ВИКРИТТЯ В НАУЦІ: залізні люди в залізному одязі за залізними фортецями
Арт-оформлення: huxley.media via Photoshop за мотивами картини Рене Магрітта «Портрет Стефі Лангі», 1961
ТРОХИ МЕНШЕ ОПТИМІЗМУ
Взагалі-то, стосовно того, що наука завжди переможе псевдонауку, ми геть безпідставно оптимістичні у своїх прогнозах. Так, наука демонструє нам закономірності, що насправді існують, на відміну від псевдонауки, якій зовсім байдуже, чи є хоч десь і за великі гроші щось, схоже на її глибокодумні одкровення, — аби лише достатній кількості людей це могло здатися таким. Все ж таки маємо ми небезпечну впевненість у тому, що це й не надто складно, — адже наукові теорії відповідають результатам експериментів, а псевдонаукові — не дуже. Цікаво, з якого це переляку ви припустили, що вам нададуть хоч якісь результати експериментів? Просто скажуть, що вони, мовляв, такі або такі-то. А як ви перевірите, звідки ці відомості взялися і чи повернуть їх потім туди, звідки їх взяли? І чи перетворяться ці фальшиві відомості псевдонауки на цілком реальну силу, яка може змусити з собою рахуватися. Щоправда, з деякими нюансами — скажімо, псевдонаука зазвичай лікує погано або дуже погано, зате вбиває просто чудово! Стати причиною воєн для неї легко й приємно, як це й сталося тільки-но на початку минулого століття (1899–1901 рр.) у найнаселенішій країні світу. Тоді це був Китай, причому об’єднаний в одну величезну державу, формально керовану імператором, а неформально — імператрицею Цисі, тією ще персоною…
ЗАХІД — ЦЕ ЗАХІД, СХІД — ЦЕ СХІД…
Якщо у XVIII столітті випадки контактів цивілізацій Заходу та Сходу в кожен окремий момент можна було легко перерахувати на пальцях, не знімаючи взуття, то у XIX столітті для європейських кораблів Тихий океан вже не здавався непереборною перешкодою. Звісно, Великий шовковий шлях чудово функціонував тисячоліття тому, і могутнє бажання багатіїв західного світу носити спідню білизну з тканини настільки гладенької, що воші та блохи не можуть за неї зачепитися й падають, вже тоді задовольнялося, хоча й за шалені гроші (існує теорія, що Римська імперія загинула саме тому, що віддала Китаю більшу частину своїх дорогоцінних металів за шовк, а товару еквівалентної вартості, щоб викупити назад своє золото-срібло, так і не вигадала). Але коли товари на край світу почали возити не верблюдами, а кораблями, матеріальні бізнес-потоки зросли багаторазово, а ось із якісними змінами справа була складнішою…
Досягнень європейської технічної та наукової думки китайська влада не потребувала — їм і так було добре. Коли наприкінці XVIII століття імператор Цяньлун отримав від британського короля Георга III розкішні подарунки, його не здивували ані годинники, ані біноклі, ані вогнепальна зброя, якої в ті часи в Китаї ще не існувало. Імператор відповів: «Я не надаю значення незвичайним і вишукано оздобленим предметам і не потребую виробів вашої країни. Тремтіть, підкоряйтеся та не виявляйте недбалості!» Звісно, з такою самою зневагою ставилися й до європейських армій, оскільки були впевнені, що китайців занадто багато і перемогти їх ніхто не зможе… Уже в середині XIX століття китайці отримали нагоду переконатися: щось у їхньому світогляді не так. Досягнення європейської техніки не користувалися попитом на китайському ринку — про них треба було б спочатку дізнатися… А ось із опіумом жодних проблем не було і, соромно навіть сказати, лідери Європи примудрилися повоювати з Китаєм за безперешкодний доступ до цього неосяжного опіумного ринку.
НАДІЯ ЛИШЕ НА ДИВО
Усі ці «опіумні війни» Китай остаточно програв, і Цисі, справжня володарка Китаю, побачила, як війська «яньгуйцзи», «заморських чортів», — саме так у Китаї століттями називали іноземців — увійшли до Пекіна, увірвалися до Забороненого міста, перебування в якому для простих людей закінчувалося смертною карою, і спалили літній імператорський палац, просто заради помсти… Що могла відчувати Цисі до європейців, окрім ненависті? Та нічого! Втім, це не мало великого значення. У принципі, вона всіх ненавиділа. Простим китайцям любити «заморських чортів» також недоречно — наркодилерів рідко люблять навіть самі наркомани. Конструктивних ідей щодо того, як же їх здолати, було вочевидь менше, ніж потрібно, але при цьому страшенно кортіло.
А якщо попит аж надто перевищує пропозицію, на ринок просочується контрафакт, підробки, які необов’язково навіть так уже схожі на справжній товар. А от із чим на Сході завжди було все гаразд, так це з містичними вченнями, і дуже швидко знайшлося те, чого багато хто прагнув так сильно, що на перевірку того, чи дійсно воно працює, чи знову лише крутять людям голови, часу й бажання не знайшлося майже ні в кого. Виникали секти прихильників цих містичних учень, причому практично по всьому Китаю — адже безліч китайців хотіли одного й того самого… Що ж ці секти пропонували протиставити європейським військам з їхніми гарматами, кулеметами та скорострільними гвинтівками? Чудодійні сили, звісно, — ніщо інше точно не допоможе… А де їх узяти, ці чудодійні сили? Яка, власне, різниця — аби якомога більше людей вважало, що такі сили є!
У КИТАЇ — СВОЇ КУЛАКИ
Тим часом Китай спробував повторити успіх Японії в освоєнні європейської спадщини. В Японії це призвело до жорстокої громадянської війни, де імператор виступав за реформи, а бюрократія — проти; там імператор переміг. У Китаї перемога також дісталася імператриці, але вона виступала проти реформ, а відносно освічена китайська бюрократія — за. Однак імператриця просто звернулася до місцевої влади з наказом не зважати на розпорядження розумників зі столиці, й ті підкорилися. А потім армія, що виконувала накази імператриці, цих реформаторів просто повбивала, не надто напружуючись для суду й слідства. Тепер Цисі вирішила покінчити з подібними ідеями в зародку, фізично знищивши їхніх носіїв. Під її негласним заступництвом уся країна вкрилася мережею містичних таємних товариств. Більшість їхніх членів (іхетуані) шанували загальний девіз «Кулак в ім’я справедливості та злагоди» — неправильно зрозумівши слово «кулак», європейці називали їх «боксерами». Але зазвичай кожна окрема секта запевняла оточуючих, що володіє своїми унікальними чарами, з якими європейці все одно нічого не зможуть вдіяти.
ЗАСІБ ВІД «ЗАМОРСЬКИХ ЧОРТІВ»
Яких тільки сект серед іхетуанів не було! Існувала, приміром, секта «мавп» — її члени були переконані, що, промовивши свої заклинання, зможуть перестрибувати через будинки, а для «заморських чортів» це вочевидь є недосяжним. Була й секта «лисиць» — вони знали магічні слова, завдяки яким їхній зір ставав надзвичайно гострим… Загалом, навіть невеликої частини цих заклинань вистачило б, щоби повністю позбавити «заморських чортів» їхньої технічної переваги: адже вони не знають заклинань! А завдяки заклинанням усі ворожі кулі все одно не влучать в іхетуанів — хіба хтось наважиться у цьому сумніватися? І заклинання ж нескладні — важливо їх вивчити й вчасно промовити. Ось, якщо цікаво, одне з них: «Відчиніться, двері північної печери, і з’явися, Будда, що знається на рушницях. Залізне божество сидить у залізній кумирні на залізному лотосовому троні; залізні люди в залізному одязі стоять за залізними фортецями». Прочитав — і нехай ці смішні «яньгуйцзи» хоч пупи собі понадривають, стріляючи зі своїх безглуздих рушниць і кулеметів: все одно всі до одної кулі або відскочать від доблесних іхетуанів, або зникнуть невідомо куди. І ніхто навіть не думав засумніватися! Як таке взагалі могло статися? Хто не вірить, нехай згадає натовпи шанувальників Марії Деві Христос або Григорія Грабового — невже ніколи не бачили, чи, може, гадаєте, що є істотні відмінності між легковір’ям одних та інших?
ВІЙНА
Загони іхетуанів за безпосередньої підтримки урядових військ почали вбивати іноземців, які перебували в Китаї, не розрізняючи ані соціального стану (загинули німецький посол і безліч місіонерів), ані статі, ані віку. Спочатку навіть з певним успіхом — ніхто не очікував такого. Атмосфера істерії — річ підступна: дуже мало хто здатний помітити, що якщо досить голосно й часто кричати: «Вони — наші вороги на все життя: підступні, дурні й злі!», «Не знатимемо ми ані миру, ані спокою, доки не переб’ємо їх усіх!», «Вони всі брешуть, а слова наших лідерів — свята істина!», то більше нічого ви почути не зможете. Багато разів бунтівні натовпи іхетуанів бачили, що кулі європейців нікуди не зникають, а продовжують їх убивати, і що, чи припинили вони вірити своїм вождям?
Усі європейці намагалися знайти порятунок у Посольському кварталі Пекіна, а іхетуані почали штурмувати його разом із військами імператриці. Вони били практично беззахисних людей усім, що траплялося під руку, і припинили це лише тоді, коли Цисі поскаржилася, що від галасу в неї розболілася голова. Вісім європейських країн, аби врятувати своїх громадян від жахливої смерті, розпочали війну з Китаєм, яку в СРСР не соромилися називати колоніальною. І жодне чарівне закляття іхетуанів чомусь не спрацювало. Вони були в розпачі, оскільки їм було сказано, що доки в Китаї не винищать усіх європейців, дощу не буде, проте вдавалися до самогубних атак, оскільки вірили своїм прогнозам, а факти, що суперечили їм, просто не брали до уваги аж до крайньої межі — коли їхні майже беззбройні натовпи просто розстрілювали впритул. Як же захищалася від цього сама Цисі? Та дуже ефективно: оголосила, що всі іхетуані — бунтівники, що їх усіх треба знищити, і урядові війська за її наказом перейшли на бік європейських держав. Лише тоді найнедовірливіші з іхетуанів збагнули, що з їхніми заклинаннями було щось не так, і хто зміг, той втік, а хто не зміг — самі розумієте…
УМОВИ МИРУ
Перемовини про завершення конфлікту скінчилися виплатою Китаєм компенсації в розмірі приблизно 17 000 тонн (!) срібла та безліччю супутніх принижень, але Цисі це не надто стурбувало. Вона заявила, що завжди боролася з іхетуанями, і ті самі люди, які билися з європейськими арміями, співаючи заклинання про залізних людей у залізному одязі, повірили їй так само, як вірили цим заклинанням. А ось колишніх сил для того, щоб перешкоджати європейським нововведенням, у китайських стародумів не знайшлося, і практично миттєво з’ясувалося, що від цих нововведень шкоди Китаю ніякої, а от користь чимала. А про повстання іхетуанів незабаром і згадувати перестали, ясна річ — хто ж тішиться від згадки про свою легковірність, злобу й тупість? А дарма — про подібні речі не слід забувати, щоб їх не повторювати. Щоб бачити, як створюється подібна ситуація, для чого це робиться і чим закінчується. Якби в Китаї пам’ятали про це краще, багато жахіть не стали б реальністю. Утім, чи лише в Китаї? Звісно, вчення іхетуанів — псевдонаука в чистому вигляді. Усі її ознаки тут є очевидними: віра в неіснуючі авторитети, які здатні впоратися з будь-яким найскладнішим завданням на світі, патологічне несприйняття щонайменшої критики, впевненість у тому, що сама по собі приналежність до її прихильників розв’язує багато питань, якщо по-справжньому вірити та ні в якому разі не перевіряти, презирство й неповага до будь-якого опонента й свідома відсутність інтересу до його аргументації… Щоб виявити щось подібне, не треба шукати це в Китаї — знайдеться і ближче.
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
Виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter
