10 ЗАКОНІВ ТИРАНІЇ: Фідель Кастро з Куби

Ієронім Босх. Віз сіна, 1510–1516 / Арт-оформлення: Olena Burdeina (FA_Photo) via Photoshop

Він правив 49 років. Перетворив країну на економічні руїни, порушував усілякі свободи, у пошуках яких люди тисячами тікали, сподіваючись знайти нове життя. Влаштував концтабори та запровадив карткову систему продажу продуктів харчування, що діє досі. Це «адвокат для бідних» з острова Куба.

10 ПРАВИЛ ПРАВЛІННЯ ФІДЕЛЯ КАСТРО

ПРАВИЛО 1. ЗНАННЯ ВІД ЄЗУЇТІВ ЗАСТОСУЙ ДЛЯ ДИКТАТУРИ

ародився Фідель Алехандро Кастро Рус (1926–2016) у родині великого власника плантацій цукрової тростини на Кубі. Спочатку навчався в єзуїтській школі в Сантьяго, а після в єзуїтському коледжі в Гавані. Став найкращим школярем-спортсменом у 1943–44 рр. І так вийшло, що першими, хто познайомив Фіделя з революційними ідеями, були єзуїти.

У 1945 році Кастро — студент юридичного факультету Гаванського університету. З перших курсів він захопився політикою і 1947-го вирушив до Домініканської Республіки, щоб повалити генерала Рафаеля Трухільо. А наступного року з’їздив до Боготи (Колумбія) — взяв участь у міських заворушеннях, хоча спочатку збирався на студентський конгрес. На вулицях Боготи Кастро й отримав революційне хрещення.

Закінчивши навчання в університеті в 1950-му, а після — аспірантуру, ставши доктором права, Кастро зайнявся адвокатською практикою в Гавані. Його клієнтами були здебільшого міські бідняки.

ПРАВИЛО 2. ПОСЯДЬ МІСЦЕ ПОПЕРЕДНЬОГО ТИРАНА

11 березня 1952 року на Кубі стався військовий переворот – владу в країні захопив генерал Батиста. І повівся як диктатор — скасував Конституцію 1940 року.

За Батисти Куба була країною з типовою колоніальною залежністю від США. Майже 70% економіки острівної держави перебували під контролем американського капіталу.

Кастро поставив перед собою завдання — повалити режим Батисти. Він зібрав однодумців, 160 відчайдушних головорізів, і 26 липня 1953 року, очоливши загін, пішов на штурм казарм Монкада в Сантьяго-де-Куба. Ця дата вважається початком Великої кубинської революції.

Батисту не скинули, багато революціонерів загинуло, Кастро втік, але разом із братом Раулем все одно потрапив за ґрати (дали 15 років). А через два роки братів звільнили за амністією, і вони вирушили до Мексики, де Фідель зібрав кубинських емігрантів у революційну групу під назвою «Рух 26 липня».

Наприкінці 50-х на Кубі стартувала громадянська війна. І 1958-й став вирішальним. Батиста зрозумів, що починає програвати, до кінця року повстанці активізували наступ за чотирма напрямками (один з них очолив Кастро, інший — Че Гевара), і диктатору тільки й залишалося, що тікати.

На початку січня 1959 року Фідель Кастро на чолі армії повстанців узяв владу на Острові Свободи у свої руки і залишався біля керма протягом наступних 49 років.

ПРАВИЛО 3. БУДЬ ГОТОВИЙ ДО НЕОБМЕЖЕНОЇ ВЛАДИ

Ще 1957 року під час інтерв’ю журналісту Герберту Метьюсу з «Нью-Йорк Таймс» Фідель заявив: «Влада мене не цікавить. Після перемоги я повернуся у своє село і займуся адвокатською практикою».

Хороший диктатор визначає сам, скільки голосів має отримати на виборах. Трапляється, що вистачає й 99%. У 2008-му, під час парламентських виборів, Рауль і Фідель Кастро отримали бажані 99% голосів кожен у своїх виборчих округах

Коли Кастро прийшов до влади 1959 року, його підтримала більшість кубинців: він обіцяв повернути конституцію 1940 року, створити чесну адміністрацію, відновити свободи — громадянські та політичні, провести реформи.

Однак, очоливши Кубу, замість цього він зайнявся зовсім іншим: націоналізував промисловість і приватну торгівлю в країні, провів радикальні земельні реформи, експропріював підприємства й сільськогосподарські угіддя американців.

США все це не сподобалося. Вони розірвали з Кубою спочатку економічні відносини, а в січні 1961-го й дипломатичні.

У квітні того ж року уряд США таємно спорядив півтори тисячі кубинських емігрантів (навчених ЦРУ), щоб повалити уряд Кастро, проте десант, що висадився в затоці Свиней, був розбитий збройними силами Куби.

ПРАВИЛО 4. ІГНОРУЙ ПРАВА ЛЮДИНИ

Права людини на Острові Свободи порушували з першого дня революції. По суті, революцією назвали захоплення й узурпацію влади в країні жменькою авантюристів. Діяли вони виключно в особистих інтересах. А права людини? Ані політичних, ані економічних прав у кубинців не було.

Куба не підписувала конвенції, які ухвалювало світове співтовариство за лінією Міжнародної організації праці. Люди працювали часто практично безкоштовно. Більшість виживала тільки за рахунок допомоги від родичів з-за кордону. Тож усі революційні обіцянки, дані Фіделем понад 60 років тому, так і залишилися на папері.

ПРАВИЛО 5. НЕ ВБИЙ КОРОВУ

1963 року режим Кастро заборонив кубинцям вбивати корів, а також без дозволу держави продавати яловичину. Під заборону потрапили й молочні продукти. За забій худоби кубинських фермерів штрафували, і вони залишали в господарстві одну корову, бо якщо друга раптом помре, то влада одразу ж почне розслідування.

І фермери почали викручуватися: ховали народжених телят, ростили їх таємно, а в разі падежу підміняли померлу корову іншою. Деякі, ризикуючи отримати 15 років в’язниці, зверталися до викрадачів худоби.

2021 року Куба, у зв’язку з пандемією COVID-19, оголосила про зняття цієї заборони в рамках реформи з усунення нестачі продовольства в країні. Фермерам пообіцяли дозволити розпоряджатися своєю худобою як завгодно, але тільки «після виконання державних квот і тільки з гарантією, що це не призведе до скорочення поголів’я».

Міжнародний конкурс оповідань «ОДЕСССІАДА»

ПРАВИЛО 6. НАРОДИСЯ В СОРОЧЦІ І НЕ БІЙСЯ ЗАМАХІВ

З дитинства Кастро любив встановлювати рекорди. А потім випадково потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Причому двічі.

Одна згадка — як людина, що пережила найбільшу кількість замахів — їх було 638, друга — як оратор, який виголосив найдовшу промову в історії ООН. Ця подія сталася у вересні 1960 року — промова Кастро з трибуни Генеральної Асамблеї ООН тривала 4 години 29 хвилин.

Що ж стосується замахів, вони відбувалися за всіх американських президентів часів правління Кастро, за їхньою ініціативою, і включали постріли снайперів, вибухові пристрої, заховані у взутті й у бейсбольному м’ячі, отруту в сигарах та багато іншого, але жодний з них не став фатальним.

Охорона Фіделя завжди опинялася на крок попереду. Або ж він просто в сорочці народився. Сам Кастро на цю тему одного разу пожартував, що якби замахи були одним з олімпійських видів спорту, він завоював би золоту медаль.

ПРАВИЛО 7. СТВОРИ АНАЛОГ ГЕСТАПО

За комуністичної диктатури важливою є хватка репресивних структур. Таку владу не перемогти мирним демократичним шляхом. В опозиції не вистачить сил зруйнувати герметично закриту воєнізовану структуру держави. Кастро швидко налагодив ефективну роботу служби розвідки.

«Червоним гестапо» кубинці прозвали Департамент державної безпеки (DSE). Його завданням було проникати в будь-які опозиційні до влади Кастро організації, а потім їх знищувати. Копія радянської моделі, DSE перебував під управлінням Раміро Вальдеса, сподвижника Кастро. У ньому були підрозділи для стеження за державними службовцями.

Працівників культури, спорту і людей творчих професій контролювало 3-е відділення, сфера інтересів 4-го відділення — організації, пов’язані з економікою, міністерствами транспорту і зв’язку. 6-е займалося прослуховуванням телефонних розмов. А за поштою спостерігало 8-е відділення, фактично порушуючи таємницю листування.

DSE тримав у тонусі правлячу систему Кастро. Цей департамент — особливий світ із необмеженою владою.

ПРАВИЛО 8. СТВОРИ ЖОРСТОКУ АЛЬТЕРНАТИВУ СЛУЖБІ В АРМІЇ

Кастро піддавав населення терору з самого початку правління. І робив це за допомогою створених ним структур — DSE і так званих Військових підрозділів для допомоги виробництву. З 1959 року через в’язниці та концтабори на Кубі пройшло понад півмільйона людей; від 15 до 17 тисяч супротивників режиму були розстріляні.

Що ж це за державна репресивна машина під назвою Військові підрозділи для допомоги виробництву (активно діяли з 1965-го по 1968-й)? Теж аналог радянської структури? Ні. Вони — породження Фіделя Кастро, суто кубинський винахід. Фактично — це концтабори, в які заганяли неблагонадійну молодь, для служби в армії непридатну.

Тут були й ті, хто відмовилися від військової повинності з міркувань совісті, були релігійні люди, гомосексуалісти. А ще інтелектуали, фермери (противники колективізації), а також усі, кого вважали «антисоціальними» або «контрреволюційними».

Понад 30 000 людей працювали безкоштовно на державних фермах, по 12 годин на день, сім днів на тиждень. Найменш благонадійним ув’язненим діставалися найважчі ділянки: починаючи від цукрових плантацій і закінчуючи каменоломнями. З організаторами будь-яких протестів охорона розправлялася нещадно.

ПРАВИЛО 9. ЗНАЙДИ «КОМУНІСТИЧНОГО СТАРШОГО БРАТА»

Куба почала купувати зброю в Радянського Союзу. І незабаром СРСР став одним із головних її союзників і торгових партнерів. Куба Фіделя Кастро, як могла, допомагала прорадянським революційним силам країн третього світу: Анголі, Ефіопії, Лівії, Нікарагуа, Сирії тощо.

СРСР же фінансував перекидання військ, навчав кубинських офіцерів, фактично вибудовував зовнішню політику Куби та користувався її людським ресурсом у різних збройних конфліктах.

У 1962 році Радянський Союз таємно розмістив на Кубі балістичні ракети, їх виявив американський літак-розвідник. Протистояння Куби й США досягло апогею і впритул наблизило світ до ядерної війни.

Карибська криза закінчилася, коли внаслідок жорстких перемовин СРСР погодився вивезти свою ядерну зброю з кубинської території в обмін на обіцянку Кеннеді прибрати з Туреччини американські ракети з ядерними боєголовками і не намагатися повалити режим Кастро.

Всілякі ембарго Вашингтона дуже послабили економіку Куби. Але навіть коли розпався СРСР, Кастро, як і раніше, залишався вірним доктрині комунізму.

ПРАВИЛО 10. ВЧАСНО ПЕРЕДАЙ ВЛАДУ НАДІЙНОМУ РОДИЧУ

Наприкінці липня 2006 року Фідель Кастро тимчасово передав владу своєму братові Раулю, відновлюючись після проведеної операції. Це був перший випадок, коли він поступився комусь владою над країною, нехай і тимчасово. У лютому 2008-го команданте офіційно заявив, що на новий президентський термін уже не піде. Мовляв, сили вже не ті…

На Кубі було створено систему, якій підійде назва «комуністична монархія». Фідель Кастро зрікся престолу на користь свого брата, а це вже династія.

КІНЕЦЬ ДИКТАТОРА

У квітні 2016-го 89-річний Фідель Кастро виступив із промовою на VII з’їзді Комуністичної партії Куби. 13 серпня 2016 року вся країна відзначала 90-річчя команданте, а 25 листопада того ж року Фідель Кастро помер.

Він прожив довге і місцями яскраве життя. І 49 років з нього в ролі диктатора.

Говорячи про найбільші «досягнення» кубинської влади, варто згадати машину пропаганди, завдяки якій відбувалася маніпуляція людьми, і ще систему тотального контролю над населенням. Спробували б ви не піти на церемонію прощання з Фіделем… вас одразу б занесли до чорного списку.

Згадуючи людину, яка створила сьогоднішню Кубу, багато хто цитує фразу з його знаменитої промови на суді: «Історія мене виправдає».

Кубинці, як і раніше, живуть у злиднях, продовжує працювати продовольча карткова система. На виборах вони можуть голосувати лише за кандидатів, призначених згори. І альтернативи цьому немає.

10 ЗАКОНІВ ТИРАНІЇ: Адольф Гітлер із Німеччини

При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media