РУКОТВОРНА ЕВОЛЮЦІЯ: чому кішки та собаки схожі один на одного

Джерело фото: stoltzgroup.com

«Живуть як кішка із собакою». Це прислів’я застаріває просто на наших очах. На зміну йому приходить інше – «схожі як кішка із собакою». Науковці виявили, що одомашнення внесло у ці види додаткову різноманітність, але при цьому дивним чином спровокувало зовнішню схожість. За формою собачі та котячі черепи дедалі більше зближуються один з одним.

«ЖИВУТЬ ЯК КІШКА ІЗ СОБАКОЮ»

Так заведено говорити про людей, які сильно не ладнають. Народна міфологія описує котів і собак як відомих антагоністів. Хоча це не зовсім справедливо. Коти дійсно виділяють особливий фермент, який може викликати подразнення у собак. Щоправда, геть не кожен пес буде на нього реагувати агресивно. У багатьох сім’ях, спростовуючи поширені міфи, собаки й кішки мирно співіснують в одному просторі, що не заважає людям ділитися на два великі табори — ідейних «котолюбів» та ідейних «собачників». Тому дурне запитання «хто розумніший — собака чи кішка?» для багатьох досі не втратило актуальності.

Мабуть, саме на нього й схотіла знайти відповідь еволюційний біолог Еббі Грейс Дрейк із Корнельського університету в Нью-Йорку. Для цього разом зі своїми американськими та британськими колегами вона вирішила покопирсатися у мізках цих тварин. Дякувати богу, зараз гуманні часи, й технологічний прогрес не стоїть на місці, тому зробили вони це не за допомогою скальпеля, а використовуючи МРТ-сканування. Вчені дослідили 1810 черепів котів і собак, порівнюючи домашніх улюбленців та їхніх диких родичів. Несподівано черепи двох різних біологічних видів, яких від спільного предка відділяє 50 мільйонів років еволюції, продемонстрували разючу схожість. Але чому раптом форми черепа перської кішки й мопса виявилися настільки схожими?

ЛЮДИНА «ВІДСУНУЛА» ЕВОЛЮЦІЮ В БІК

Науковці, вивчаючи еволюцію, виявляють у ній два різноспрямованих процеси — дивергенцію та конвергенцію. У першому випадку два види, що мають спільного предка, з часом починають суттєво відрізнятися один від одного. І це цілком логічно, оскільки популяції тварин розселяються по світу й їхні шляхи розвитку розходяться. Адаптуючись до нового середовища проживання, вони розвивають нові особливості. У другому випадку все навпаки: мешкаючи в однаковому середовищі, навіть неспоріднені види стають щодалі більше схожими один на одного. У випадку з одомашненими видами собак і кішок головним фактором еволюційного відбору виступила людина. Як ненавмисно, так і спеціально проводячи селекцію, люди запустили процес конвергенції. І у двох різних біологічних видів почали формуватися схожі риси. Так, приміром, «перси» та мопси стали зрештою володарями не лише плоскої морди, а й подібної будови черепа.

СТРУКТУРА ЧЕРЕПІВ СИЛЬНО ЗМІНЮЄТЬСЯ

Ви скажете, що з перською кішкою та мопсом це могло статися випадково. Адже інші породи собак та кішок не дуже схожі одна на одну. Але Дрейк – серйозна й авторитетна науковиця! Тому вона, природно, аналізувала не тільки плоскоморді породи собак і кішок. 3D-скануванню піддали десятки старих зразків, які роками зберігалися в музеях, ветеринарних школах та цифрових архівах. Ці набори даних зіставлялися з даними популярних порід домашніх кішок, як-от мейн-кун, сіамські та перські породи, а також із представниками більше ніж 100 порід собак. Причому серед останніх були власники морд найрізноманітнішої довжини: від короткомордих мопсів до довгомордих коллі. Результати дослідження показали, що одомашнення дуже змінило структуру черепа собак та кішок. По-перше, воно збільшило різноманітність форм їх черепа порівняно з дикими тваринами. А по-друге, призвело до того, що деякі породи кішок і собак ставали схожими одна на одну — зі зближенням у бік або подовжених, або плоских морд.

НАВІЩО ПЕРЕТВОРЮВАТИ КІШКУ НА XL-СОБАКУ

Подовжений череп – характерна особливість диких псових. До них належать собаки, вовки, лисиці та шакали. Їх черепи здебільшого мають тенденцію до схожості. А ось у котячих все інакше. Диких кішок, левів, тигрів та ягуарів еволюція нагородила набагато більшою різноманітністю природних варіацій. Але домашні породи собак і кішок тепер охоплюють більш екстремальний діапазон на обох кінцях шкали. Взяти хоча б американську породу собак XL Bully. З 31 грудня 2023 року вона була заборонена в Англії та Уельсі. Уряд заявив, що собаки цієї породи частіше за інших були причиною нападів на людей, що закінчувалися летально.

Однак якщо не можна мати собак XL Bully, то про кішок у законі нічого не сказано. Так наперекір британському урядові було виведено породу котів, що зовні нагадують собак XL Bully. Але разом із схожими рисами втручання людини може приносити собакам та кішкам і схожі страждання. Підкоряючи природу своїй волі, люди мільйони років еволюційного відбору скорочують до кількох десятиліть. Селекція нерідко виводить породу за межі того, що тіло тварини здатне підтримувати природним чином. Наприклад, існують м’ясні породи курей, у яких 30% ваги зосереджено в грудних м’язах. Через це птахи страждають від постійних проблем із серцем та легенями.

«ЧЕРВОНА ПЛЯМА» ЕВОЛЮЦІЇ

Однак у випадку з короткомордими породами собак і кішок люди винні лише частково. Вони самі запрограмовані еволюцією так, щоб їх розчулювали дитячі обличчя — округлі щоки, маленькі носи і великі, низько посаджені очі. Тому несвідомо люди вважають за краще проявляти батьківську турботу про домашніх улюбленців із рисами, що імітують зовнішність людських немовлят. У цьому сенсі людина безсила, оскільки, як і все живе на планеті, перебуває під владою інстинкту. Вона нічим не відрізняється, приміром, від сріблястої чайки, пташенята якої інстинктивно клюють червону пляму на дзьобі батька, змушуючи дорослу особину відригувати їжу.

Справедливості заради потрібно визнати, що певні об’єктивні підстави ставитися до домашньої тварини як до дитини є. Розумовий вік середньостатистичної собаки приблизно як у дитини 2–2,5 років. Вона може розуміти більше 165 слів та сигналів і «рахувати» до трьох. А от кішки вміють асоціювати слова з картинками навіть краще, ніж діти. Причому соціальний інтелект у собак і кішок приблизно на одному рівні. І визначити, хто з них «розумніший», нелегко, хоча б тому, що кішок, на відміну від собак, науковці досліджують чомусь набагато рідше.

РИЗИКИ ШТУЧНОГО ВІДБОРУ

Еволюція створила червону пляму на дзьобі чайок як соціальний пусковий механізм, який гарантує виживання виду, задовольняючи потребу зголоднілого пташеняти в їжі. В одомашнених тварин також виникла така «червона пляма» — вони вбудувалися в механізми турботи, які еволюція розвинула у людини для збереження потомства. На жаль, екстремальні фізичні риси, які стимулюють людську турботу, мають досить високу ціну. Плоскі обличчя та неприродні форми черепа викликають у домашніх тварин утруднене дихання, неврологічні захворювання, ускладнення при пологах та інші проблеми зі здоров’ям. Дослідження Дрейк допомагає зрозуміти, що, навчившись керувати видовою конвергенцією, людина отримала зброю, яка може нести для життя на планеті небезпеку не меншу, ніж, наприклад, ядерні технології.

Оригінальні дослідження: