Роберт Оппенгеймер у 1946 році / Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop
Гаррі Джейкобс, президент та головний виконавчий директор Всесвітньої академії мистецтв і наук (WAAS).
Джонатан Гранофф, президент Інституту глобальної безпеки, член Опікунської ради WAAS.
Фільм «Оппенгеймер» привернув увагу світової спільноти та отримав найвищі кінонагороди. Він оповідає про безпрецедентні глобальні події, які змінили хід історії. Ці події відкрили скриньку Пандори. І їхні наслідки людство продовжує відчувати вісім десятиліть потому.
Фільм заснований на реальних фактах. І хоча стрічка не дає вичерпного уявлення про них, їхнє значення залишається, як і раніше, надзвичайно актуальним для нас.
Промислова революція була результатом послідовного впровадження технологічних інновацій. Вони призвели до того, що протягом XIX і початку XX століть ручна праця стала поступово поступатися місцем механізованій.
Сучасна наука істотно змінюється починаючи з XVII століття. В епоху Просвітництва вона виходить з академічної ізоляції, в якій перебувала раніше, практично не впливаючи на долі людей і націй. Відтоді знання заради знань мало кого цікавлять. А в період Другої світової війни наука стає тією силою, яка здатна визначати майбутнє націй, людства та всієї планети.
Альберт Ейнштейн коротко підсумував те, що відбувалося: «Вивільнена сила атома змінила все, окрім нашого способу мислення. Таким чином, ми наближаємося до катастрофи, яку не могли собі уявити».
Ця «зміна всього» опинилася в головному фокусі фільму «Оппенгеймер», який зобразив її приголомшливо. Вибухи перших атомних бомб у Хіросімі та Нагасакі змінили світ майже за одну ніч. Уперше наука постала перед людством грізним джерелом сили, з яким слід рахуватися. Вона стала більш значущою, ніж найпотужніші армії та найбагатші економіки світу. Відтоді науковці вже не могли займати відокремлену позицію, залишаючись осторонь долі людства. Їхні знання і винахідницький потенціал стали винятково значущими. Ігнорувати їх тепер було неможливо.
Оппенгеймер, Нільс Бор та інші вчені, які брали участь у Мангеттенському проєкті, вірили, що їхні знання допоможуть врятувати світ від німецької агресії. Однак після капітуляції Німеччини вони більше не бачили необхідності у використанні ядерної бомби. Тому спробували переконати президента Трумена відмовитися від цього плану. Крім того, вони попереджали, що рано чи пізно Росія та інші країни матимуть таку саму силу. І це стане початком глобальної гонки за ядерне лідерство.
Після Хіросіми вчені докладали серйозних зусиль, щоб домогтися глобальної заборони використання ядерної енергії у військових цілях. Їхні думки були здебільшого проігноровані. Але все ж врешті-решт вони призвели до створення Міжнародного агентства з атомної енергії.
У цій історії є ще один визначний персонаж — доктор Джозеф Ротблат. Про нього у фільмі не згадують. Однак разом з Оппенгеймером він виступав за необхідність моральних і правових обмежень тієї потужної сили, якою стала володіти сучасна наука. Коли британці знищили завод із виробництва «важкої води» в Норвегії, всі зрозуміли, що нацисти вже не зможуть створити атомну бомбу. І тоді Ротблат покинув Мангеттенський проєкт, негайно повідомивши про це його керівника генерала Гровза.
Ротблат зазначав, що у створення бомби, крім стримування нацистів, з’явилися й інші цілі. З її допомогою намагаються кинути виклик могутності Радянського Союзу. Ротблат вказував на небезпеку гонки озброєнь, якщо США створять і застосують цей пристрій.
Історія свідчить, що його побоювання повністю виправдалися. На початку 1950-х років Росія та Америка виявилися залученими до гонки ядерних озброєнь, яка в кінцевому підсумку призвела до появи понад 70 000 ядерних боєголовок. Цієї кількості достатньо, щоб багаторазово знищити людство й навколишнє середовище.
Початок холодної війни та перегони ядерних озброєнь суттєво змінили становище науки в глобальному суспільстві. Але вони також поклали початок глибоким роздумам наукової спільноти про свою роль у сучасному світі. Поступово науковці почали усвідомлювати відповідальність за наслідки здійснених відкриттів.
Кульмінацією цього процесу стала поява у 1955 році славнозвісного Маніфесту Рассела-Ейнштейна, в якому Альберт Ейнштейн і Бертран Рассел разом із дев’ятьма іншими видатними науковцями попередили світ про зростаючу небезпеку перегонів ядерних озброєнь.
Маніфест закінчувався таким застереженням: «Ми звертаємося як люди до людей: пам’ятайте про свою людяність і забудьте про все інше. Якщо ви можете це зробити, то перед вами відкрита дорога до нового раю; якщо ж не можете, то перед вами лежить небезпека всезагальної загибелі».
Через рік у Вашингтоні, округ Колумбія, було скликано Першу міжнародну конференцію з питань науки і благополуччя людства, метою якої було зосередитися на соціальній відповідальності науки на вчених. Конференція закликала до створення Всесвітньої академії мистецтв і наук (WAAS).
Два роки потому польський математик Джейкоб Броновський опублікував роботу «Наука і людські цінності». Вона стала визнанням того факту, що науковці не можуть більше залишатися відстороненими спостерігачами в пошуках істини заради самої істини.
WAAS була офіційно заснована в Женеві в 1960 році. Спершу вона налічувала приблизно 50 членів. Поступово кількість зросла до 100. Сьогодні ця організація об’єднує понад 800 видатних інтелектуалів з більше ніж 80 країн світу. Серед них — представники природничих, гуманітарних, соціальних наук, діячі мистецтва, бізнесмени, інженери, медики тощо. Членами-засновниками цієї надихаючої ініціативи були доктор Роберт Оппенгеймер і доктор Джозеф Ротблат.
На відміну від традиційних наукових академій, засновники організації не ставили за мету заняття наукою як такою. Своє завдання вони бачили в тому, щоб бути «Агентством людського добробуту», яке використовує науку, технології та інші форми знань як засіб забезпечення процвітання й безпеки всіх людей.
Відтоді роботу Академії було зосереджено на низці нагальних глобальних проблем, як-от охорона здоров’я, демографічний вибух, нестача продовольства, руйнування довкілля, війна і мир, економічні й фінансові кризи, бідність, нерівність, міграція, біженці та незахищеність людини.
У кожному випадку WAAS підходила до теми з транснаціональної, позапартійної перспективи, шукаючи рішення, застосовні до людей і народів у всьому світі. Виходячи за межі фрагментарних дисциплінарних секторів, вона підходить до проблем з людиноцентричного, ціннісно-орієнтованого, комплексного, трансдисциплінарного боку. При цьому об’єктивні наукові перспективи інтегруються із суб’єктивістським поглядом на світ мистецтва та гуманітарних дисциплін.
Нещодавно WAAS уклала партнерство з Цільовим фондом ООН з безпеки для запуску Глобальної кампанії із захисту людини (HS4A). Вона працює над просуванням нової парадигми безпеки, зосередившись на захисті та добробуті всього людства, а не на конкурентній безпеці окремих національних держав.
Безпека людства несумісна з прагненням до військового домінування і щоденною загрозою взаємного знищення. Вона ставить на перше місце потреби людей. Кожна країна світу зобов’язана усвідомити, що, тільки діючи колективно, вона може убезпечити свій народ від глобальних загроз.
Такий підхід реалістичний, оскільки поєднує глобальний вплив науки і техніки з розвитком локальних проєктів, що слугують щоденним потребам людей.
Людиноцентричний підхід є практичною необхідністю. Він актуальний для боротьби з подальшими пандеміями та змінами клімату, для захисту довкілля та відновлення природних ресурсів. Від успіху вирішення кожного з цих завдань залежить уся людська цивілізація. Наприклад, здоров’я тропічних лісів та океанів, що забезпечують киснем планету, необхідне для життя кожної людини у світі.
Нам потрібно змінити наше сприйняття того, як досягається безпека. Акцент має бути зроблений на життях людей, а не на національній військовій могутності. Тільки тоді наука й технології служитимуть, як і задумували засновники WAAS, створенню «раю» для людства.
Кампанія HS4A передбачає співпрацю з широким колом організацій, як-от Міжпарламентський союз (IPU), асоціація 180 національних парламентів; IAP, організація 150 академій наук; SDSN, глобальна соціальна мережа університетів ООН і CTA; Асоціація споживчих технологій, організація, що включає провідні світові виробничі й технологічні компанії та, серед інших, проводить щорічну виставку CES.
Через сімдесят п’ять років після першого випробування атомної бомби «ядерним геніям» не приділяють належної уваги. Тому вони досі загрожують безпеці людей у всьому світі. Крім того, сьогодні людство стикається з іншою екзистенційною загрозою миру й безпеці — штучним інтелектом.
Штучний інтелект — це, ймовірно, найпотужніша технологія, коли-небудь розроблена людиною. Він має потенціал для розв’язання найсерйозніших проблем людства. Однак, як і інші технології, — це двосічний меч. Він може бути використаний як в інтересах творчих сил добра, так і в якості руйнівної сили.
Як використовувати необмежену творчу силу науки і технологій на благо всіх? Як контролювати їх, захищаючи людство від дедалі більших загроз і зростаючого почуття невизначеності, невпевненості та страху перед майбутнім? Ось виклики, які стоять перед людством сьогодні. Як і в 1945 році, науковці не меншою мірою, ніж політики, продовжують відігравати критично важливу роль у визначенні долі людства.
Сьогодні існує безліч відданих своїй справі лідерів та організацій. Вони прагнуть знайти рішення, які забезпечать краще майбутнє для людей у всьому світі. І, варто зазначити, що першими необхідність вибору мирного шляху розуміли вже науковці, які створили атомну бомбу.