ЗІРКОВА ХВОРОБА НАВИВОРІТ, ЧИ «САМОЗВАНЕЦЬ» ВСЕРЕДИНІ ТЕБЕ

Євген Шаповалов. Античний натюрморт II, 2019

Чи вважаєте ви себе «самозванцем»? Не поспішайте з відповіддю. Згідно зі статистикою 70% людей хоча б раз у житті потрапляли в пастку негативного ставлення до самого себе.

Вони вважали, що перебувають не на своєму місці, їхній успіх — помилка, компліменти — не заслужені, досягнення — випадкові… Ще трохи, і оточуючі прозріють! Ось-ось і їхню дурість, некомпетентність і невідповідність своєму положенню викриють!

Так проявляється синдром самозванця, який може мати серйозні наслідки для вашого життя. Щоб позбавитися цього нав’язливого стану, його потрібно спочатку діагностувати.

Наш альманах пропонує тест, який може стати першим кроком на шляху покращення якості вашого життя та кар’єри.

ХТО ВИ — ПРЕКРАСНИЙ ЛЕБІДЬ АБО ГИДКЕ КАЧЕНЯ?

На це питання непросто відповісти не лише звичайній людині, але навіть зіркам Голлівуду й видатним бізнесменам, яких вважають своєрідним еталоном успішності в сучасному світі.

Серед них ви з подивом виявите таких оскароносних актрис, як Кейт Вінслет, Наталі Портман, Джоді Фостер. Звичайною шахрайкою, яка не заслуговує на те, чого досягла, вважає себе Емма Вотсон. Пенелопа Круз на початку зйомок кожного фільму боїться, що її звільнять за погану гру.

Харизматичний Том Харді, якого багато хто вважає одним із секс-символів Голлівуду, жахливо комплексує через свою зовнішність, вважаючи себе «виродком із кривими зубами та бородою».

ЯКІ ЛЮДИ В ГОЛЛІВУДІ!

Те, що вони страждають на синдром самозванця, визнавали різні представники еліти: перша леді Америки Мішель Обама і актор Том Хенкс, письменник Джон Стейнбек і видатний учений Ейнштейн.

Не є вільними від синдрому самозванця й бізнесмени. Наприклад, Майк Кеннон-Брукс, один із засновників Atlassian, всесвітньо відомої компанії, що розробляє програмне забезпечення, у своєму виступі на TEDx так описує прояви синдрому: «Ніби ви потрапили в ситуацію, яка вам не по зубах, і з неї немає виходу. Це не стільки страх невдачі, скільки страх того, що вас якимось чином викриють і все відберуть».

НИЗЬКА САМООЦІНКА — ЦЕ НЕ БЕЗНЕВИННО!

Ясна річ, подібна самооцінка — це дуже суб’єктивне сприйняття самого себе, і воно далеко не завжди відображає реальний стан справ. Однак, будучи нав’язливим психічним станом, синдром дуже істотно може зіпсувати життя людини, негативно вплинути на її емоційний стан, особисте життя та кар’єру.

Синдром самозванця — це суміш страху, сорому і провини за те, що ви обманним шляхом змусили людей вважати себе успішним, не доклавши до цього значних зусиль, не володіючи відповідними талантами, знаннями та професіоналізмом. Звідки ж береться цей дивний синдром, цей черв’як сумніви, що пожирає успішних людей зсередини?

ВІДМІННИЦЯМ НЕ ПОЗАЗДРИШ

Виявлення його стало наслідком емансипації, коли жінки почали претендувати на рівні права, місце у суспільстві, вплив та посади, які раніше були виключно чоловічою прерогативою.

Багатьом із них довгі роки доводилося доводити, що їхній успіх цілком заслужений. При цьому найуспішніші жінки, природно, не були вільними від хворобливих сумнівів та емоційно «вкладалися» у свій успіх набагато більше за чоловіків.

Синдром самозванця — це свого роду синдром відмінника, який, незважаючи на високі досягнення, шалено сумнівається у своїй інтелектуальній перевазі. Власне, його й виявили вперше у відмінниць.

Ще в 70-х роках, спостерігаючи за найбільш успішними студентками американського коледжу Оберліна, професор психології Полін Роуз Кланс виявила, що з ними щось не так…

КІНДЕР, КЮХЕ, КІРХЕ

Незважаючи на всі успіхи сучасного суспільства у справі емансипації та ґендерної рівності, наш світ багато в чому залишається надто «чоловічим», який упереджено ставиться до жіночого лідерства.

Сумнозвісні «три К» (Kinder, Küche, Kirche — діти, кухня, церква), в яких нібито бачив сенс існування жінки канцлер Німецької імперії Отто Едуард Леопольд Бісмарк, досі можуть бути джерелом важких внутрішніх конфліктів.

Наскільки заслуженим може бути за межами горезвісних «трьох К» успіх жінки в управлінні бізнесом, політиці, науці, освіті?

Очевидно, що різні культурні традиції та історичні діячі в цьому питанні, безсумнівно, помилялися: домобуд і шаріат, Лев Толстой та Адольф Гітлер… Сучасні жінки довели — на будь-яких «чоловічих» посадах вони справляються не гірше, а то й краще за чоловіків. Однак, що вони самі при цьому відчувають? Яку ціну їм доводиться платити за власний успіх?

Вступаючи до клубу друзів Huxley, Ви підтримуєте філософію, науку та мистецтво

Приєднатися до клубу друзів

«САМОЗВАНСТВУ» СТАТЬ БАЙДУЖА

Але навіть у випадку із синдромом самозванця жінки виявилися нічим не гіршими за чоловіків. Чи чоловіки виявилися нічим не кращими за жінок? З того часу, як Пауліна Кланс і Сьюзан Аймс опублікували статтю «Феномен самозванця серед високодосяжних жінок», де вперше вжили термін «синдром самозванця», цей синдром виявився у всіх представників роду людського.

У величезної кількості людей, незалежно від статевих, професійних, релігійних та інших відмінностей, почали спостерігатися шість базових характеристик синдрому: цикл самозванця та посилення емоційного перевантаження, прагнення бути особливим або найкращим, аспект супермена/супервумен, страх помилок і невдач, заперечення власної компетентності та ігнорування похвали, страх та відчуття провини за власний успіх.

ВСІ МИ РОДОМ ІЗ ДИТИНСТВА…

Звідки ж беруться ці «невротичні шахраї», які, звичайно ж, у реальному, юридичному та моральному значенні шахраями не є. Виявилося, що, як і багато іншого в дорослому житті, синдром самозванця родом з дитинства.

Припустимо, у вас були «дуже розумні» брат чи сестра, з якими вас постійно порівнювали, — будьте готові, що у вас згодом може розвинутись болісний внутрішній конфлікт.

Намагаючись все життя дотягнутися до рівня успішнішого родича, ви з великою ймовірністю станете жертвою синдрому, густо замішаного на страху невдачі чи успіху, перфекціонізмі, прокрастинації та трудоголізмі.

ПОСТАТЬ БАТЬКА: ЗНОВУ ФРЕЙДИЗМ?

Років 15 тому психологи Джулі Вонт та Сабіна Клейтман провели серію експериментів та виявили ще одне джерело «невротичного самозванства» — надмірна опіка батька.

Аби заслужити та зберегти батьківську любов, «самозванець» чимдуж намагається відповідати високим стандартам сім’ї. Наприклад, культу інтелекта, який нав’язував батько.

Якщо в ранньому віці дитина не отримує адекватної психологічної підтримки, потім вона намагається досягти чогось, що постійно здається їй недостатньо вражаючим.

В результаті з’являється сором, відчуття ущербності, приниженості та «самозванства».

ТАКІ РІЗНІ «САМОЗВАНЦІ»

Палітра ролей, які грають «самозванці», щоби ніхто не здогадався про їхню невпевненість і найжорстокіший внутрішній конфлікт із собою, надзвичайно широка. Психологи навіть розподілили їх за класами, нарахувавши аж п’ять.

Перший — «перфекціоністи», які ставлять собі настільки високі цілі, що, не досягаючи її навіть у несуттєвих дрібницях, почуваються невдахами.

Далі йдуть «експерти». Ці «самозванці» зациклені на надмірній повноті інформації, боячись здатися безглуздими, постійно збільшують свою компетентність, відвідують курси лекції, тренінги.

«Природні генії» — цим у дитинстві все давалося легко, тому будь-які труднощі, які виникли у дорослому житті, вони приписують своїй некомпетентності.

А ще є «солісти», які ніколи не звернуться за допомогою, бо сприймають це як символ слабкості, і «супермени» / «супервумен» — якщо не виходить довести, що вони на голову вищі за інших, це вганяє їх у неабиякий стрес.

ХХХ

Якщо ви надто прискіпливі до себе і здатні впізнати у собі вищезазначених персонажів, не впадайте у відчай. Синдром — це не вирок, а його ознаки ще далеко не патологія. Пам’ятайте, що «самозванцем» почувався навіть великий Ейнштейн.

Статті на тему: