ВІРТУАЛЬНИЙ МУЗЕЙ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА: ПАВЛО МАКОВ. Сад українського мистецтва
Фото: Ігор Чекачков
Символ саду зустрічається в усіх культурах земної кулі — від різноманітних втілень Едемського саду в картинах, гобеленах і літературі юдео-християнського світу до формальних ісламських садів та їхніх філософських аналогів на Далекому Сході. У сучасному українському мистецтві метафора саду теж неймовірно популярна.
Декілька років тому в Харкові пройшла друга бієнале молодого мистецтва, тема якої звучала так: «Здається, я заходжу в наш сад». У цьому масштабному форумі взяли участь близько 50 художників, кожен з яких представив своє бачення теми.Але цікаво, що в Україні є митці, які розробляють міф саду давно та серйозно, які буквально прокладають свою творчу дорогу в символічному саду.
Наприклад, один з головних меседжів Алевтини Кахідзе, художниці, яку вважають родоначальницею українського феміністичного мистецтва, звучить як «Сад — це політика». Кахідзе вивчає відносини між рослинами, проводячи аналогії з людською поведінкою.
Однак сад Кахідзе доволі молодий порівняно з садом Павла Макова, живого класика українського мистецтва. Макову, здається, вдалося догодити всім: його любить публіка, хвалять критики, купують колекціонери, ним захоплюються колеги. Наша редакція теж зізнається у коханні цьому неймовірному художнику — обкладинка третього друкованого номера Huxley проілюстрована роботою Макова. Як же він досяг такого успіху?
За версією самого художника, варто дякувати його батькові, який не став перешкоджати вступу сина до художнього училища, незважаючи на те, що міг. Павло в дитинстві та в юнацтві цікавився здебільшого біологією, не виключено, що під впливом батьків-лікарів.
Любив і літературу, і обидва ці захоплення знайдуть відображення в подальшому мистецтві художника: біологія — у вигляді, власне, теми саду, а література — у формі артбуків, які Маков почне робити одним із перших в Україні.
За допомогою книги як медіа художник вивчає час. У цьому місці Маков, в якомусь сенсі, перетинається з Тіберієм Сільваші, про якого ми писали раніше, проте дослідження художників виглядають абсолютно по-різному. Для Макова книга — не лише об’єкт, це символ життя, що містить у собі одночасно і минуле, й сьогодення.
Гортаючи сторінки в певному порядку, людина просувається в часі відповідно. Такий підхід митець тримає в голові й створюючи свої графічні роботи. Він часто робить їх навмисно довгими, щоб глядач мав і час на роздивляння, і напрямок для погляду.
Загалом, Маков найчастіше працює в стародавній техніці офорта, якій уже близько 500 років. Художник наносить відбитки спеціальними дошками, які використовує багато разів, у різних роботах.
Усе це надає їм певної значущості, об’єднуючи мистецтво Макова з його улюбленим Рембрандтом, накладаючи тимчасові та смислові шари аж до міфів і реальності сучасної України.
Власне, навіть у цьому скрупульозному підході до створення робіт митець втілює садову метафору, адже, за його ж визначенням, не буває саду без творчого і рукотворного начал, не буває саду без зовнішньої підтримки і регулярного втручання. Так Маков і ставиться до своїх творінь — ніби дбайливий садівник до улюбленого саду.
Однак на цьому, безумовно, метафори Макова не закінчуються. Символізм його мистецтва багатогранний і глибокий, сад дійсно виявляється неймовірно універсальним для всіляких аналогій та інтерпретацій.
Наприклад, художник упевнений, що кожен з нас залишає на Землі свій слід. І ось, серед робіт Макова нерідко можна зустріти чарівні місця — лабіринти, що виростають з чиїхось відбитків пальців.
Художник створює дуже особистий простір, наповнений майже інтимною близькістю між автором і глядачем, простір, якого не існує в реальності, але який за змістом реальніший за будь-які фізичні місця.
Сад для Макова — мова, за допомогою якої він говорить про важливе. Всеосяжна концепція, завдяки якій стає можливим глибинне прочитання його робіт, з одного боку.
З іншого — в його саду народжується і дбайливо плекається чуттєвий зв’язок між мистецтвом і тими, хто його споглядає, зв’язок, за яким женуться всі художники, але досягають — далеко не всі.
При копіюванні матеріалів розміщуйте активне посилання на www.huxley.media
