесивно-компульсивному (якщо використовувати психологічну). Згідно з К’єркегором, наше зростання полягає саме в усвідомленні цього розпачу.

СВОБОДА ТА МОЖЛИВОСТІ

Хочу розглянути саме психологічний мотив втечі від волі. Можна сказати, що усвідомлення своєї свободи та кількості наявних можливостей — це ознака здоров’я особистості.

Алкоголік бачить єдиний вихід із негативних переживань, нудьги, втоми, самотності — в алкоголі. Здорова особистість має досить багато варіантів на різний смак та «стан душі й гаманця».

Тільки реалізувати свободу важко, особливо коли можливостей нам ніхто не запропонував, окрім алкоголю, насильства та співзалежних стосунків. Насправді ми не біжимо, ми обираємо щось інше замість свободи — безпеку, комфорт, залежність, ставимо захист на місце цінності. Як це працює?

У дитинстві, стикаючись із травмою, яка завдає руйнівної шкоди нашій безпеці чи довірі, ми, якщо травма не зцілена, починаємо, часто вже несвідомо, захищати травмоване місце. Нам настільки боляче, що здається, ніби треба робити будь-що, аби бути в безпеці, в комфорті, ситості, все й усіх контролюючи.

Можна й наче необхідно поступитися своєю територією (як зараз геополітично Росія пропонує Україні), свободою бути собою, точкою зору (якщо вона взагалі є, адже іноді здається, що дешевше її не мати), бути щирим, виявляти емоції, бути злісним, навіть уразливим, сумним, втомленим тощо.

Все заради того, щоби більше не пережити ТІ травматичні події з минулого. Однак відмова від свободи — це теж прояв свободи, і призводить він до наслідків — життя стає нудним, збіднілим, звужується, перетворюється на  суху пустелю, де немає місця  живому, зокрема Душі.

У романі «Степовий вовк» Германа Гессе показане «міщанство», люди, які обрали безпеку, затишок, комфорт, достаток, відмовившись від свободи, особистості, творчості, ризику бути незрозумілими, знехтуваними, самотніми, складними. З іншого боку, Степовий вовк — людина, яка вибрала «нестерпну легкість буття», хиткий ґрунт, думки про самогубство, творчість, самобутність і всю повноту несення свого власного хреста.

Підсумовуючи, скажу: ми відмовляємося від свободи з цілої низки причин — у спробі уникнути відповідальності, в жаху перед безмежністю можливостей, не розуміючи сенсу цієї свободи, не бажаючи приймати її обмеження, обираючи як цінність «травматичну потребу» (наприклад, у безпеці, комфорті й контролі). Але способи втечі є ілюзорними, адже свобода є нашою даністю, ми приречені бути вільними до кінця.

При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media